Георгій Учайкін

Статистикою володіємо, але дуже відносно. Можемо спиратися на те, про що зі скрипом повідомляє МВС. Щороку це декілька тисяч одиниць, і просто помножте на всі роки незалежності. Наскільки це адекватно? Звісно, не адекватно. Насторожує те, що в МВС старанно приховують, кого саме нагороджують.

Пістолет або револьвер. Бо саме це — та зброя, яку можна щоденно носити з собою і застосувати за необхідності миттєво.

Доля законопроекту № 1135-1 "Про цивільну зброю і боєприпаси" наразі залежить від Верховної ради і президента Порошенко. З 10 грудня 2014 року вони роблять вигляд, що його не існує. Але ми старанно нагадуємо їм про нього і сподіваємося, що врешті решт все буде добре.

Почнемо з того, що заяву до НАБУ подала наша Асоціація, і, якщо я не помиляюся, з 10 лютого до 16 червня наші адвокати судилися з НАБУ, і, врешті-решт, тепер там будуть змушені зареєструвати нашу заяву.
Чи буде доведено справу до кінця? Залежить від багатьох чинників, один із яких — увага громадськості до цього процесу і постійний розголос. Звісно, ситуація для них неприємна, але важко буде уникнути притомних відповідей. Подивимося...

Не повинні мати право на володіння зброєю люди, які були засуджені за певними статтями Кримінального кодексу. Якщо злочини, які вони вчинили, були спрямовані проти особистості, вони будуть позбавлені цього права.

Я особисто погано розумію термін "холодна зброя". Чи будемо ми відносити до неї, наприклад, садовий інвентар — сокири, вила чи, може, кухонні ножі? Це — предмети побуту, а залежно від того, чи стануть вони знаряддям злочину, вони можуть кваліфікуватися як зброя. Не бачу сенсу регулювати обіг цих речей, бо інакше нам доведеться заборонити геть усе. Не забувайте, вбиває не зброя — вбиває людина.

Частково я вже відповідав на це питання вище. Щодо лобістів, вони, звісно, є. І з наближенням виборів їх візуально стає більше. :) Проте рішення ухвалюється на найвищому рівні, і роль парламенту тут відносна.

Враження складається правильне — найголовнішим антизброярським лобістом є МВС, якому ще іноді вдається паплюжити саму ідею і викидати меседжі на кшталт "роздача зброї", "вільний обіг зброї", "нап’ються — перестріляють один одного". Проте ми не чуємо про масові перестрілки поміж мисливцями. Натомість вони примудряються у Княжичах п’ятьох своїх "на глушняк завалити". Їх можна зрозуміти — ніхто не хоче втратити монополію на надання озброєних охоронних послуг, контроль за дозвільною системою, повноваження на боротьбу з необлікованою зброєю. Набагато зручніше імітувати бурхливу діяльність і постійно збільшувати фінансування МВС з кишень платників податків. Погодьтеся, занадто це ласі шматки. :)

Статистика злочинів із використанням зареєстрованої зброї, яку надало МВС, свідчить про те, що таких випадків — мізерна кількість. Фактично українці продемонстрували найкращі показники в цьому питанні в Європі. Стосовно позиції Америки і Європи — цінуємо їх точку зору, але це базові цінності (право на збройний захист), тож будемо діяти на власний розсуд. Тим більше, що в Америці з цим взагалі немає проблем, а деякі країни Європи, наприклад, Чехія, прагнуть закріпити це право в своїх конституціях.

Дійсно, рівень злочинності, зокрема, вуличної, збільшився в рази. Не варто об’єднувати розстріл Вороненкова з розстрілом байкера, бо в першому випадку людина була приречена, і його смерть була лише питанням часу, а в другому — нахабство і безвідповідальність призвели до трагедії. Слід враховувати, що абсолютно в усіх країнах світу, принаймні в тих країнах, які були з нами в СРСР (Латвія, Литва, Естонія, Молдова), протягом уже першого півріччя після введення в дію аналогічних законів рівень вуличної злочинності зменшився на 50-70%, а рівень замовних убивств — на 20%. Якщо за цими цифрами побачити врятовані людські життя, то це треба було робити ще 27 років тому.

Зброя у народу й так є: зареєстрованої — 2,5 мільйони одиниць і до 5 мільйонів — незареєстрованої. Це, швидше, питання хворобливої уяви влади і особистих фобій. Владу ніхто з пістолетами не захоплює. Її захоплюють з кулеметами та автоматами, як ми це побачили в Криму, або з бейсбольними битками та дерев’яними щитами. Тут мова йде про те, що виникне "справжній громадянин", який буде відчувати впевненість, відповідальність. І цей громадянин стане більш вибагливим, адже громадянином нас робить не тільки паспорт, але й право захищати всі свої інші права. Це — лише питання часу. Нікуди вони не дінуться.

Жодного разу я не казав про "свободное владение" — Виключно про законне. Всі розмови про зброярське лобі облиште — його в Україні не існує. А якщо і існує, то це тільки «Українська асоціація власників зброї». Щодо мене, то хочеться зробити щось справжнє, про що можна буде розповісти нащадкам.

Поки що це найкраще питання.
На початку 2014 року в Україні проживало приблизно 40 мільйонів громадян, мінус Крим (це десь 2 мільйони осіб), мінус неконтрольовані території Донецької і Луганської областей (це ще десь 4 мільйони осіб), мінус щонайменше 2 мільйони тих, хто емігрували. Залишилося десь 32 мільйони, з яких 9 мільйонів пенсіонерів та 10 мільйонів аккуантів у Фейсбуці. Решта — діти й ті, що не голосують. Тепер питання — кого опитує мадам Бєкєшкіна? Чи можна довіряти таким соціологічним опитуванням, в яких фахівці не здатні навіть питання сформулювати? Коли ми, наприклад, проводимо будь-яке опитування в інтернеті й соцмережах, то десятки тисяч опитуваних віддають до 85% підтримки нашим законодавчим ініціативам. Врешті-решт, про що може йти мова після тріумфальної перемоги нашої Петиції? Просто спитайте своїх друзів — вони за чи проти, і все одразу зрозумієте.

Не наблизять. У випадку з Окуєвою була застосована нагородна зброя, а у випадку з підприємцем у Сухолуччі вдалося підняти великий галас, тому МВС вирішило заробити собі "додаткових балів". Якби не розголос навколо цієї події, ніхто не може гарантовано стверджувати, що в того чолов’яги не було б проблем. Це, скоріше, ті винятки, які яскраво підкреслюють правила.
Не очікуйте забагато від несистемних речей. З системою має боротися інша система. Якщо хочете допомогти, просто станьте частиною нашої системи. І разом переможемо.

Це було головотяпство (халатність), яке коштувало нам до 10% боєкомплекту. Це жахлива подія з огляду на те, що власного виробництва боєприпасів в Україні не існує. Наслідки будуть відчутними, але, повірте, не для тих, хто мав би за це відповісти. Вони всіх "відмажуть", а боєприпаси доведеться закуповувати.

На сайті zbroya.info постійно анонсуються тренінги та семінари, які проводять наші партнери і колеги. Просто подивіться.

Напевно, цього року я відчув, що фестиваль став брендом. Неймовірні відчуття, неймовірні емоції, купа адреналіну і великі плани. Забігаючи наперед, можу повідомити, що наступного року плануємо проводити його в два дні, додати виставку і очікуємо на гостей з-за кордону. Дякую всім, хто відвідав і привніс свою частку емоцій в цю подію. http://zbroya.info/uk/partner/uavz/blog/13114_gun-open-day-june-2017-vlasniki-zbroyi-povinni-buti-razom/

Для початку треба назвати речі своїми іменами: це — не АТО, це — війна. Від цього все треба будувати. Погано розуміюся на нових форматах, які виникають в РНБО. Знаю тільки одне — розгалужена система територіальної оборони є одним із головних необхідних елементів. На жаль, вже протягом трьох років чую тільки розмови про те, чому ми не можемо її створити таку, як, наприклад, в Естонії. Хто хоче, той робить. Хто не хоче, той шукає причини.

У нашому розпорядженні є цікавий документ, в ньому все ретельно розписано: http://zbroya.info/uk/blog/13140_nelegalna-zbroia-v-ukrayini-povna-versiia-dokumentu-vid-small-arms-survey/

Сьогодні українці, володіючи потужними зразками мисливської зброї, не дають підстав стверджувати, що виникне безлад, якщо вони, і не тільки, отримають право після відповідного навчання й підготовки отримати у власність короткоствольну нарізну вогнепальну зброю (пістолети, револьвери). Світова статистика також стверджує, що в жодній країні світу не спостерігався сплеск злочинів із використанням зареєстрованої зброї після введення в дію відповідних законів. Безумовно, будуть випадки, коли дехто, не усвідомлюючи відповідальності за свої дії, застосує зброю безпідставно, проте їх буде мізерна кількість. Порівнювати це з прогнозованими показниками покращення рівня злочинності не має жодного сенсу. Ви абсолютно праві, озброєне суспільство — це суспільство взаємної ввічливості.

Ми не кажемо про володіння зброєю — ми кажемо про право на збройний захист. До цього не треба рости. Це право базується на головному інстинкті будь-якої людини — самозбереження. Заперечувати цей інстинкт і право на збройний захист безглуздо і безперспективно.

Ні. Насправді відбулася одна дуже важлива річ. Відтепер особисто президент України несе відповідальність за те, що відбувається з правом громадян на збройний захист. Адже темпи, з якими наша Петиція набрала необхідну кількість голосів — 25 тисяч (а це всього чотири з половиною дні) свідчать про те, що збройний самозахист в ієрархії цінностей українці стоїть на першому місці. Навіть петиція про зменшення мита на автомобілі прийшла після нашої за місяць…

Втратити в законний спосіб владу і гроші.

Сьогодні важко відповісти на це питання. Однозначно правом нагороджувати цивільних має бути наділений тільки президент. Решта відомств можуть нагороджувати тільки своїх співробітників. Але з огляду на те, який бардак відбувається в цій царині, можливо, доведеться вводити більш суттєві обмеження. Безумовно, така практика існує в усьому світі, проте ніде немає таких зловживань.