У Києві може повторитися Куренівська трагедія - Олександр Сергієнко

У Києві вперше за 13 років через підтоплення тунелю закрили одразу 6 станцій метрополітену "синьої" гілки, що викликало суспільний резонанс. Але на цьому катаклізми з метро ризикують не зупинитися, адже під загрозою підтоплення опиняються і інші гілки метрополітену.

В інтервʼю Главреду директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко розповів, чи вистачить півроку для ремонту тунелів "синьої" гілки метро, чи є загроза обвалу мосту Метро, та чому Київ може чекати нова Куренівська трагедія.

Розкажіть, будь ласка, про ситуацію з червоною гілкою метрополітену. Представник Київради говорить про те, що міст Метро можуть закрити, якщо його визнають аварійним, а КМДА цю інформацію заперечує. Наскільки критична ситуація з мостом Метро, та чи можливе у подальшому його закриття?

Для того, щоб визнати міст аварійним, треба провести експертизу. У випадку з "синьою" гілкою, таку експертизу проводило державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій". Інститут проводить дослідження, і на його основі складає акт. І тоді, на основі цього акту, рішення має ухвалити Державна комісія з техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій. Якби була загроза від цього мосту, то Київський метрополітен першими б викликали цю комісію та попросили скласти акт. З цього випливає, що якихось критичних порушень у конструкції метрополітен не спостерігає.

Міст Метро, яким би старим він не був (а йому вже близько 60 років), то ми б точно знали про реальні факти. А так мені видається, що тут багато спекуляцій. З одного боку, журналісти хочуть, щоб їхні сайти мали більше переглядів, а з іншого боку можуть бути, звісно, певні лобістські рухи з боку проектувальників і будівельників мостів. Але об'єктивних факторів, які викликали б аварійну ситуацію на мосту Метро, ми не спостерігаємо.

Загалом вода – це звичайне явище в усіх підземних конструкціях. І якщо це, наприклад, наземна будівля, то легко залізти на дах, просмолити його чи відремонтувати, аби усунути протікання. Але в підземних тунелях усунути протікання так просто неможливо, як не старайся. На "синій" гілці метро тріщини з'явилися після трьох місяців від початку експлуатації в березні 2011 року. Тоді тріщини залатали, і тунель благополучно простояв ще 13 років. Однак в усіх тунелях передбачений цей зливний лоток, куди потрапляють просочування води через зовнішній периметр.

Тобто вода в тунелях – це нормальне явище. Але на синій гілці почав приток води і піску, що вже можна вважати аномалією. Там складна ділянка в усіх відношеннях – і приток води, і перехід з глибокого залягання на мілке, та й забудовники почали будувати багатоповерхівки в річищі Либіді.

Звісно, усі ці фактори впливають на гідрогеологію.

Тобто одна з можливих причин просідання і потрапляння води та піску до тунелю на "синій гілці" – це хаотична забудова?

На мою думку, це головна причина. Саме порушення гідрогеології призвело до вимивання ґрунту навколо тунелю (що, до речі, підтвердила комісія), і це порушення пов'язано з хаотичною забудовою річки Либідь.

Як ви вважаєте, тих заявлених півроку, виділених на ремонт тонелів на "синій гілці" буде достатньо? Чи може цей процес затягнутися на більш тривалий час?

Фактично, там треба вирити котлован глибиною 8 метрів. Технічно це можна зробити, умовно, за пів дня, бо ділянка з тріщинами незначна. Далі потрібно провести ущільнення ґрунту, зміцнення корпусу тунелю, і це технічно це можна зробити доволі швидко. Однак можливі організаційні перешкоди – наприклад, оголошення конкурсів через тендери можуть затягнути процес. Тому що конкуренти подають апеляцію на рішення Prozorro, і тоді справа переходить до суду та затягується. І це – найбільша небезпека.

Для цього гроші в міському бюджеті, безумовно, знайдуться в першу чергу. Місто навіть може їх позичити, адже під такий соціально важливий обʼєкт Світовий банк та європейські банки дадуть кошти без проблем.

Рекомендуємо:

Катастрофа для Києва: чи закриють міст Метро та чи працюватиме "червона гілка"

На Вирлиці, наприклад, протягом останніх кількох років теж триває активна забудова, і вода вже почала потрапляти до станції метрополітену. Чи може та сама проблема, як на "синій" гілці, згодом виникнути і там?

Ці проблеми можуть виникнути всюди, де є тунелі мілкого залягання. До тунелів глибокого залягання вода не доходить через міцний ґрунт – якщо там щось і просочується, то місце протікання можна легко залатати. А от біля тунелів мілкого залягання на ґрунт впливає будь-яка забудова. Треба детально вивчати гідрогеологію, тобто стан підземних вод, і куди саме вони течуть. Бо якщо на шляху підземної річки поставити якусь перешкоду, то вода нікуди не подінеться і просто тектиме в інший бік, тобто шукатиме собі можливості виходу.

Тому схожі проблеми, які ми бачимо на Теремках у Києві, цілком можливі і в інших районах у долинах річок. У Києві, згідно класифікації, є приблизно півтора десятка середніх річок на кшталт річки Либідь. У нас Глибочиця схована в колекторах, Нивка, тому саме у долинах річок така ситуація проявиться у першу чергу.

Те саме з озерами. Озера не застиглі, як скло – вони випаровуються і підживлюються з підземних джерел навколо них. Відповідно усі ці зони є потенційно ризиковими для забудови. Бо забудова, як я вже сказав, впливатиме на підземні води та може викликати ризик зсувів, підтоплення метрополітену тощо.

Яким чином можна мінімізувати цю проблему?

Перш за все, природі треба давати волю. Нам здається, що ми – хазяї природи. Мовляв, збудували дачу, але не задоволені тим, що різні жуки, комахи, сонечка лізуть, миші заходять, кроти риють. Але це ми втрутилися в їхнє життя, а не навпаки. Так само і з водою – їй треба дати можливість текти, куди їй заманеться, або шукати компроміс. У Києві приблизно 72 км різних штолень і тунелів глибокого залягання і 10 км тунелів мілкого залягання, які мають одне призначення – виводити воду. У місті створене спеціалізоване управління протизсувних робіт, у яких усі ці штольні перебувають на балансі. Якщо ми не хочемо катаклізмів, треба дати можливість воді вийти назовні. І перед тим як будувати щось поблизу "синьої" гілки, забудовник мав би прокласти підземні або наземні жолоби, щоб відвести воду в річку Либідь.

І це – єдиний спосіб, яким можна вирішити проблему підземних вод.

Який, на вашу думку, найбільш песимістичний сценарій, якщо цього не буде зроблено своєчасно?

Наслідки можуть бути якими завгодно. Не лише метро, а й будь-яка споруда може просідати. У нас доволі часто відбуваються зсуви ґрунту – як наслідок, у 1961 році відбулася Куренівська трагедія, коли вода у суміші з піском та глиною накопичилася та прорвала дамбу, внаслідок чого загинули тисячі людей. І ця трагедія може повторитися в будь-якому місці Києва, де забудова та підземні води увійдуть у конфлікт.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред