Початок 1970-х, Ізраїль. Легендарна колишня прем'єр-міністерка Голда Меїр(Хелен Міррен) страждає на рак, але нехтує вказівками лікарів і, як і раніше, прикурює цигарки одну від одної. Але то пів біди - головне, що їй доведеться постати перед Комісією Аграната, яка займається розслідуванням військових невдач країни на початку Війни Судного дня і великих втрат ЦАХАЛу - ізраїльської армії. Голда вкотре затягується цигаркою і занурюється в тяжкі спогади.
Якщо жанр байопіків про відомих музикантів та інших попзірок після успіху "Богемної рапсодії" і "Рокетмена" переживає явний підйом на великих екранах (наприклад, тільки за останні кілька років вийшло аж два фільми про Елвіса Преслі і скоро вийде кіно про Боба Марлі), то з кіно про відомих історичних діячів ситуація не така райдужна (з гучних прем'єр останніх років згадується хіба що "Темні часи" з Гері Олдманом у ролі Черчилля). І вони здебільшого виходять на телеекранах - скажімо, на ВВС або НВО - маючи відповідні відносно скромний бюджет і розмах.
"Голда" винятком, за великим рахунком, не стала винятком із правила. Масових бойових сцен у фільмі немає (вони замінені точковими вставками кінохроніки), декорацій - мінімум, хронометраж - щадний, трохи більше півтори години. Видно, що всі зусилля творців були спрямовані на роботу з акторами. Ветеранка британського кіно, легендарна й оскароносна Пані Хелен Міррен царює на екрані (що й не дивно, з огляду на те, що за свою довгу кар'єру вона зіграла одразу двох британських королев) - навіть попри те, що її обличчя поховане під кілограмами гриму. Адже, скажімо, в попередньому, доволі давньому байопіку про Меїр "Жінка на ім'я Голда" у легендарної Інгрід Бергман такої проблеми не було.
Решта ж ролей у "Голді" розписані здебільшого в службовому вигляді, хоча на екрані й миготять видатні діячі ізраїльської армії від Аріеля Шарона до легендарного одноокого Моше Даяна. Більш-менш виділяється хіба що Лієв Шрайбер у ролі держсекретаря Генрі Кіссінджера, але й у того хронометраж невеликий.
Плюс вкотре мистецтво щось зуміло передчувати - адже кіно було знято і показано на фестивалях ще до того, як в Ізраїлі розгорілася нова війна.
Ось ми й підійшли до головної речі - українському глядачеві дуже складно буде об'єктивно й неупереджено дивитися це кіно (і не тільки тому, що Меїр - уродженка Києва). Бо надто багато перетинів із нинішніми часами - від волаючих сирен повітряної тривоги, масових обстрілів, вимагання зброї в Заходу - до похоронів, що приходять ледь не до кожної сім'ї. А найбільш товстошкірих точно проб'є на фінальних титрах найкраща пісня про смерть і втрату XX століття (зроблена зі старої єврейської молитви) - Who By Fire покійного мудреця Леонарда Коена.
Дивіться на відео трейлер фільму "Голда":
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
- "Люблю грати в м'яч і пошлю його ногою за межу": рецензія на фільм "Наступний гол - переможний"
- Купатися чи не купатися: рецензія на фільм "Нічний заплив"
- "Мед - дуже вже небезпечний предмет": рецензія на фільм "Бджоляр"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
