Українські військовий з "Азова" Ігор Бо дивом зміг вибратися з окупованого Маріуполя. Він був на волосині від смерті, адже був важко поранений. Щоб врятуватися, була придумана ціла легенда. Про це розповіли в Ютуб-каналі "Бомбардир".
Ігор став на захист країни ще в 2019 році, коли йому було всього 19 років. Через кілька років служби він вирішив пошукати себе в інших областях і навіть поїхав працювати за кордон. Але через пів року роботи виконробом він зрозумів, що не може без "Азова".
"Перша людина, кому це я сказав – Це був він ("Редіс" – Главред). Я просто подзвонив по телефону і сказав, що я повертаюся. Реакція була дуже позитивною. Тим більше я з ним спілкувався, що мені потрібно це зробити: "Дайте мені рік, щоб я зрозумів". Через рік повернувся", - зізнається Ігор.
Бої за Маріуполь
З початку повномасштабного вторгнення Ігор зі своїми побратимами був у Маріуполі. У березні 2022 року він пішов на бойове завдання і вивів побратимів з блокпоста, який вже наполовину був "закритий" артвогнем і "Градами". Він сів у машину і почав їхати до штабу.
"Не доїхавши практично 300 метрів до штабу, це було під вогнем артилерії, я був на місці пасажира і в той момент по машині прилітає снаряд "Граду". Потрапив у капот з боку водія. Прилітає снаряд - вибух, я нічого не розумію. Моментально німіє нога. Є усвідомлення, що щось прилетіло. Оперативно забираю автомат, виходжу з машини. Стаю на одну ногу нормально, стаю на іншу, вона підкошується і падає. Тоді розумію, що у мене поранення. Машинально дістаю джут, забинтовую, стягую і повзу допомагати своєму побратиму", - згадує військовий.
Після цього росіяни почали знову обстрілювати це місце з "Градів". Ігор згадує, що в той момент навколо нього все вибухало і він не зміг врятувати побратима. Після цього пролунав ще один вибух і Ігоря відкинуло. Він зрозумів, що друга нога у нього також поранена і він почав накладати собі другий джгут, але він так і не зміг через те, що у нього не вистачило сил.
У той момент Ігор хотів застрелитися, щоб не бути тягарем для своїх побратимів. Однак через дуже складне поранення він втратив свідомість.
"Я для себе вирішив, якщо я не можу приносити користь, то я не хочу бути тягарем. Я йому слідував. Беру автомат. Ставлю на автоматичний вогонь, направляю на голову і усвідомлюю, що пора, тому що немає сенсу, не розумію, що взагалі зі мною відбувається. І відключаюся. Відкриваю ледь очі, розумію, що я ще живий. Тоді думаю, що так просто померти. Все життя пройшло перед очима. Намацую спусковий гачок і ще раз відключаюся", - зізнається "Азовець".
Побратими знайшли військового і відвезли його в лікарню. Під час транспортування до другого медзакладу він потрапив під обстріл.
"Мене дивом знайшли побратими, які їхали за маршрутом. Забрали мене і побратима, водія і повезли на базу. Я відкриваю очі – мене несуть в підвал, відкриваю очі – мене бинтують, відкриваю очі-я в "швидкій". Далі я опиняюся на операційному столі... далі мене перевозять в іншу лікарню. Коли ми майже приїхали, почався черговий обстріл "Градами". Мене залишили там. Знову вибух біля машини. Уламки скла летять на мене. У мене був такий стан, коли ви мене вже доб'єте. Благо не один уламок не потрапив в мене. Мене тільки трохи порубало. Через 20 хв до мене підбігли і сказали: "О, ти живий". Але лікарня була настільки вбита. Хоч картини пиши. Лікарня була переповнена. Люди лежали скрізь", - каже Ігор Бо.
"Азовець", розуміючи, що росіяни можуть захопити лікарню, попросив у свого побратима гранати, але зброю йому не залишили. Наприкінці травня окупанти "взяли" лікарню, тоді військовий придумав про себе легенду.
Військовий придумав легенду
Ігор розумів, що у росіян є списки з даними українських захисників. Тоді "азовець" придумав собі нове прізвище і почав розповідати про те, що він цивільний, який вийшов за водою і потрапив під обстріл "Градом".
Далі все почало відбуватися так, як і прогнозував військовий - росіяни почали полювати на українських захисників.
"Я знайшов звичні ножиці і розрізав свої права так, щоб було видно дві перші літери прізвища і що вони були видані в Донецькій області. Я вивалював їх у свою кров. Це мене врятувало, бо до кінця травня бойові дії відійшли за кілька кварталів. Тоді почалася так звана "зачистка". Вони шукали українських військових у цій лікарні", – розповів він.
Медсестри знали, що Ігор насправді не звичайний цивільний і вони розповіли про це окупантам. Росіяни били і погрожували "азовцю", намагаючись вибити у нього зізнання. Ворогові так і не вдалося "розколоти" Ігоря, пізніше вони пішли, адже в лікарні і так був великий потік людей. Проте вже через тиждень росіяни відвезли Ігоря в місце, де катували і вбивали людей.
Як "азовець" вибрався з Маріуполя
У момент, коли в Маріуполі запрацював російський зв'язок, Ігор зміг повідомити знайомим і своїй вагітній дружині про те, що він живий. Він вийшов на зв'язок зі знайомими, які виїхали з Донецька до Росії. Він знайшов людей, які погодилися приїхати за ним до Маріуполя, адже на той момент у них вже було російське громадянство.
"Я попросив банальне – це привезти речі, телефон. Я скинув їм скан (нових – Главред) документів. І з цього моменту почалося Абсолютно нове. У мене були кросівки. Я так думаю: "Так вже можна жити". Без фільтрації, тому що у мене були нові документи. Я з Маріуполя", - каже він.
Ігоря прихистили небайдужі люди, незабаром вони допомогли йому покинути місто. Вибратися з міста також допомогла українська розвідка, надавши важливу інформацію. Ігор навіть був готовий видати себе за онука однієї жінки, але спецслужби відрадили його, адже це було б дуже ризиковано.
"Пройшов великий відрізок часу, мені набирають і кажуть, що можна спробувати (виїхати з окупації – Главред), але шансів дуже мало – 10%. Мені було так все одно, я вже давно змирився, що я звідси не виберуся. У мене не було ні страху, нічого. Я погоджуюся з тією можливістю, яку мені запропонували. На благо, все вийшло. Мене везли на різних транспортах", – розповідає Ігор.
Син Ігоря з'явився на світ у ніч на 29 липня 2022 року, коли російські окупанти влаштували теракт в Оленівці.
Раніше повідомлялося, військовий два дні йшов з кулею прямо в серце і дивом вижив. Він отримав кулю в шию під час боїв за роботу, але вона дісталася серцю. Військовий зізнався, що після поранення він думав весь час про своїх маленьких дочок і з останніх сил намагався врятуватися, щоб ще раз побачити їх.
Також Главред розповідав про те, що життя воїна під Бахмутом дивом врятував хліб. Ворожа куля продірявила автомобіль, рюкзак і застрягла в буханці.
Інші новини:
- Купа техніки в одному місці: партизани "спалили" величезну стоянку росіян в Криму
- РФ "стирає" Авдіївку: Москва встановила новий дедлайн для "взяття" Донеччини
- У окупантів шалені втрати під Авдіївкою: РФ за 4 доби втратила 3 тисячі росіян
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
