Росія крупно облажалася в Нагірному Карабаху

Росія в ситуації з Нагірним Карабахом, як завжди, постаралася витягти з ситуації максимум політичних преференцій для себе. Повернувши стан кордонів на 1991 рік, РФ зберегла хороші відносини і з Азербайджаном, і з Туреччиною. А це вкрай важливо, оскільки у Москви і Анкари багато спільних проблем, які потрібно вирішувати: Сирія, Лівія, Босфор.

Крім того, Росія отримала розбиту і ослаблену в політичному, економічному і військовому сенсах Вірменію, якою тепер легко маніпулювати.

Перш за все, Росія змінить Пашиняна, тому що це - людина не Путіна, а ставленик Демократичної партії США. Оскільки на першій хвилі протестів Пашиняна не вийшло знести, Москва буде дотискати, щоб він таки пішов у відставку. Потім у Вірменії будуть проведені вибори, за допомогою яких до влади приведуть проросійськи налаштовану людину.

Крім того, Росія буде намагатися своїми військами замінити потужність майбутньої вірменської армії, щоб тим самим закріпити свою присутність на Південному Кавказі, врівноважити амбіції Туреччини і не дати Азербайджану "розправити крила", ставши суб'єктом міжнародного права. Адже альянс Туреччини та Азербайджану може суттєво посилити позиції Туреччини в регіоні.

читайте такожЧому перемога Азербайджану в Нагірному Карабасі-пастка Туреччини і РосіїЗ одного боку, Росія отримала максимум преференцій, але з іншого – стратегічно вона програла. Виграла вона лише тактично, отримавши Вірменію. Зараз Москва буде створювати військову базу в Нагірному Карабаху, перша її база вже існує в Гюмрі, у Вірменії.

Ніби як Кремль контролює ситуацію і знаходиться в центрі всіх процесів, проте, в цілому, він програв, оскільки Туреччина вперше з часів Другої світової війни увійшла на Південний Кавказ. Більш того, вона дійшла до Астрахані – до кордону Азербайджану і Росії. Фактично Туреччина отримала вихід до Каспійського моря. А там - через море кидай трубу з туркменським газом.

Адже не секрет, що Туреччина хоче стати газовим хабом Близького Сходу. Ми вже бачимо її протистояння з Грецією тільки лише за розвідку родовищ, не кажучи вже про буріння свердловин і видобутку нафти і газу.

Туреччина зараз постарається максимально придавити Іран, де проживає близько 25 мільйонів азербайджанців – це в два рази більше, ніж в самому Азербайджані. Цей факт є перешкодою для створення взаємовигідних відносин між Іраном і Азербайджаном: Іран боїться, що, в кінцевому підсумку, Азербайджан розпалить сепаратистські настрої азербайджанців Ірану - мовляв, " ви ж азербайджанці, тому приєднуйтесь до Азербайджану!". Тоді може скластися така ж ситуація, як з Курдистаном.

Тому зараз Туреччина і Азербайджан, діючи разом, можуть почати тиснути на Іран – змушувати його вступити в їх альянс.Таким чином, в результаті останніх подій Туреччина дуже посилила свої позиції.

читайте такожЩо втратили і придбали Росія і Туреччина після конфлікту в КарабасіУ російській пресі розгорнута божевільна хвиля про те, що Росія перемогла, що її миротворці в Карабаху і т.д. однак, насправді, за російськими миротворцями там спостерігають турецькі війська, і турецький прапор там майорить разом з прапором Азербайджану. Навколо анклаву Нагірного Карабаху знаходитимуться турецькі військовослужбовці, азербайджанська армія, а також спільний центр контролю і моніторингу Росії і Туреччини.

Зверніть увагу на те, як чітко прописано в Угоді кількість миротворців, їх озброєння і техніка – тільки 90 БТР і спеціальна техніка, ніяких танків, артилерії, систем ППО і т.д. до того ж, тепер Росія ще має змусити Вірменію відкрити транспортний коридор з Нахічеванню, а російські прикордонники повинні будуть забезпечити безпеку цього коридору. В результаті Росія ще й понесе фінансові витрати, щоб все це виконати.

Крім того, на сьогоднішній день РФ виступає дратівливим фактором для Вірменії, тому що більшість вірмен розуміє, що де-факто Москва їх зрадила. Росіяни дали їм трошки озброєння (скільки змогли, завезли через Іран), цілком можливо, надали найманців на зразок приватних військових компаній, яких ми зустрічали в Сирії, Лівії і т.д. однак це не вирішило ситуації.

читайте такожУ Путіна в Карабасі все вийшло на триста відсотківАдже Вірменія навіть не провела мобілізацію. Якщо в Україні було три хвилі мобілізації, і ми сформували угруповання військ, яке, в принципі, на першому етапі успішно протистояло і звільняло території, поки не втрутилися політики в особі Петра Олексійовича...

Вірмени ж мобілізацію не проводили, через це, коли почалися перші втрати, їх нічим було заповнювати. Спеців вибили (артилерію, розрахунки ППО, розрахунки реактивних систем залпового вогню, танкістів і т.д.), а на їх місце кинули молодих пацанів-призовників 2000-2002 років народження. Ці хлопчаки там і проливали кров, ставши "гарматним м'ясом" в цій війні.

Тому вірменське суспільство зараз буде вкрай категорично налаштоване щодо Москви. Росії ще й це доведеться долати. Як буде випущений цей пар, і що зробить Кремль - складно прогнозувати.

В кінцевому підсумку, Вірменія буде прагнути до того, щоб наростити військову міць і вирішити питання повернення Нагірного Карабаху. Адже тепер і у Вірменії, і Азербайджану є чітке усвідомлення того, що будь-які політичні переговори, які не призводять до результату, закінчуються війною. Але для того, щоб політичні переговори призвели до результату, потрібно мати боєздатну армію і займатися створенням системи національної безпеки.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред