Сергій Таран

А хто буде суддями? Вважаю, що після ефективної судової реформи Ваше питання вже не буде таким актуальним. Але незалежної судової гілки влади в Україні немає, тому єдиним «судом» сьогодні є вибори. Голосуйте за тих, хто, на вашу думку, не зраджує батьківщині.

Неурядові організації потрапляють під тиск, якщо вони починають загрожувати конкретним чиновникам. І це час від часу відбувається. Однак проблеми громадських організації – те, що роль громадянського суспільства в Україні є низькою, і держава просто намагається не помічати громадянське суспільство.

Не варто виключати, що в останні дні перед виборами він зробить гучні заяви, які будуть дискредитувати лідерів окремих політичних сил. Зауважу, що останнім часом він перебуває у публічному конфлікті з Олександром Турчиновим щодо оголошення Мельниченком «причетності» Тимошенко до вбивства Щербаня.

Англійська мова не перестане бути міжнародною, хоча б тому що вона стала мовою кібернетики та комп’ютерів.    У Російській Федерації є чимало національних груп та етнічних меншин, є там і слов’яни.

Найпоширеніше підробка документів для багатьох українських політиків – це непрозорість їхнього фінансування, невідповідність між прибутками та витратами. Якщо ви подивитеся на декларації про прибутки багатьох кандидатів у народні депутати, ви зрозумієте, що нова влада після завершення парламентських виборів не буде боротися ні з корупцією, ні з тіньовою економікою.

Я про це вже говорив раніше. Наголошу лише, що мотивація політичного вибору на мажоритарному окрузі і на загальнонаціональному окрузі може бути дуже різною. В Україні розповсюджене явище, особливо в центральних областях України, коли люди голосують за опозиційні партії по загальнонаціональному округу, а за кандидата від влади – по мажоритарному. Саме тому, що він роздає подарунки. Українська виборча система потребує модернізації для того, щоб основним мотивом голосування була програма кандидатів та партій.

Сюрпризи на те й сюрпризи, щоб ми про них зараз не знали.

Успішні акції протесту можливі, коли існує дуже чітка альтернатива під час та після виборів – або один кандидат, або другий. Коли ж відбуваються парламентські вибори, альтернатив дуже багато, бо існує дуже багато партій. А якщо додати сюди ще й мажоритарні округи, то стає зрозумілим, що мобілізація виборців одразу після закінчення парламентських виборів – дуже складна справа. Така мобілізація можлива під президентську кампанію. І, якщо врахувати протестні настрої в суспільстві, передумови для цього є.

На жаль, новий закон про вибори не створив умов для приходу до влади якісно кращих людей. Разом із тим, все-таки дуже важливо прийти і проголосувати, обравши серед тих, хто є, кращих від інших. Якщо вважати, що всі політики однакові, це означатиме, що країна залишиться в тому ж стані, що й зараз.    Розчарувала готовність виборців брати подачки від кандидатів і навіть мати намір голосувати за тих, хто дав більше. Ті, хто голосують за таким принципом, прирікають країну на вічну бідність. Оскільки обрані через підкуп кандидати зацікавлені в тому, щоб їхні виборці були завжди бідними і їх дешево можна було підкупити.

Основні кошти на безпосередню виборчу кампанію йшли не з бюджету, а з оффшорних зон і тіньових джерел. Кожні вибори в Україні – це певна «інвестиція» з боку олігархів, які через вибори «повертають» гроші народу. Однак справжня ціна кампанії буде очевидна після виборів, тому що якість української влади визначить те, наскільки обійшлися ці вибори українцям. У вас ще три дні для того, аби зробити правильний вибір, а також переконати своїх друзів і знайомих, особливо тих, у кого немає доступу до інтернету, зробити такий самий правильний вибір. Тоді ціна виборів для українців буде меншою.

Основні порушення будуть не в областях, а в мажоритарних округах. Ці вибори, і це вже їх перший підсумок, продемонстрували, що у нас справді є дві країни, але вони не на сході і заході, а одна країна вибирає кандидатів у депутати за пропорційними списками, і там присутня публічна конкуренція, дискусія, динаміка рейтингів, а інша країна обирає свою владу в мажоритарних округах, і там домінує підкуп, адмінресурс. Хоча в парламенті депутати будуть однаковими, але мотивації, біографії, діяльність депутатів, обраних за пропорційними списками і в мажоритарних округах, будуть різними, а іноді й кардинально різними. Тож порушення насамперед треба шукати не в областях, а в мажоритарних округах, і саме на них має бути сконцентрована увага спостерігачів.

Іронія в тому, що підкуп та чорний піар були переважно зброєю влади та «самовисуванців». Тому дивно, що партія влади обурюється, що ця кампанія була найбруднішою, принаймні вони, як партія влади, мали б забезпечити, щоб підкуп та чорний піар не стали масовим явищем.

Найкурйозніші випадки відбуваються на мажоритарних округах, де відбувається підкуп виборців. Три топ-курйози:    1. Один із кандидатів по Київській області масово хрестить дітей свого округу, роздаючи їм поліси страхування.    2. Мажоритарні кандидати масово наймають агітаторів, яким дають безкінечно багато роботи з тим, щоб вони її навмисне не виконали. Ідея полягає в тому, що СОВІСТЬ недобросовісних агітаторів змусить їх голосувати за того кандидата, від якого вони отримали «передплату».    3. Дуже смішно спостерігати, як агітатори у наметах дуже мирно налаштовані один до одного, підміняють один одного, якщо, наприклад, комусь треба відійти, і весело проводять час, коли поряд немає контролерів або виборців.    Коли мотивом політики стають гроші, це і смішно, і сумно.

Нових хитрощів немає, просто у зв’язку з появою мажоритарних округів ці «хитрощі» почали масово тиражуватися Україною. Найголовніша хитрість – насаджування міфу про те, що кандидат по мажоритарному округу має турбуватися про власний округ – будувати дитячі майданчики, ремонтувати під’їзди, допомагати бідним, «вибивати» гроші для округу. В цю хитрість повірило дуже багато українців, в результаті вони голосуватимуть насамперед за кандидатів від влади, які мають доступ до бюджету. Насправді ж депутат-мажоритарник має писати закони, а не бути упорядником території. Але в цю хитрість, на жаль, повірило дуже багато українців.

У наступній ВР не буде жодної коаліції. Буде фракція Партії регіонів, навколо якої зосередяться «мажоритарники» та «тушки». Відтак всі ті, хто має намір брати участь у виборчій кампанії, одразу почнуть підготовку до неї, без огляду на політичні конфігурації у Верховній Раді. Нова більшість у ВР стане ситуативною, розмаїтою, матеріально зацікавленою та політично безвідповідальною.

Перчинкою цієї кампанії стало те, що лідери політичної сили, яка претендує на перше-друге місце виборчої кампанії, перебувають у в’язниці. Кращої «амністії», ніж факт голосування мільйонів громадян за ту людину, на яку вішають кримінальний злочин, годі й уявити. І Тимошенко, і Луценко продовжують бути активними учасниками політики, попри те, що вони перебувають у в’язниці. Однак саме тому вони й будуть перебувати там далі, адже досі становлять загрозу для влади. Швидше за все, їхнє звільнення можливе лише після президентських виборів. Принаймні для Тимошенко. Разом із тим, якщо після парламентських виборів Захід почне адресні санкції проти сім’ї президента, це може статися і раніше.

Відеоспостереження нічого не змінює для української політики, крім того, що дає владі можливість говорити, що у нас відбуваються прозорі і чесні вибори, а також лякати несвідомих виборців, що влада «знатиме», як вони голосують. Ситуація була б іншою, якби відбувалася відеофіксація підрахунку голосів, і якби були механізми врахування цієї відеофіксації під час оголошення результатів виборів.

На цих виборах НУ виконує технічну роль, відтягуючи голоси опозиційно налаштованих кандидатів від справжньої опозиції. На жаль, заяви про 10% голосів – не найбільший гріх Віктора Андрійовича.

За весь час виборчої кампанії не було зафіксовано жодного випадку змістовної дискусії політичних сил про їхні програмні положення, такої дискусії, яка б мала становити смисли виборчої кампанії. Тому не лише проблема трансплантації людських органів, а й інші конкретні питання не обговорюються в українському політикумі. Однак це проблема також виборців, які не вимагають від політиків таких програм. Основною мотивацією українських виборців є або харизма лідера (це в кращому разі), або матеріальні подачки (це в гіршому разі).

В Україні дуже часто лякають громадян і «радикалами», і «екстремістами». Це робиться тому, що під час загострення політичної ситуації та появі екстремістських політичних рухів у влади є шанси підвищити свій рейтинг. Наприклад, під час відомих терористичних актів у Нью-Йорку стрімко почав зростати рейтинг американського президента Буша, хоча до того він мав тенденцію до зниження; Путін став вперше президентом Росії на хвилі боротьби з чеченськими «екстремістами». Тому підміна понять відбувається для того, аби налякати громадян та підштовхнути їх обирати «стабільність».

А хто буде оголошувати? Ви? Нині чинний Президент? Результати останніх двох виборів для Ющенка – це вже вирок.

У вас є три шляхи. Перший шлях – спробувати вибрати серед тих, хто балотується у Верховну Раду, людей кращих від інших. Другий шлях – якщо ви не бачите, що хто-небудь є достойним, можна спробувати поміняти країну. Третій шлях – якщо еміграція не ваш шлях, то створюйте самі партію або балотуйтесь як самовисуванець. Інших шляхів змінити суспільство просто немає.

Було би неправильним позбавляти солдат їхніх конституційних прав. Інша річ, що потрібно забезпечити прозорість їхнього голосувати та унеможливити адміністративний тиск військових частин. Але забороняти їм голосувати – це все одно, що боротися з головним болем, застосовуючи гільйотину.