Василь Костицький

Я лише вчений і голова Комісії. Думаю, що такі оцінки не буде ставити жоден українець. Але мене дуже турбує процвітання аморальності у відносинах між людьми. Українці на це відповіли разом: 51,4% наших співвітчизників вважають, що стан моралі загрожує національній безпеці держави. А скільки балів поставили б Ви? Дякую. Наш час вийшов. Сподіваюся, що я був чесним і відвертим. У будь-якому разі я хотів таким бути. У цьому світі ніхто нікому нічого не винен. Усміхайтеся і даруйте радість ближньому. І це поврнеться вам сторицею. Вам зобов’язана тільки держава. Тому я на своїй посаді голови Комісії стараюся віддавати суспільству борги, пов’язані із надіями на краще майбутнє в рамках нашої компетенції, тобто майбутнє безпечної інформаційної сфери, без цензури та неправди. 

Свобода слова – це святе право і посягати на нього не можна нікому. Я – проти цензури. Як Ви думаєте, чи нецензурні слова у газетах спрямовані на захист прав пенсіонерів, а, може, вони спрямовані на захист малого і середнього бізнесу? Якщо навіть так, то їхні автори зраджують вас, бо вони ставлять під небезпеку переслідування таких медіа за порушення Закону про захист моралі в ущерб існуванню незалежних ЗМІ. Думаю, що українська мова багата, і ми можемо обійтися без нецензурних слів, які привнесені в нашу мову. Це – вічна тема. Давайте зустрінемося і поговримо про це. Я не чекаю, щоб мені сказали "дякую", і керуюся в житті відомим висловом Томаса Джеферсона, який не втомлююся повторювати: "Прагніть завжди виконати свій обов’язок, а історія виправдає вас, навіть якщо ви зазнаєте невдачі". Поживемо – побачимо. Дякую.

Дякую вам за запитання. У мене часом з’являється підозра, що комусь дуже вигідно опускати планку соціальних стандартів. І якщо навколо нас «примітивізм» і «відверта похабщина», як Ви кажете, а ще продажні поліцейські суцільні вбивства і корупція, то кожен із нас має бути щасливим, якщо повернувся живим додому, а вдома діти не розпиляли на шматки. Я думаю, що український народ достойний кращого. І артистів достойних у нас також достатньо. Проблема в тому, що доступність до цього "кращого" далеко не стовідсоткова. І це вимагає радикальних змін у політиці держави в галузі культури, але виходить за рамки повноважень Комісії.

На жаль, говорять про мультфільми і про заборону, якої не було. Ми ще продовжуємо цю роботу. У нас були претензії то мультфільму "Южный парк", в одній із серій якого були порнографічні сцени, і до однієї з серій мультфільму "Cімпсони", яку ми просили демонструвати тільки ввечері. Але "Ну, постривай!" або "Маша і Медведь" ми не забороняли. Звичайно, нас дуже турбує, що зростає кількість мультфільмів, які формують стереотипи насильницької поведінки в дитячому середовищі, грубість, неповагу до батьків, шкідливі звички. Але ці фільми не порушують здебільшого Закону про захист моралі, тобто у них немає пропаганди національної, релігійної ворожнечі, алкоголізму, тютюнопаління (читайте вище). Думаю, що потрібна політична воля вищого керівництва держави і бажання власників медіа, і тільки завдяки цьому цинізм "білих комірців" уступить місце соціально відповідальним медіа. Дякую.

Міністерство юстиції запропонувало ліквідувати Комісію, яку я очолюю незабаром 5 років. Всеукраїнська рада церков, до якої входять предстоятелі православних, католицької, греко-католицької, протестантських, іудейських та мусульманських церков, підтримує Комісію і двічі просила про це Президента. Синод УПЦ у своєму рішенні щодо святкування 1025 хрещення Русі знову поставив питання про збереження Комісії. Боюся, що спроби ліквідувати Комісію можуть внести напруження у відносини Глави держави і представників церков. Та й суспільство у своїй абсолютній більшості підтримує Комісію. Ми виконуємо свій обов’язок до кінця, до прийняття рішення парламентом України. Дякую за вашу турботу.

В Україні немає такого переліку, і це добре. Я знаю про перелік 200 найбільш продаваних книжок у світі тиражами у сотні тисяч примірників. Шкодую, що там немає наших авторів. Надіюся, що Винничук і Андрухович незабаром туди потраплять, а, може, ще Матіос та інші.
Я – юрист, і для мене табу – те, що заборонено законом. Про заборони у конктексті Закону про захист моралі я вже сказав. Але як вчений додам словами видатного римського юриста Ульпіана: "Право – це міра добра і справедливості". Тому хотілося б, щоб діти з одного боку пізнавали реальний світ, а не світ рожевих казок, а з другого боку – щоб ми не формували в їхній душі почуття звіра, коли всі воюють проти всіх, і ніхто не здатний на співчуття ближньому. Над цим працюємо в рамках Всеукраїнського конкурсу "Моральний вчинок", просили українських письменників перед Днем захисту дітей 1 червня провести зустрічі з дітьми і ще багато іншого. Читайте наш сайт moral.gov.ua, бо хвалитися мені не зовсім зручно.

У 1985 році я закінчив кандидатську дисертацію. У якій досліджував особливості управління в галузі охорони довкілля на рівні областей. Тоді за рівнем соціально-економічного розвитку, кількістю населення, територією, запасами природних ресурсів та іншими показниками більшість областей України можуть рівнятися із європейським країнами. Тоді я спів ставляв Дніпропертровську область та Грецію, Донецьку область та Австрію. Тоді ж мені вдалося обгрунтувати наявність в Україні приблизно десяти-дванадцяти регіонів, які мали спільні не тільки природно-економічні, але й соціально-демографічні та культурно-ментальні спільності. Але це не значить, що ми маємо негайно ставати федеративною державою. Франція не менша, а різниця у культурно-історичних особливостях розвитку регіонів там ще більша, ніж у нас. Знаєте більш міцний варіант унітаризму, ніж у Франції. Питання збалансованого розвитку регіонів та справедливого їх представництва у двохпалатному парламенті. Але це певна революція в організації влади в Україні та перегляд існуючої моделі влади в Україні, яка закріплена в Конституції України.
За статтею 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.
Сьогодні зі спливом тринадцяти років мені як одночасно і співавтору проекту ухваленої 28 червня 1996 року Конституції України доводиться визнавати, що тоді була допущена методологічна помилка, яка і зараз є причиною політичних протистоянь та збоїв у роботі державного апарату. Мова йде про те, що в основу моделювання державної влади у проекті Конституції України було закладено принцип, сформульований Джоном Локком та Шарлем Монтеск'є ще 270 років тому, щодо поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, принцип, який зараз не охоплюю всіх функціональних гілок державного механізму. Аналіз Української Конституції дає підстави стверджувати, що в її тексті задекларовані органи, які не можуть бути віднесені до законодавчої, виконавчої та судової влади. Це не тільки інститут президентства, але ще й кваліфікаційні комісії суддів, Вища Рада Юстиції, прокуратура, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Очевидно, що функції і завдання сучасної правової держави значно ширші, ніж це було у ХУІІ-ХУІІІ століттях.
При цьому ми як співавтори проекту Конституції України не врахували наступне:
- з моменту геніальної наукової розробки Д. Локка і Ш. Монтеск'є пройшов значний час, за який державний апарат був значно удосконалений і ускладнений;
- у ХУІІ-ХУІІІ століттях в основу ідеї розподілу влади було покладено завдання не тільки і не стільки народного суверенітету, а завдання обмеження абсолютної королівської влади та позбавлення суспільства від можливої сваволі монарха, якщо він не міг чи не хотів бути мудрим;
- при підготовці проекту Конституції України у її розробників не вистачило часу для опрацювання моделі місцевого самоврядування, яке вже за цими ж конституційними вимогами є владою територіальної громади, що має задекларовану у Конституції України майнову і бюджетну автономію;
- рівень легітимності обраного народом Президента України такий же, як і всієї Верховної Ради України, однак за своїми повноваженнями Президент України не може бути віднесений до жодної з означених у Конституції України гілок влади;
- вже у ХХ столітті появилися наукові роботи, які дещо по іншому описували систему "гілок" влади та побудови державного апарату.
Положення статті 5 Конституції України про те, що єдиним джерелом влади є народ не враховує однієї обставини. Народ є не тільки джерелом, але і носієм влади. У Ціцерона в роботі "Діалоги. Про державу. Про закони" ідеальною є держава, у якій сформована влада з "належною мірою будучи складеною із трьох видів влади – царської, влади оптиматів і народної". Якщо так, то державна влада і місцеве самоврядування виступають похідними від влади народу. Отже, перш, ніж говорити про “гілки” влади, треба зв'ясувати питання про рівні влади.
Очевидно, що першим рівнем влади є влада народу як єдиного джерела і єдиного носія влади. Другий рівень влади охоплює систему представницької влади. Ця система включає три гілки: законодавча влада в особі парламенту; президент держави; місцеве самоврядування.
Представницька влада є виборною. Принцип виборності представницької влади народом є неодмінною умовою існування влади взагалі, а не тільки представницької влади. Заміна, наприклад, обрання Президента України народом на всеукраїнських виборах на його обрання Верховною Радою України порушує принцип конституційної стабільності, сформульований у Конституції України механізм формування та функціонування влади, конституційні приписи статті 5 щодо суверенітету народу.
Не дивлячись на те, що у Конституції України народ названий носієм суверенітету та джерелом влади і тут прямо не сказано, що влада належить народу, стаття 5 Конституції України у ч.ІІ установлює, що народ здійснює владу або безпосередньо, або через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, народ наділяє на виборах владою Парламент і Президента для вирішення загальнодержавних питань суспільно життя та місцеве самоврядування для вирішення локальних проблем суспільного життя.
Окрім того, якщо єдиним джерело влади і носієм суверенітету (тобто, влади) є народ, то влада неподільно належить народу. Поділ влади на гілки є лише функціональною структуризацією системи здійснення влади народу.
Стаття 7 Конституції України, проголошуючи, що "в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування" конституціює місцеве самоврядування як окрему гілку влади. Загальновідомо, що магістратура є владою народу, а не державною владою, на яку одночасно покладається виконання деяких повноважень органів державної влади. Причому, виконання так званих делегованих функцій має здійснюватися місцевим самоврядуванням не тільки на основі закону, але й відповідно до договорів з органами державної влади.
Згадаємо тут ще й про три основних елементи держави, які у роботі "Політика" виділяв Аристотель: законодавчий орган дбає про діла держави; магістратура; судові органи. Місцеве самоврядування як гілка влади наділене відповідно до ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою у вигляді рухомого і нерухомого майна, доходів місцевих бюджетів, інших коштів, землею, природними ресурсами, що є у власності територіальних громад, а також об’єктами спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Елементи розподілу влади маємо і на місцевому рівні. Місцеві ради як місцеві парламенти формують виконавчу владу та власні контрольні органи.
Зрозуміло, що у кожній країні конституція має свої особливості і по різному встановлює модель влади та співвідношення гілок влади.
Третій рівень влади – похідний: виконавча влада, судова влада, контрольно-наглядова та атестаційна влада. Якщо місце судової влади, демократичні засади правосуддя, принципи незалежності судової влади, суддів та суду отримали своє теоретичне обґрунтування у літературі і зараз проблема подальшого розвитку судової влади пов’язується з вирішенням питань спеціалізації судів, розмежування повноважень спеціалізованих судів, визначенням статусу Верховного Суду України та кількості ланок судової системи, то навіть щодо виконавчої влади та шляхів здійснення адміністративної реформи правова наука все ще ламає списи у дискусіях теоретичного характеру на підступах до постановки завдань, обґрунтуванням системності реформ та інших загальних проблем.
Переконаний, що з подальшим розвитком громадянського суспільства соціум виставлятиме все вищі вимоги до держави саме у питаннях підготовки та атестації кадрів суспільно значимих фахівців, претендуючи на державно-громадську атестації їхньої придатності виконувати суспільно значимі державні функції та їх відповідність морально-етичним критеріям суспільства. Окрім суддів, адвокатів, лікарів, вчителів до цього списку найближчим часом можуть додатися працівники соціального захисту та органів державного екологічного контролю, а у дальшому майбутньому дільничні міліціонери, яких в умовах України давно вже треба перетворити в інститут шерифів, а потів ще й кандидати на посади місцевих голів сіл, селищ і міст.
Це - коротко ипро мою теорію розподілу влади, яка апріорі належить вищому суверену - українському народу.

Підробка документів – це злочин, передбачений Кримінальним кодексом України, зокрема, ст. 200, 205, 209, 210, 211, 215, 216, 222, 224 – підробка документів у сфері господарської діяльності, ст. 158 – підлог виборчих документів, ст. 358 – підробка документів, печаток і бланків, ст. 366 – службові підроблення офіційних документів. Не знаю, що мали на увазі Ви, але випадки, які я назвав, можуть поєднувати злочин і політичну діяльність. Дякую.

Фашизм у Древньому Римі був символом влади. У перекладі з італійської означає "об’єднання" чи "союз". Це правоекстремістський реакційний рух, спрямований на встановлення відкритої терористичної диктатури, жорстоке придушення прав і свобод. Виник в Італії в 1919 році. Взяв за основу вчення Ніцше про надлюдину. Характерні риси – культ насилля, расизм, шовінізм, цілковите одержавлення суспільного життя. Згадуємо, що Ніцше говорив: "Перед богом усі рівні. Але Бог помер. А перед натовпом ми не повинні бути рівними, тому йдемо геть від цього базару". Правда, у Ніцше є й інші слова. Таку диктаторську державу він називає "найбільш холодним із чудовиськ, яке цинічно обманює" і каже: "Я – держава, я – це народ". Протидія фашизму і неофашизму – одне із важливих завдань Комісії. Ми – єдиний державний орган, який веде боротьбу публічно проти національної, релігійної ворожнечі, українофобії, русофобії, антисемітизму та інших видів ксенофобії. Але наші завдання обмежуються інформаційною продукцією, лежать у сфері її розповсюдження і не стосуються поведінки людей. Для цього є СБУ і Генеральна прокуратура, суд. Тому ми змушували вибачатися і колишніх, і нинішніх депутатів за антисемітизм і українофобію. Я проти того, щоб вішати ярлики на політичні партії. Мені здається, що жодна з політичних партій не має чітко визначеної ідеологічної платформи. Дякую.

Помаранчеву революцію я зустрів за кордоном у відрядженні, у Словенії на Форумі центрально-європейскьої економічної ініціативи, працював тоді заступником міністра фінансів. За два роки після цього змінив багато посад і в 2007 році, працюючи директором Юридичного інституту Національного авіаційного університету, був призначений Указом Президента В.Ющенка суддею Конституційного Суду. А через 9 місяців звільнений. Я не просився на посаду і не просився у відставку. Це було звільнення із порушенням Конституції. Але я не ображаюся на Віктора Андрійовича.
Помарачева революція – це був всенародний рух цивілізаційного вибору, протиборство ідей і ідеологій, і добре, що Україна пройшла через це випробування.
І ще одне. Уже позареволюційне. З 2002 року в Україні йде процес усунення інтелігенції від влади. Сьогодні я уже майже "останній із могікан", тих, хто був у політичній боротьбі за незалежну Україну з самого початку. Самим фактом своєї присутності у політиці ми незручні для політиків другого і третього ешелону, бо від нашої пристуності маліє їхня велич. Але такі закони розвитку соціуму. І будь-які мої оцінки будуть розцінюватися як слова ображеного. Будемо сприймати дійсність такою як є і дивитися в майбутнє.

Я думаю, що Український народ є об’єктом інформаційної війни. Ми всі втомилися від того, що в ЗМІ часто бачимо українців, які розмовляють полтавсько-закарпатським діалектом і спроможні тільки фарбувати стіни або доглядати європейських пенсіонерів. Якщо хтось думає, що насмішки над українцями стосуються тільки етнічних українців, то він помиляється. У світі нас всіх записують до української політичної нації, незалежно від етнічного походження. Тому давайте разом із Нацкомісією протистояти цьому інформаційному геноциду.

Основою суспільного добробуту є недоторкана приватна власність, політичні свободи, формування середнього класу, розвиток малого і середнього бізнесу. Думаю, на засадах економічного патріотизму. На жаль, українська дійсність не дала позитивної відповіді на ці питання. Загальна світова та українська тенденція може бути описана "Законом перманентної концентрації капіталу", про який я видав книгу ще в 2002 році. Фінансовий і промисловий капітал об’єдналися з політичним, інформаційним і навіть духовним капіталом. В результаті росте дистанція між народом і власниками капіталу.

Спасибі Одесі й одеситам. Повноваження Нацкомісії обмежуються інформаційною продукцією. Ми не проводимо експертизи діяльності політичних партій. Боюся, що у нашій політиці небагато людей, політична діяльність яких може оцінюватися однозначно. Раніше Олена Бондаренко нас підтримувала, а опісля, здається, після обрання її почесним президентом власників мобільного контенту, регулярно виступає за ліквідацію Комісії. Тому будь-який мій коментар буде включати суб’єктивізм. Дякую.

Це – повноваження Міністерства освіти України. Ми втручаємося тільки тоді, коли обурені батьки присилають шкільні підручники із нецензурними висловлюваннями або «шедеври» із Червоною Шапочкою, яка п’є пиво і вживає нецензурні слова, або ж у тих випадках, коли хитрі підприємці пишуть на першій сторінці слово "підручник" чи "посібник", розраховуючи, що пересічні громадяни не знають про вимогу погодження з Міністерством освіти видання всіх підручників і посібників. Думаю, що в майбутніх переліках буде і "Танго смерті" Юрія Винничука, який нас критикує, ця книжка – справжній шедевр, навіть краще, ніж Умберто Еко. І "111" Юрія Андруховича, визначна книга, яка мене особисто образила. Але не буде тих, хто посягає на національні святині, щось на зразок "у городі лобода, а в Києві – дядько". Бувайте здорові.

Боюся, що справа тут не тільки в моді. Це – кіч, пов’язаний із спробами швидко заробляти великі гроші, а для цього потрібне терпіння і талант, і важка праця. Можна написати кілька бездарних панегіриків про великих визначних людей, не сказавши нічого про них великого. А якщо не вдається, тоді одразу йдемо до спальні і заглядаємо під ковдру, або боремося за свободу слова лайкою на сцені. З таких "шедеврів" люди зараз виходять. Думаю, що історія зітре із своїх скрижалів імена цих "героїв".

Дякую за Ваші запитання. Уже незабаром 5 років, як ми розпочали загальносуспільну дискусію про мораль. Звичайно, повноваження Комісії обмежуються інформаційною продукцією, не можуть поширюватися на поведінку людей на вулиці, в побуті і навіть на поведінку парламентарів. Інакше будемо мати суд або над українськими Галілеєм, або українським Сократом. Але наші профілактичні й просвітницькі заходи не минули даром. Тому у соціумі сформувався соціальний запит на моральність, у тому числі й у бізнесі, й у політиці. Ця загальносуспільна дискусія боляче вдарила по Комісії, оскільки проти нас розпочалася шалена дискредитаційна кампанія. Але я вірю, що майбутнє підтвердить правоту наших намірів. Дякую Вам.

Звичайно, основна відповідальність у вихованні дітей лягає на батьків. Але зараз у пересічного батька тільки 5 хвилин на виховання на добу, а у матері – 15-25 хвилин. Дітей виховує школа і медіа, а також приклад друзів. Пересічна українська сім’я втратила здатність до духовного відтворення. В результаті Україна вийшла в лідери по розвитку дитячого алкоголізму, поширенню дитячої порнографії як форми бізнесу, росте дитяче насильство. Тому держава вимушена втручатися. Дякую.

Звичайно, ми маємо право знати. І, звичайно, не тільки про аварії, катастрофи і жахливі вбивства. Але державі не можна втручатися в редакційну політику ЗМІ, тому ми запропонували "Хартію про партнерство заради інформаційних прав і свобод і захисту суспільної моралі", яку підписали 9 центральних телеканалів, а потім ще 284 ЗМІ зі всієї України. Медіа-бізнес взяв на себе публічне зобов’язання не порушувати закон.
Наша вимога в тому, щоб у новинах не було "рецептів" скоєння злочинів, смакування понівеченими тілами і відрубаними частинами тіла, що шокує не тільки дітей, а також не виставлялися всьому суспільству фотографії жертв сексуальних злочинів, бо інакше доведеться відкривати колонію-поселення на Марсі – де ж тоді діватися цим людям після такої слави? З іншого боку людям треба знати про винахідливість злочинців, тому питання тут як у ліках: переборщиш – і замість одужання буде смерть. Думаю, що про це треба думати всім. Чекаю, коли це зрозуміють наші основні опоненти, тобто не власники телеканалів і не журналісти, яких іноді стараються перетворити на медіа-рабів. Журналістська свобода – основа демократичного життя. Наші опоненти – це так звані "білі комірці", високооплачувані чиновники від медіа, страшніші за державних бюрократів, бо на цих є хоч закон про корупцію і прокуратура. Спробуйте у великій фірмі (рекламу робити не буду) зустрітися з високопоставленим "білим комірцем" і вирішити свою проблему. До тих пір поки цю "гідру" не здолаємо, ні вільної журналістики, ні соціально відповідальних медіа не буде.
Дякую Вам, Сімоно. Хай вам щастить.

Фільми в Україні забороняє прокатна комісія Держкомкіно при Міністерстві культури: дозволили майже 15 тисяч, заборонили – близько 1300.
Не чув таких вимог "свободівців". Серед радянських фільмів дуже багато хороших фільмів, у тому числі багато світової кінокласики, сатири на радянський режим.
Взагалі, заборони – гірший варіант державної інформаційної політики. Я проти цензури і проти заборон. Заборони можливі тільки тоді, коли йдеться тільки про продукцію для дітей або щодо інформації, яка суперечить Закону про захист моралі, тобто пропагує фашизм, неофашизм, національну, релігійну ворожнечу, насильство і жорстокість, алкоголізм, тютюнопаління і наркоманію або містить порнографію. В інших випадках треба реагувати кнопкою. І це вже справа родини і громадянського суспільства.

Здається, у цих дівчат поєднується якась форма вибриків із формою протесту. Для мене така форма протесту неприйнятна. Обурило те, що Femen допустили образу релігійних почуттів християн, спилявши хреста. Цікаво, чи можуть жінки з Femen видумати ще більш еротичну форму протесту? Давайте згадаємо "залізну леді" – Тетчер не дуже любила українців, але сказала мудру фразу: "Якщо хочете сказати красиво, шукайте чоловіка. Але якщо вам треба щось добре зробити, то шукайте жінку". Так Femen «каже» чи «робить»? Думаю, що «каже».

Добридень зі снігом! За Конституцією, яку я писав в тому числі з іншими авторами, Україна – ліберальна держава, яка не має права втручатися в приватне життя людини і вирішувати питання її смаків та сексуальної орієнтації. І, взагалі, гендерні питання не відносяться до повноважень нашої Комісії, тим більше, поведінка людей, бо це була б суцільна інеквізиція. До повноважень Комісії відносяться тільки питання розповсюдження інформаційної продукції, а не поведінки людей. Якщо в цій продукції міститься образа людини за національною або релігійною ознакою, то чекайте на регування Комісії. Інші гендерні питання відносяться до повноважень Міністерства соціальної політики.
Ви здогадуєтеся, що особисті уподобання та переконня членів Комісії загалом не можуть впливати на прийняття рішень, які базуються виключно на вимогах закону. Думаю, ніхто не сумнівається в тому, що нав’язати прийняття емоційних рішень таким членам Комісії як Мирослав Попович, Павло Мовчан, Олександр Злотник, Олексій Богданович не під силу не тільки голові Комісії, а й будь-яким потенційним "замовникам". Дякую.