Росія, яка збиралася взяти Київ за три дні, загрузла у війні майже на півтора року. Днями ми минули певний рубіж – 500 днів війни, в якій Україна вистояла і домоглася звільнення частини окупованих територій, а Збройні сили України за цей час стали, мабуть, однією з найсильніших армій у світі. Втім, до виходу на кордони 1991 року ще далеко.
Військовий експерт, полковник запасу Роман Світан в інтерв'ю Главреду розповів, на яких ділянках фронту справи у російських військ ідуть найгірше, де найбільш ймовірне активне просування ЗСУ, коли українські війська можуть зайти до Криму і як виглядатиме битва за нього, чому ані Росія, ані Захід не зможуть заморозити війну на роки та перешкодити Україні повернути Крим і Донбас, а також від чого залежать терміни завершення війни.
Наскільки від 24 лютого 2022 року змінилися цілі та апетити Москви щодо України? Ці місяці чомусь її навчили, змусили переглянути плани?
Загальні плани Москви точно не змінилися – вона, як і раніше, націлена на повне захоплення України. Завдання максимум Росії полягає у створенні з Україною союзної держави, як і з Білоруссю. Стратегія РФ залишатиметься такою, причому незалежно від того, хто там буде при владі – Путін, Ковальчук, Мішустін, Пригожин або хтось інший. Хто б не був, кожен із них буде націлений на відновлення Радянського Союзу, це завдання нікуди не подінеться.
Те, що відбувається зараз – це тактичні оперативні дії противника, націлені на виконання його загальної стратегічної задачі. Допоки Російська Федерація буде існувати в її нинішньому вигляді, ця імперія намагатиметься розширюватися. Ми наступні після Білорусі. Росію також цікавлять країни Балтії, але там їй буде складніше, тому що доведеться зіткнутися з НАТО.
Росія є найзапеклішим противником вступу України до НАТО і робить усе, аби нашу країну не прийняли до Альянсу. Адже якщо ми станемо членом Північноатлантичного альянсу, Росії доведеться боротися з ним.
Отже, стратегія Росії не змінилася. А от тактичні та оперативні завдання були переглянуті. Програма мінімум Росії закріплена в основоположних документах. Так, наприклад, росіяни внесли до Конституції РФ п'ять українських регіонів: Луганську, Донецьку, Херсонську та Запорізьку області, а також Крим. Це те оперативне завдання, яке Росія зараз намагається виконати, домагаючись військового захоплення цих областей. Хоча для самої РФ це буде виглядати як звільнення внесених до її конституції п'яти регіонів України.
Тактичне завдання Москви зараз – постаратися утримати сухопутний коридор до Криму або хоча б Крим і Донбас.
Тобто єдиною обставиною, яка здатна змусити Росію переглядати плани щодо України, буде її трансформація?
Так, а точніше розвал Російської Федерації на державні утворення, з яких вона складається. Інших варіантів немає, інакше ця війна назавжди.
Якщо оцінювати нинішній стан Росії, чи може вона досягти якихось із тих цілей, які ставить перед собою і які пов'язані з Україною? Чи реально це?
Ні. Виходячи з тих сил і засобів, які є у Росії та, ймовірно, будуть у найближчі кілька років, вона не зможе утримати Донбас і Крим, про сухопутний коридор до півострова взагалі мовчу, тому що це зробити нереально. Щоб утримати Донбас і Крим, Росії потрібна приблизно мільйонна армія, але такої у неї немає, а на підготовку знадобиться кілька років, плюс її потрібно оснастити. Це нереально, у Росії немає стільки часу.
Я не бачу військового механізму, який би дозволив росіянам утримати і Крим, і Донбас. Росії нема чого протиставити тій допомозі, яку Україні надають США, і тій парадигмі про необхідність звільнення України та її повернення до кордонів 1991 року, яка склалася. Вона може запропонувати щось дипломатичне, політичне або договорнякове – яке завгодно, але тільки не військове.
Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на фронтах? Де справи йдуть найгірше, а де відкриваються непогані перспективи просування ЗСУ?
Найскладніший напрямок для нас – луганський. Це найдальше плече наших поставок військової амуніції, зате це найкоротше плече поставок амуніції у росіян. Тобто луганський фронт найпроблематичніший для України. Але там справляються і генерали, і начальник сектора, і збройні сили, що знаходяться на луганському напрямку – всі вони намагаються утримати російські війська без використання стратегічних резервів. Це дуже важливо.
Перед росіянами стоїть наступне завдання по луганському напрямку – змусити нас використовувати там стратегічні резерви.
На всіх інших напрямках трохи простіше. На донецькому напрямку зараз перспективним є район Бахмута, де можна зрізати бахмутсько-соледарський виступ. На запорізькому напрямку дві локації у напрямку до Азовського моря виглядають сьогодні перспективними. Тільки-но підсохне лівий берег Дніпра, відкриється і херсонський напрямок, і можна буде починати операцію з форсування річки та виходу в Крим. Тобто скрізь, на всіх трьох напрямках, є позитивні моменти. Проблема тільки на луганському.
А які знакові досягнення ЗСУ цілком реальні вже в короткостроковій перспективі?
Тільки знищення російських військ. Поки що ще місяць, приблизно до кінця липня, нам доведеться сточувати російські війська, зменшувати кількість стратегічних резервів противника. Росія почала підключати стратегічні резерви на проблемні ділянки фронту, і нам їх потрібно знищити. Якщо знищувати десь по 500 осіб і 50 "коробочок" (маю на увазі військову техніку) на добу, то ще з місяць доведеться попрацювати.
Тільки після цього можна буде якось планувати подальший рух.
Тобто реальний наступ ЗСУ та звільнення населених пунктів можливий не раніше серпня, після вирішення цього завдання щодо скорочення чисельності військ противника?
Так, однозначно.
Перше завдання будь-якої армії – це знищення армії противника, а не звільнення територій. Звільнення територій – це наслідок виконання першого завдання, якщо армія, як наша, обороняється. Це перед армією загарбників стоїть завдання захопити нові території. Ми ж на своїй території і обороняємося.
Звільнити територію можна шляхом знищення армії противника, якщо у нас хороші позиції для цього. У нас зараз якраз такі позиції, тому ми і перемелюємо російські війська.
Як ви думаєте, чи можливі нові "жести доброї волі" з боку РФ щодо певних територій? Де для неї складається найгірша ситуація?
Найгірший для Росії напрямок – це частина бахмутсько-соледарського виступу. Ще пів року тому противник вклинився в нашу оборону, а просунутися далі не зміг. За великим рахунком тепер фланговими ударами ми їх зачищаємо. З військової точки зору, росіянам вигідно звідти піти: з Бахмута, Соледара і Великої Новосілки. Інакше ми їх просто знищимо. Вони це прекрасно знають.
А в глобальному сенсі можливий відхід російських військ із запорізького і херсонського напрямків. Росіянам, із військової точки зору, неможливо утримати Запорізьку та Херсонську області. В результаті заходів, які зараз активно проводяться, ці дві ділянки фронту однозначно будуть зачищені від російських військ. Якщо у російського командування візьме гору військова думка, то вони підуть звідти самі – закриються в Криму і спробують запечататися на Донбасі.
А як вам зараз бачиться перспектива просування до Криму і взяття перешийка? Наскільки це можливо і коли?
Вихід на перешийок і входження до Криму можливий двома шляхами.
Перший шлях – через Токмак і Мелітополь (це рух з Оріхового), через Армянськ із виходом на Чонгар та Арбатську стрілку. Другий напрямок – при форсуванні Дніпра в районі Херсона вийти на Армянськ і Перекоп. Перший варіант можливий десь до кінця літа цього року, а другий – до початку серпня. Все буде залежати від ухвалення рішення і задуму головкому, а він може не включати такий варіант, хоча реально він можливий.
Якщо такі дії в задумі командувача є, вони можливі. Але це буде зрозуміло, тільки-но ми почнемо форсувати Дніпро. Після форсування Дніпра, коли піде важка техніка на лівий берег, знадобиться близько місяця, щоб дійти до Армянська і почати входження до Криму. Це може статися в серпні.
Як далі може розвиватися битва за Крим після взяття Збройними силами України контролю над перешийком? Чи, можливо, як такої битви не буде, оскільки росіяни вирішать просто відступити?
Головним тут буде знищення Кримського моста. Це потрібно зробити одразу, щойно у нас з'явиться така можливість. Якщо прямо сьогодні в України є відповідна можливість, то його прямо сьогодні потрібно знищити. Адже саме через Кримський міст йде 30% військової амуніції, тобто кожен третій снаряд, який падає в Оріховому на голови наших солдатів, йде через цей міст.
Знищення Кримського мосту і перерізання сухопутного коридору залишить Крим без армійського запасу. А от подальші події залежатимуть від того, скільки у нас буде виділено коштів на такий рух, які сили будуть у нас.
Заходити до Криму потрібно одразу, а не підходити до перешийків і чогось чекати. Потрібно рухатися, не зволікаючи, щоб не дати противнику окопатися, підтягнути сили й засоби. Нам потрібно заходити до Криму і далі рухатися у напрямку до основних точок – до Джанкою і Сімферополя.
А от у гірський Крим, на Севастополь і Ялту потрібно заходити тільки за наявності у нас літаків, це дуже важливо, тому що інакше будуть дуже великі втрати. На той час, коли ми будемо підходити до Сімферополю, буде вирішуватися питання про рух у гори, це буде десь середина осені, тобто літаки вже повинні будуть підійти.
Якщо говорити про те, за якими сценаріями можуть зараз розвиватися події на фронті, то якими вам бачаться оптимістичний, песимістичний і реалістичний варіанти?
Песимістичного для України сценарію я взагалі не бачу. Будь-який рух наших військ призводить до знищення російської армії, а тому для нас будь-який сценарій – оптимістичний.
Є три варіанти розвитку подій. Вони будуть залежати від наших сил і засобів, тобто від тієї кількості боєприпасів і техніки, які у нас є.
Перший – залишатися приблизно на тих самих позиціях, які ми займаємо зараз, нікуди не рухатися, але за рахунок великої кількості боєприпасів, у тому числі касетних, які зараз ми отримуємо, знищувати противника. Тобто потрібно просто виконувати перше завдання будь-якої армії – знищувати противника. У нас зараз дуже вигідні оборонні позиції, напевно, найкращі з усіх можливих.
Взяти правий берег Дніпра росіяни вже не зможуть ніколи.
На запорізькому напрямку за нами рокадні дороги, тобто перекидання сил і засобів здійснюється дуже швидко. Тому ми утримуємо запорізький фронт без проблем.
Донецький напрямок також непогано стоїть. Практично всі гарнізони вже десятий рік поспіль тримаються на своїх точках. Ці позиції найкращі, якщо судити по висотах.
Луганський напрямок під питанням, але там можна вжити кілька заходів – або вийти до річки Красної, або відійти за Оскол і Сіверський Донець, якщо це буде потрібно, тобто прикритися річками і вести бойові дії.
Це сценарій на випадок, якщо у нас не вистачатиме сил і засобів, щоб реалізувати другий сценарій.
Другий сценарій – це вихід на Азовське узбережжя. Сил і засобів для виконання такої дії у нас повинно бути достатньо. Інакше ми б тоді навіть не починали рух як такий. Тому наше завдання – вихід на азовське узбережжя, перерізання сухопутного коридору, а з азовського узбережжя ми легко дістанемо до Кримського моста ракетами нашого виробництва і знищимо його.
Другий сценарій – проміжний. Якщо цей сценарій не реалізовувати, доведеться повернутися до першого, відкотитися назад до запорізького фронту, оскільки другий сценарій може бути тільки проміжним.
