Дешево і геніально: чому українці обрали солому, а не дерево

Про що ви дізнаєтесь:

• Чому українці використовували солому для покрівлі
• Чому саме солома стала матеріалом для даху

Солом’яний дах є незамінним символом української сільської хати. Для сучасної людини він асоціюється зі старовиною та простотою, але наші предки обирали цей матеріал не лише через його доступність. Традиційна солом’яна покрівля була справжнім інженерним дивом, що забезпечувало ідеальну теплоізоляцію, природну вентиляцію та довговічність. Главред розповість про технологічні секрети, котрі ховаються під цією простою, але дивовижно ефективною конструкцією.

Доступність як основний аргумент

Протягом багатьох століть українське село жило землеробством. Солома — найчастіше пшенична або житня, з довгим стеблом — була вторинним продуктом землеробства. Саме це і зумовило її економічну перевагу, адже вона була доступна кожній родині після жнив, що усувало необхідність дорогої покупки чи транспортування матеріалів. Витрати зводилися лише до заготівлі та праці, тоді як черепиця, шифер чи метал були розкішшю для більшості селян того часу. Для покрівлі хати обирали найміцнішу солому (переважно житню), яку жали вручну серпами, щоб зберегти цілісність стебел — чого не могла забезпечити жатка комбайна.

Рекомендуємо:

Невідомий лайфхак СРСР: навіщо емальованому посуду робили чорний обідок

Солом’яний дах як високотехнологічний утеплювач

Сучасні забудовники вражені тим, наскільки ефективно працювала така проста покрівля, створена без жодних хімічних добавок. Завдяки товщині укладання — не менше 30 сантиметрів — та великій кількості повітряних прошарків усередині снопів, солом’яний дах мав високий термічний опір. Він ефективно зберігав прохолоду влітку та утримував тепло взимку, роблячи хату енергоефективною. Крім того, солома є повітропроникним матеріалом. Дах "дихав", що запобігало утворенню конденсату, захищало дерев’яні конструкції від гниття та підтримувало здоровий і сухий мікроклімат у житлі. При правильному укладанні снопи розміщувалися під великим нахилом, тому вода не просочувалася всередину масиву, а швидко стікала по щільній зовнішній поверхні.

Відео про те, чому саме солому використовували для покрівлі, можна переглянути тут:

Секрети стародавньої майстерності

Процес покриття хати вимагав високої кваліфікації та унікальних технік, що передавалися від покоління до покоління. Солому потрібно було в’язати у щільні пучки, відомі як снопи або околоти. Майстер укладав їх знизу вгору, внахлист, і закріплював до дерев’яних лат за допомогою перевесел — скручених солом’яних мотузок — або спеціальних спиць. Після укладання солому ретельно пристукували спеціальною дерев’яною лопаткою, щоб вона утворила максимально щільний, гладкий і водостійкий шар.

Якщо солом’яний дах був зроблений правильно, він міг прослужити кілька десятиліть, що доводить його не лише економічну, а й технічну досконалість. Солома, яка колись вважалася матеріалом для бідняків, сьогодні переживає справжній ренесанс в екобудівництві й стала символом екологічності та ефективності.

Вас може зацікавити:

• Де в Україні знаходиться місто, назване на честь Хрущова - чим воно унікальне
• Кіров і Петровський: чому ці області досі так називаються
• Втрачені біблійні тексти: що насправді розповідають Кумранські рукописи

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред