1 серпня відбувся найбільший обмін ув'язненими між країною-агресором Росією, США та Німеччиною з часів Холодної війни. У ньому брали участь 26 ув'язнених, серед яких офіцер російських спецслужб Вадим Красіков, засуджений у Німеччині до довічного ув'язнення за вбивство чеченського командира Зелімхана Хангошвілі, і російські опозиціонери Володимир Кара-Мурза, Ілля Яшин та Андрій Пивоваров, яких називають найпомітнішими голосами російської опозиції після смерті Олексія Навального.
В інтерв'ю Главреду політична аналітикиня, головна редакторка порталу After Еmpire Ольга Курносова розповіла, як Путін може використати масштабний обмін і якою буде реакція росіян на видачу Заходу ворогів путінського режиму.
Чому, на ваш погляд, Путін зважився на цей обмін - для чого йому це потрібно?
Тому є кілька причин. Перша - це своєрідна допомога демократам у передвиборчій кампанії. Іноді Путін говорить правду, хоч ми й розуміємо, що зазвичай він бреше. І коли він говорив, що для нього Байден більш зрозумілий президент, ніж Трамп, то він говорив те, що думає. Буквально кілька днів тому Трамп заявляв, що за Байдена Гершковича (журналіст WSJ, якого у РФ засудили на 16 років увʼязнення за шпіонаж. - Главред) звільнити не вдасться - і ось, будь ласка, обмін завершено. І, звісно, звільнення трьох американських громадян досить важливе і для президента Байдена, і для Камали Гарріс.
Друга причина - показати здатність до переговорів. Зараз триває безліч розмов про можливі переговори Росії та України. Водночас багато хто говорить, що переговори з Путіним неможливі в принципі, тому що він недоговороздатний. І тут він демонструє тут свою договороздатність. Мовляв, ви хотіли й отримали своїх громадян і якусь кількість політв'язнів, яких Путін випустив.
Дивіться відео інтерв'ю Ольги Курносової Главреду про обмін ув'язненими між Росією та Заходом:
І, нарешті, третій момент, про що почали писати деякі західні видання - Красиков дуже важливий для Путіна. Він був знайомий із ним особисто і цілком можливо, що мав якусь ексклюзивну інформацію про смерть Анатолія Собчака. І могло бути побоювання, що в разі, якщо Красикова не звільнять з німецької в'язниці, ця інформація може потрапити до західних спецслужб.
Усі ці фактори одночасно і зробили можливими цей обмін. До речі, якщо вже бути точними, то багато хто називає цей обмін обміном Навального, тому що його готували, коли Навальний ще був живий. Але його Путін не готовий був включити в список до обміну, тому Навальний раптово помер у далекій заполярній колонії.
Як ви розцінюєте версію про те, що Путін міг піти на цей обмін для того, щоб домовитися із Заходом про зняття частини санкцій з Росії через війну в Україні? Чи можливий такий варіант?
На мій погляд, він не надто ймовірний, тому що і так цей обмін для багатьох його учасників досить важкий. Особливо для Німеччини, яка навіть не помилувала Красікова, а депортувала його, бо політично це не дуже гарна річ для канцлера Шольца. Генпрокурор Німеччини був категорично проти обміну, сім'я вбитого ФСБшним кілером Красиковим чеченського командира навіть не була сповіщена про те, що Красикова випустять. І якщо ми подивимося на реакцію чеченців, то побачимо, що вона дуже негативна - вони кажуть, що російські ліберали підготували такий обмін і інших про це не запитали. Мовляв, це їхній список, їхні політв'язні, а думка інших їх не цікавить.
Деякі коментатори кажуть, що це чергова ознака російської імперської ментальності, коли думають тільки про себе і не думають про когось іншого. Тому я не думаю, що до цього додається ще й зняття санкцій, адже це було б уже занадто.
Заручників у путінського режиму повно, там можуть брати нових і нових. В обмін на заручників випускають злочинців, яких визнано такими справедливим судом, і це дуже важке рішення й абсолютно нерівноважне.
Ви згадували про Красикова. Як, на вашу думку, Путін тепер може його використати, якщо дійсно говорити про ті відомості, які можуть у нього бути, та й про постать Красікова загалом? Чи може він зіграти якусь роль у нинішній російській політиці?
Звичайно, Путіну потрібні такі. Уже одного лукавого в Державній думі, мабуть, не вистачає. Уявіть, як би було красиво - фракція вбивць у Держдумі РФ. Звичайно, можна було б сказати, що всі російські політичні діячі нині вбивці, тому що вони виправдовують війну в Україні. Безумовно, це так, але тут прям безпосередній отруйник та інші фахівці, заплічних справ майстри. Путін уже обіцяв нагороджувати всіх без винятку, і я думаю, що Красиков буде новим героєм Росії. Мені здається, що це те, що дуже близьке Путіну - він сам маніяк і вбивця, а присвоювати звання героя Росії вбивці цілком укладається в сьогоднішнє уявлення Путіна про прекрасне.
Тож усі, напевно, отримають ті чи інші нагороди - хтось просто стане депутатом, але й губернаторів іноді потрібно міняти, та інших чиновників. Тож стануть у пригоді.
Якщо говорити про внутрішньополітичну ситуацію в Росії, то чи можуть ті люди, яких обміняв Путін, додати йому балів вже всередині РФ?
Навіщо Путіну всередині Росії бали? Виборів немає, протестів немає, нічого немає. Інша справа, що коли дозріють умови для революції, вже теж нічого Путіна не врятує. Що стосується Z-громадськості, то вона, швидше, обурена. Тому що всяких убивць отримали, але назад-то віддали тих, кого вони вважають ворогами Росії. Багато псевдопатріотів вважають, що краще б Яшин, Кара-Мурза і Пивоваров згнили б у в'язниці - їх би це набагато більше порадувало.
Але в будь-якому разі, те, що медійні фігури вже не залишатимуться у в'язниці, для Путіна швидше плюс, ніж мінус.
А, до речі, чи можуть на цьому несхваленні Z-спільноти початися якісь процеси в РФ?
Ті, хто занадто голосно говорять, або на тому світі шляхом вибуху літака, як Пригожин, або раптово покінчили життя самогубством, як "Мурз" (Z-блогер Андрій Морозов. - Главред), або сидять у в'язниці, як Гіркін-Стрєлков. Тому там зараз особливо не поговориш, навіть якщо ти представник Z-громадськості - може несподівано трапитися нещасний випадок і це слово, яке неправильно сказано на адресу Путіна, може виявитися останнім. Тому сьогодні в Росії свобода слова відсутня для всіх. Навіть для тих, хто вважає і називає себе патріотом.
Коли ми з вами говорили про Красикова, ви сказали, що він "стане в пригоді" Путіну. Чим можуть стати в пригоді Заходу Яшин, Кара-Мурза та інші опозиціонери на даний момент.
Перш за все, західна цивілізація - це цивілізація гуманістична. Тому, звісно, їхнє звільнення - це суто гуманний жест. Давайте не будемо забувати, що насамперед і Німеччина, і Сполучені Штати звільняли своїх громадян. У цьому обміні брав участь і громадянин Німеччини, якого помилував Лукашенко, а перед цим засудив його до смертної кари. Тому базова цінність - це боротися за життя своїх громадян, що власне і Німеччина, і Сполучені Штати роблять. Що стосується російських опозиціонерів, то це взагалі довга розмова, тому що в російській опозиції різні ставлення, зокрема до силового опору. Дехто думає, що путінський режим може впасти якось інакше, без силового опору.
Моя позиція і позиція З'їзду народних депутатів завжди була однозначною - без силового опору падіння диктаторського режиму неможливе. Якого роду воно буде, революція з підтримкою таких підрозділів, як Легіон Свободи Росії, РДК, Сибірський батальйон, або це буде палацовий переворот, тут уже історія покаже. Але в будь-якому разі, це будуть силові дії. Без силових дій нічого неможливо. Я сподіваюся, що ті хлопці (багатьох із них я знаю особисто і вітаю зі свободою) теж долучаться до цієї роботи з підтримки та розвитку, рекрутингу в силові підрозділи і підготовки майбутніх змін у Росії.
Можна уточнити - після цього обміну чи можливий варіант, коли російська опозиція за межами Росії матиме здатність до об'єднання? Тому що ми бачимо, що яскраво вираженого лідера як такого немає, як це було, наприклад, у випадку з Навальним.
Одного лідера не треба, бо якщо буде один яскравий лідер, то його вб'ють. Навального вбили, на Пономарьова було скоєно замах, тому щойно з'явиться один яскравий лідер, буде зрозуміло, кого потрібно ліквідувати. Тож якщо ми хочемо говорити про дійсно серйозні речі, а це створення мережевих структур, зокрема й усередині Росії, робота з підготовки громадської думки і бачення, як має бути влаштована майбутня Росія, а також розуміння того, що якщо якісь території або національні республіки не захочуть залишатися у складі цієї майбутньої Росії, то вони повинні мати можливість із цього складу вийти. На мій погляд, це має бути парламентська республіка і федерація з можливістю виходу територій.
Хоча б такі речі мають бути обговорені і мають стати таким собі консенсусом серед різних частин опозиції.
Щодо України. Ви говорили спочатку, що для низки країн цей обмін досить важко дався. Чи матиме це якісь наслідки для України?
Якщо це один із кроків у напрямку майбутніх мирних переговорів, то, звісно, для України це матиме найбезпосередніші наслідки. У контурі можливої угоди про перемир'я можливе, зокрема, і зняття санкцій. Тому треба не забувати, що незважаючи на те, що сьогодні якусь кількість жертв із рота людожера вирвати вдалося, але Путін від цього не перестане бути людожером.
На мій погляд, Путін ніколи не випустить із зубів ту здобич, яка його цікавить. А Україна це якраз ця здобич. І, звичайно ж, він хоче не просто якихось територіальних поступок, а всю територію України мати під своїм імперським пануванням.
Це абсолютно очевидно, і будь-яким переговірникам це треба весь час тримати в голові. Єдиний спосіб, який може убезпечити Україну, світ, і вирішити всі найголовніші питання - це звільнення світу від президента Путіна. А вже яким чином це станеться - природним шляхом чи неприродним - це питання відкрите. Але одне я можу сказати точно: західний світ має зрозуміти, що жодного табу на питання режимчейнджа в Росії бути не повинно, це - інтерес загальної безпеки.
Хто така Ольга Курносова
Ольга Володимирівна Курносова (нар. 24 лютого 1961, Ленінград) - російська політична активістка радикально-демократичного спрямування, видатний діяч антипутінської опозиції. У 1990-1993 - депутатка Ленради 21-го скликання. Брала участь у створенні Союзу правих сил, Об'єднаного громадянського фронту, російської "Солідарності". Відома як непримиренна противниця Володимира Путіна і його режиму, організаторка Маршів незгодних і масових протестних акцій 2011-2013 років. 2022 року, після початку російського вторгнення в Україну, емігрувала в Польщу, була делегаткою "Съезда народных депутатов", пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред