Росія розпалюватиме війни в кількох країнах, військові поразки можуть запустити революцію - Снєгирьов

4 грудня 2023, 12:00оновлено 5 грудня 2023, 22:05
Росія здатна воювати ще півтора роки, військові поразки можуть запустити революцію, вважає експерт.
Росія розпалюватиме війни в кількох країнах, військові поразки можуть запустити революцію - Снєгирьов
Росія розпалюватиме війни в кількох країнах, військові поразки можуть запустити революцію - Снєгирьов / Главред

Днями російський диктатор Володимир Путін підписав проєкт федерального бюджету країни-агресора РФ на 2024-2026 роки. І вперше з часів Радянського Союзу витрати на оборону складуть близько третини від його загальної суми.

В інтервʼю Главреду співголова громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов розповів, як Росія може використати ці кошти, чому насправді Кремль не поспішає відкрито проводити нову хвилю мобілізації, та за яких умов РФ можуть загрожувати соціальні потрясіння.

Для чого Росії такі великі видатки на оборону – про що це може свідчити?

відео дня

Це потрібно для переведення промисловості на військові рейки. За два роки війни результатів безпосередньо на лінії бойового зіткнення для РФ немає, на озброєнні російської армії не вистачає техніки, І Кремль стикнувся з тактико-технічною перевагою західного озброєння над російським. Відповідно, були зроблені певні висновки щодо збільшення видатків на оборонний сектор. При цьому, на думку росіян, саме ВПК має стати (так, в принципі, відбувається в усьому світі) локомотивом всієї економіки. Крім того, капіталовкладеннями у ВПК розраховують стимулювати розвиток інших галузей промисловості та мінімізувати вплив економічних санкцій з боку країн Заходу.

Цими капіталовкладеннями росіяни спробують вирішити питання імпортозаміщення і, відповідно, наповнення бюджету за рахунок роботи власної промисловості, а не тільки від продажу копалин.

Незважаючи на секторальні та персональні санкції, ВВП Росії, на жаль, виріс. Так само, як і зросла кількість експортно-імпортних операцій. Також варто зауважити, що з початку повномасштабного вторгнення Росія спромоглася продати викопних копалин на більше ніж 500 мільярдів євро, причому 180 з них прийшлися на країни ЄС.

Враховуючи останні санкції щодо енергетичного сектору, у РФ вирішили створити диверсифікацію наповнення бюджету за рахунок економіки, яка начебто працює. Але, як завжди, не врахували історичний досвід Російської імперії. У роки Першої світової війни, щойно Російська імперія збільшила видатки на сектор оборони з 21 до 25 відсотків, це призвело до стагнації економіки, яка на той момент, до речі, вважалася однією з найбільш динамічно розвинутих. Як би там не було, але тоді Російська імперія перебувала на певному економічному підйомі. Однак збільшення видатків на сектор оборони призвели до стагнації та соціальних потрясінь всередині імперії. А соціальні потрясіння ми пам'ятаємо – Лютневу і, відповідно, Жовтневу революції. І це те, з чим доведеться стикнутися Російській Федерації. Тим більше, що кількість оборонних видатків на оборонний сектор не 25 відсотків, а до 30 від загальних видатків. А це – серйозне навантаження на російську економіку, яка може "перегрітися" та не витримати навантаження.

За великим рахунком, ВПК Росії має можливості для відновлення ракетного потенціалу, бо незважаючи на всі види санкцій, РФ вдалося закупити мікросхеми мікроелементів та мікрочіпів для виробництва ракет різного типу. Але якщо говорити про випуск бронетехніки, то тут є великі питання, адже останній танк Т-90 зійшов з конвеєра ще у 2011 році.

Тим не менше, тієї кількості металобрухту, який наразі є на складах довготривалого зберігання достатньо для модернізації. Але це – показник стану російської економіки, бо навіть незважаючи на капіталовкладення санкції все-таки відіграють певну роль. Можна закупити мікрочіпи, мікроелементи через "сірі" схеми, але не верстати та промислове обладнання, яке відслідковується досить легко. З цим і повʼязані проблеми з випуском снарядів, бо міфи про те, що Російська Федерація випускає від мільйона до двох не відповідають дійсності – наразі спроможності РФ щодо випуску становлять до 300 тисяч на рік.

Чи правильно я зрозуміла, що здебільшого те, що Росія намагатиметься відновлювати, буде спрямовано саме на український фронт?

Так, абсолютно.

Тобто зважаючи на заяву заступника міністра закордонних справ РФ Рябкова про підготовку до війни з НАТО, Росія може готуватися до більш серйозного конфлікту і за межами України?

Росія намагатиметься проводити ескалацію в декількох точках. Не виключена реалізація сценарію так званого Сувалкського коридору, тобто вторгнення з території Білорусь через прибалтійські країни, щоб зʼєднати Білорусь з Калінінградською областю. Цей сценарій розглядають як потенційно можливий навіть країнами НАТО, і його сприймають серйозно. Так само РФ буде намагатися дестабілізувати ситуацію на Близькому Сході та посилювати угруповання у Сирії, Лівії і, відповідно, на африканському континенті.

Заява Рябкова – це, в першу чергу, елемент військово-політичного шантажу з метою зменшення тиску економічних санкцій. Саме цього вони й добиваються, бо попри всі оптимістичні заяви російського керівництва, санкції для РФ дуже болісні. Хоча вони, звісно, не мають того впливу, якого б хотіла Україна.

Ви згадали про можливі соціальні потрясіння і навели аналогії з війнами, які вела Російська імперія. Як скоро, на вашу думку, у РФ можуть початися такі процеси – як довго зможе триматися російська економіка?

Я не буду давати подібних оцінок. Запас міцності є – за оцінками західних розвідок, РФ економічно (людський фактор у росіян присутній постійно) може продовжувати активні бойові дії в Україні ще півтора роки.

Я скептично ставлюся до соціальних потрясінь у Росії. Їхньою основою можуть бути не руйнівні процеси в економіці, а військові поразки в Україні. Якщо брати приклади з історії, то революція 1905 року, була, у першу чергу, повʼязана з військовими поразками у російсько-японській війні, а не з економічною стагнацією (адже тоді якраз починали впроваджувати реформи Столипіна). Відповідно, якщо на фронті будуть чутливі для РФ військові поразки з великою кількістю жертв серед особового складу, це може викликати серйозні потрясіння. Саме тому в РФ намагаються уникати другої хвилі масової мобілізації, аби не підвищувати градус протистояння. Росіяни не готові до проведення мобілізації – у першу чергу, політично. Тому вони й надалі житимуть з синдромом імперця, та будуть голодними, але войовничими.

Як ви гадаєте, протягом цього року можна розраховувати на військові поразки для РФ?

Я цього не виключаю. Усі тези про те, що контрнаступ захлинувся, трохи перебільшені. Можливості для подальшої деокупації українських земель є. Більше того, всі дані свідчать, що наступний рік може стати роком певних зрушень.

Ви сказали, що Росія політично не готова до нової хвилі мобілізації. Після виборів у 2024 може змінитися ситуація?

Не варто привʼязуватися до виборів. Коли ми кажемо про те, що Путін орієнтується на певні рейтинги під час ухвалення рішень, відповідно, ми підвищуємо цим легітимність самого російського диктатора, але за умови диктатури в принципі вільний процес голосування неможливий. А так ми створюємо ілюзію про політичну альтернативу Путіну, що в Росії є право вибору, і що непопулярні рішення Путіна можуть завдати шкоди його особистому рейтингу. Це – нонсенс.

Незалежно від того, буде проведена мобілізація чи ні, реального конкурента Путіну, який має такий самий рейтинг підтримки росіян, сьогодні немає.

У Росії досі діє сталінський принцип – головне не те, як голосують, а як рахують. І нікого не буде цікавити, навіть якщо ніхто з росіян не прийде на виборчі ділянки – усе одно "намалюють" стовідсотковий результат. Фактично, результат виборів вже оголосив Пєсков, коли заявив про 83 відсотки підтримки у Путіна.

Те, що у Росії не хочуть зайвий раз говорити про мобілізацію повʼязано не з виборами, а з тим, що Кремль не хоче загострення ситуації. Бо попередня хвиля спричинила масові протести в національних республіках. І саме звідти, з Північного Кавказу та інших мусульманських республік, зараз теж може все спалахнути.

Кремль аж ніяк не переймається тим, що це відібʼється на результатах виборів. Бо це вплине на хід "СВО", яку тоді доведеться проводити не в Україні, а в РФ, придушуючи протести та стихійні виступи вже всередині Росії.

Хто такий Дмитро Снєгирьов

Дмитро Снєгирьов (11 жовтня 1971, Луганськ) – експерт з військових питань, блогер. Історик та юрист. Співголова громадської ініціативи "Права справа".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти