Володимир Горбач

Сумно...

По-перше, саме нинішня опозиція розпочала переговори про Угоду про асоціацію ще у 2007 році. По-друге, опозиція не спекулює на цьому питанні так, як це роблять комуністи і робили регіонали у випадку з НАТО. Це – позитивний приклад того, як влада і опозиція спільно бачать національні інтереси країни.

За великим рахунком, пік кризи пройдено. Гірше вже не буде. Однак ЄС буде змушений переглядати підвалини функціонування євро як єдиної валюти і уніфікувати податкову політику країн-членів. Наступні вибори до Європарламенту у травні 2014 року дадуть відповідь на питання про те, яким шляхом розвиватиметься Євросоюз: чи шляхом подальшої інтеграції в напрямку федерації, чи послаблення інтеграційного зв’язку за конфедеративною моделлю. Але у будь-якому разі це питання вирішуватиметься за допомогою діалогу.

Людині з таким ніком я б порадив звернутися до когось із староросів, наприклад, до Владіміра Владіміровіча Путіна.
А якщо серйозно, то дивлячись яких документів. В одному випадку може йтися про адміністративне правопорушення (якщо це посадові речі). А якщо йдеться про підробку паспорта – це кримінальна відповідальність. Відчуйте різницю.

Тому що президент і депутати були обрані виборцями, і український народ делегував їм ці повноваження. Для того, щоб дізнатися думку більшості про те чи інше питання, достатньо провести соціологічне опитування. Це буде дешевше і без фальсифікацій. При вступі до ЄС референдум має бути проведений. Але поки що, на даний момент, не йдеться про вступ і делегування суверенітету.

Я не зовсім розумію, навіщо цю графу прибирали з бюлетенів. Не бачу в цьому нічого поганого. Якщо людина не має за кого голосувати, вона може обрати таку альтернативу. В іншому випадку вона просто не йде голосувати і створює можливість для фальсифікацій.

Я думаю, що можна вже не чекати, бо вона вже йде. За великим рахунком, вона ніколи не припинялася протягом останніх семи років. Саме газ, як важіль впливу на Україну, російське керівництво розглядає, як основний засіб впливу на українську політику, перш за все, на її зовнішній курс. І ця так звана "газова зброя" небезпечна не лише для тих, проти кого вона використовується, а й для тих, хто її використовує. «Газові війни» завдають шкоди всім, але не приносять користі нікому. Те, чого добивається російська сторона, а саме контролю над українською ГТС, недосяжне. Доведено Ющенком і Януковичем. Оскільки це питання є політичним для України.

Зовнішня політика нинішньої влади є неадекватною до ситуації, в якій знаходиться країна. Проголошений курс на позаблоковість є насправді втечею від реальності, а не шляхом захисту і просування національних інтересів. Імідж українського керівництва у світі, як на Сході, так і на Заході, дуже сильно зіпсовано. І в таких умовах домагатися взаємовигідних і рівноправних відносин із зовнішніми партнерами просто неможливо. За так званою позаблоковістю криється просто втеча від реальності. Спроба грати на протиріччях Росії і ЄС не посилює Україну, а послаблює її. Ми є свідками посилення зовнішнього тиску на Україну і з Брюселю, і з Москви. За прихильність України не конкурують, а просто її підкорюють.

Є, звичайно. Перше – невирішеність питання Тимошенко. Друге – відсутність консенсусу щодо цього питання серед влади та опозиції. І третє – просто той факт, що все в руках лише однієї людини – Президента Януковича, який у будь-який момент може самостійно змінити своє рішення.

Судячи з усього, перепалка Путіна та Януковича на саміті в Мінську продовжилася таким же конфронтаційним діалогом у Сочі. Російське керівництво, не досягнувши своїх цілей, перейшло до тотального інформаційного пресингу на Януковича, використовуючи при цьому різні питання – газу, електоральної підтримки Януковича в Україні, майбутніх президентських виборів, перехід до перетину російсько-українського кордону за закордонними паспортами і просто обнесення України колючим дротом. Тобто у розмові Путіна та Януковича наразі нічого не вирішилося.

Думаю, напруга в російсько-грузинських відносинах зберігатиметься довго, як мінімум до того моменту, коли втрачені Грузією території не почнуть якимось чином взаємодіяти з Тбілісі. А без волі нинішнього російського керівництва це неможливо. Ключ до розрядки в російсько-грузинських відносинах знаходиться не у Тбілісі, а в Москві.

Доля Саакашвілі продовжує перебувати в руках самого Саакашвілі. На мою думку, перед ним стоїть серйозна небезпека політичних переслідувань з боку нової влади, і, судячи з усього, він не буде від цього тікати, як свого часу не тікала Тимошенко. Якщо Саакашвілі не зробить нових політичних помилок, він увійде в історію Грузії як президент-реформатор, і його будуть оцінювати історики та майбутні покоління. Маргвелашвілі прийшов до влади інакше, ніж Саакашвілі. Фактично президентом його "обрав" Іванішвілі, а грузинські виборці за це проголосували. Тому немає підстав очікувати від нового президента якоїсь самостійної ролі в грузинській політиці – це гуманітарій, який не має власного реформаційного проекту для Грузії. Повноваження президента зараз набагато менші від тих, які були у Саакашвілі, тому й очікування від його політики на порядок менші.

Марков не прикрашав Одесу, і це м’яко сказано.

Типовий політичний пристосуванець. В іншу історичну епоху з нього вийшов би гарний яничар.

В даному випадку йдеться про відносини двох політиків. А те, що вони – чоловік і жінка, це суто випадково. У цьому сенсі Янукович у програшному становищі. Але я все-таки сподіваюся, що він її відпустить, бо за два-три роки ситуація кардинально змінилася, і тепер її звільнення в інтересах самого Януковича, навіть якщо він цього поки що не зрозумів.

На мою думку, Тимошенко відправлять на лікування до Берліну. Там вона дочекається рішення Страсбурзького суду. ЄС та українська опозиція доможуться скасування або перегляду її вироку в Україні. Це може статися і до президентських виборів, і після.

Це тому, що Янукович став президентом у відповідний історичний момент і зосередив у своїх руках усю повноту влади в Україні. Разом із тим, він зрозумів, що процес європейської інтеграції України – в його особистих ситуативних інтересах. А опозиція в даній ситуації робить все, що може – не заважає. Як колись Партія регіонів заважала Ющенку вести курс до НАТО.

Переваги. 1) Поширення на Україну європейських цінностей, правил, норм, технічних регламентів та стандартів якості. 2) Доступ українських виробників до внутрішнього ринку ЄС, а це 500 мільйонів платоспроможних споживачів. 3) Додаткова можливість утвердження в Україні правової держави.
Про недоліки поговоримо пізніше, після підписання.

Так, але це означає тимчасове застосування більшості положень цієї угоди, особливо в економічній сфері. Для ратифікації в ЄС потрібно буде два-три роки, і кожна країна зможе висувати якісь свої зауваження. Думаю, перш за все йтиметься про сферу прав людини.

Настільки ж справделиво, як і те, що вирішення цього питання знаходиться в руках однієї-єдиної людини. Але це – не Тимошенко. Ми перебуваємо в ненормальній ситуації, коли безглуздо апелювати до загальноприйнятих норм.

Питання не буде вирішено до 18 листопада. Все ще може зірватися з різних причин. Але на сьогодні я би дав 75% за підписання.

Спочатку погано. Росія постарається дистанціюватися від України і критично сприйматиме наш досвід. Але я вірю, що згодом, коли Росія звикне до нової геополітичної реальності, відносини нормалізуються, і Росія навіть зможе знайти в цьому свою вигоду, особливо на рівні бізнесу і громадянського суспільства.