Команда благодійної ініціативи 1+1 media "Здійсни мрію" спільно з новинним порталом Главред продовжують розповідати про юних волонтерів, життя яких з початком повномасштабної війни докорінно змінилося. Цього разу ділимося історією 11-річного Захара Іщука з міста Козятин, що на Вінниччині, який вже понад 2 роки збирає кошти для допомоги військовим.
У своєму місті він волонтер, якому довіряють вже довгий час. Спонуканням розпочати благодійну діяльність для хлопця стали події великої війни та особисте горе. Старший брат Захара, Богдан Іщук, першим повідомив йому про початок вторгнення. Тоді він проходив службу в місті Рубіжне, але загинув 31 березня 2022 року під час виконання бойового завдання.
"Коли загинув брат, побачив, що його побратимам потрібна була допомога", — розповідає Захар.
Надихнувшись іншими благодійниками, у хлопця виникла ідея організовувати імпровізований блокпост для збору коштів:
"В один із днів сказав: "Хочу вийти, спробувати". Тоді з підручних матеріалів зробили баночку, на якій написали "На ЗСУ" і прапор на пластмасовій трубці. Та він пішов збирати донати. У перший день зібрав 140 гривень, але був найщасливішим у житті", — згадує батько, Олег Іщук.
Ініціативу підтримали друзі. Спочатку на блокпості постійно збиралися 5-6 дітей. Дівчата здебільшого плели блакитно-жовті браслети й дарували їх як подяку за донат, а Захар всім діткам дарував книжечки від "Укрзалізниці" або цукерки. Зараз кількість волонтерів зменшилася, але блокпост не припиняє свою діяльність.
Особливість юного благодійника — військова форма, яку він завжди одягає на свій блокпост. До того ж його недитячий образ доповнює бронежилет із полегшеними пластинами. З собою у нього завжди є аптечка. За весь період волонтерства Захару вдалося зібрати та передати військовим понад 100 тисяч гривень. Кошти були використані на амуніцію, турнікети, форму, термобілизну, аптечки та їжу тривалого зберігання. Зокрема він допоміг забезпечити друзів його брата необхідними речами першої необхідності. Рекордна кількість зібраних донатів за день — 3530 гривень. Школяр вдячний за будь-яку суму, тому що для нього волонтерство — це вже як робота. Щодня він намагається виходити вранці й ввечері.
Здебільшого сім’я допомагає тим, кого знає особисто. Іноді Захар долучається та робить внески для інших зборів. Якщо конкретних запитів немає, спрямовує кошти місцевій волонтерській ініціативній групі "Міцний тил". До того ж у хлопця вже є чимала колекція шевронів від військових, які дарують йому як подяку. Також часто йому передають солодощі: печиво, кіндери.
"Щоразу переконуюся в тому, що моя допомога потрібна", — запевняє юнак.
Вже понад 6 років він займається карате та за цей час відвідав чимало змагань, один із таких — Всеукраїнський чемпіонат. Особисто йому вдалося передати матеріальну допомогу тренеру з бойового мистецтва, з яким займався Захар та який нині воює:
"Якщо в нас є місцевий, який служить, потребує допомоги, він телефонує нам та каже, що потрібно. Ми нікому не відмовляємо".
Нині 11-річний школяр поєднує школу з благодійною діяльністю, карате з курсами програмування для дітей. Окрім того, його часто запрошують на різноманітні місцеві заходи. Також хлопець вже проводив патріотичні уроки до Дня захисника України у власній школі.
Попри насичений графік, зупинятися волонтерити він не планує:
"Передавати кошти — найлегше, але все ж таки найскладніше — завоювати довіру суспільства, адже люди мають бути впевненими, що зібрані кошти йдуть на добру справу. Для цього потрібен час та видимі результати діяльності", — переконує Захар.
"Він зупинятися не буде. Коли хлопці телефонують та кажуть, що "треба на вчора" — просто біжить у магазин та бере все, що потрібно", — доповнює батько.
Та у своєму віці точно знає, ким стане у майбутньому:
"Хочу стати військовим. Піду в Сили спеціальних операцій Збройних сил України".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
