Чому події 2014-го року не можна назвати революцією

Річниця подій на Майдані в 2014-му році ще довгі роки будитиме в нас фантомні болі минулого.

З Майданом 2004-го року було простіше - політики, які стали тоді вигодоодержувачами перезавантаження влади, перетворили все на фарс, а самі події обросли величезним шаром жартів і мемів, на кшталт "Ющенка-бджоляра". Не було крові, відповідно і став можливим єхидний оскал політичних еліт.

Події 2014-го року інші. Багато крові, багато втрачених територій. Фарсу не буде. Замість нього, в 2014-2019 - п'ять років колективної психофуги, коли психіка не справляється з реальністю і формує альтернативну реальність, містифікуючи і сакралізуючи ті події.

Ніхто не хоче сказати правду – десятки людей в центрі Києва загинули, щоб до влади прийшли реваншистські еліти, які були відтерті Януковичем на "задник" української політики.

І ці еліти не могли не знати, що своїми діями вони створюють умови для зовнішньої агресії, точно як, наприклад, радикальні політичні еліти Кіпру в 1974 році не могли не знати, що, здійснюючи військовий переворот, вони дають Туреччині привід для вторгнення на острів. Хоча ідеологія того кіпрського перевороту теж спиралася на народні вимоги – "енозіс", возз'єднання з історичною батьківщиною – Грецією.

читайте такожПереміг не Майдан, а сцена МайдануПодії 2014-го року не можна назвати революцією, адже під цим терміном мається на увазі кардинальне перезавантаження системи відносин у суспільстві до засобів виробництва та процесу розподілу національного доходу.

Революція повинна була завершитися націоналізацією найбільших ФПГ, видобувних галузей та енергетики, зміною пропорцій розподілу ВВП на користь широких соціальних верств. А завершилася - "націоналізацією" банку з гнилими активами, тарифною шоковою терапією і зростанням ролі ФПГ, до яких додався ще й прес зовнішніх кредиторів.

Соціальні ліфти так і не запрацювали, замість них ми побачили точкову роботу соціальних "катапульт", що закидають для видимості народовладдя на вершину політичного Олімпу чергового "козака Гаврилюка".

Реваншистські політичні еліти, які розміняли свій прихід до влади на активацію геополітичних ризиків для всієї нації, не змогли навіть використовувати величезну кінетичну енергію мільйонів людей для проведення швидких реформ, метою яких було б не збагачення купки людей, які стоять на сцені, а створення нової концепції соціального блага. Цю енергію розчинили у військових котлах.

Вони говорили "куля в лоб", а насправді, зіграли в "гусарську рулетку", ось тільки дуло револьвера з одним патроном в барабані вони приставили до чола цілої країни.

Період, коли Україна могла домовитися з Європою про максимальні торгові преференції бездарно втрачені, тому що європейці дуже швидко зрозуміли, з якими "джентльменами" мають справу на переговорах.

Символ минулих років - Європейський вектор інтеграції в преамбулі нашої Конституції і так звані голландські правки в текст Угоди про асоціацію України та ЄС, якими нам відмовили і в інтеграції, і в отриманні військової та фінансової допомоги, і в легальному працевлаштуванні в європейських країнах.

читайте такожЧому Майдани не наблизили Україну до ЄвропиУ цьому плані, реваншистські еліти, об'єднані кров'ю в кругову поруку потрібно було обов'язково зносити, що і сталося в 2019-му році з обранням президента Зеленського.

Адже вони і далі б відводили нас у свою змінену реальність, аби тільки ні у кого не виникло питання про їх персональну відповідальність за те, що вони своїми руками відкрили ящик Пандори і випустили на країну цілу лавину лих.

Симптоматично, що нинішня річниця почалася під знаком розслідування розкрадань при будівництві Музею "Революції гідності", адже подібні факти лише в черговий раз підкреслюють, що ті події завжди використовувалися людьми, які приватизували "гідність" і залишили "революцію" для всіх інших, лише для примітивного злодійства на горі і збитках.

Якби не електоральна революція 2019-го року, ми б і далі продовжували занурюватися в моторошну антиутопію в стилі оруеллівського роману "1984".

Перезавантаження влади дало нам можливість розірвати оболонку психофуги, надзвичайно в'язкий "розчин" якої був замішаний на крові.

Якщо ти знаходишся при свідомості і в реальному світі – у тебе завжди є шанси на рух вперед, навіть в пандемію і кризу. Змінена реальність 2014-2019 таких шансів нам не залишала.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред