Чому легендарна ізоляційна стрічка з СРСР була синьою: пояснення здивує багатьох

Ви дізнаєтесь:

• Чому в СРСР найпопулярнішою була синя ізоляційна стрічка
• Яка ізоляційна стрічка найкраща
• Який колір ізоляційної стрічки для чого

Синя ізоляційна стрічка - предмет, який став невід’ємною частиною радянського побуту. Вона була у кожному домі, гаражі чи майстерні, проте мало хто знає, чому саме синій колір закріпився як "стандартний" і чим він був кращим за інші.

Рекомендуємо прочитати наш матеріал: Чому в СРСР стіни фарбували лише до половини: справжня причина здивує

Чому в СРСР ізоляційна стрічка була саме синього кольору

Історія сучасної ізоляційної стрічки починається у США, пише УНІАН. У 1946 році компанія 3M запатентувала першу клейку електроізоляційну стрічку на каучуковій основі. Згодом технологія виготовлення змінювалася неодноразово. Сьогодні найчастіше її роблять із полівінілхлориду - пластику, що виробляється з кухонної солі та продуктів нафтопереробки.

Перші зразки стрічки не були синіми - випускалися світлі варіанти, зокрема білі та жовті. Однак швидко з’ясувалося, що під дією сонячного ультрафіолету такі матеріали швидше втрачають міцність і еластичність. Рішенням стало додавання темних пігментів, які підвищували стійкість до світла. Так у виробництві закріпилися більш практичні кольори - синій і чорний.

Саме такі стрічки після війни почали постачати в країни соціалістичного табору. Виробництво якісного ПВХ вимагало розвинених технологій, тому імпортні варіанти були затребувані. У результаті в торговельній мережі найчастіше зустрічалася саме синя ізоляційна стрічка, і поступово цей колір став сприйматися як "стандартний".

Рекомендуємо:

Для чого в СРСР масово клали батарейки в морозилку: пояснення неабияк здивує

Два основних типи стрічки в СРСР

У радянському побуті існувало два різновиди ізоляційної стрічки:

Чорна тканинна - стрічка, що випускалася всередині країни. ЇЇ виготовляли на основі бавовняної тканини, просоченої клейовим складом. Була дешевою і термостійкою, при нагріванні не плавилася, а обвуглювалася.

Та в неї було чимало недоліків - клей із часом висихав, поверхня бруднила руки, герметичність була слабкою. Завдяки шорсткій фактурі її часто застосовували для обмотування ручок інструментів і спортивного інвентарю.

Синя ПВХ-стрічка відрізнялася гнучкістю, вологостійкістю та добрими діелектричними властивостями. Недолік - при сильному морозі ставала жорсткою і ламкою.

Універсальність у побуті

В умовах дефіциту синя стрічка замінювала скотч, клей і навіть дрібні кріпильні елементи. Її використовували для ремонту побутової техніки, підклеювання шпалер, скріплення упаковок. Автолюбителі застосовували її для тимчасового ремонту деталей чи захисту фар. В армії стрічкою з’єднували магазини стрілецької зброї.

Звідси й народна формула: "Якщо річ не можна полагодити синьою ізоляційною стрічкою, значить, вона не підлягає ремонту".

Окрім синього, існували й інші кольори - білий, жовтий, червоний, зелений. Вони використовувалися для маркування проводів. Але саме синя стрічка отримала найбільше поширення у побуті, бо була доступною і універсальною.

Читайте також:

• Хрущовки, чешки, сталінки: у яких квартирах часів СРСР найкраще планування
• Лише псують життя: від яких звичок із СРСР слід терміново відмовитися
• Зараз це виглядає дико: які дивні звички були практично у всіх в СРСР

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред