Увечері понеділка, 10 листопада, прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян повідомив про підписання спільного з президентами Росії та Азербайджану заяви про припинення війни в Нагірному Карабаху. Бойові дії на спірній території Вірменії та Азербайджану почалися в кінці вересня і тривали 43 дні. Цією Угодою він фактично визнав Вірменію стороною, що програла в багаторічній суперечці за території Закавказзя, після чого в країні спалахнули акції протесту. Протестувальники засудили вчинок Пашиняна, і заявили, що не мають наміру "здавати свої землі", відтак вимагали зустрічі з прем'єром і штурмували будівлю уряду в Єревані, а опозиційні партії зажадали відставки прем'єр-міністра.
Перемир'я в Нагірному Карабаху існує, але ненадовго
Підписаний трьома країнами документ, який глава Азербайджану Ільхам Алієв назвав не інакше, як "капітуляцією" Вірменії, містить низку ключових моментів:
- Повне припинення вогню в зоні конфлікту і зупинку сил учасників на поточних позиціях;
- Повернення Азербайджану низки районів, що знаходяться під контролем Вірменії;
- Розгортання російського миротворчого контингенту з продовженням перебування кожні п'ять років і виведення вірменських збройних сил в Нагірному Карабаху і вздовж Лачинського коридору;
- Розблокування всіх економічних і торгових зв'язків в регіоні;
- Повернення внутрішньо переміщених осіб на територію Нагірного Карабаху під контролем ООН.
Як пояснив незабаром після підписання документа сам Пашинян, йому довелося піти на мирову за наполяганням вірменських військових, так як, за їхніми словами, у Вірменії виникли проблеми із закликом резервістів.
"Якщо б угода не була б підписана, це зробило б негативний вплив на нашу боєздатність ... ми опинилися в ситуації, коли альтернативи підписанню Угоди не існувало...", — заявив Пашинян.
Насправді, Пашиняну, як зазначає Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, не залишалося нічого іншого, окрім як піти на поступки Азербайджану. Він вказує, що "зливи" про можливе підписання мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном з'явилися ще кілька днів тому, задовго до збиття Азербайджаном російського вертольота - питання було лише в тому, коли саме сторони його підпишуть.
"Безумовно, збитий вертоліт міг прискорити цей процес, але думаю, він більше залежав від взяття під контроль Азербайджаном ключової для Вірменії точки - міста Шуші", - говорить Семиволос.
читайте такожУ Путіна в Карабасі все вийшло на триста відсотківДиректор Інституту зовнішньополітичних досліджень Дипакадемії МЗС, політолог Григорій Перепелиця переконаний, що виступивши посередником при підписанні Угоди між Вірменією та Азербайджаном, Росія зібрала всі вершки, насамперед тому, що тепер вона, завдяки присутності російських миротворців, контролює Лачинський коридор, який з'єднує Вірменію з Нагірним Карабахом.
"Підписання Угоди підтвердило тезу про те, що конфлікт модерує Росія - вона вичікувала вдалого моменту і буквально вихопила перемогу в Азербайджану з рук, коли той практично зайняв ключові позиції і Нагірний Карабах був на межі капітуляції, тому що переважна більшість окупованих територій Нагірного Карабаху вже були захоплені азербайджанськими військами. Залишалася тільки столиця - Степанакерт, з якої почали тікати люди. В таких умовах падіння Степанакерта було неминучим. Саме тоді в цей момент процес втрутилася Росія і, з одного боку, врятувала Вірменію від повної капітуляції і, в той же час, не дала Азербайджану досягти остаточної перемоги і повернути собі не тільки окуповані території навколо Нагірного Карабаху але і сам Нагірний Карабах", - пояснив Перепелиця.
За словами Перепелиці, основною метою Росії було не вирішення конфлікту, а отримання можливості легальної присутності своїх військ на території Карабаху.
"Раніше Росія впливала на цей конфлікт опосередковано, бо не мала там військ, а тепер її війська під виглядом миротворців дислокуються там практично на постійній основі. Тому що у Росії немає миротворчих сил - у неї є регулярні війська для проведення наступальних операцій і захоплення території в тилу противника. Це не "блакитні каски", а ударна сила. І це - повторення тієї ситуації, яка свого часу була в Абхазії і Південній Осетії. І тепер, якщо Росія захоче, то вона зможе перекинути туди не тільки 2000 військових, а й розгорне наступ де завгодно, хоч на всій території Азербайджану", - говорить Перепелиця.
Туреччину "відсунули"
Примітно, що версії підписаної угоди у кожної зі сторін відрізняються. Зокрема, за версією глави Азербайджану, в Нагірному Карабаху повинні були розміститися спільні миротворчі місії Росії і Туреччини. Але пізніше прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков це спростував.
"Про це (присутність турецьких військових в Карабаху) немає ні слова в тексті заяви, який був опублікований. Про це не домовлялися сторони. Перебування турецьких солдатів у Карабаху не було погоджено", - запевнив він.
читайте такожУ Туреччині розкрили плани Анкари щодо Нагірного КарабахуЗа словами Григорія Перепелиці, підписавши тристоронню угоду, Росія викинула з гри Туреччину.
"Оскільки Туреччина не є підписантом цієї угоди, вона опинилася поза грою. Туреччина могла б назвати себе переможцем, якби Азербайджан здобув повну перемогу, оскільки вона була його військовим союзником. Але тепер вона залишилася ні з чим, а Азербайджан опинився в повній залежності від Росії, на який вона тепер буде тиснути, схиляючи його приєднатися до російського військового союзу - ОДКБ", - додав Перепелиця, зазначивши, що Туреччина своїми силами вже не може нічого зробити, так як в такому випадку вона порушить угоду про перемир'я.
На думку соціолога, публіциста, автора книги "Система Путіна" Ігоря Ейдмана, складно передбачати подальший розвиток подій у Кавказькому регіоні, але можна сказати однозначно, що міцного миру там не буде.
"Російські "миротворці" вже багато разів демонстрували, що вони -ті ж "зелені чоловічки", які покликані встановлювати не мир, а протекторат РФ. У самій угоді багато неясних моментів і я боюся, що і через це ще виникне безліч конфліктів. Тому війна в Нагірному Карабаху може в будь-який момент розгорітися з новою силою", - переконаний експерт.
Відставка Пашиняна і маріонетка Кремля
На думку Семиволоса, протести, що почалися у Вірменії викликані, здебільшого емоційним поривом населення і, якщо не будуть сформовані ніякі політичні вимоги або альтернативний план, то ці протести незабаром вщухнуть.
"Пашинян відмінно розуміє, що його перебування при владі може бути гарантовано тільки дотриманням цієї угоди, гарантом якої тут виступає Росія. Інших варіантів для нього немає", - говорить Семиволос.
Але оскільки Пашинян спочатку не влаштовував Росію, то експерти сходяться на думці, що його відставка з посади прем'єра і зміна вертикалі влади тепер - найбільш ймовірний сценарій найближчого майбутнього для Вірменії.
читайте такожПашинян назвав головну причину рішення Єревана щодо Нагірного Карабаху"Тепер, коли Росія повністю контролює ситуацію, вона кардинально переформатує політичний ландшафт і політичний режим Вірменії. Пашинян прийшов до влади демократичним шляхом, що Путін сприймає як загрозу з боку найближчого військового союзника. Тому Росія просто чекала моменту для створення політичної кризи і відсторонення Пашиняна від влади. Тепер вона цього дочекалася - в наявності політична криза, яка напевно закінчиться відставкою Пашиняна, на зміну якому прийде маріонетка, яку поставить Москва", - вважає Григорій Перепелиця.
"Росія зацікавлена в ослабленні Вірменії і повному контролі над нею шляхом відновлення при владі дружньої Кремлю корупційної кліки. Уникнути відставки Пашиняну вдасться тільки, якщо він відкрито стане повною маріонеткою Кремля", - резюмує Ігор Ейдман.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
