Диктатор країни-агресора Росії Володимир Путін, ймовірно, продовжує спроби лякати цивілізований світ ядерною дубиною. Тепер у якості залякування він задумав розмістити тактичне ядерне озброєння на території Білорусі, і поставив перед фактом свого колегу-диктатора Олександра Лукашенка.
Реакція Заходу не змусила себе довго чекати і тепер, крім посилення санкцій питання ядерної загрози збираються обговорити на рівні Ради Безпеки ООН.
В інтерв'ю Главреду білоруський політичний і громадський діяч, координатор громадянської кампанії "Європейська Білорусь" Андрій Санніков розповів, на що розраховує Путін, коли погрожує ядерною зброєю, чи багато у Росії тактичної ядерної зброї, чому Заходу варто замислитися про введення миротворців до Білорусі та чому Україні буде простіше вступити до НАТО після війни.
З якою метою, на вашу думку, Путіним була озвучена ідея розміщення в Білорусі тактичної ядерної зброї? На кого розрахована така заява?
По-перше, це суперечить міжнародному праву, нашій конституції, яка була ухвалена в 1994 році, де вказувалося, що Білорусь прагне стати без'ядерною зоною. Ми так само, як і Україна, відмовилися від можливості володіння ядерною зброєю, що було розцінено як дуже серйозний внесок у зміцнення міжнародного миру і безпеки. І те, що робить Путін з Лукашенком, повністю підриває попередні зусилля. А результати, повірте мені, досягалися шляхом складних переговорів, тому що не так просто було вирішити долю ядерного арсеналу СРСР, який опинився на наших територіях.
Для чого він це робить? Я тут погоджуся з відомим істориком Юрієм Фельштинським. Він каже, що великого сенсу завдавати ядерного удару по Україні з території Білорусі немає. Не тому, що Путін не розглядає такого варіанту, а тому, що ядерного удару можна завдати і з території Росії. Це поставить у скрутне становище ядерні держави і НАТО в цілому, тому що Україна не є членом НАТО і в Альянсу немає прямих зобов'язань щодо її захисту. З території Білорусі можна завдавати ударів як по Україні, так і по європейських державах. І тут він якраз вбачає сценарій, який відповідає підлим діям Росії протягом усього цього часу: якщо удар завдають з території Білорусі по державі-члену НАТО, то куди має припасти удар? На територію Росії - нелогічно, на територію Білорусі ніби теж. Тобто виникає така ситуація, коли в НАТО не зможуть швидко ухвалити однозначне рішення.
Сподіваюся, що зараз, після цих заяв, вони все-таки розглянуть варіанти швидкого реагування. Якщо підсумувати всі ці сценарії, то це загроза Україні та Європі.
Ви сказали, що, можливо, Захід зараз розгляне варіанти швидкого реагування. Що мається на увазі?
Давайте повернемося назад, до горезвісного Будапештського меморандуму. Нас здали - перш за все, Україну, коли зобов'язалися в Будапештському меморандумі вжити заходів проти порушень територіальної цілісності, проти тиску в разі агресії також вжити заходів (хоча б почати консультації). Сталося найстрашніше - Росія як ядерна держава напала на Україну, яка відмовилася від можливості володіти ядерною зброєю. І нічого, ніяких консультацій. Почали давати якісь незрозумілі коментарі про те, що це не гарантії, а запевнення. Але це [Будапештський меморандум] - юридичний документ у повній відповідності до міжнародного права, підписаний керівниками держав. Як це не може мати юридичної сили (як стверджують деякі)?!
Сьогодні ситуація така, коли потрібно знову говорити про Будапештський меморандум. Тому що одне з прикінцевих його положень, якщо мені не зраджує пам'ять, говорить, що якщо виникне загроза агресії щодо України із застосуванням ядерної зброї, то держави-підписанти повинні вживати заходів. Перш за все - скликати Раду Безпеки ООН, яку Україна вже запитала.
Які заходи? Та які завгодно, бо це ситуація не мирного часу, а воєнного. У мирний час це, напевно, викликало б кризу у відносинах країн і міжнародній системі безпеки, а у воєнний час агресор присуває смертоносну зброю для використання в театрі військових дій. Тобто мають бути вжиті всі заходи, як я говорив у своїй заяві, аж до оголошення Білорусі зоною міжнародної відповідальності з усіма подальшими наслідками. Тому що в Білорусі править абсолютно непередбачуваний диктатор, який не має ніякої легітимності. І що, міжнародне співтовариство буде спокійно дивитися, як за допомогою нього Путін буде використовувати ядерну зброю? Тоді це ні в які ворота не лізе.
Тобто по суті ви поділяєте думку секретаря РНБО України Олексія Данілова, який сказав, що Путін що таким чином Путін бере Білорусь в "ядерні заручники". Як ви вважаєте, наскільки Лукашенко в курсі і чи питали його про те, що заявив Путін?
Лукашенко зараз, думаю, переляканий, тому що стали реалізовуватися його найзаповітніші бажання. І це не додає йому впевненості. Лукашенко завжди говорив, що мріє про ядерну зброю – він плакав, коли в 1996 році виводили останні ракети з території Білорусі. Коли ввели в дію злощасну атомну станцію в Островці, він говорив, що "нарешті ми стали ядерною державою". І хоча атомна станція не має абсолютно нічого спільного з ядерною зброєю, але йому [Лукашенку] так хотілося.
В даному випадку Лукашенко, звичайно, сам нічого не просив – це Путін наказав йому попросити (що він робить постійно останнім часом). Тобто Лукашенко озвучує те, що йому наказано, як говорили раніше "спущено зверху", з Кремля. Але він загнав не тільки себе до безвихідного становища, а й поставив Білорусь під серйозну загрозу. Тому що, як казав покійний Станіслав Шушкевич (перший керівник незалежної Білорусі, який дуже багато зробив для того, щоб ми стали без'ядерними), розміщення зброї на території Білорусі означає, що вона стає мішенню для ядерного удару з боку ядерних держав. Тобто коли ядерну зброю було виведено, то таких цілей для ядерних сил не залишилося, але зараз вони знову з'являться. Тому Лукашенко зараз, швидше за все, переляканий, тому його найкривавіші бажання, які він використовував, щоб лякати всіх навколо, почали збуватися, тому що в Кремлі засів ще більш безжальний вбивця.
Чи можна розміщення ядерного озброєння вважати таким собі козирем для Лукашенка, який він може на щось обміняти або якось інакше використовувати?
Так, але він не зможе це ні на що обміняти, тому що він його не контролює. Це буде під контролем Москви. Я маю на увазі, якби він [Лукашенко] міг ухвалити рішення про виведення [військ], але не може цього зробити. Путін йому цього не дозволить, таке рішення може ухвалити тільки Кремль.
Думаю, Лукашенко буде використовувати цю зброю для того, щоб погрожувати, вимагати зняття санкцій, але це будуть голослівні заяви, тому що у нього не буде можливості ухвалювати рішення щодо ядерної зброї.
З огляду на це, я впевнений, що він намагатиметься якось отримати "другий ключ", щоб мати можливість брати участь в ухваленні рішень. І тут тоді виникне інша ситуація, тому що "другий ключ" означатиме, що він може стати і першим.
А Путін готовий йти на такі заходи зі свого боку, дати Лукашенку "другий ключ"?
Я не знаю, як взагалі можна щось оцінювати щодо Путіна. Абсолютно хворого психопата, який весь світ поставив на диби і став серійним вбивцею. Хотів би зазначити, що це рішення про розміщення ядерної зброї на території Білорусі було ухвалено Міжнародним злочинцем, щодо якого видано ордер на арешт. Другий злочинець, щодо якого є підозри у скоєнні злочинів проти людяності, засів у Мінську. Тобто це не рішення легітимних глав держав, які демократичним шляхом були обрані і керують своїми країнами, це злодійська сходка, яка ухвалила таке рішення. Те, що робитиме Путін, ви самі навряд чи можете сказати, але можемо очікувати тільки поганого. Нічого хорошого чекати не варто, та мені здається, він може ухвалити будь-яке рішення.
Аж до застосування цієї зброї з території Білорусі?
Звичайно. Я згоден з тими, хто вважає, що "тактична ядерна зброя" – це умовне поняття. Так, це заряд меншої потужності, але радіус дії може бути яким завгодно. Тому що, наприклад, в Радянському Союзі до оперативно-тактичних ракет відносили ракети дальністю до 500 кілометрів, а до тактичних – до 1000. Уявіть собі, що таке 1000 кілометрів – це означає, що з території Білорусі під приціл можна брати всю територію України і не тільки, Литву, Латвію буде просто не видно. Мене дивує благодушне ставлення американців, які кажуть, що "ми поки не бачимо, не вбачаємо, щоб щось споруджували". Коли ви угледите, буде пізно, треба зараз реагувати. Повторюся ще раз – є зобов'язання щодо захисту держави, якій загрожує агресія із застосуванням ядерної зброї (підкреслюю - загрожує, а не яка вже піддалася агресії), і потрібно вживати заходів.
До слова, Путін під час своєї заяви зробив застереження про те, що розміщення, а не передача ядерного озброєння нібито не порушує домовленостей про нерозповсюдження ядерної зброї. При цьому на Заході вже заявили про можливість нових санкцій проти Росії. Як ви вважаєте, якими реальними наслідками для Росії та Білорусі це може обернутися? Чи є такі кроки, на які може піти Захід, щоб якось вплинути на ситуацію?
Санкції - це мінімальне, що можна зробити. А ось ця заява Путіна і Лукашенка прозвучала на тлі неприємних для нас розмов про зняття санкцій, наприклад, щодо калійних добрив. Тут активну роль відіграє генеральний секретар ООН Гутерріш, який, бачте, дуже стурбований голодуючими людьми в Африці, але йому плювати на те, що в Україні гинуть люди, а в Білорусі сидять тисячі політв'язнів. Він пропонує зняти санкції, щоб дати можливість Лукашенку зміцнити свій режим.
Ось цього допускати не можна, тому що зміцнення режиму Лукашенка – це і зміцнення військового потенціалу, який використовується проти України. Далі має бути рішення Ради Безпеки ООН. І сьогодні вони можливі.
Хочу звернути увагу на те, що Путін зробив свою заяву відразу після того, як підписав спільну заяву з китайським правителем, Сі Цзіньпіном, про те, що вони будуть сприяти нерозповсюдженню, незастосуванню, скороченню ядерних озброєнь. Тобто в цій спільній заяві були положення, що якраз стосуються необхідності вживати заходів проти застосування ядерної зброї. І тут же Путін видає заяву. Значить, він образився на Сі Цзіньпіна, і щоб якось компенсувати свою образу, почав знову погрожувати ядерною зброєю. Китай знову зробив заяву, нагадав Путіну те, що не так давно, всього рік тому, постійні члени Ради Безпеки знову підтвердили своє зобов'язання всіляко перешкоджати поширенню і застосуванню ядерної зброї в світі. Чому я кажу, що може бути унікальний момент, тому що Китай може зараз приєднатися в РБ ООН до якихось заходів проти Росії. Звичайно, Росія буде їх ветувати, але якщо чотири постійних члени будуть налаштовані рішуче і потім винесуть це на Генасамблею ООН, можуть бути прийняті і обов'язкові заходи щодо Росії. А там вже тільки санкціями не обмежиться.
А якщо говорити про санкції, то якого роду вони можуть бути? Тому що здається, що про більшу частину санкцій або говорили, або вже застосували? Що ще залишається в арсеналі у Заходу щодо Росії?
Та ще стільки інструментів…
Наприклад?
Наприклад, SWIFT. Чому не відключені від нього всі російські банки? Чому після Росії ще знаходяться в посольствах в демократичних державах, а у тих все ще є свої посольства в РФ? Продовження секторальних санкцій. Найголовніше, що з кожним раундом санкцій зростає і кількість лазівок, через які їх обходять. У тому числі за допомогою Білорусі, Китаю і так далі. Якщо до цього ставитися серйозно, то хоча б ці лазівки потрібно закрити. Тому що товарообіг зростає (у Лукашенка з Європою так точно), експорт теж зростає. Тобто ведеться не зовсім чиста гра - мовляв, ми ж стільки санкцій прийняли, але не виходить. Так ви-то їх ухвалили, але, будь ласка, забезпечте, щоб вони виконувалися. Потрібно вводити і вторинні санкції, щоб усі ті держави, які підтримують економічні відносини з агресором, теж потрапляли під санкції, зокрема, їх компанії і вся структура економічних відносин.
Сьогодні потрібно діяти рішуче, інакше світ диктаторів і авторитарних режимів об'єднається і буде агресивно поводитися.
Вони вже так поводяться, але поки Росія досі залишається в ізоляції, тому що громадська думка не підтримує цю агресивну війну, і треба цим користуватися.
У МЗС Китаю виступили проти розміщення ядерного озброєння в Білорусі. Чи може цей фактор якось вплинути на подальші плани Путіна? Чи залишилися у Китаю, умовно кажучи, важелі впливу на Путіна і Лукашенка? Адже Лукашенко теж був на хорошому рахунку у Сі Цзіньпіна.
Судячи з того, що Лукашенка викликали на килим (адже його візит до Китаю не був просто візитом, то був виклик до одного з господарів), я б не став розраховувати на Китай як на союзника демократичного світу. Він все одно буде грати в свою гру - він не буде вводити ніяких санкцій проти такого ж режиму, як в Китаї. Це - споріднені злочинні режими, вони розуміють один одного і підтримують владу тільки за допомогою насильства. Їх не хвилює, що буде з сотнями тисяч людей, їх хвилює тільки влада. Але якась інша динаміка можлива, тому що Китай може щось зробити для того, щоб цей сценарій не отримав небезпечного розвитку. Наприклад, я впевнений, що вони [Путін і Сі Цзіньпін] обговорювали поставки зброї і боєприпасів Росії. Тут Китай може пригальмувати, поки Путін не буде вести себе відповідно до їхніх уявлень.
Конфлікт, як вони його називають, Китаю не подобається. Руйнуються його божевільні глобалістські проєкти ("Один пояс – один шлях" та інші), налагоджена торгівля з Європою через Білорусь. Йому це не подобається, тим більше, що було вкладено багато сил і коштів. Тому з Путіним розмова, перш за все, йшла про це, оскільки прослизнула фраза про те, що Китай "не зацікавлений в порушенні промислових потоків". Це, думаю, і було головною метою розмови з Путіним, і тут пекінський господар міг досить жорстко з ним розмовляти.
Я б не розраховував на Китай як на союзника, але як на фактор – так. Те, що президент України підтримає відносини з Китаєм – це дуже правильно. Але тільки це не повинно йти проти політики тих держав, які зараз активно допомагають Україні.
Ви сказали в попередньому питанні, коли говорили про Китай, про те, що Путін міг образитися на Сі Цзіньпіна. Хотілося б зрозуміти, наскільки може бути серйозною ця образа, і чи дійсно Китай може відіграти ситуацію?
Ми ж знаємо, що Сі Цзіньпін і поїхав раніше, ніхто його з високого рівня чиновників не проводжав. Не було й обіймів перед від'їздом – після вечері вони з Путіним досить сухо попрощалися. Образа серйозна, адже Путіна у світовій пресі називали васалом. Вся світова преса писала, що Путін був принижений, і принижено чогось просив, а Сі Цзіньпін поводився досить впевнено, владно. Звичайно, Путіну як людині з хворим самолюбством було дуже неприємно, а знаючи його гебістський характер, йому потрібно зробити щось нишком. Тому і тут він почекав від'їзду Сі Цзіньпіна і тут же зробив заяву.
Путін розраховував розлютити Сі Цзіньпіна. У них зараз буде таке пікірування, не дуже безпечне, і в цих чварах вони можуть далеко зайти, що буде позначатися і на війні в Україні.
Ще раз кажу – як би два режими не боролися один з одним, вони не будуть перешкоджати одному воювати в Україні, іншому придушувати тибетців, уйгурів і точити зуб на Тайвань. Тому треба дивитися - найближчим часом буде зрозуміло, наскільки Захід буде готовий вжити заходів, щоб не дозволити розвинутися гіршому сценарію.
Чи готовий Китай переконати Путіна? Наприклад, він не розміщує ядерні боєголовки в Білорусі, а у відповідь йому постачають зброю. Такий варіант можливий з урахуванням їхнього пікірування?
