Є така ідея , в багатьох державах пам"ять воїнів вшановують тим , що на їх честь будують храм , а там їх імена вписують золотом. Наші патріоти з часів Майдану , які загинули , теж заслуговують такої шани. Візьміться за цю справу, ви людина яка має шляхетність ......ви це зможете зробити , народ вам допоможе.
відповідь:
Василь Шкляр
Дякую за довіру. Я вже висловлював деякі міркування на цю тему, зокрема, про зведення тріумфальної арки на Грушевського. У багатьох людей є цікаві задуми і проекти. Де зможу, я долучуся до цієї справи.
запитання:
root
Станут ли когда-нибудь Донбасс и Крым украинскими? Не только в плане того, что вернутся в подчинение центральной украинской власти, но и в идейном плане. Станут ли люди там по-настоящему украинскими, по-вашему?
відповідь:
Василь Шкляр
Ні, тому що в умовах демократії українізувати (маю на увазі не лише мову) територію з іншою ментальністю неможливо. Щодо Криму, то я плекаю більшу сподіванку на татар, ніж на українців.
запитання:
root
Как вы считаете, если бы сейчас по каким-то причинам россиянам нужно было бы переизбрать президента, но Путин по каким-то причинам не мог бы баллотироваться и вообще влиять на процессы в стране, то каким бы был новый российский лидер, учитывая имперские настроения в обществе? Где гарантия, что нашими соседями не стал бы руководить еще более амбициозный человек, преследующий цель восстановления то ли империи, то ли СССР?
відповідь:
Василь Шкляр
Путін не є лідером нації. Він лише є тим рефлектором, який відображає настрої російського суспільства. Ще вчора ми захоплювалися їхніми опозиціонерами - Навльним чи Ходорковським, а сьогодні ці діячі заявляють, що Крим - їхній. Завтра вони те саме скажуть про Донбас і про будь-який наш край, куди ступить чобіт російського окупанта. Це у них у крові. Тому не чекаймо ніяких змін у Росії. Плекаймо власну потугу, яка гідно протистоятиме московській окупації.
запитання:
root
Пане Василю, чи правильним ви вважаєте рішення влади по припиненню фінансування територій, що знаходяться під контролем сепаратистів? Наскільки воно справделиве по відношенню до тих українців, які там і досі лишаються, не маючи змоги переїхати, і які досі вважають себе громадянами України? Чи не відштовхне це ще більше Донбасс від України?
відповідь:
Василь Шкляр
Донбасові немає вже куди далі відштовхуватися. Політика щодо опіки Донбасу мусить бути ще жорсткішою.
запитання:
root
Добридень. Пане Василь, що ви думаєте про таке явище в житті української держави і народу, як добровольці? До цих подій складно було навіть уявити, що у нас насправді так багато патріотичних людей, готових заради країни жертвувати життіям, здоров*ям, комфортом... А скільки небайдужих людей виявилося тут, в тилу, які готові продати останнє, аби забезпечити наших військових необхідним! А ще, як гадаєте, чому поряд із цим героїзмом, відвагою, самопожертвою лишається "в верхах" так багато людей, що просто наживаються на війні, думають тільки про сьогоднішній день - як набити кишені й втриматися якомога довше при владі...?
відповідь:
Василь Шкляр
У боротьбі за українську державу на передньому краї завжди були добровольці, люди, котрі воювали насамперед за ідею. Так було в українсько-російській війні 1917-20 років, так було у 40-50-х роках, коли воювала УПА. І тоді, як і тепер, наші вояки мали підтримку насамперед від населення. Звичайні громадяни тоді, як і нині, забезпечували своїх оборонців харчами, одягом, зброєю. На вищому командному рівні і тоді були авантюрники, котрі у війні шукали зиску. Сьогодні це явище просто вражає. За законами воєнного часу, багато хто заслужив собі вищу міру покарання. Наша біда в тому, що вони не отримують не лише по заслузі, але й адекватної оцінки їхньої діяльності. Підло користуються сум"яттям, яке охопило суспільство у час війни, і патронатом владної верхівки.
