Макс Кідрук

Рідером не був ніколи. І рідерів не шукаю. Це вони знаходять мене. Пропонують послуги, а потім я вирішую, чи варто ризикнути і надіслати людині сирий текст.

Ставлюсь до цього негативно, хоча ніколи не забороняю скачувати. Головне - щоб люди читати. Втім, це питання слід розглядати в ширшому контексті. Людина, яка скачує піратський текст, на жаль, не розуміє, що вона не лише краде гонорар автора. Вона шкодить літературі як такій, оскільки гроші не отримують ні видавці, ні редактори, ні розпосюджувачі і т.п.

Вважаю, що такі поїздки надзвичайно потрібні. Я особисто не їздив, планую відвідати кілька прифронтових міст у рамках туру з другим "Ботом".

Дякую тобі, що читаєш)
На жаль, я читаю настільки багато, що важко визначитися з яким-небудь одним літературним героєм. Колись захоплювався Мартіном Іденом. Певний час хотів бути схожим на мандрівника, натураліста та письменника Джеральда Даррелла.

Перша поїздка була до Литви з танцювальним колективом "Полісяночка". Рік зараз навіть не пригадаю :)
Звичайному студенту раджу почати з Європи, Туреччини чи Грузії. А далі - Південна Америка - Перу, Еквадорю

Думаю, ми залишатимемося небратніми ще щонайменше два покоління. Хочу вірити, що мої онуки вже не вважатимуть росіян за дегенератів та убивць.

На даний момент планую тур із "Бот-2". Далі буде видно)

На Форумі видавців. А потім - десь у жовтні - буде велика презентація "Бот-2". Крім того, цієї осені ми нарешті починаємо "Quantum" у Львові. Так що зустрчей буде достатньо. Слідкуйте за анонсами.

Не думав. Сумніваюсь, що таку книгу хтось ризикне видавати в Росії)

Охохо... Привіт у Полтаву!
Постараюсь якось написати :)

Власний острів у Тихому океані. Або приватний літак. Ну якісь такі дрібнички...

Не маю. Подобається "Porsche Cayman".

Я вже відповідав про це в чаті. Мені не подобається ні порівняння з Кінгом, ні епітет "рівненський". Той, хто читав Крайтона, міг би назвати мене "рівненським Крайтоном", але Крайтона, на жаль, мало хто знає :)

Привіт! Наразі нічого подібного не планую, хоча не виключаю, що колись повернусь до публіцистики.
Про Крим навряд чи писатиму, хіба лише в контексті якої-небудь ширшої історії. Мені здається, є люди, що краще за мене розкажуть про АРК.

Театр люблю, хоча не вважаю себе запеклим театралом. З останніх, що справді справили враження... ммм... мабуть "Грек Зорба" з Хостікоєвим у головній ролі. Останнє, що дивився, - комедія "Обережно! L'amour..." Клода Маньє.
Чи уявляю себе у складі журі театрального фесту? Ні. Точно не уявляю)
Вам дякую, що читаєте!

Привіт! Я ніколи у них не питав і, якщо чесно, мене то не надто хвилює. Можливо, ображалися, але я навіть не знаю, чи вони читали ті книги.
Мені не подобається словосполучення "наступні подруги" - так наче я їх щотижня міняю. Це не так. А про те, чи боїться моя дівчина через кілька років стати персонажем книги, запитаю сьогодні ввечері :)

Мистецтво завжди вище за політику, та це не означає, що письменник мусить бути аполітичним. Теоретично я можу уявити суспільство, де письменник залишається осторонь політики впродовж усього життя. Скажімо, де-небудь у Швеції, Новій Зеландії чи Канаді... В умовах війни таке неприпустимо. І це стосується не лише письменників: будь-яка людина повинна мати чіткі переконання, чіткі уявлення, що добре, а що погано... і за це триматися. Не уявляю, як можна бути "понад політичними перипетіями", коли знахабнілі чужаки на твоїй землі вбивають твоїх співвітчизників.

Поки що не планую.
Такі теми однозначно не надихають. Вони можуть давати історії - зазвичай малоприємні історії, - які варті того, щоб про них написати, але це радше гнітить, аніж надихає.

Хело, фелла! Хороше питання. Вона ці ж самі слова згадує, коли сердиться чи просто хоче посваритися :)
А якщо серйозно... Те, що письменнику доведеться багато від чого відмовитися (особливо на початку), - це правда.
А стосунки можуть як заважати, так і надихати. Залежить від якості цих стосунків. Поки що, як бачиш, мені вдається успішно поєднувати писанину та серйозні взаємини. Більше того, Таня мені допомагає і - що більш важливо - завжди підтримує. І я це ціную, хоча не завжди про це кажу :)

Шансів - жодних. Мертві історії не оживити нічим. та й навіщо? Це буде крок назад, безперспективне і нудне длубання в минулому.
У кількох словах важко описати, про що ті романи. Жанр - міський молодіжний роман. Якось так... Хоча, повір, їхній художній рівень настільки низький, що навіть жанр визначити важко.

Привіт! Бажання зародилось поступово десь поміж 9-м класом школи та першим чи другим курсом технічного університету. На третьому курсі - це я точно пам'ятаю - я вже знав, що хочу стати письменником.
Перший твір? "На межі тисячоліть" - оповідання для обласного конкурсу шкільних творів, написане наприкінці 1999-го. Нагород ніяких не дали, бо всі журі заявили, що його написав мій батько. Мабуть, для мене то найкраща нагорода, бо батько навіть не бачив тексту перед тим, як я відправив текст на конкурс.

В найближчі кілька років міняти жанр не планую. Маю близько десятка ідей для трилерів, задумки хороші, самі переконаєтесь, тому "перестрибувати" на щось інше не хочу. Можливо, я помалу дрейфуватиму від хорору та трешу до більш житейських (або, якщо хочете, більш серйозних історій), але, мені здається, це що так, що так неминуче.
Стосовно того, щоб видати кілька історій під псевдонімом, думаю давно. Але це все, що поки можу сказати)
Співавторство категорично не сприймаю. Просто не уявляю, як можна віддавати комусь, ділитися з кимось своєю історією. Для мене написання роману - надто інтимний процес, щоб пускати в нього стороннього.

Минулого року мав виступ у Миколаєві, де в маршрутці вголос обурився засиллям радянських назв у місті - площа Леніна, проспект якогось там жовтня - і здивувався, чому їх досі не перейменували. Одна з пасажирок, що сиділа поруч, обернулася і відповіла щось про те, що я нічого не розумію, навіщо їх чіпати, це все історія. На перший погляд ніби й не заперечиш: це справді історія. Але чомусь у Німеччині немає алей Адольфа Гітлера чи парків відпочинку імені Геббельса. Чому немає? Адже це теж історія! Я вважаю, що Ленін, який підписував накази про розстріли та страти через повішення тисяч куркулів та інших "ворогів народу", не відрізняється від Гітлера, а відтак цілковито підтримую закон про декомунізацію. Це потрібно було зробити ще десятиліття тому.
Те ж саме стосуєтсья заборони російських фільмів, більшість яких є шовіністсько-пропагандистськими. І не варто горлати про те, що в країні є інші, важливіші проблеми. Це різні речі. Я усвідомлюю, що знесення пам"ятників Леніну чи відключення російських телеканалів не покращує життя людей. Дані заходи є вимушеними - це лиш одна із фаз нинішнього протистояння між Україною та РФ.

Судячи з того, що і як зараз вивчають у школі, - ні. Моє враження, що мета сучасної школи: не навчити, а задовбати.
Крім того, я об"єктивно розумію, що романи, які я пишу, навряд чи коли-небудь будуть включені до шкільної програми)

Хе-хе) Напевно, що погодився б. Та я не в тій формі і не тої комплекції, щоб мене друкували у жіночому глянці.

На даний момент я та "Література.RV" не плануємо проводити лекції у Франику. Цієї осені проект стартує у Києві та Львові.
Основне, що потрібно, - ми маємо бути впевнені, що зберемо достатню кількість людей. Для такого міста як Франківськ мова йде про 180...200 осіб на кожній лекції.

Привіт!
1. Тато, мама - пенсіонери, сестра - живе в Росії, дівична є.
2. "Жорстоке небо" - не детектив. Менше з тим, я розумію, що є читачі, які в ньому розчаровані, але, повірте, більше таких, яким книга сподобалась. На сьогодні ЖН - найбільш продаваний мій роман. Якщо взяти до уваги, що не пройшло й року з часу його появи, він є успішнішим навіть за "Бот". Я про те, що з часом я поволі переходитиму від історій, в яких, образно кажучи, мізки стікають по стінах, до більш серйозної прози. Я вже казав: я пишу в першу чергу те, що подобається читати мені самому. Якщо ми з вами на одній хвилі, якщо вам до вподоби така сама література - чудово! Якщо ні - шкода. Я росту сам і хочу, щоб мої історії росли разом зі мною.
3. Трилери (в тому числі й техно) продовжуватимуться. Про "рівненський розлив" не люблю говорити. Що це за звір такий "рівненський письменник"? Шморгун? Чи хто там ще зі старих пердунів? Я український письменник. Із Рівного. Але український.
Порівняння з Кінгом також не люблю)

Реально. Але треба мати титанові нерви і дуже - ну просто дууууже - любити дітей)

Власне, захоплення, мабуть, закінчилися. Лишилися просто теми, якими я цікавлюсь: електрика в тілі людини, мутації, генна інженерія, подорож на Марс, людський сон, мозкові процеси, нанотехнології тощо. Всі наступні техно та просто трилери будуть так чи інакше пов"язані з одніє з перелічених тем.

Привіт!
1. Чесно - не рахував. Точно кілька сотень. У батька ще більша - там рахунок йде на тисячі.
2. Як поставилися - не знаю, не питав.
3. Так, переклади плануються. Чекайте новин.
4. Екранізації, на жаль, від мене не залежать. "Ботом" активно цікавилася одна з українських продюсерських агенцій, але далі розмов та обіцянок справа не пішла.

В такому статусі мандрувати самому непристойно. Тому доведеться дитинча змалечку привчати до подорожей)

На це питання немає однозначної відповіді. Є книги, які стали бестселерами завдяки сюжету: "Парк Юрського періоду" Майкла Крайтона, "Марсіанин" Енді Вейра. А є такі, які увійшли в історію завдяки тому, як (а не про що) вони написані: "Великий Гетсбі" Фіцджеральда, "Коні, коні..." Кормака Маккарті і т.п.

1. Ще не читав. "Марсіанина" почну читати 7 липня ц.р. :)
2. Так. Однозначно так. Уже навіть є задумка.
3. Важко сказати. У Короля є як блискучі, так і цілковито провальні романи. Найбільше сподобались "Мізері", "Ріта Хейтуорт та порятунок із Шоушенка", "11/22/63", "Кладовище домашніх тварин", "Воно", "Під куполом".
4. Все, що є українською, читаю українською. Решту - переважно російською. Зрідка - англійською.
5. Воно не запозичене. Там є посилання на цей фільм. Це трохи різні речі.
6. Для того, щоб було зрозуміло, що історія, яку я описую, в принципі може статися в реальності.
7. Часто. Частіше, ніж мені того хотілося б.
8. Нічого на гадку не спадає. Не так часто дивлюся фільми, більше читаю.

Поки не планую. Проблема в тому, що ми з організаторами маємо сумнів, що зможемо зібратся достатньо народу на лекції. Вам слід переконати нас у протилежному :)

Найулюбленішим був, є і, напевно, буде - metal - в дуже широкому розумінні, від "Nightwish" до "In Flames".
Так уже почав. Роман називатиметься "Зазирни у мої сни". Це буде суміш "жорсткого" техно та кінгівської містики.

Звісно, мої батьки та сестра мають усі мої книги. Ставляться позитивно чи принаймні так стверджують)
"Навіжені" поки що зависли в невідомості. Не можу нічого сказати про те, чи буде коли-небудь продовження.
Звісно, якби тревелоги писалися зараз, вони були б іншими, більш виваженими, стилістично рівнішими та без юнацького пафосу. Чи стали б вони від цього кращими? Не знаю...

1. Найбільший наклад на сьогодні має "Бот". Разом із польським та рос. перекладом - 25 тисяч примірників. "Жорстоке небо" - 10 тисяч.
2. Електронних продається дуже мало. Причина тому - піратство.
3. Скажімо так, старт виходить непоганим.
4. Передзамовлення книги "Небратні" був для нас пілотним проектом. Усе вдалося якнайкраще, тому - так - ви зможете замовити "Бот-2" із підписом відразу після виходу.

Ні. Ніколи.
Алкоголь зрідка вживають, але також не під час писання. Робота - це робота, навіть якщо ти письменник.

1. Поки ні.
2. Краєвський, Вишневський.
3. The X-files. І все. Хоча ні. Ще дивлюсь NFL, американський футбол. Обожнюю цей вид спорту ще з часів навчання у Швеції.
4. Жодним чином не вплинула. Не читав. Фільм не дивився.
5. У "КДТ" кіт справді надміру мультяшний. Стосовно "Воно" - не розумію, чому всі накинулися на обкладинку. Вона мені подобається.
6. Не слухав.
7. Роланд Дейскейн, if you know what I mean :)

Мушу поговорити про це з видавцями. Гадаю, раніше чи пізніше перевидання обов"язково побачать світ.

У першій частині роману "Зазирни у мої сни", який пишу зараз, події розгортатимуться якраз у Рівному.
Наступна країна? Я поки про це не думаю. Зараз усі думки зайняті промо-туром на підтримку роману "Бот-2".

Творчість справді залишає мало часу. Всі минулі мандрівки - це переважно презентації книг як в Україні, так і за кордоном.
Хотілося б поїхати в Індонезії. Взагалі куди-небудь до Південно-Східної Азії. А ще - до Північної Кореї.

Безперечно, тур буде. Вже визначаємося з датами.
"Бот" має бути трилогією. Поки що так.
Нові технотрилери також будуть. "Зазирни у мої сни" частково міститиме в собі елементи техно.
Публіцистики, як уже писав, поки не планую.

Насправді я міркував про те, щоб створити продовження. І навіть не одну книгу - таку собі серію про розслідування різноманітних авіакатастроф, де розслідування провадить жінка. Не через Діану. Через любов до авіації.
Не можу стверджувати, що проект коли-небудь стартує, але й хрест на ньому не ставлю.

Дякую за запитання. Перевидання обо"язково буде. Я докладу до цього всіх зусиль. Слідкуйте за анонсами на Офіційній сторінці)

Особисто я продумую весь сюжет наперед - я повинен мати в голові повністю сформовану картинку, повинен розуміти, куди і як рухається історія, інакше за написання не сідаю. Хтось може писати інакше. Але, на мою думку, сподіватися на те, що, пишучи "всліпу", ви напишете чудовий твір, це все одно що вірити, що зможете вплав догребти від Одеси до турецького берега. Спробувати, звісно, можна, але я не вірю, що з того вийде щось хороше.