Можливий, але Китаю від цього ні гаряче, ні холодно. Йому потрібно інше – врегулювання в Україні. Не дарма ж вони виступили з дивним "мирним планом". Якщо взяти перший пункт-війна повинна закінчиться сьогодні, а Україна відновити свої кордони до 1991 року. Цим планом вони просто показали, що зацікавлені у врегулюванні. Якщо вийде це зробити на умовах Росії, вони будуть просто щасливі. Тобто вони будуть просувати ідею "припинення вогню". І в цьому плані не будуть всерйоз розглядати загрози Путіна як загрозу своїм інтересам. Вони ж теж вміють ображатися, просто цього не показують.
А якщо вони образяться, то що буде? Як це позначиться на позиціях Путіна і чи розглядається в такому випадку варіант, що Китай буде вести внутрішню гру в Росії, щоб усунути Путіна від влади?
Я не думаю, у них достатньо економічних важелів. Пішла нафта з газом в Китай, ринок досить великий для Китаю в РФ. І якщо почнуть вживати якісь обмежувальні заходи, то постраждає не стільки Китай, скільки Росія.
Не думаю, що вони будуть безпосередньо втручатися в різні спроби переформатувати владу в РФ, досить економічних важелів, фінансових. Оскільки юань стає привабливою для Росії валютою, коли вони втрачають ринки і можливості дій у твердій валюті Заходу. Тому не думаю, що Китай сам би став брати участь у політичній боротьбі в Росії.
Але турбулентність у Росії всі ці заходи можуть спричинити, так?
Звичайно. Там і так турбулентність висока, і вони її ще більше підвищують. Це, в принципі, добре.
Хотілося б зрозуміти, до якого стану її підвищать. Якщо Китай почне економічно тиснути на Росію і особисто на Путіна, як це відіб'ється на внутрішній ситуації в РФ?
Більше, звичайно, відбивається те, що відсічені гроші і персоналії від Європи. Китай - це не та безпечна гавань для капіталів і олігархів, це зовсім інше середовище. Тобто відбитися це може, але не так сильно, як західні санкції, які приведені у відповідність з тим, що в них прописано. У будь-якому випадку, зараз треба очікувати якихось серйозних кроків з боку, перш за все, США. Тому що США висловлювали невдоволення політикою Китаю. Треба подивитися, як вони оцінять цю ситуацію із заявою Путіна, прив'язаними до заяв МЗС Китаю і попередніми заявами під час візиту Сі Цзіньпіна.
Якщо говорити про реакцію США, то якою вона може бути? Як ви сказали, вони поки не бачать, що щось відбувається - не бачать ніякої підготовки. Що в їх розумінні може вважатися серйозною реакцією?
По-перше, вони мають серйозно сприйняти ситуацію. Давайте згадаємо початок вторгнення. Сполучені Штати про це попереджали і конкретно говорили про дати, але крім цього їхня аналітика говорила, мовляв, три дні, два тижні і все, Україна буде купірована повністю, і треба готуватися до підтримки партизанської війни, тому що жодних шансів в України немає. Це означає, що вони прорахувалися з цією оцінкою. Зрозуміло, що вони не розуміли, що таке Україна і український народ, який готовий захищатися, ризикуючи своїми життями. Це і відбувається - стільки жертв покладено в ім'я незалежності і свободи. Також вони недооцінювали небезпеки в інших кризових ситуаціях. Наприклад, в Афганістані, коли розраховували, що влили величезні гроші і підготували там армію, але коли таліби почали наступ, все звалилося в один день, і армія не змогла їм протистояти. У Сирії, коли малювали "червоні лінії" і йшли. Пора вже почати серйозно ставитися до тих речей, які можуть влаштувати два психопати, в Кремлі і Мінську, Україні та Європі. І вжити дійсно серйозних заходів: санкції, Рада Безпеки ООН, розміщення додаткових Збройних сил на східному кордоні. Ну і, врешті-решт, захист України військами НАТО. Тому що це мало б статися раніше – мали бути передбачені операції для захисту себе, своїх територій в Європі, і можливості діяти в Україні для опору російській агресії. На даний момент - поставки озброєння Україні і чітке розуміння того, що буде, якщо:
- спочатку розмістять ядерну зброю в певних місцях (і будуть якісь розвіддані, що з ним передбачається робити);
- буде ядерний удар з території Білорусі.