запитання:
root
Якщо дозволите, поставлю Вам кілька питань не про літературу, а про журналістику, бо ж Ви маєте відповідний досвід, працювали й на війні, у "гарячих точках". 1) Наскільки, по-вашому, об'єктивно українські ЗМІ подають інформацію про події на Донбасі? Чи не творять вони, як і російські медіа, власні міфи про цю війну? 2) Ви бачили війну на сході України на власні очі, тож можете розказати, наскільки побачене в житті й почуте від бійців відрізняється від картинки, сформованої інтернетом, телебаченням, пресою? У чому основна різниця? 3) І трошки про письменницьку працю... Сьогодні багато говорять про відповідальність журналіста, який подає інформацію про події на Донбасі, українських воїнів тощо, а чи існує поняття "письменницької відповідальності"? У чому воно полягає особисто для вас? Дякую за відповіді.
відповідь:
Василь Шкляр
Сьогоднішні ЗМІ принаймні намагаються об'єктивно висвітлювати події на сході. Міфи? Без них не обходиться жодна війна. Перевага сьогоднішніх ЗМІ у тому, що багато подій ми спостерігаємо онлайн. Але є, звичайно, і своє осібне військове життя, якого ніхто не побачить ззовні. На сході я бачив благенько, по-літньому зодягнутих хлопців на холоді. Їм бракує сучасної техніки і озброєння. Вони самотужки по копійці збирають гроші на путню снайперську рушницю. Вони в напрузі чекають заверешння "замирення". Але я не чув від них жодного слова нарікання. Це ті мовчазні бійці, які мало говорять. У них тільки очі горять. Декотрих із них я знаю давно. Це ті юнаки, котрі підходили до мене у Кривому Розі ще п'ять років тому і просили показати, де вмерти за Україну. Потім я їх зустрів на Майдані. Власне, там більшість хлопців, які пройшли випробування Майданом. Тут я, здається, відповів і на запитання про відповідальність письменника. Коли після прочитання "Чорного ворона" тебе запитують, де вмерти за Україну, то Ви можете мене зрозуміти.
запитання:
root
Пане Василю, один із коментарів у вас на Фейсбуку: "В мене ці книги не викликають бажання жити... А вот давити вату - так!". Як ви, як автор, ставитеся до такого впливу ваших романів на людей?
відповідь:
Василь Шкляр
Враження цього читача, скоріше за все, виняток. Для мене воно несподіване. Якщо не брати до уваги, "давити вату".
запитання:
root
Василю Миколайовичу, чи хотіли б ви, аби діти в рамках обов'язкової шкільної програми вивчали ваші твори? Дехто з ваших колег вважає, що така "примусовість" тільки відбиває в дитини інтерес до конкретного твору, автору. Як думаєте ви?
відповідь:
Василь Шкляр
Ніколи над цим не замислювався. Знаю, що деякі вчителі і без шкільної програми включають до читання мої книжки. Одна вчителька сказала мені, що "Марусю" вони читають усім класом по десять хвилин на кожному уроці. Я взагалі вважаю, що викладачам літератури треба дати більше волі у виборі художніх творів для позакласного читання.
запитання:
root
За вашими спостереженнями, що в свідомості українців змінив цей рік, Майдан, війна, втрата Криму? Інколи говорять, що Майдан змінив усе, мовляв, ми стали якісно новими, а чи ви з цим погоджуєтеся, коли бачите а) пересічних українців, б)політиків?
відповідь:
Василь Шкляр
Минулий рік усе-таки змінив українців, хоч не настільки, як би нам того хотілося. Треба було зазнати багато жертв, щоб утричі збільшилося прихільників НАТО. Щоб закортіло в Європу. Щоб вивчити гасло-вітання "Слава Україні!". Але вибори показали, що загалом суспільство змінюється дуже повільно. Звісно, старі "нові" обличчя вправно скористалися природним прагненням людей до миру і витягли з електорату все, що їм було потрібно. Голосування ж на півдні і сході показало, що там досі переважають проросійські настрої. Вони навчилися тільки фарбувати в синьо-жовті кольори мости і паркани. Мізки залишаються у переважній більшості синьо-білі. Тож про нову якість "сірої маси" говорити не доводиться. У той час, коли хай навіть десятки тисяч патріотів виходять на вулицю, ці обивателі п'ють у своїх норах горілку і скаржаться, що "нет на них Сталина". Але не впадаймо у відчай. Історію ніколи не рухала "сіра більшість". Поступ - це привілей кращих із кращих.
