Кулик розповів, чи може Туреччина вплинути на російського диктатора Путіна

Туреччина стає все більш впливовою державою завдяки своїй здатності до досягнення переговорних позицій у невеликих сегментах, зокрема в зернових угодах, а також обміні полоненими. Таку думку в інтерв'ю Главреду висловив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

"У Туреччини досить добре виходить досягнення переговорних позицій, які повʼязані з малими кроками. Наприклад, зернова угода, обмін полоненими, які йшли в пакеті [до великих перемовин між Росією та Україною]. Туреччина заробляє на війні не як посередник однієї зі сторін для обходу санкцій (хоча це також є), а як той, хто досягає тимчасової або постійної переговорної позиції у невеликому сегменті, і на цьому отримує політичні чи економічні бонуси", - зазначив Кулик.

За його словами, Туреччина вже стала зерновим хабом, хабом добрив та інших товарів, які йдуть в/із України та Росії. Вона – оператор українського зерна для країн, де має свій вплив, зокрема, у Північній Африці або на Близькому Сході. Це посилює Туреччину, перетворює її на регіонального гравця.

"Туреччина як гравець малих кроків у доповненні до глобального гравця Китаю могли б знайти modus vivendi (тимчасову угоду) для тиску на Росію. Тим більше, що останнім часом Туреччина демонструє такі можливості, коли припинила транзит через свою територію протоками Босфору і Дарданелли певних товарів до Росії. Вона чутливо підійшла до інтересів України і побажань Заходу, тим більше у контексті майбутніх президентських виборів у Туреччині. І це вплинуло на РФ, вона відчула цей тиск", - пояснив він.

Рекомендуємо:

Парламент Туреччини ратифікував вступ Фінляндії до НАТО

"Якщо нам вдасться побудувати цей концепт інтересів (малі кроки плюс глобальний гравець, який дійсно зацікавлений у здійсненні впливу на Росію) з метою привести РФ за стіл переговорів, тоді це може мати якийсь умовний ефект. Але я дуже скептично до цього налаштований. Самостійно Туреччина не може бути посередником у глобальному масштабі, бо вона не має того потенціалу, який дозволив би додавити Росію до поступок. Китай з Туреччиною такий потенціал гіпотетично мають, але чи захочуть, чи зможуть, чи це в їхніх інтересах, чи залишається у РФ простір для маневру навіть під час тиску – це питання відкрите. Як показують останні заяви Путіна щодо ядерної зброї в Білорусі, Путін може собі поки що дозволяти не коритися у всьому своєму патрону, Китаю, будучи фактично клієнтом його економічної допомоги", - зазначив Кулик.

Нагадаємо, що наприкінці квітня може відбутися зустріч турецького президента Реджепа Ердогана та глави країни-агресора Володимира Путіна. Кремлівський диктатор може приїхати Туреччину 27 квітня, щоб взяти участь у відкритті атомної електростанції Аккую, яку будував Росатом.

Під час переговорів з турецьким лідером Путін планує обговорити війну в Україні, а саме - умовити Ердогана вплинути на президента України Зеленського перейти до переговорів "на адекватних умовах".

"Прологом до переговорів повинна стати заморозка конфлікту. Російського президента цілком влаштує Мінськ-3 або Стамбул-1, аби було зафіксовано перемир'я, і російським військам дали можливість "прийти в себе" і заповнити прогалини силах і засобах для подальших бойових дій", - писав російський Telegram-канал Генерал СВР.

Вас може зацікавити:

• Ердоган зробив Зеленському дуже дивну пропозицію через Путіна
• Ердоган зідзвонився з Путіним через війну і заговорив про переговори з Україною
• Піднімає вантаж 1500 кг і летить 900 км/год: Ердоган показав турецький безпілотник з українським двигуном

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред