З гіркотою спостерігаю, як Україну і українців намагаються втягнути в азербайджано-вірменський конфлікт. При тому, що етнічні вірмени та азербайджанці досі жили в нашій країні мирно, і нарівні з іншими громадянами України брали участь і в революційних подіях, і у війні.
Найчастіше тягнуть на бік Азербайджану. Аргументи нехитрі: азербайджанська армія веде визвольну війну за свої території, перемога в цій війні відкриє дорогу до звільнення Криму і Донбасу, і взагалі Алієв не визнав Крим російським.
Але не варто проводити паралелі між анексією Криму, окупацією Донбасу і подіями в Нагірному Карабасі. У нас не було і немає етнічного конфлікту, Україна зазнала агресії з боку сусідньої держави. А боротьба за Карабах - це давня кривава історія з вбивствами мирного населення і взаємною ненавистю.
У цій війні не варто ставати ні на чий бік. Тому що в Карабасі військового рішення немає, якщо тільки це рішення не є "остаточним", пов'язаним з етнічними чистками і геноцидом мирного населення.
Що стосується визнання або невизнання Криму російським, то це питання можна віднести тільки до оцінки дій керівництва Вірменії та Азербайджану, ступеня їх "зав'язаності" на Росію або Туреччину. Можна сказати, що Пашинян - не друг України, а Алієв - друг. Хоча зрозуміло, що авторитарний керівник Азербайджану, так само як і диктатор Білорусі навряд чи можуть бути справжніми друзями демократичної європейської країни, якою себе вважає Україна. До речі, Північна Корея тільки рік тому визнала Крим російським. Чи означає це, що Кім Чен Ин з 2014-го по 2019-й був другом нашої країни?..
читайте такожАзербайджан як ніколи близький до перемоги в Нагірному КарабасіОкремо про позицію Туреччини, яка не визнала Крим російським. І зрозуміло чому - тому що Туреччина теж претендує на вплив у Криму. Слабкий, кинутий напризволяще, нікому особливо не потрібний Крим, яким він був до російської анексії, для Туреччини набагато привабливіше грізного "непотоплюваного авіаносця", яким його робить Росія.
Ердоган відкрито підтримав Азербайджан, і надав йому всебічну допомогу у війні за Нагірний Карабах. Така войовнича риторика / політика, враховуючи давні, непрості, м'яко кажучи, відносини вірмен з Османською імперією, ще більше підливає масла у вогонь.
І ось тепер Україну фактично кличуть відкрито підтримати Азербайджан у заскорузлому етнічному конфлікті. І стати на бік Туреччини в давньому протиборстві двох імперій. А заодно посварити азербайджанців і вірмен в Україні. Упевнений, цього не варто робити. В українців є свої національні інтереси, відмінні від інтересів усіх інших сторін.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