запитання:
root
Пане Василь, ви не раз у романах описували справжніх героїв, мужніх видатних українців, воїнів... скажіть, а чи бачите ви серед сучасних політичних або громадських діячів таких героїв, які мають шанс увійти в історію своєю мужністю та готовністю до самопожертви заради України?
відповідь:
Василь Шкляр
Раніше мене часто запитували, чи бачу я серед наших сучасників таких людей, як Чорний Ворон. Я відповідав, що - ні, але такі люди ось-ось з'являться. Такі і сталося, я їх побачив уже на Майдані. Говорити про політичних чи громадських діячів набагато складніше. Буває, сподобається тобі якийсь діяч, а через деякий час виявляється, що він чийсь... проект. Жах, правда ж? Ми живемо в епоху людей-проектів. Подивіться на телевізійні ток-шоу, у яких беруть участь наші польові командири. Прикро про це говорити, але з їхньої риторики одразу видно, котрий уже пішов у політики, а котрий - ні. У цей важкий час для України ми, на жаль, повинні бути готовими до ще багатьох розчарувань. Тому якщо я навіть бачу нині взірцевих героїв, то мушу почекати з остаточними висновками. Наша історія показує, що заламувалися і найміцніші.
запитання:
root
Вам довелося спілкуватися тільки з бійцями "Азову" чи і з іншими батальйонами? Яке враження від "Азову"?
відповідь:
Василь Шкляр
Їдучи на схід, я планував відвідати "Азов", "Айдар" і "Правий сектор", але ті 200 примірників "Марусі" і "Чорного Ворона" (принагідно подякую видавництву "Клуб сімейного дозвілля", котре передало для бійців сто примірників книжок) розлетілися уже в "Азові", і далі я не міг їхати з порожніми руками. Тому згодом виправлю цю помилку.
А яке може бути враження від "Азову"? Тут майже всі хлопці з вищою освітою. Рідко кому за 30. Вони вже пройшли найтяжчі випробування, у тому числі й в іловайському "казані". Я краще розповім Вам про Сіроманця (змінюю навіть його позивний-псевдо, далі Ви зрозумієте - чому). Сіроманець воює уже півроку. Вдома він сказав, що працює на будівництві. Вечорами дзвонить мати і просить його тепло зодягатися, бо на будові він швидко застудиться. Сіроманець її заспокоює, каже, що він тепло зодягнутий і не голодний. Схвильована матуся каже, що, незважаючи на тяжку працю, нехай він все-таки її не лишає і не їде додому. Бо йому прийшла вже третя повістка з військомату.
запитання:
root
Як гадаєте, як увійде в історію "Правий сектор"? Чи надихає вас ПС загалом, чи окремі його воїни як письменника?
відповідь:
Василь Шкляр
"Правий сектор" уже став легендою. Не дарма під його "бренд" маскується чимало самозванців. Я вже казав, що ця сила несе в собі психологію переможців. Звичайно, як для письменника, мені цікаві насамперед його особистості. Я мав честь спілкуватися із Сашком Білим, я знаю Дмитра Яроша, давно знаю Ігоря Мазура (Тополю), керівника "Правого сектору" в Рівному Романа Коваля. Це люди, яким я вірю.
запитання:
root
Чи не розчарував вас вибір українців, зроблений 26 жовтня? Що ви думаєте про новий склад Верховної Ради, які очікування маєте? У Раді ще ніколи не було стільки військових - як вони можуть змінити український парламент?
відповідь:
Василь Шкляр
Про розчарування вибором сходу я вже сказав. Але зрозуміло, що новий парламент, попри всі його старі болячки, буде більш українським. Присутність військових (військовими вони стали сьогодні) мусить стати гарантом унеможливлення національних зрад. Особливу надію я покладаю на хлопців, котрі до ВР пішли самовисуванцями. Дехто скептично ставиться до нової іпостасі козака Гаврилюка. Але його народна мудрість "кусай поменше - надовше хватить" переконує мене в тому, що з нього був би кращий міністр економіки чи фінансів за тих мудрогелів, котрі мислять "високими категоріями". Після приходу цієї влади один "експерт" із таких хлопців, як Михайло Гаврилюк, сказав, що тепер у першу чергу треба чекати різкого падіння гривні і космічного підвищення цін на ліки. Бо якщо "риги" вміли тягти гроші з промисловості, бізнесу, то "помаранчеві" (так їх умовно і називатимемо) навчилися заробляти швидкі гроші лише на коливаннях курсу долара та "аптеках".
запитання:
root
Как-то девятилетнюю паузу в творчестве, после которой появился романа "Ключ", который нашел и отклик, и признание, Вы объяснили "резкой сменой эпох". Сейчас эпоха даже не меняется, а трещит по швам, ломается - захват Крыма, вторжение россиян на Донбасс... Как нынешняя "смена эпох" отражается на Вас, творчестве, отношении к жизни?
відповідь:
Василь Шкляр
Нинішня ситуація в Україні впливає на мене так, як і на Вас, як на більшість адекватних громадян. Я не борзописець, у своїй роботі мав тривалі, кількалітні паузи, знаю, що вже невдовзі з'являться романи і художні фільми про Майдан, про теперішню війну. Це - не моє. Ми сьогодні повинні на документальному рівні скрупульозно зафіксувати все, що відбувається. Парадокс, але у ХХІ сторіччі на наших очах безвісти пропадають люди, з'являються безіменні могили. Коли ми маємо цю драму перед очима, спостерігаємо за нею по телебаченню, у прямому ефірі, то, мені здається, гріх на цю тему вмикати творчу фантазію. І на Майдані, і на війні дійсність перевершила будь-який літературний драматизм. На початку 20-х років один із повстанців проти російської комуни сказав, що минуть роки - і про їхній подвиг напишуть золотими літерами. Так і тут. Небесна Сотня, наші герої, заслуговують на твори, писані золотими літерами. Але тому настане свій час.
запитання:
root
Як вам працювалося над "Марусею", чи складно цей твір народжувався? Що давалося найскладніше?
відповідь:
Василь Шкляр
Якщо над "Чорним Вороном" я працював 13 років, то "Маруся" забрала лише п'ять. Бо я вже був глибоко у повстанській темі, у тій епосі. Найскладнішим для мене був сам образ Марусі. Важко було збагнути, як це дитина, 16-річна гімназистка, тримала під своєю волею тисячне військо козаків. Я збагнув. Думаю, що мій читач - також.
запитання:
root
Наскільки пов'язані з реальними подіями описане вами у "Чорному вороні"?
відповідь:
Василь Шкляр
Я вже відповідав на це запиатння неодноразово. "Чорний Ворон" написаний на міцній документальній основі. За кожною його подією стоїть історичний факт.
запитання:
root
ви розповіли про отаманшу марусю - жінку, що повела за собою велике українське військо. скільки в описаній вами постаті марусі справжнього (історичних фактів), скільки - вигаданого вами для виразності образу?
відповідь:
Василь Шкляр
Письменникові іноді важко відрізнити вигадку від факту. Іноді творча фантазія чи уява є більш реалістичною, ніж документ. Інтуіція часом творить дива.
запитання:
root
у вашій "марусі" є такі слова "стережися, сину, москаля, коли у тебе похорон, і коли москаль оголошує замирення". цей висновок ви зробили з огляду на всю історію російсько-українських стосунків, чи спостерігаючи за сьогоденням?
відповідь:
Василь Шкляр
Роман був написаний ще до цієї війни. Історія повторюється іноді з такою точністю, що мороз по шкірі. Там, де Осип Станімір (кажу для тих, хто вже читав роман) зупинив на Інститутській денікінців - точнісінько на тому місці - виросла наша перша велика барикада. На вулиці Олександрівській (тепер - Грушевського) було підбито автомобіль нашого генерала Кравса, котрий їхав на перемовини з "білим" генералом Бредовим, точнісінько на тому місці, де виросла наша друга велика барикада...
запитання:
y.sirenko
В своём романе "Чорний Ворон" Вы описали борьбу "патриотов" за независимость Украины. На самом же деле они были террористами. Сейчас же точно так, бойцы Новороссии борются за свою независимость. Может Вы напишете роман о их героической борьбе. Напишите о том как им помогают русские, сербы, французы и граждане других стран.
відповідь:
Василь Шкляр
Напишіть Ви. Мені це не цікаво.
запитання:
root
Пане Василь, поділіться, будь ласка, вашим баченням того, як далі складеться ситуація в Україні, ви вірите у її перемогу, у збереженні держави в кордонах, які були ще на початку цього року? Чи надовго ця війна?
відповідь:
Василь Шкляр
Ця війна надовго. Власне, російсько-українська війна ніколи й не припинялася упродовж століть, тільки набирала різних форм. Нині вона перейшла у гарячу фазу збройного конфлікту. Конфлікт може бути заморожений, але війна триватиме ще довго. Звичайно, я вірю, як і всі свідомі українці, у нашу перемогу. Щодо кордонів, то у мене тут думка непопулярна. Я ще в 90-х роках казав, що якщо ми не "колонізуємо" Крим і Донбас на культурному рівні, то матимемо від них величезну загрозу. У цьому контексті можна поміркувати над питанням, чому Фінляндія свого часу відмовилася від Карелії, чому литовці не захотіли взяти собі в подарунок Калінінградську область... Таких прикладів історія дає нам багато. Тож про відновлення наших кордонів, про повернення Криму, даруйте за песимізм, говорити сьогодні не доводиться. Все, що Вам обіцяють політики, то є брехня. Від лукавого.
запитання:
root
Василий Николаевич, здравствуйте. Вы были из тех, кто много времени проводил на Майдане, но не рвался к микрофонам... Не могли бы Вы рассказать, что сейчас, спустя почти год, Вы чаще всего вспоминаете о тех событиях, что до сих пор пытаетесь осмыслить и какие выводы о власти, украинцах, политиках сделали для себя? Благодарю за ответ.
відповідь:
Василь Шкляр
Почасти я відповів на це запитання. Влада змінилася, але не змінилася її природа.
запитання:
root
Як вам, як письменнику, працюєеться зараз, після зміни антиукраїнською влади на нову, проте в період війни?
відповідь:
Василь Шкляр
На мене не впливає будь-яка влада. Коли я писав, скажімо, роман "Маруся", то всім відповідав, що я живу у 1919 році. Тоді на мене більше впливав Симон Петлюра, ніж будь-який сучасний політик.
запитання:
root
Неоригінальне питання, проте дуже кортить почути про ваші плани щодо творчості: над чим зараз працюєте, коли чекати нових творів, про що вони будуть?
відповідь:
Василь Шкляр
Працюю, але ще не намалювалося нічого такого, про що б я говорив з упевненістю. Дозвольте мені забобонно помовчати.
запитання:
y.sirenko
Василь Миколайович! Ви напевно працювали журналістом в Чечні, скажіть будь ласка яке ставлення звичайних цівільних росіян, які проживають у Чечні, та чеченців до агресивної звоіншньої політики Росії? А якщо ви й надалі підтримуєте контакти із занйомими на Північному Кавказі, то скажіть, яке ставлення у місцевих жителів до конфлітку Росії з Україною?
запитання:
root
Василь Миколайович, у своїх книгах ви описуєте героїчні постаті. А чи бачите ви серед наших сучасників таких героїв, справжніх, тих, що лишаться на роки? Хто це?
запитання:
root
Пане Василю, чи плануєте Ви відобразити сьогоднішню українську дійсність, воєнні будні у якомусь зі своїх майбутніх творів? Якщо так, то який основний смисловий посил, ідею Ви б вклали у цей твір? Дякую.
запитання:
root
Пане Василю, якщо не помиляюся, Ви їздили в зону АТО і спілкувалися з нашими воїнами. Чи не могли би Ви поділитися враженнями від побаченого? Чим вражає справжня війна, а не війна з "телевізору й інтернету"? Дякую.
запитання:
root
Україна як держава немає ідеології. Якось існує, щось робить. Зараз за мету взято шлях до Євросоюзу, але без чітких шляховказників , що ми повинні мати у кінці шляху і коли це станеться. Від політиків я цього не чекаю , вони не здатні на цю роботу. Все що вони здатні , так це заробити для себе грошей у той час коли вони при владі. Може творча інтеллігенція візьметься за цю справу ...розробити ідеологію для держави Україна і цю ідею донести до широкого загалу населення , та вимогати від політиків її виконання . Бо вибачте "Конституцію" так сплюндрували , що про неї вже і згадувати якось неприємно. "Головний закон"....... не став законом та взірцем для законодавців. Як їм в цьому допомогти? Ви зможете.
відповідь:
Василь Шкляр
Розробляти ідеологію - це не справа творчої інтелігенції. Так, вона може доносити до широкого загалу ті чи ті ідеї, але формулювати ідеологію - прерогатива політиків.
запитання:
root
Здрастуйте шановний Василь Миколайович! Був на вашій зустрічі з читачами у Моршині, в вересні, але часу було мало і не зміг вас запитати. Зарз є нагода . Задаю це питання богатьом політикам та політологам , але відповіді ніхто не дає. Це питання стосується зради в українському політичному житті. .......Є така історична постать гетьман Мазепа. Відомо що він присягав на вірність царю Петру Першому, як тоді це було ...в уста цілувал в знак вірності, ну а потім зрадив. Що цікаво , як кажуть історики....що полтавська битва була програна Мазепою , тому , що один з полків казацьких , зрадив Мазепу і перейшов на бік царя Петра. Знов зрада.Прочитав вашого "Чорного ворона"......і там є зрада українців, які зраджували своїх братів на користь ....росіян.Якщо брати часи незалежності ..23 роки , це суцідьна зрада ...українським політиком ...української держави . Крім грабунку держави , для державності ...нічого не зроблено . Ви це все знаєте.Такий політик як Ющенко , який позицинував себе як поборника українськой націїї , дуже восхваляв Мазепу, а в фіналі .....зрадив український народ і передав державу злодію, українофобу який довів її до громадянської війни. Є ще такий політик як Літвин , теж "цікава" людина ...як клоп присосався з братами .....і який святкує при любій владі. Так що це ...ЗРАДА. Це шось таке , яке природньо притоманне українцям , без того вони фізично не можуть існувати ? Це слабкість українського народу . ? Чи те притоманне тільки українському політикому? Жах у тому ...що ця зрада ніяким чином немає осудження у широкому загалі , вона навіть і невісвітлюється належним чином . Ви не вважаєте що всіх ціх зрадників треба виставити на широкий загал українського суспільстіва і дати їм належну оцінку .....шляхом описання всії їх витівок , за їх час перебування у владі. Все таки на вашу думку Мазепа ...це герой чи зрадник ? Може тому що ми героізуємо зрадників то і зрада є шляхетність ?
запитання:
root
Наші артисти позіціонують себе як аполітичних осіб. Мовляв, їх виступи десь у росії чи у тому ж окупованому Криму нічого не означають. Як це можна розцінювати - непатріотичність, продажність, моральну деградацію чи повну відсутність моралі?
В той же час досить точно висловився Кікабідзе - "... якщо я поїду туди (в росію) співати, то я не зможу дивитися онукам в очі..." - це після введення росією танків до Грузії.
відповідь:
Василь Шкляр
Артисти, про яких Ви кажете, не самодостатні. Вони весь час наймалися на підтанцьовки до провладних політиків. А на перший погук самі бігли до того ж парламенту, показуючи, що для них є набагато важливіші вартості за їхню "творчість". Зрештою, всі вони залишилися у форватері російської "попси".
root
root
root
root
root
root
root
root
root
root
root
А яке може бути враження від "Азову"? Тут майже всі хлопці з вищою освітою. Рідко кому за 30. Вони вже пройшли найтяжчі випробування, у тому числі й в іловайському "казані". Я краще розповім Вам про Сіроманця (змінюю навіть його позивний-псевдо, далі Ви зрозумієте - чому). Сіроманець воює уже півроку. Вдома він сказав, що працює на будівництві. Вечорами дзвонить мати і просить його тепло зодягатися, бо на будові він швидко застудиться. Сіроманець її заспокоює, каже, що він тепло зодягнутий і не голодний. Схвильована матуся каже, що, незважаючи на тяжку працю, нехай він все-таки її не лишає і не їде додому. Бо йому прийшла вже третя повістка з військомату.
root
root
root
root
root
root
root
y.sirenko
root
root
root
root
y.sirenko
root
root
root
root
root
root