Третій сценарій – це той, який ми вже обговорили вище, він передбачає входження до Криму, до Сімферополя і Джанкоя, тобто в степовий Крим, протягом літньої кампанії, щоб залишити росіян у горах або за горами. А це вже буде оперативний котел для російських військ, це ще гірше, ніж у Бахмуті. Це буде "мішок".
А реально буде одне з двох: або ми залишимося на тих рубежах, які є зараз, почекаємо літаків, а потім реалізуємо сценарій і зачистимо Крим. Звільнення Криму – це дуже важливе завдання. Якщо ми не зможемо домогтися звільнення Криму під час цього руху, то краще його навіть не починати.
Ви говорите про необхідність почекати появи в України літаків. Виходить, наступальна кампанія ЗСУ може зрушитися на осінньо-зимовий період?
Легко. Все буде залежати від того, коли надійдуть літаки. Ми можемо тільки здогадуватися про реальні терміни. Якщо на Заході буде ухвалено політичне рішення про надання Україні літаків і американських льотчиків у відставці, які укладуть із нашим корпусом договори, то вони можуть через два тижні бути у нас.
Якщо ж будуть "жувати соплі", тоді авіацію ми можемо взагалі не побачити. Який варіант буде реалізований, про це знає тільки військово-політичне керівництво України.
Якими зараз є перспективи повернення України до кордонів 1991 року? Це виглядає як завдання, яке можна виконати, чи приводів для оптимізму немає?
Це завдання однозначно нам під силу, все залежить від наявності літаків і їхньої відсутності. Якщо літаки прийдуть на початку осені, у вересні-жовтні, то це завдання можна виконати вже цього року. Ми можемо цього року вийти на кордони 1991 року, а далі зачищати залишки бандочок, які будуть в Україні. З цим провозитися можна ще рік. Але вихід на державний кордон можливий уже цього року.
Якщо літаків не буде, або вони прийдуть наступного року, значить, на нас чекає ще літня кампанія 2024 року, яку можна буде завершити до осені наступного року.
Але до цього часу так само будуть готуватися і росіяни – не будуть же вони на все це просто дивитися.
Реально без літаків ми з Росією можемо ще років 10 готуватися один до одного: вони до нас, а ми до них. Тому без повного комплекту озброєнь, які повинні бути для ведення бойових дій, ця кампанія може взагалі ніколи не закінчитися. А у нас немає, як мінімум, двох складових – літаків і балістичних ракет великої дальності.
Наскільки ймовірно, що війна стане затяжною і триватиме роками? Днями Подоляк говорив, що війна не може затягнутися на роки, тому що військовий потенціал України зростає, а Росії – тане…
Подоляк – не військовий і може розглядати оптимістичні сценарії. А я військовий, тому завжди розглядаю найгірший сценарій, який може бути.
Найгірший сценарій – це якраз війна доти, допоки Російська Федерація не розвалиться. Війна закінчиться, коли Росія почне розвалюватися, коли росіянам Україна як така буде просто не потрібною, коли не стане імперських амбіцій. Україна потрібна Росії тільки для того, щоб збільшувати імперію, оскільки імперія не може залишатися статичною – вона обов'язково розширюється за рахунок сусідів.
Тому, тільки-но розвалиться Російська імперія, питання війни одразу буде знято, тому що росіянам уже не буде потрібна Україна. Україна не буде потрібна ні республіці Саха, ні республіці Татарстан, ні Бурятській народній республіці (їй Байкалу вистачає, навіщо їй ще й український Азов). Це питання вирішиться саме собою при розвалі РФ.
Тому перше завдання України – розвалити Росію. А її зараз валити починають практично всі, уже навіть Ердоган від неї відвернувся.
Думаю, розвал Росії буде, але це не станеться завтра – цей процес може тривати роками. А після того, як РФ розвалиться, там будуть ще бігати всякі "пригожини", і від них доведеться захищати наші кордони. Це не означає, що вони зайдуть на нашу територію, але кордон доведеться захищати, тисячу кілометрів кордону з республіками, на які розвалиться Росія.
А якщо судити по подіях, які зараз відбуваються всередині Росії, по всій тій метушні, яка відбувається в російській верхівці, то, на вашу думку, наскільки Росія міцна, наскільки міцний її режим? Чи буде він ще здатний займатися війною в Україні чи буде змушений переключитися на вирішення своїх внутрішніх проблем.
Ні, вони не будуть переключатися. Як таких проблем у Росії немає, тому що російське населення слухняне й не ставить зайвих питань. Проблеми є у владних структурах, зокрема, проблема контролю над грошовими потоками, все, інших проблем немає.
У питанні йдеться якраз про процеси в російській верхівці.
Процеси у верхівці ніяк не посприяють розвалу Росії. Будь-хто, хто б не прийшов до влади в Росії після Путіна, буде будувати і розширювати імперію: їм потрібно доїти регіони, вони не будуть розвалювати Росію, навіть навпаки, вони будуть її зберігати. Тому ця метушня між вежами Кремля, тобто між тими, хто керує Росією на кшталт Ковальчуків, Пригожина, Рабіновича, Абрамовича, Фельдмана, ніяк на розвал Росії не вплине. Вони пововтузяться, когось виберуть замість Путіна, якогось Мішустіна, не важливо. Просто відбудеться перерозподіл потоків.
Розвал Російської імперії можливий тільки тоді, коли всі ці люди не отримуватимуть зовнішнього фінансування, коли їх можна буде закатати в санкційну банку. Потрібно вішати нові санкції, аби їм не було звідки брати гроші. Це розвалить Росію, тому що тоді люди в Татарстані, Якутії і т.д., переставши отримувати гроші з центру, просто відваляться від Російської імперії. І вони будуть займатися питаннями власного виживання самі.
Тобто до розвалу Росії може призвести тільки недофінансування її держбюджету.
Як ви вважаєте, чи загрожує Україні заморозка конфлікту? Чи можуть її примусити до такого варіанту?
Ні, однозначно ні. Те, що сталося на Донбасі в 2014 році, коли українська правоохоронна система примусила донецьких і добробати, які почали воювати з росіянами, втекти звідти, а це півтора мільйона осіб, які вже десять років теліпаються де попало. А добробати просто розсадили по тюрмах, щоб сильно не галасували. Зараз практично вся країна, кілька десятків мільйонів осіб, прийняла на себе удари російських ракет, загинуло вже більше сотні тисяч осіб, через фронт пройшло вже більше мільйона осіб. Тобто вже неможливо ніякими репресивними методами задавити всю цю масу, наказати сидіти рівно і тихо. Такого просто не буде. Тому українська нація вже буде воювати з росіянами до їхнього повного знищення на нашій території, а потім до повного розвалу Російської імперії.
Немає механізму примусити Україну до заморожування. Хотілки багато у кого є, весь світ хоче, щоб українці заспокоїлися і не воювали, проковтнули сто тисяч смертей, проковтнули сотні мільярдів доларів втрат і тощо. Всі цього хочуть. Але немає механізму, щоб це зробити. У 2014-му механізм був, який дозволив задавити донецьких і добробати. Зараз це просто неможливо зробити. На Заході навіть армії такої немає, щоб задавити українську націю.
Але ж у Заходу є дуже суттєвий інструмент – він може припинити постачання озброєнь і техніки, а чим ми тоді будемо воювати?
А ми просто тоді пропустимо росіян на Захід, і немає проблем. Якщо нічим буде воювати, відкриємо сухопутний коридор, і нехай ідуть. Вони хотіли в Придністров'я, от нехай і йдуть у Придністров'я, а потім подивимося на Захід. Механізм простий, як кут будинку. Його не потрібно вигадувати, він є.
Хто такий Роман Світан
Світан Роман (4 січня 1964, м.Макіївка Донецької області) – український військовий льотчик-інструктор, полковник запасу, що пройшов через полон у 2014 році, працював радником керівника Донецької ОДА Сергія Тарути. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року став одним із провідних військових експертів на українських телеканалах та інших медіа, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
