Українська журналістка і телеведуча Ольга Фреймут на час війни покинула Україну, і зараз перебуває з дітьми в Лондоні.
Як і тисячі українських жінок, Фреймут болісно переживає вимушену еміграцію - сумує за домом, за близькими, за Україною і минулим життям, яке ра**исти відняли у цілого народу.
Свої тривожні думки вона записала в соціальних мережах. У довгому листі "до себе в еміграції " вона поділилася своїм болем, і постаралася надихнути кожну українську біженку не вішати ніс, а йти по чужині з високо піднятою головою:
"Ти - українка. Пам'ятай про це, навіть коли біль сильніший за мільйони до цього пережитих болей- зберігай стрункість життя. До тебе щодня прикуто погляди безлічі очей на чужих вулицях. Випадкові люди, для яких ти - не випадкова.
Навіть зараз, коли їдеш втомлена чужоземним метро, пам'ятай, що ти - українка. Коли не хочеться їсти, пити, одягати попрасоване, коли душа важливіша за тіло, бо важча і болючіша, щоранку пильнуй себе... Іди в душ, снідай, одягай чисте.
Не сутулся від жаху щосекундних новин, вір у перемогу свого Народу , в ЗСУ - витрачай думки на молитву за них, за 4-річного Сашка, який перетинав з бабусею Київське море, і не перетнув. Присвячуй думки на молитви за нього, і за сотні закатованих дітей і невинних українців, а не на твоє індивідуальне горе.
І тримай спину рівно, як тебе вчила твоя прабабця, яка і тепер часто сниться і радить більше, ніж встигла за життя у твоєму дитинстві.
Ти Українка - тому залишайся привітною і стриманою, навіть коли хочеться кричати. Люди навколо дошкуляють питаннями, дратують цікавістю. Ти б воліла бути німою. Вони прихистили тебе в своїй країні і дуже співчувають, дуже хочуть допомогти. Ти представляєш націю. Збережи посмішку для кожного. Свою, найтеплішу, якою ти вітала знайомих на київських вулицях.
Твоє материнство зараз священне. Ти зневірена, розгублена і замість кар'єри - робиш дітям тости. Бавишся з ними в мільйон забав, щоб вони переживали війну дитячіше. А так хочеться забитися в кут і зануритися у жаль. Тобі твоє життя здається беззмістовним.
А донечка знову перепитала, чи ти не плакала. Витри сльози. Почуй сина. Пригадуєш, він вчора дивився фото зруйнованих окупантами українських міст, і сказав тобі з вірою, дорослішою з нього: "Але ж небо у нас залишилося чисте і синє". Діти знають більше за тебе, дорослу. Ти - мама, і зараз твоє материнство в найважливішій еволюції.
Ти - Українка, тому ти точно інтелігентна, тож нагадуй собі улюбленого класика. Може Ліну Костенко, що " все на світі треба пережити, і кожен фініш - це, по суті, старт..." Або прочитай собі подумки Стуса: "як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи важкий мій хрест".
Не нарікай і не зрівнюй своє теперішнє чуже життя із втраченим осяйним українським. Воно відновиться. Навіть коли чистиш картоплю в невибагливому чужоземному помешканні. Оселі, якій ніколи не зрівнятися з твоєю чепурною, українською. Залишайся охайною, простою, світлою.
Купи квіти, можна нарциси, тюльпани, іриси - вони не випнуться з твого тепер обміркованого бюджету. Пам'ятаєш бабусин обрус, яким ти застеляла на Подолі стіл? І польові квіти із Житнього ринку у тонкій вазі? Зроби це в чужій хаті. Відтвори собі Україну сьогодні.
І пам'ятай, ти покинеш свої тиняння світом, повернешся додому, в Україну. Для багатьох ти зараз - символ; відвагу українок пробують відтворити інші. Сміливість твоєї нації надихає так, як ніхто і ніщо до цього. Ти забудеш цю еміграцію, бо насолоджуватимешся своїм поверненням. Але тебе не забудуть.
Ти ж українка, і зараз ти проходиш випробування на себе справжню. Тож будь достойною.
Лондон, квітень 2022".
Раніше сестра Корольової, яка відмовчується з приводу війни в Україні, продемонструвала активну громадянську позицію, і записала колискову українською мовою і показала кадри нападу РФ на Україну.
Інші новини:
- До мурашок: Тіна Кароль, Юлія Саніна і Дорофєєва виконали "Червону калину" на стадіоні у Варшаві
- "Можна забанити Полякову, але її голос ніколи": Єфросиніна поділилася нереальною колисковою
- "Якби не ця історія з Україною": Макаревич розповів, як Росія споганила йому життя
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
