Масштаби повномасштабного вторгнення Росії в Україну нарешті підштовхнули західних партнерів до надання ЗСУ західних танків. У результаті Німеччина та інші країни Євросоюзу дала згоду на передачу на передачу Україні танків Leopard, США заявили про надання Україні 31 Abrams, а Велика Британія - ескадрилью танків Сhallenger 2.
Очікувано, що після цих заяв Росія влаштувала звичну істерику та навіть встигла звинуватити Україну нібито у можливості застосування проти РФ "ядерно-брудних" бомб у снарядах для західних танків.
В інтервʼю Главреду керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко розповів про те, чи вистачить Україні танків для відбиття російського наступу, від чого залежатиме подальша деокупація Криму і Донбасу та чи є шанси на завершення війни у 2023 році.
Залужний раніше говорив про 300 танків, які потрібні Україні для наступальної операції. Тієї кількості, яку нам збираються передати, для цього вистачить?
Ми маємо констатувати, що заяви про передачу сумарно 80-100 танків – це доволі непоганий початок. Якщо говорити про кількість танків у 2-3 батальйони або бригади, то це можна вважати хорошим підсиленням для досягнення результатів на тактичному або оперативному рівнях – для відбиття атак ворога та контрнаступальних дій. Тобто для деокупації територій у кордонах станом на 1991 рік цих танків не вистачить. Але у разі проведення операції контрнаступу на півдні, цих танків може вистачити, аби звільнити Мелітополь та інші міста. Ми дійсно можемо використати таку кількість для переходу у контрнаступ, враховуючи, що окрім танків від партнерів буде передана ще й бронетехніка. Але для повної деокупації потрібна, щонайменше, та цифра, яку зазначав Головнокомандувач ЗСУ - десь 300-400 танків.
Та зважаючи на той старт, який ми бачимо зараз, не виключено, що ми отримаємо і таку кількість.
А країни Євросоюзу мають таку кількість танків, аби нам їх передати?
Треба розуміти, що окрім Євросоюзу, до передачі танків включились ще і США. І якщо враховувати, що Сполучені Штати вже оголосили про надання 31 танку, чи можуть вони надати сумарно, щонайменше, 100 чи 200 танків? Звісно, можуть. Сумарно країни НАТО можуть надати Україні 150 одиниць Leopard 2. Якщо додати до цього Abrams, і їх теж буде, щонайменше, 100 одиниць, ми вийдемо на показник 250. І далі, можливо, наростимо кількість танків до 300.
Те, що до цього процесу приєдналися США - це важливо. І ці танки - те необхідне підсилення, тому що танків Abrams у США насправді багато.
Окрім танків Leopard, хотіла б уточнити щодо Т-72, оскільки була заява Словаччини про передачу як мінімум 30 танків такого типу. Наскільки ці танки стануть нам у нагоді?
Модернізовані Т-72 радянського зразка протягом цього року нам направлятиме Чехія, Польща і, можливо, Словаччина. Тобто тут ми можемо розраховувати ще на 50-70 танків такого зразка. Ці танки непогано оснащені, і їх теж потрібно сприймати як певне підсилення ЗСУ. Бо на Т-72, так само як і на польських Twardy, встановлені прилади нічного бачення, вони мають покращену броню, збільшену потужність двигуна. Це, звичайно, не аналоги "Леопардів" чи "Абрамсів", але це теж хороші танки, які можуть нам суттєво допомогти і відіграти певну роль під час ведення контрнаступальних дій.
Пане Олександре, зважаючи на ту істерику, яка почалася у росіян після про отримання Україною західних танків, не могли б ви розʼяснити, чому вони так реагують? Якою може бути причина?
По-перше, росіяни бояться, бо отримання танків означає вихід допомоги зброєю Україні на черговий, новий етап. По-друге, ці танки доволі ефективні. По-третє, так склалося, що у Росії немає таких потужних протитанкових засобів як, наприклад, Javelin, які нам постачали США. Росія завжди під час ураження та знищення танків орієнтуються на свою артилерію. І переважно намагаються знищувати танки саме нею. Враховуючи те, що зараз ми бачимо, як дещо зменшуються можливості російських військ в артилерії, то очевидно, що зараз вони застосовуватимуть артилерію не так інтенсивно, як це робили у квітні, травні чи червні минулого року. Оскільки їхній ВПК не встигає виробляти артилерію у необхідній кількості і вони тримаються ще на тому, що є в них на складах. І саме тому росіяни нервують, бо такий сценарій викликає у них занепокоєння.
Як, до речі, варто розцінювати заяви Росії про заряди з урановими сердечниками для "Леопардів" – мовляв, якщо Україні передадуть такі снаряди, це розцінюватимуть у РФ як застосування "брудних бомб". Наскільки критично те, що ми не матимемо таких зарядів та чи дійсно вони настільки страшні, як про це каже Росія?
Снаряди для "Леопардів" існують різних типів. Ми ще не знаємо, які саме отримає Україна, але я не думаю, що це будуть снаряди з посиленою (урановою) частиною. Та й навіть якщо це було так, це не вважається ні ядерною зброєю, ні, тим паче, брудною бомбою. Бо тут уран використовувався для посилення ефекту - фактично, для випалювання броні. Тому не факт, що ми отримаємо саме такі снаряди.
Фактично, Росія намагається використовувати міжнародні майданчики, де вона ще, на жаль, присутня, для відвертих маніпуляцій і пересмикування фактів. Але так чи інакше, така реакція - черговий прояв російської істерії, невпевненості у власних силах. Тому вони і намагаються придумати якісь звинувачення у бік України.
Зважаючи на таку реакцію, зі свого боку, окрім обстрілів, РФ може якось вплинути на ситуацію?
Окрім того, що ми бачимо зараз, підготовки до наступу та посилення ракетного терору, росіяни більше нічого не можуть зробити. Звичайно, не треба виключати того, що у цей період ми можемо почути чергову порцію агресивних заяв від керівництва Росії про можливе застосування ядерної зброї. Щойно Росія бачить, що її плани зриваються, вона одразу починає погрожувати застосуванням ядерної зброї. Це - тенденція. Але насправді росіяни цим укотре демонструють свою невпевненість, бо погрози ядерною зброєю - це поки що єдиний механізм тиску на Захід.
Судячи з заяв західних лідерів, Україна отримає ці танки не раніше весни. Які ваші прогнози щодо того, як далі розвиватиметься ситуація на фронтах?
Ми розраховуємо на те, що техніка, яка має надходити в Україну (бронетехніка, артилерія, ракети та боєприпаси), допомагатимуть нам під час відбиття російських атак. Причому цей рівень допомоги Україні має лише збільшуватися. Станом на зараз можливі два сценарії. Перший – Росія першою піде в наступ на півночі, північному сході та півдні (Харківщина, Луганщина та запорізький напрямок як пріоритетні). Ми відібʼємо ці атаки, і за їхнім наслідком перейдемо до свого контрнаступу, тобто зловимо ворога на помилках, яких він припуститься. Другий сценарій – ми розпочинаємо контрнаступ раніше за російські війська і будемо застосовувати танки та усе, що у нас є на сто відсотків. За обома сценаріями і бронетехніка, і танки потрібні Україні, бо вони відіграватимуть важливу роль.
Якщо ми отримуватимемо танки, а далі, за умови отримання літаків та, відповідно, прикриття танків з повітря, чи можна буде говорити про подальший наступ, а саме відвоювання територій та завершення війни протягом цього року?
Це залежатиме від того, наскільки успішно ми зможемо розвинути наступальні дії на півдні та сході. Тобто від того, наскільки швидко ми зможемо завдати ворогу серйозного удару, за якого він буде змушений відступати та залишати рубежі, а ми матимемо змогу на таких рубежах закріпитися. Теоретично цього року це можливо, а як буде на практиці – побачимо. Однак після рішень партнерів щодо надання нам важкої зброї оптимізму стає більше.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
