Зеленський опинився на розвилці

У владних структурах зараз усіляко заперечують відставку прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, бо він досі, на їх думку, не набрав достатньої токсичності. Але прискорити цей процес можуть платіжки за ЖКГ, які зараз надходять і саме вони можуть стати каталізатором, аби можна було почати збивати цей уряд (тим більше, що й імунітету у Кабміну у вигляді програми Уряду немає).

Крім того, на це може накластися і тиск на олігарха Ріната Ахметова у зв’язку з планами щодо підвищення ренти на видобуток залізної руди, адже Шмигаль з ним тісно пов’язаний – це також може стати політичним драйвером.

В цілому є низка системних факторів, зокрема карантин та погіршення макроекономічних показників економіки, які вказують на те, що Зеленському потрібно буде змінювати уряд – питання тільки у тому, наскільки швидко до нього дозріє Зеленський.

У цьому випадку перспективи прем’єрства найбільші саме у Юлії Тимошенко. З прагматичної точки зору, це могло б стати одним з найкращих рішень Зеленського, тому що сильний прем’єр – це та людина, яка може у собі акумулювати весь негатив. Звісно, що її призначення несе у собі і ризики, адже тоді маленька фракція Батьківщини фактично зможе диктувати свою волю монобільшості.

Але тут грають роль зовсім інші чинники. Її прем’єрство можливе, якщо буде провалена співпраця з МВФ, не буде налагоджено контакту щодо поглиблення співпраці з адміністрацією США та поглибиться пандемічна криза. Іншими словами, якщо така криза настане по всіх напрямках і потрібно буде приймати політичне рішення: або запрошувати сильного прем’єра, або розпускати парламент. Третього варіанту тут немає. Бо входити у президентську кампанію із поразкою на парламентських виборах для Зеленського – не найкращий варіант. Тому йому було б вигідніше розпустити цей парламент, зайти у новий парламент з меншою фракцією, але з іще можливим зараз першим місцем і вже у новому парламенті шукати шляхи співпраці з іншими фракціями, незалежно від того, хто б туди не потрапив.

читайте такожТимошенко мітить у прем'єри, але тримає козир у рукавіУ випадку з Порошенком, у нього немає жодних шансів ані у цьому, ані можливо навіть у наступному виборчому циклі. Відтак, немає у нього і можливостей ані потрапити в уряд, ані, тим більше, його очолити. Адже за будь-яких конфігурацій він перебуватиме у опозиції до влади – Зеленський і його оточення нізащо на це не підуть. Хіба що перед ними стоятиме вибір між ЄС та ОПЗЖ, але в такому випадку нас чекатиме "ізраїльський сценарій", за якого вибори відбуваються ледь не щороку, бо між собою не можуть порозумітися два табори.

Утім, незважаючи на те, що зараз у регіонах між опонентами виникають ситуативні коаліції, вони не мають нічого спільного з центром, адже там регіональні еліти створюють свої альянси. Тим паче, що у місцевих органах деяких регіонів поширена ситуація, коли одна багата людина може контролювати одразу три-чотири протилежні політсили.

Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред