Любомир Левицький

Я виріс у Карпатах, де ця тема вважається нормальною. Коли в тебе болить зуб, приходить сусідка, щось шепоче — і біль проходить. Звідти любов і взялася.
Я вважаю, що любов і добро — це те, чим повинно закінчуватися кіно. Але на контрасті обов’язково потрібно показувати і темні сили. Ми всі люди, і, окрім фізичної оболонки, маємо й енергетичну, і сьогодні вплив на енергетичну оболонку набагато сильніший, ніж на фізичну. Для мене важливо робити людей кращими через кіно.
Чи я — чаклун? Ні, звичайно. Просто читаю книгу проклять. :)

Моя остання робота як режисера, не рахуючи повнометражного кіно, це музичне відео для гурту Transуlvania [Damn Fun]. Ми справді хочемо зробити щось унікальне, щось, щоб вирізнитися між великим пластом контенту. Хочеться, щоб цей музичний кліп був не просто музичним кліпом, а, швидше, промофільмом артистів. Це буде трихвилинне відео, насичене екшеном і хорошою музикою.

Це історія, де два учасники гурту — Konstantine та Vlad — подорожують брудною Англією ХІХ століття по закритих бійцівських клубах, де роблять ставки на свого бійця. Цим бійцем є дівчина, це такий собі недогодований вампір. Вони змушують повірити натовп, що вона програє. Але це не завжди так. Решту побачите у відео.

На жаль, ніяк. Це американський фільм, де візьмуть участь тільки американські актори. Але не виключено, що ми можемо передумати та все-таки взяти одного або одну акторку з України з вільним володінням англійською мовою. Наразі це залежить не від мене, а від нашого кастинг-директора у Лос-Анджелесі. Звичайно, це був би крутий шанс для українських акторів, оскільки фільм повинен вийти в прокат у всьому світі.
Фільм має досить сильний соціальний меседж, який крутиться навколо проблеми кібертравлі. Тема досить гаряча. Всі ми знаємо мільйони тінейджерів сьогодні страждають від цієї проблеми. Вони замикаються в собі, а дехто навіть покінчує життя самогубством. Нам би хотілося, щоб фільм став якоюсь мірою вирішенням цієї проблеми або хоча б звернув увагу на неї.
А в цілому у фільмі буде багато гумору, напруги та непередбачуваних поворотів сюжету.

Напевно, кожна творча людина має якісь елементи, які допомагають їй надихати себе. Це переважно люди, місця, архітектура чи музика. Мене надихають три останні. Інколи можна почути один трек, одну композицію, і можна придумати цілий фільм. І, звичайно, люди, які допомагають тобі залишатися собою та ставати кращим. У моєму випадку це сім’я.

Марк Еберлі — це мій давній товариш, кінооператор, а також співпродюсер мого наступного фільму. Нас познайомив наш спільний друг — голлівудський продюсер JD Zack, який уже на той час довго працював у сфері. Перша робота, яку я створив із Марком, це був фільм "Тіні незабутих предків", який став молодіжним хітом у 2014 році. Зараз ми знаходимося на етапі підготовки до нового голлівудського проекту у жанрі психологічний трилер, де кінокомпанія, до якої входить Марк Еберлі, є одним із головних партнерів.

Я справді є фанатом містики і завжди шукаю шляхи зробити її цікавою для глядача в кіно, але не надто нею захоплююся в житті. З цією темою треба бути дуже обережним, бо як тільки в житті ти переходиш із категорії глядача в учасника, на тобі залишаються відбитки. Тому моє відношення до містики виключно кінематографічне, адже фантастику знімати зараз дорого. І якщо думати в рамках українського кіно, то містика — це саме те, що потрібно глядачу. Адже ми хочемо бачити на екрані те, чого не бачимо в житті.

Світ зараз переживає еру рімейків, це правда. І це зовсім не через брак ідей. Великі студії не хочуть ризикувати великими бюджетами заради невідомих сюжетів. Тому і з’являються рімейки коміксів, які повторюються з року в рік, а також рімейки класики та старих фільмів. Задача не стоїть — зробити рімейк кращим за оригінал. Це приблизно те саме, як у моді: у нових колекціях модних дизайнерів ми бачимо відголоски старої моди, яка вже колись була. Все циклічно. І, швидше за все, це пошук нової мови з глядачем. Є один закон у кінобізнесі, який говорить: хочеш мати успіх, дай глядачу добре відоме, але по-новому.

Справді, наша країна є досить молодою, а шлях до якості — досить довгий. Десять років тому я був єдиним режисером, який знімав жанрове кіно. Всі мої фільми, які виходили на екран, ставали кращими і кращими з роками. Це поступовий процес. І навіть, не дивлячись на шквал критики, глядачі приходили і робили box office (касові збори). Це говорить про те, що потреба у своєму — висока, але конкуренція є не місцевою, а міжнародною. Я маю на увазі те, що глядач стоїть і вирішує біля каси, чи піти йому на мій фільм українського виробництва, чи піти на черговий американський блокбастер. І якщо він зробить вибір на користь українського продукту і буде розчарований, ми втратимо його лояльність. І, розуміючи реалії сьогодення, я впевнено можу сказати, що глядач буде розчаровуватися більше, ніж отримувати задоволення, ще найближчі десять років. Це — не песимізм. Це — звичайний погляд на історичний розвиток. Це питання тільки часу. Ми повинні пройти хвилю великої кількості низькоякісного продукту, як це вже було в багатьох країнах, які ще розвиваються. Але тільки так можна дійти до якості. Наразі я зробив достатньо українських проектів і зараз перейшов до наступного етапу — міжнародні проекти для широкого світового прокату.

Ми маємо чудових акторів, особливо багато геніїв серед акторів старшої школи, з якими я неодноразово працював. Але паралельно я страшно люблю молодих акторів, нову хвилю, яку я намагаюся постійно підтримувати і відкривати. Я не буду називати зараз конкретні прізвища, але скажу, що потенціал у українських акторів — величезний. Єдина проблема — відсутність індустрії, що не дає їм розвиватися як слід. Це знову ж таки питання часу.

Це абсолютно нормальна ситуація, коли глядач іде на кінозірку. Для цього вони і існують. Кінобізнес у Голлівуді тримається тільки на кінозірках. Якщо у проекті є кінозірка, ви маєте продаж і дистрибуцію. Якщо зірки немає, то вам доведеться досить туго, щоб завоювати довіру дистриб’юторів. Але ні одна зірка не отримує свій високий гонорар просто так, і далеко не за акторську гру. Високі гонорари — це плата за десятикратні суми, які приносять глядачі, йдучи на цю зірку. На жаль, в Україні ще немає кінозірок, напевно, окрім зірок "95 кварталу", на яких може йти глядач.
Відповідь на запитання, чи може зірка врятувати бездарну картину, така: як художній твір — ні, як бізнес-проект — так. Але переважно голлівудські зірки — це супер-люди, які вміють усе: вони співають, танцюють, імпровізують, вивчають просто десятки й сотні листків текстів, володіють феноменальною пам’яттю та харизмою, адже недарма вони є кінозірками.

Не вистачає поки що довіри до українського кіно. Це те саме, як в автомобільній індустрії — чому довіра до "Таврії" менша, ніж до BMW? Усе просто — ми платимо за якість і не хочемо бути розчарованими, це абсолютно нормальна річ.

Так, це правда. Ми змогли окупити проект у національному прокаті виключно за рахунок продажу квитків. Ми старалися зробити фільм, який буде цікавим для молодої аудиторії. І намагалися зробити, щоб у цьому фільмі було все, щоб глядач міг і посміятися, і злякатися, і поспівчувати героям. Ну, і, звичайно, фільм, який закінчується поцілунком, просто не може бути не успішним. А якщо чесно, то це все мольфари... У нас на прем’єрі був мій товариш, відомий український мольфар Орест Стафійчук, який сказав зі сцени, що фільм збере найбільшу касу, і це все, напевно, він. А якщо бути до кінця відвертим, то все це — заслуга великої і дуже талановитої команди, особливо — виконавчого продюсера фільму Наталі Левицької, яка повністю займалися логістикою та організацією проекту в досить складних карпатських умовах.

Це, можливо, мається на увазі моя остання маленька робота в жанрі музичного відео для дуже крутого румунського гурту Transуlvania [Damn Fun]. Ми відзняли справді гарячий екшн, наповнений драйвом, де взяли участь круті постановники трюків.

Так, звичайно. Театр ніяк не конкурує з кіно. Це як автомобілі і велосипеди. Кожен отримує задоволення і від того, і від іншого. Персонально я не є великим фанатом театру, але є вистави, які справді мене зачепили.

Порівняно з попередніми роками Держкіно зараз робить великі потужні кроки щодо підтримки нової хвилі. Про це говорять відкриті пітчинги, які щороку проходять в кінотеатрі "Жовтень" і транслюються онлайн в інтернеті. Цього року заявки подало близько 150 проектів. І, наскільки мені відомо, виділено близько 500 мільйонів гривень на підтримку кінопроектів. Один із проектів, у якому я беру участь, є проект "Егрегор" — це міжнародний проект, який має бути зроблений в рамках копродукції з Європою та Ізраїлем. Я ніколи не беру участі в пітчингах як продюсер, тому що мені цікаво робити кіно самотужки. Але в проекті "Егрегор" я беру таку участь як режисер та автор сценарію. Такий проект потребує держпідтримки, тому що його бюджет досить великий.

Ні, звичайно. Будь-яка заборона — це зло. Людина повинна аналізувати і сама приймати рішення. А задача держави — дати їй знання та освіту, щоб вона зробила правильний вибір. Тоді ми будемо мати націю, а не народ.

Професія актора справді стає зараз більш технічною через вплив технологічного прогресу. Сама форма кіно трансформується, і воно стає більш технологічним. Але все рівно залишаться фільми і жанри, де все буде триматися виключно на акторській грі. Перш за все, це комедії. Якщо актор погано грає, то спецефекти не врятують.

Якщо це актори, які конкретно несуть пропаганду країни-агресора, то, звісно, це правильний хід. Якщо мова йде просто про акторів, які комусь там не подобаються, це не правильно. Можна було б сказати, що мистецтво поза політикою, але ми всі прекрасно розуміємо, як добре працюють політтехнології через медіа-персон. Тому для цього у нас є спеціальні служби, які володіють інформацією краще, ніж кожен із нас, і саме вони повинні робити цей вибір. Чи довіряю я українським спецслужбам? Так, довіряю.

На мій погляд, це відсутність шкіл жанрового кіно. Ми маємо зараз велику проблему в розриві поколінь. Старі майстри, які навчають студентів у кіновузах, не розбираються в сучасних технологіях. І звичайний студент за тиждень з мережі інтернет може дізнатися більше, ніж за п’ять років навчання в українських кіноінститутах. І, звичайно, це відсутність індустрії. Але вірю, що це — питання часу.

Так, на сьогодні ми маємо рекордну кількість кінопроектів, які були запущені у виробництво, такого не було вже багато десятиліть. Вірю, що багато з цих проектів будуть якісними.

Оператор для режисера — це більше, ніж творчий тандем. Це людина, яка має бути продовженням режисера, тобто вона повинна мати навіть схожий характер, смакові якості, витривалість, почуття гумору і т.д. В Україні я працюю з двома кінооператорами протягом тривалого часу і з американськими на різних міжнародних роботах. Зізнаюся, українська операторська школа є досить сильною, і перспектива розвитку у оператора в Україні є набагато вищою, ніж навіть у режисера. Тому що якісний оператор завжди буде мати зайнятість на зйомках реклам, музичного відео, кіно тощо. Інколи я роблю експерименти і працюю з новими операторами в залежності від їхнього showreel (портфоліо). Тому цілком реально потрапити з вулиці прямо на мій майданчик, якщо ви до цього проявили себе на інших роботах. Дякую за комплімент!

1) Зйомка американського фільму "Black Friday" має початися в листопаді цього року. Це стовідсотково голлівудське кіно для світового проекту, де я виступаю в ролі режисера, співавтора сценарію, співпродюсера. Зйомки пройдуть у США, а весь етап постпродакшену (монтаж, комп’ютерна графіка, звук) ми будемо робити в Україні, тому що маємо на сьогодні висококласних спеціалістів у цьому напрямку.
2) "Відьомський супровід" — це містичний екшн, який я би хотів відзняти в 2019 році в Україні за участі голлівудських зірок. Сценарій уже в роботі і буде писатися мінімум рік. Це фільм, де багато екшену, романтики, містики і карколомних трюків. Найголовніше те, що мені б хотілося зробити цей проект справжнім мостом між Україною та Голлівудом. На відміну від "Black Friday", це повинно бути американо-українське виробництво.
3) Зараз ми представимо "Егрегор" на Одеському кінофестивалі в рамках Work & Progress, де розкажемо, на якому етапі знаходиться проект, та покажемо промоматеріал.
4) Так, я надіюся, що Істан потрапить у нашу картину, адже ми з ним розмовляємо про це вже дуже давно.
5) Я, швидше, пораджу дивитися багато інтерв’ю кінопродюсерів, які виробляють голлівудське кіно. Вони часто розказують багато секретів, які не прочитаєш у літературі. Єдине, що вам потрібно — знання англійської мови.
Якою інформацією треба володіти, щоб зняти свій власний фільм? Де лежить скарб. А якщо серйозно, то вам потрібно задіяти весь свій кінобагаж, а це переглянути вами фільми за все ваше життя. Всю інформацію ви здобудете по ходу ваших дій, або вам потрібно повчитися в кіношколі. Є два шляхи — через кіношколу або через практику. Я обрав другий шлях і не шкодую про це.