Коли Україну й Азербайджан розглядають крізь призму російських інтересів – думка

21 листопада 2026, 15:47
google news Підпишіться
на нас в Google
Коли Україну й Азербайджан розглядають крізь призму російських інтересів – думка

Уявлення про пострадянський простір як сферу особливих інтересів Росії залишається поширеним не лише серед прихильників Кремля. Навіть критики Путіна нерідко пояснюють політику сусідніх держав передусім через їхні відносини з Москвою. Про це йдеться у колонці РБК-Україна.

Автор говорить, що у висловлюваннях азербайджанського конфліктолога Аріфа Юнусова ця логіка простежується як в оцінках війни в Україні, так і в коментарях щодо Карабаху. В обох випадках політичні рішення Києва та Баку постають залежними від волі сильніших геополітичних гравців.

Днями Юнусов у прямому ефірі телеканалу Freedom назвав підтримку, яку Баку надає Україні, "бізнесом" президента республіки Алієва. Це при тому, що Азербайджан уже відправив в Україну 159 гуманітарних вантажів, понад 40 мільйонів доларів, генератори й трансформатори перед кожною зимою.

відео дня

Юнусов – історик, у 1992–1993 роках керував аналітичним відділом в апараті президента Ельчибея; його дружина Лейла в ті самі місяці очолювала інформаційно-аналітичний відділ Міноборони Азербайджану за міністра Рагіма Газієва – того самого, якого потім судили за здачу Шуші, який утік до Москви і якого донині називають людиною російського міністра оборони Грачова.

Ще влітку 2025-го в інтерв’ю виданню "Новая газета Европа" він сказав: якби Путін був розумнішим, міг би не воювати – "вся східна частина України і так була в нього", а тепер він "завдав удару по своїх".

Зазначається, що на військово-історичному форумі, де Юнусов із 2018 року відповідає читачам, та сама конструкція збирається роками: війни "можна було легко уникнути", якби Київ поводився як Мінськ; "половина України" була проросійською, "адже там жили переважно росіяни або російськомовні"; "Німеччина і Франція тоді думали про тиск на Зеленського"; війна вдарила "по регіонах, де жили прихильники Путіна". Висновок щоразу антипутінський – "явно не геній". Посили – всі з Останкіна.

Про власну країну він говорить так само: "Почати Азербайджану війну в Карабаху не дасть Росія" – за дев’ять днів до того, як вона почалася; "ми з вірменами пішаки у великій геополітиці"; Путін для Алієва – "брат по духу, але старший брат".

У колонці підкреслюється, що такий погляд фактично відтворює одну з основ російського імперського мислення – заперечення повноцінної політичної суб’єктності сусідніх держав. Україна й Азербайджан у цій системі координат розглядаються не як незалежні учасники міжнародних відносин, а як території, навколо яких змагаються великі держави. Проте їхні дії протягом останніх років продемонстрували здатність ухвалювати рішення всупереч інтересам і очікуванням Москви. Ігнорування цього досвіду призводить до хибного розуміння як причин регіональних конфліктів, так і можливих шляхів їхнього врегулювання.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Новини партнерів
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти