Початок 70-х, Лос-Анжелес. 15 - річний Гері Валейнтайн (Купер Хоффман) - актор з ідіотських дитячих телешоу і не менш ідіотських реклам (наприклад, засоби від прищів), який на зйомці шкільного фотоальбому зустрічає голенасту і нехтуючу ліфчиками дівчину-асистентку фотографа Алану (Алана Хаїм). У них різниця у віці - ціле десятиліття, у віросповіданні і взагалі статусі (її сім'я взагалі вважає, що найкраща в житті лотерея - якщо Алана вийде заміж за єврея). У нього соплі з носу і мрії про успіх в бізнесі, у неї - мрії про акторську кар'єру. Чи Могли вони не полюбити один одного?
"Лакрична піца" в кінопрокаті 2022 року виглядає дивно. Уявіть собі невеликого, але симпатичного динозаврика, який вижив після падіння метеорита, стершого з лиця землі Його великих побратимів. І з подивом ходжає серед нахабних і жадібних ссавців.
Дійсно, нова робота досвідченого американського режисера Пола Томаса Андерсона (Каннського лауреата і взагалі улюбленця критиків) виглядає в нинішньому кінопотоці досить дивно. Що, втім, не заважає нітрохи вдивитися пильно в це кіно. І побачити, що режисер повернувся до того періоду - тобто 70-х - який колись приніс йому успіх і славу. З тією лише різницею, що" ночі в стилі бугі "був досить жорсткою драмою про виворот шоу-бізнесу (причому найжорсткішою його тодішньої різновиди - порнобізнесі), а "Лакрична піца" - набагато м'якше і елегійніше.
Тут все ж є випади проти шоу-бізнесу - хоч проти дитячого, хоч в цілому проти тодішнього Голлівуду (де від тебе вимагають то скакати на коні, то знати іноземні мови, але, головне, якщо ти дівчина - показати груди на першу вимогу). І є досить злі пародії на тодішніх зірок - шикарні виходи Шона Пенна в ролі старіючого плейбоя в піджаку Джека Холдена, Тома Вейтса в ролі божевільного режисера, готового спалити все до біса в кадрі, і Бредлі Купера в ролі повного неадеквата-продюсера, який втім, стурбований тільки тим, як заманити в ліжко побільше дівчат (дарма, що вже зустрічається з Барбарою Стрейзанд).
Але все вищевказане - просто фон для взаємин головних героїв - Гері і алани. Андерсон здорово ризикував, коли брав на них непрофесійних акторів. Купер, хоч і син легендарного Філіпа Сеймура (режисерського талісмана - адже той зробив з ним цілих п'ять фільмів) раніше взагалі не грав. А Алана більше відома як співачка - причому в сімейній рок-групі (причому все її сімейство у фільмі теж задіяно). Але - настільно помітної хімії між акторами бачити не доводилося давно. Причому будь-яка незручність, будь-яка сварка, будь-яке примирення між їх героями нітрохи не виглядають награними.
Плюс все нанизано на дуже продуманий і цікавий сюжет, багатий конкретними прикметами епохи - від паливної кризи в США до йде до успіху політика, який не може зізнатися у своїй гомосексуальності - тому що точно вибори програє, від поганої і спекулюючої на сексі реклами до куріння на кожному розі.
Підсумовуючи - всім любителям авторського кіно і небанальних любовних історій "Лакрична піца" строго радяться до перегляду. У прокаті давненько не було настільки цілісного і цікавого романтичного фільму.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
