У НАТО на тлі агресії Росії в Україні розмірковують над розширенням військової присутності на східному фланзі і планують створити воєнізовані ешелони чисельністю до 300 тисяч осіб, які можуть в короткі терміни прийти на допомогу союзникам.
Зокрема, перший ешелон, який може складатися з близько 100 тисяч солдатів, готових до висунення протягом 10 днів, може бути залучений з Польщі, Норвегії та країн Балтії. У нього також можуть входити багатонаціональні бойові групи, які НАТО вже створив на східному фланзі. Другий ешелон військ підтримуватиме цих солдатів, готових до розгортання з таких країн, як Німеччина, протягом 10-30 днів.
В інтерв'ю Главреду директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський розповів, чому Росії буде складно зібрати поповнення для своїх військ, чи вистачить 300-тисячного угруповання НАТО для стримування країни-агресора, і чому Європі важливо перевести економіку на військові рейки.
У виданні Politico з'явилася інформація про те, що НАТО всерйоз обговорюють зміцнення свого східного кордону – зокрема, йдеться про 300 тисяч військових в декількох ешелонах, які можуть в короткі терміни прийти на допомогу союзникам. Не могли б ви роз'яснити, що собою являють ешелони НАТО – що в них входить?
В принципі це виправданий захід з боку НАТО через загрозу з боку Росії для посилення східних флангів. Справа в тому, що це рішення було прийнято вже давно, під час Празького і мадридського самітів. Рішення про те, щоб 40-тисячну структуру, сили швидкого реагування НАТО збільшити до 300 тисяч. Тобто щоб не витрачати додатковий час на розгортання сил, зробити це завчасно. Це – одна з "фішок" НАТО з оборони і стримування, нової стратегії НАТО, яка полягає у збільшенні своєї передової присутності і тим самим зменшення часу на підготовку до можливої широкомасштабної війни.
Беручи до уваги стан Росії і НАТО, це, швидше за все, засіб стримування для того, щоб РФ не могла навіть думати про те, щоб сунутися на територію НАТО. Те, що ми чуємо в різних студіях, від Скабєєвої та інших, про те, що Росія за дві години рознесе все НАТО, сумнівно – в Україні вони вже показали, на що здатні.
Ешелонована присутність, де перший ешелон передбачає 100 тисяч, другий ешелон – приблизно 200 тисяч, і відрізняються вони термінами їх розгортання. Якщо перший ешелон розгортається протягом 10 днів, то другий протягом місяця, це – максимальний термін.
Якщо говорити про те, наскільки цей захід раціональний, то не зовсім. Тому що, як з'ясувалося, тут необхідні зусилля не тільки НАТО. Одна справа запланувати розгортання такого угруповання, і зовсім інша – реалізувати ці плани. А їх реалізація дуже ресурсомістка – це і особовий склад, і озброєння, яке необхідно не просто розгорнути, але і для початку закупити. Тут потрібні зусилля не тільки НАТО, але і ЄС. 10 січня була підписана чергова декларація між НАТО і ЄС про операцію в цій області, де Євросоюз зобов'язався збільшити свої зусилля. З іншого боку, ЄС – це така організація, яка реалізує свої плани неспішним бюрократичним порядком. Тобто коли ці плани будуть реалізовані, досі залишається невідомо – поки щовсі терміни не дотримувалися. Відповісти на питання про те, чи потрібне взагалі розгортання таких сил НАТО, можна буде лише якщо Росія програє війну в Україні. І на місці наших європейських партнерів, з усією повагою до них і вдячністю за надану ними допомогу (зараз і в майбутньому), то я б, якби був Генсеком НАТО або головою Єврокомісії, ухвалив би інше рішення. Тобто спочатку виграти війну в Україні, а вже потім – чи варто розгортати такі сили. Навіть якщо, умовно кажучи, війна в Україні буде програна, а Росія здобуде перемогу, то для того, щоб напасти на НАТО, їй буде потрібно величезна кількість грошей і часу, щоб відновити свій наступальний потенціал. Цей час може бути використано нашими партнерами якраз для нарощування своїх зусиль, а не зараз. Зараз головне – зосередити зусилля на наданні допомоги Україні в досягненні перемоги над Росією. Саме тут, в Україні. Це було б набагато раціональніше з точки зору і залучення особового складу, і витрати грошей, оскільки ми вже чуємо, що в Європі закінчуються різні матеріали, зокрема вибухові для оснащення снарядів, ракет тощо, які вони обіцяли поставити в Україну. У недостатній кількості і технічно справних озброєнь, тобто економіка Євросоюзу ще не переведена на військові рейки. Ось на це я б робив наголос, а потім вже, за результатами нашого масштабного контрнаступу, приймав рішення про розгортання таких сил і засобів. Це було б набагато раціональніше і дбайливіше як з точки зору відволікання особового складу, так і витрачання ресурсів.
Припустимо, перший ешелон, як ви сказали, близько 100 тисяч. Наскільки це масштабне угруповання, з урахуванням тих можливостей, які зараз є у Росії?
Досить масштабна. Припустимо, безвідносно війни в Україні, є Росія з її сьогоднішнім потенціалом і угруповання НАТО. Якщо навіть угруповання НАТО в кількісному відношенні поступатиметься Росії, то за якісними параметрами вона набагато її перевершує. На голову. І щодо авіації і дальності ураження вогневих засобів, і точності їх ураження. Тут навіть не може бути порівняння. Єдине, чим може похвалитися Росія – навалом старої техніки і своїх, як вона каже, нескінченних мобілізаційних ресурсів. Але нескінченні мобілізаційні ресурси Росії – це міф. Тому що вона вже зараз відчуває достатні труднощі з тим, щоб хоча б поповнити ті угруповання, які зараз присутні в Україні і змушені не наступати, а оборонятися. Надалі це буде ще складніше, бо якщо брати до уваги цифри, які є в медіа про втрати Збройних сил РФ, то це вже понад 165 тисяч. Якщо брати співвідношення 1: 3 по пораненим і важко пораненим (а в поточній війні це переважно, тому що це в основному поранення від артилерії, які набагато складніше, ніж від стрілецької зброї), то дві третини, які відносяться до поранень, можна сміливо списувати – це безповоротні втрати для Збройних сил. Разом ЗСУ вже перемололи близько 650 тисяч солдатів Збройних сил РФ. Де брати поповнення всім цим вже втраченим – велике питання. Тому що річний призов до РФ – близько 260 тисяч осіб. Зараз вони вже оголошували мобілізацію 300 тисяч, і знову намагаються оголосити ще на 400 тисяч. Але де вони їх візьмуть – незрозуміло.
Якщо навіть вдасться заповнити втрати, а не наростити оборонний потенціал, вони будуть заповнені військовослужбовцями (хоча їх важко так назвати) 3 і 4 сорти. Другий сорт вони вже витратили. Тобто більш-менш підготовлених і готових для служби в армії. Плюс сюди додати стан техніки, яку вони зараз починають вилучати з тривалого зберігання і яка на 50-60% не готова до бою, то це показує реальний стан російської армії. І якщо оцінювати не склад "другої армії світу", який рекламувався до початку війни, а реальний стан Збройних сил РФ сьогодні, то потенціал стримування НАТО може бути зменшений на 30% відсотків. І повторюся, що всі ті кошти, які зараз витрачаються, можна було пустити на забезпечення боєздатності ЗСУ.
Якщо такий ешелон з'являється, скільки може піти часу на його підготовку і чи можуть його задіяти в Україні при необхідності?
В принципі підготовка такого ешелону не складе великих труднощів. Тому що всі ті бойові підрозділи і частини містяться в готовності, залишається тільки їх зібрати, доставити на місце розгортанняі там розгорнути. Але для того, щоб це зробити, необхідно забезпечити шляхи доставки, чого виявилося для Євросоюзу не цілком достатньо. Якщо ми пам'ятаємо, то є така програма постійного структурованого партнерства, де одним з її напрямків було підвищення мобільності військ на території Європи. Ця програма досі не виконана. Тобто під питанням залишаються успішність здійснення маневрів, переміщення військ по території Європи. Найбільш підготовленими силами є ті сили, які переміщуються транспортними літаками. Це ще можна забезпечити, а в іншому досить складно, тому що транспортна структура Європи досить завантажена і в зв'язку з цим переміщення військ могли б істотно ускладнити економічні зв'язки на території ЄС. Усе це має бути сплановано, відпрацьовано, випробувано на місці і в часі, і все це потребує часу.
Тобто про випробування їх у нас мови не йде, я правильно зрозуміла?
Справа в тому, що якраз у нас це було б набагато простіше. Тому що всі ці маршрути вже створені і діють. Питання в тому, яким чином перекинути, наприклад, техніку, адже війська НАТО до нас не надходять. НАТО не бере участі у війні, мова йде тільки про перекидання техніки (в основному до кордонів України). Далі вже ми, точніше ЗСУ, займаються всією логістикою і маршрути, процедури переміщення через кордон і доставки від кордону до безпосередньо Збройних Сил, вже відпрацьовані. Тому тут, звичайно, є складнощі, але їх набагато менше, ніж якщо ці плани будуть реалізовувати всередині Євросоюзу.
А змінити рішення Європа може під впливом будь-яких вступних, щоб допомогти нам не тільки технікою, а й живою силою, якщо нам це знадобиться?
Живою силою нам допомагати не будуть, тому що Україна не є членом НАТО. Це було сказано нам відразу, і на це, загалом-то, ніхто у нас не розраховує. Єдине, на що ми розраховували, це на те, що номенклатура поставок озброєнь буде трохи іншою і буде більше відповідати потребам ЗСУ у відбитті російської агресії. Я маю на увазі авіацію, поставку важкої бронетанкової техніки хоча б в середині минулого року. Тоді війна набула б зовсім інших параметрів і з точки зору втрат російських військ, і з точки зору темпів наступу ЗСУ. Оскільки цього не було зроблено, то зараз ми готуємося до надходження таких озброєнь сьогодні і готуємо наш контрнаступальний ударний кулак для того, щоб звільняти наші окуповані території.
Як ви сказали на початку, Європа, робить такі заяви здебільшого для стримування. Чи є реальна загроза розгортання війни в Європі за межами України?
З точки зору військової логіки, такий сценарій взагалі неможливий. Він був малоймовірним і на початку 2022 року, коли говорили, що угруповання російських військ недостатнє за своєю чисельністю та оснащеністю для захоплення України. Але давайте робити знижку на божевільного, тобто на особу, яка приймає рішення. Що сидить в голові у Путіна, ніхто сказати не може, як і того, що він не віддасть наказ. Наприклад, наступ РФ з Білорусі всі вважають малоймовірним. Але якщо такий наказ буде відданий, то наступ почнеться. Так, це угруповання військ, природно, буде перемелене. Але для цього будуть відвернені наші додаткові кошти на цей напрямок.
Такі речі часто обґрунтовані не військовою, а політичною логікою. Скільки разів на російських телеканалах ми чули про те, що Росія зараз задіє свої радіоелектронні засоби, придушить всі ППО НАТО, а далі підуть ракети, авіація (хоча у Росії її вже майже не залишилося). Але політики-то думають, що вона залишилася, і їх не хвилює, скільки загинуло людей, скільки витрачено озброєнь – вони мислять зовсім іншими категоріями. Ось цю різницю необхідно враховувати.
Якщо політично такий варіант і в НАТО, ймовірно, намагаються припускати, чи пов'язані з цим повідомлення про розгортання додаткових баз на кордоні з Росією? Наприклад, таку збираються робити в Польщі на кордоні з Калінінградом – це теж один із засобів стримування Росії?
Цілком правильно. Це і засіб стримування, і засіб підвищення власної обороноздатності з урахуванням фактора прийняття політичного рішення. Мовляв, а раптом. Ймовірність мала, але дуже загрозлива. Якщо вона буде реалізована, втрати будуть великими. Але щоб їх уникнути, розгортають такі сили і засоби.
Якщо Європа дійсно зосередиться на тому, щоб розгортати додаткові сили, на що в цьому плані варто розраховувати Україні? Чи не буде з часом зменшення європейської допомоги?
Може бути. Тому я і кажу, що це рішення недостатньо раціонально. Саме тому, що ці кошти зараз витрачаються не зовсім ефективно. Зараз якраз потрібно було зосередити і фінансові, і військово-технічні зусилля на тому, щоб зміцнювати українську систему оборони. Для того, щоб перемолоти Росію тут, і щоб вона вже не змогла наступати на країни НАТО. Якщо вона зазнає поразки в Україні, ніяких сил і засобів для продовження агресивної політики щодо країн НАТО у неї просто не залишиться. Розрахунок дуже простий-витрата коштів на підвищення своєї обороноздатності може призвести до відтягування сил і засобів з українського напрямку.
І якими наслідками для нас це може обернутися? Чи не дійде до того, що з часом нам можуть спробувати нав'язати переговори з Росією?
Така небезпека була з самого початку. Проблема в тому, що поразка України в цій війні – це явна поразка Заходу. Якщо на початкових етапах вони ще могли відгородитися і сказати, що Україна сама по собі, ми можемо їй допомагати чи не допомагати, але зараз вони цього сказати не можуть, оскільки вже втягнулися в цю війну. Поразки Заходу вони допустити не можуть, як би їм не хотілося. Які ми б не чули заклики корисних ідіотів на заході, в США і європейських країнах, інтереси цих країн вище заяв. Тобто допомога Україні в цій війні, я сподіваюся, не буде знижена. І плани щодо тих засобів, які, як ми говоримо, використовують для того, щоб збільшувати оборонний потенціал Європи, в якихось моментах будуть переглянуті на користь України. Політиків і військових на Заході вистачає – на кожному Рамштайні ми на власні очі бачимо, що пакети допомоги зростають. Це відбувається в тому числі за рахунок оборонних потенціалів країн, які надають нам допомогу і розуміють, що виграш у війні – це виграш в Україні. Тому вони прекрасно розуміють, куди краще вкладати ці кошти.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
