Кость Бондаренко

Ви задали питання, на яке важко дати відповідь в режимі бліц. Це тема для цілого циклу лекцій або статей. Готовий попрацювати над своїм баченням загальної картини сьогоднішньої політичної системи в Україні.

Незважаючи на те, який варіант буде запропоновано Україною та комісією Кокса-Квасневського, Юлія Тимошенко навряд чи зможе брати активну участь у політичному житті. Помилування, амністія, відправлення на лікування, умовно-дострокове звільнення (яке можливе не раніше березня 2015 року), згідно з українським законодавством, не дають можливості засудженому брати участь у політичному житті. Більше того, до погашення терміну людина не може обіймати керівні посади не лише в політичних партіях чи державних структурах, а й навіть у комерційних структурах. Тому найближчим часом ми навряд чи побачимо Тимошенко в активному політичному житті. Проте, безсумнівно, вона впливатиме на політичне життя опосередковано.

Біда опозиції в тому, що вона не задає фарватер, а рухається у заданому фарватері, лише час від часу реагуючи на дії влади. Що стосується євроінтеграції, то опозиція виявилася розгубленою: влада перехопила її гасла. Опозиції нічого було доповнити. Водночас якби у опозиції було кілька стратегічних планів і реальне бачення ситуації, можна було б зайняти доволі вигідну позицію – критиків влади, виходячи з незахищеності окремих секторів української економіки. Це могло би виглядати наступним чином: ми вітаємо євроінтеграцію, ми допомагатимемо Януковичу в процесі підписання угоди, але ми відчуваємо свою особисту відповідальність за те, щоб внаслідок євроінтеграції не постраждали хімічна, машинобудівна, вугільна та інші галузі. Тема відверто популістська, але опозиція не використала свій шанс. Сьогодні маємо те, що маємо – соціологи говорять про те, що найрейтинговіший лідер опозиції Віталій Кличко на 9% відстає від Віктора Януковича.

Сьогодні ні у влади, ні у опозиції немає впевненості в тому, що саме їхній кандидат зможе перемогти на київських виборах. У опозиції немає достойної кандидатури, яка б могла зрівнятися за впливовістю з Віталієм Кличком. Влада не впевнена, чи зможе за нинішніх умов перемогти Олександр Попов. Плюс після рішення Конституційного суду стало зрозуміло: вибори у Києві сьогодні можливі лише у форматі виборів міського голови (мера). Навряд чи комусь із серйозних гравців хочеться йти на посаду мера на два роки з урізаними повноваженнями, та ще й маючи справу з нинішнім складом Київради. Уявіть собі Петра Порошенка, який виграв вибори і отримує виключно негатив за розбиті дороги і невідремонтовані під’їзди, відсутність гарячої води і неприбрані вулиці. Натомість всі кошти залишаються у Олександра Попова, а у Київраді тон задає Галина Герега. Як швидко обвалиться рейтинг Петра Порошенка?

В Одесі в такому випадку говорять: "Обое хуже". З точки зору політичної культури і політичного прогресу України, для мене і "Свобода", і комуністи стоять на одному рівні. Як показує історія, будь-які крайнощі завжди збігаються.

Вона вже розпочалася і, всупереч прогнозам експертів, буде менш брудною, менш витратною і більш розміреною у часі.

Рада почала працювати доволі конструктивно. Дуже б хотілося, щоб заданий темп було збережено до кінця сесії, особливо враховуючи, що попереду найбільш гострі питання – питання бюджету 2014 року.

Питання звільнення Юлії Тимошенко, дійсно, сьогодні не є аж таким принциповим для європейців. Сьогодні в Європі задає тон не Європейська народна партія, асоційованим членом якої була партія "Батьківщина". З листопада-грудня минулого року практично на 80% зменшилися фінансові потоки, які йшли в кишені лобістів Тимошенко у Європі та США. Такі політики, як Брок, Галлер, Теннок, Ройтова та інші, здається, втомилися робити одні й ті самі заяви. Більше того, є розуміння: справа однієї людини не може перекреслити наміри цілої нації. Тому навіть такі досі непримиренні противники євроінтеграції, як Ангела Меркель, починають говорити про те, що вирішувати долю України потрібно, виходячи не лише зі справи Тимошенко.

Істерика ніколи ні на що позитивно не впливала.
Що стосується пана Глазьєва – до деякого часу я ставився до нього з повагою, як до серйозного науковця, економіста, політика. Після його заяви про те, що текст Угоди про асоціацію в Україні ніхто не читав, тому що він був написаний англійською мовою і перекладений буквально нещодавно, а англійською в Україні ніхто не читає, моє ставлення до пана Глазьєва змінилося. Виявляється, він або клеїть дурня, або відвертно не розуміє, як відбувається процедура парафування документу. Переклад Угоди українською мовою був готовий вже наприкінці 2011 року, і в момент парафування сторони узгоджували два тексти – англійський та український, погоджуючись на те, що вони є абсолютно тотожними і відповідними один одному. Тому в даній ситуації щодо Глазьєва діє принцип "единожды солгав..."

Альтернативи співробітництву між нашими країнами не існує. Сьогодні товарообіг між Україною та Росією становить 34,4 мільярдів євро. Україна є партнером №3 для Росія, а Росія – партнером №1 для України. Навряд чи Росія піде на те, щоб повністю закрити співробітництво з Україною. І Україна, і РФ є членами Світової організації торгівлі і мають відповідати статуту СОТ і взятим на себе економічним зобов’язанням. Між Україною і Росією діють торгові угоди, які ніхто не скасовував. Тому варто прислухатися до думки прем’єр-міністра Азарова, який запропонував тристоронню зустріч за участю представників України, Росії та ЄС для обговорення всіх спірних економічних питань, які можуть виникнути у випадку приєднання України до зони вільної торгівлі з ЄС.

Якщо можна, уточніть, у якій соцмережі і де я звинувачував грузинське керівництво у тому, що воно винне в подіях 2008 року.
Моя позиція полягає в тому, що вина лежить на обох сторонах, і, відповідно, більше на російській, в меншій мірі – на грузинській. Чим керувалася Росія? Вона хотіла продемонструвати всьому пострадянському простору, хто в міждержавних стосунках є альфа-самцем, а світові продемонструвати "нашу відповідь Чемберлену" на запропонований варіант вирішення косівської проблеми. Плюс для Росії війна в Грузії була намаганням понизити акції США у регіоні. Грузія виявилася просто слабкою ланкою і найбільш схильною до реагування на провокації. На деякому етапі Саакашвілі не вистачило витримки, він зробив помилку і дав Росії козирі у заздалегідь шулерській грі.

Я вже відповідав про Юлію Тимошенко. Вона не є лідером опозиції. Вона є символом опозиції. Єдиного лідера в опозиції немає. У Кличка є найвищий рейтинг, але проблема полягає в тому, щоб, по-перше, цей рейтинг зберегти і примножити, а, по-друге, переконати у лідерському потенціалі інших представників опозиції, зокрема, Яценюка.

У мене немає сумнівів у тому, що Угода про асоціацію буде підписана.

Насправді якщо омбудсмена видно і чути, це значить, що пора міняти і прокурора, і міністра внутрішніх справ, і все керівництво пенітенціарної служби. Наскільки я розумію, вона справляється зі своїми обов’язками і виконує їх професійно. Принаймні прсті люди, які зверталися до неї із скаргами, знайшли захист і співчуття. Знаю про це від конкретних людей.

Професія як професія. Є свої труднощі, свої проблеми. Але я не з тих, хто любить жалітися і говорити про тяжкість професії.

Вважаю, що кара надто сувора. Можна було вжити інших заходів. І карати українських уболівальників потрібно лише після того, як не менш суворо будуть покарані вболівальники італійські, які на футбольних матчах вивішують відверто нацистську, фашистську символіку і портрети Муссоліні.

Я його не обирав. Тим більше, не поділяю його погляди. А його сина і водночас одного з найгостріших опонентів свого батька, Олексія Гончаренка, вважаю своїм другом і одним із найперспективніших не лише одеських, а загалом українських молодих політиків.

Нехай Кримська автономія розвивається. Процеси в Криму надзвичайно складні, і зайве втручання Києва може призвести до справжнього вибуху.

Є два Вадими Колесніченки. Один Вадим Колесніченко – мій земляк з Уманьщини. У побуті абсолютно інтелігентна і поміркована людина. Але зовсім інший Вадим Колесніченко з’являється на екранах, іноді не відчуваючи міри у своїх заявах. Думаю, що насправді Колесніченком рухає бажання сподобатися своїм севастопольським виборцям і на деякому етапі бути святішим за Папу Римського у питаннях, пов’язаних із україно-російськими стосунками.

Якщо я скажу, що через сто років, це Вас задовільнить? Вважаю Ваше питання риторичним.

Моя позиція на рішення Сергія Тігіпка не могла вплинути, як і позиції багатьох керівників партії на місцях. Будемо відвертими: протягом листопада-серпня 2010-2011 року партія повільно, але впевнено йшла до логічного кінця. Коли Сергій Тігіпко відізвав мене з відрядження у Франції, аби повідомити про своє рішення, я підозрював, що розмова буде саме такою. Ми залишилися у нормальних стосунках, але я не пішов з Тігіпком у ПР. Досвід, отриманий в "Сильній Україні", доволі важливий, але я не хочу його повторювати в інших партійних проектах.