Мені здається, що це було б логічно, щоб ми (та й світова громадськість в цілому) сьогодні знали, що будуть найрішучішим чином присічені [дії РФ]. Ну і потім, мають бути вжиті заходи, якщо розміщення ядерної зброї на території Білорусі дійсно відбудеться – наприклад, виключення Білорусі з якихось важливих домовленостей і угод. Тому що не можна дозволяти диктатору наживатися і загрожувати всьому світу – це неможливо.
Приблизно такі заходи можна конкретно обговорювати. У своїй заяві я пропонував зробити Білорусь зоною міжнародної відповідальності. Цього можна досягти різними шляхами.
Хотіла, до речі, уточнити: що мається на увазі під зоною міжнародної відповідальності? Чи може Захід піти на такий крок як крайній захід?
Це треба обговорювати. Що таке зона міжнародної відповідальності? Це означає, що оголошується загрозливе становище, вводять миротворчі сили за згодою ООН (яким чином обійти вето Росії – це інше питання) для запобігання ядерної війни в центрі Європи. Просто тому, що не можна навіть допускати можливості застосування ядерної зброї. Мені здається, що якщо міжнародне співтовариство вже зробило серйозний крок до засудження злочинців, то треба рухатися в бік міжнародного трибуналу, тому що він може приймати такі рішення. Були рішення і по колишній Югославії, які стосувалися її керівництва, рішення з інших питань.
Оскільки Путін сьогодні перекидає всі норми міжнародного права семимильними кроками і скоро нічого не залишиться від права в області безпеки і незалежності держави, то треба вживати рішучих заходів у відповідь на такі злочини.
Якщо серйозної реакції Заходу не буде, чи дасть це Путіну можливість диктувати умови Заходу? І чого тоді чекати Україні, тому що ми так чи інакше залежимо від Заходу і від його поставок озброєння нам?
В якості однієї з перших відповідей на це я б зняв всі обмеження на постачання озброєння Україні. Ми говорили і про зону міжнародної відповідальності, і про допомогу Україні. Але навіть не поставки літаків, а просто закриття неба над Україною. Тоді це буде ключовим фактором, і такі відповіді були б більш ефективними, ніж спроби передбачити дії Путіна.
Це завжди була помилкова тактика - думати над тим, що він буде робити далі і чи не спровокують його на більш різкі кроки. Не спровокуєте, вже далі нема куди - сотні тисяч людей вже вбиті цим маніяком. Українці вас захищають, щоб ви там жили спокійно і могли випити з ранку кави з круасаном. Українці гинуть, діти гинуть. Тому звозити б усіх лідерів, особливо тих, хто намагається блокувати допомогу Україні, до Бучі та в інші місця. Як Штайнмаєра, який з'їздив і моментально змінив своє ставлення.
Якщо Путін дійсно зважиться передати Білорусі тактичне ядерне озброєння, чи може це спровокувати якісь процеси всередині Білорусі проти Лукашенка?
Більше його ненавидіти, напевно, неможливо, але будуть ненавидіти ще більше. Якісь акти опору можуть бути. Але зрозумійте, що там ситуація концтабору – у нас відбувається по 20 арештів і затримань щодня по всій країні. У нас людей катують, б'ють, кидають у в'язниці за надуманими звинуваченнями. Але, наприклад, 27 лютого 2022 року, у зв'язку з тим самим злощасним референдумом, за допомогою якого Лукашенко намагався скасувати без'ядерний статус Білорусі, народ вийшов на вулиці. Вийшло досить багато - близько 20 тисяч людей були посаджені. Це просто акт безпрецедентної мужності, коли в цих умовах концтабору люди вийшли з протестом проти війни і участі Білорусі в цій війні.
Звичайно, це додасть заперечення диктаторського режиму, який сьогодні нелегально існує в Білорусі, але думаю, що ця динаміка, як ви сказали, турбулентності, зростатиме. І вона ж буде служити тригером до більш серйозних процесів – протестів, сутичок для того, щоб позбутися цього режиму.
В результаті цього Лукашенка можна буде змістити, як ви вважаєте?
Думаю, так, тому що у нього немає майбутнього. Якщо раніше все, точніше всілякі західні корисні ідіоти раділи, як він здорово лавірує між РФ і Заходом, то тепер не можна дозволяти йому мати навіть якусь надію на легітимність. Так, він зараз буде борсатися в ролі маріонетки. Як коментували в росЗМІ заяви про ядерну зброю, мовляв, це підтверджує те, РФ і Білорусь будуть єдиною державою. Але єдиною державою ми не будемо - Білорусь буде боротися за свою незалежність. Що б там не робили в Кремлі, це вже незаконно з усіх точок зору.
А це - дуже хороша база для того, щоб продовжувати боротьбу і щоб повалити цей режим. Тому що всі рішення, які приймаються агресором-міжнародним злочинцем і нелегітимним Лукашенком в Білорусі просто нікчемні. Їх немає для міжнародного права. І як би похмуро не складалася ситуація, все одно це дуже серйозний фундамент для будь-яких намірів на суверенітет Білорусі в майбутньому.
Наостанок хотіла б повернутися до питання України. Як ви вважаєте, надалі, якщо Путін зважиться на такий крок, чи може це позначитися на підтримці України і зменшенні термінів продовження війни? Чи може війна швидше закінчитися?
Не тільки може, повинна. Для ядерної зброї є засоби перехоплення, сучасні радіолокаційні станції, космічне стеження. Тобто все повинно бути підпорядковане відстеженню будь-яких незрозумілих дій, пов'язаних з ядерною зброєю. Спочатку треба відстежити, де воно розташоване, і все це сьогодні можливо. Коли я брав участь у переговорах з ядерного роззброєння разом з моїми колегами з України, з США і Росією ми також вели переговори, то вже тоді ми добре знали розміщення ядерних озброєнь. З тактичною ядерною зброєю все складніше, тому що воно не підлягає ніяким обмеженням. Їм підлягало стратегічне, зброю середнього і меншого радіусу дії, але у випадку з тактичним навіть не приступали до розробки будь-яких договорів. Були лише односторонні заяви Буша-Горбачова про те, що тактична ядерна зброя буде перебувати під контролем.
А їх досить багато у Росії, більше 10 тисяч зарядів складованих і близько 2 тисяч розгорнутих. Це дуже багато.
Якщо говорити про закінчення війни, то чи може вся ця ситуація з поки що погрозами Росії в майбутньому поставити питання про повернення Україні та Білорусі ядерного статусу? Хоча б про початок переговорів про це?
Я, чесно кажучи, не бачу потреби. Тому що я б ставив питання про реформування ООН для того, щоб позбавити Росії права вето. З цією зброєю у нас буде багато проблем, це дорога іграшка. Давайте відновимо Україну після війни, Білорусь після диктатури і тоді можна буде подумати. Тому що сьогодні багато високоточної зброї. І потім, якщо Росії буде завдано поразки (як ми всі сподіваємося), виникне інша ситуація в світі – якщо ми будемо рухатися в бік НАТО, то рішення будуть прийматися вже в рамках НАТО.
Путін завжди апелює до того, що у США є тактична ядерна зброя (і вона дійсно є у чотирьох країн – Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Італії), але вони не ведуть агресивної війни. Путін і Лукашенко звикли брехати, але це свідома брехня для свого населення – мовляв, ми нічого не порушуємо і робимо все, як вони. Але ви ведете війну, хоча зобов'язалися поважати територіальну цілісність України бездоганно. Саме в Будапештському меморандумі ви розписали всі свої зобов'язання. Тому немає сьогодні кращої організації із захисту безпеки держав, ніж НАТО. І подивіться, як вони спрацювали, коли відбулося вторгнення – погодьтеся, НАТО згуртувалося. Не було періоду тривалих дискусій, що дуже люблять політики, детальних обговорень - просто прийняли рішення дуже швидко. У цьому ще більша заслуга генсека НАТО Столтенберга – він видатний державний діяч і дуже добре, що він був біля керма НАТО. Так що всі свої питання будемо вирішувати в НАТО. Я на це сподіваюся.
Тобто простіше вступити в НАТО, ніж вести переговори про ядерний статус?
Звичайно. Ядерна парасолька над НАТО є, і її буде достатньо. А ми будемо творити.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
