Божевільна Росія перевершила в жорстокості й безумстві саму себе – в страху перед наступом ЗСУ, аби хоч трохи відтермінувати свою поразку, росіяни підірвали греблю Каховської ГЕС. Утім, у військовому сенсі цим варварським кроком вони створили собі більше проблем, аніж переваг, та й український наступ це не зупинить. Натомість екологічні наслідки підриву греблі будуть жахливими не лише для Херсонщини, але й всього півдня України, акваторії Чорного моря, Криму й не тільки. Та хіба росіяни про це замислюються, коли їхні справи на фронті кепські, а козирів у цій війні – ефективних засобів, які могли б спрацювати на користь Росії – уже не лишилося.
Колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України Микола Маломуж в інтерв’ю Главреду розповів, навіщо росіяни підірвали греблю Каховської ГЕС і які проблеми створили цим собі, як затоплення частини Херсонської області вплине на український наступ, які козирі ще лишаються у Москви, і чи допоможуть вони їй утримати окуповані території, а також як підрив греблі може вплинути на терміни повернення півдня і сходу під контроль України.
Навіщо росіяни саме зараз підірвали греблю Каховської ГЕС? Як це може допомогти їм зберегти контроль над лівобережжям Херсонської області та взагалі півднем України?
Російська Федерація вже усвідомила, що не має в Україні жодних перспектив. Усі її наступальні операції захлинулися. Більше того, на низці напрямків українські війська контратакують і просуваються вперед, наприклад, під Бахмутом. По інших стратегічних напрямках (Авдіївка, Вугледар, Сватове, Кремінна) нам вдається або системно відтісняти противника, або тримати оборону. І зараз шанси на успіх українського наступу на цій ділянці фронту дуже великі. Тому росіянам доводиться лишати свої сили там, вони не мають змоги відтягнути їх звідти на південь.
А південь України для Росії важливіший за схід, тому що це вхід до Криму. Якщо зараз ми повністю звільнимо південь, росіяни не лише втратять коридор до Криму, але й вхід на півострів опиниться під загрозою. А це стратегічні небезпеки для ворога.
Росія очікує, що основна наступальна операція українських військ буде саме на півдні, і тому намагається максимально укріпити свої позиції на цьому напрямку, вживаючи для цього всі можливі заходи. Одним із таких заходів і став підрив греблі Каховської ГЕС.
Можливість підриву греблі росіяни розглядали давно і збиралися вдатися до таких дій у разі нашого наступу. Тож коли почали лунати заяви, зокрема, іноземних експертів, про те, що Україна пішла в наступ, російська розвідка доповіла Путіну про це. Навіть попри те, що українське керівництво не робило відповідних заяв. Відтак, у розумінні росіян настала година "Х", аби підірвати греблю Каховської ГЕС, щоби затопити місцевість, де ЗСУ мали б наступати. Крім того, це дозволило їм поставити під загрозу Запорізьку атомну електростанцію, аби далі шантажувати Україну та світ. Варто зазначити, що зараз великої загрози для ЗАЕС немає, але за певних умов небезпека з’явиться.
При цьому Росія традиційно намагається в усьому звинуватити Україну – мовляв, це українські диверсійні групи підірвали греблю напередодні наступу на Херсонщині, аби ускладнити становище російських військ на цій ділянці фронту. Насправді ж підрив Каховської ГЕС нам створює набагато більше проблем, аніж росіянам, оскільки вони будуть і у військовому сенсі, і в екологічному, і для цивільного населення, і для ЗАЕС.
Основною метою підриву росіянами Каховської ГЕС була передусім спроба зупинити наступ ЗСУ, створивши для них перепону. Крім того, Росія намагалася таким чином створити для нас колосальні екологічні проблеми та атомну загрозу. І, слід визнати, своєї мети вона досягла, здійснивши цю антилюдську диверсію проти всього українського народу.
Росія вкотре довела, що діє так, як німці під час Другої світової війни…
Так. Путін і його найближче оточення (Шойгу, Герасимов, Патрушев, Бортников) реалізують політику спалених мостів. А тепер – ще й підриву гребель. Вони думають, що це зупинить наші війська, але дарма – нас це не зупинить.
Що саме тепер відбуватиметься на цій ділянці фронту? Як далі може вибудовуватися наша операція по звільненню лівобережжя Херсонщини?
Затоплення не триватиме довго, досить скоро вода почне спадати. Але на декілька діб, звісно, це ускладнить пересування наших військ на окремих секторах фронту. Втім, українське керівництво передбачало такий розвиток подій і готувалося до цього виклику: відповідні навчання проводилися серед цивільного населення, а військові відпрацьовували свої дії на випадок підриву греблі.
Та підрив Каховської ГЕС створить проблеми не тільки для нас, ускладнивши на певний час просування українських військ, але й для росіян. Це стало ударом по російських військах, тому що тепер частина їхніх укріплень, які вони так довго будували, будуть зруйновані водою і стануть непридатними для використання. Відповідно, оборонні рубежі доведеться будувати знову.
Наголошую, ця подія не створить для нашого наступу серйозних проблем, хіба що на три-чотири дні затримає наші війська.
Чи означає підрив греблі Каховської ГЕС, що ЗСУ тепер не зможуть, наприклад, форсувати Дніпро і будуть змушені звільняти лівобережжя Херсонщини виключно суходолом?
Ні, все одно будуть комплексні дії: наші війська рухатимуться і суходолом, і форсуватимуть Дніпро, коли вода спаде. Тим більше, ворог, підірвавши греблю, створив собі суттєві проблеми, тож тепер йому ще потрібно буде збудувати нові захисні споруди й укріплення, а також підвезти вогневі засоби. Це добра передумова для нашого наступу в тих місцях, де ворог не має достатніх сил і засобів для оборони.
Хто такий Микола Маломуж
Микола Григорович Маломуж (23 вересня 1955, Звенигородський район, Черкаська область) – український державний діяч, голова Служби зовнішньої розвідки України з 2005 по 2010 роки, генерал армії України. Голова Всеукраїнської Координаційної ради офіцерів та військовослужбовців, пише Вікіпедія.
Чи можна такий крок вважати певним жестом відчаю Росії, яка усвідомила, що іншими способами вона просто не здатна зберегти контроль над Херсонською областю і півднем України?
Росія вже давно не може нічого вдіяти ні на півдні України, ні на сході. Путін у відчаї, тому він і запускає щоночі ракети по мирному українському населенню, в тому числі по жителях Київщини. Він усе ще сподівається, посіявши страх і хаос серед українців, спровокувати протести, аби українське населення змусило своє керівництво до переговорів, але на російських умовах.
Цей інструмент уже не раз довів свою неефективність, але інших у Росії вже майже немає.
У Росії лишалося три козирні карти. Перша з них – підрив Каховської ГЕС, і цю карту вона щойно використала. Друга – шантаж ядерною загрозою, яка може походити від Запорізької АЕС. Це надзвичайно непокоїть увесь світ, тому що створить проблеми не тільки Україні, але й Туреччині, країнам Європи та й самій Росії. Третя – використання ядерної зброї.
Про відчай Росії свідчить те, що вона почала застосовувати найбільш варварські й нелюдські інструменти.
Путін намагатиметься підвищувати ставки, але до ядерних карт, думаю, справа не дійде. Бо це стане викликом для всього світу, і західні країни спробують запобігти будь-яким рухам Росії в цьому напрямку, завдавши удари на випередження. За таких умов навіть останні партнери Росії – Індія та Китай – виступлять проти Москви. Зрештою Путін опиниться не просто в ізоляції, а перед жорстким вибором – загинути чи піти на поступки. Або, третій варіант, Путіна усуне його оточення, аби не допустити катастрофи з провини Росії, а в майбутньому не відповідати за це в міжнародних судах.
Чи існує ризик, що західний світ, побачивши готовність Путіна до найбільш катастрофічних дій, злякається і почне змушувати Україну сісти за стіл переговорів із Росією? Можливо, підрив греблі росіянами і був спрямований саме на те, щоб всадити Київ за стіл переговорів?
Ключові країни світу, передусім країни НАТО, вже ніколи не погодяться на переговори на умовах Росії. Вони розуміють, що, шантажуючи Запорізькою АЕС або ядерною зброєю, Путін буде продовжувати агресію не тільки проти України, але й, можливо, країн НАТО.
Тобто зараз Заходом не розглядається варіант переговорів – стоїть питання про повалення путінського режиму або ослаблення його шляхом поразки у війні, після чого зможуть бути висунені жорсткі умови щодо демілітаризації Росії та сплати компенсацій Україні. Відтак, Захід змушений або перемогти Путіна, або постраждає не лише Україна, але й західні країни. Терорист (а Росія, яка вчиняє акти терору проти мирного населення, є терористом) повинен бути знищений. Адже якщо його залишити у спокої, він і далі проводитиме свою агресивну політику, гратиме за своїми правилами, бо вважатиме, що виграв війну.
Майже весь світ зараз визнає, що Росія є загрозою для всіх. Тому зусилля більшості політиків світу спрямовані на те, щоб нейтралізувати цю загрозу і шляхом підтримки України, і шляхом впливу по лінії спецслужб. Світ прагне нейтралізувати загрозу застосування ядерної зброї, тому вживатиме всі можливі дії, що обмежать здатність РФ до оборони.
Останні козирі, які лишаються у Росії, можуть допомогти їй зберегти за собою окуповані території?
Ні, у Росії немає шансів утримати захоплені території. Адже зона бойових дій розтягнулася на 1200 кілометрів, навіть більше. Сил і засобів, потрібних для такого фронту, сьогодні у Росії немає. Ми підірвали основні професійні сили противника, які мали бойовий досвід, послабили російський спецназ, повітряно-десантні війська, морську піхоту, прорідили "вагнерівців" на 80% та інші ПВК, включаючи "кадирівців". Відповідно, зараз у Росії немає наступального потенціалу ні в живій силі, ні в техніці, ні в озброєнні, ні в боєприпасах, у неї дуже обмежений ресурс.
Натомість Україна добре підготувалася до наступу, має потужні резерви, якісний людський ресурс, який пройшов і обкатку на фронті, і навчання за кордоном. Ми отримали чимало бойової техніки, ракети великої дальності Storm Shadow, сформували серйозні танкові й бронетанкові бригади, отримали велику кількість боєприпасів. У нас висока готовність до звільнення територій.
У Росії нічого такого немає. А, крім того, у російських вояк немає мотивації. Тому у росіян наш наступ викликає паніку. За таких умов Росія не здатна утримати позиції, а, тим більше, системно наступати. Тому Україна має всі шанси звільнити південь уже в найближчі місяці, а в перспективі і схід нашої держави.
Чи коригується ваш прогноз щодо можливої тривалості війни після підриву Росією греблі Каховської ГЕС?
Мій прогноз не змінюється, навіть не дивлячись на останні події. Переконаний, що протягом півроку ми звільнимо південь і схід України, а за оптимістичного сценарію – ще й зайдемо до Криму і звільнимо його. Якщо ми будемо просуватися на півдні на плечах у росіян, що панікуватимуть і відступатимуть, це стане чудовою передумовою для заходу до Криму. Також потрібно буде одночасно знищити Кримський міст далекобійними ракетами та безпілотниками та Чорноморський флот РФ. Коли ми нейтралізуємо ці два чинники, Крим стане пасткою для росіян, і тоді ніщо не завадить нам звільнити півострів.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
