Протягом нещодавньої ракетної атаки по Україні Росія застосувала протикорабельну ракету Х-22, яка влучила у багатоповерховий будинок у спальному районі Дніпра та забрала життя 45 українців. Напередодні цього, Росія завдала удару по Києву з зенітно-ракетного комплексу С-400 з прикордоння Брянської області.
За словами спікера Повітряних сил Юрія Ігната, в обидвох випадках ці ракетні засоби неможливо збити наявними засобами ППО, через що існує небезпека для громадян у разі повторних ударів.
В інтерв'ю Главреду блогер, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко розповів про те, чи реально збити ракети С-300 та чи є в України можливість для враження цих комплексів в РФ, чи можливо збити Х-22 із ЗРК NASAMS та IRIS-T, а також про те, наскільки покращить ситуацію зі збиттям таких ракет ЗРК Patriot.
Багато питань останнім часом, зокрема, після атаки 14 січня, виникає щодо ракет, які використовує Росія. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що 14 січня Київ обстріляли ракетами з ЗРК С-400, що летять по балістичній траєкторії. Зважаючи на те, що вибухи пролунали до оголошення повітряної тривоги, не могли б ви розʼяснити, наскільки складно їх збивати, і чи є в України така можливість?
На жаль, сьогодні наші Повітряні сили не мають можливості знищувати ці ракети – вони дуже складні для знищення. Ми можемо бачити, як Росія використовує комплекси С-300 та С-400 не за призначенням. У першу чергу, це комплекси протиповітряної оборони, але росіяни використовують їх не для завдання ударів по повітряних цілях, а по поверхні. У них ще наприкінці весни виник дефіцит ракет тактичного та оперативно-тактичного рівня, такими як "Точка-У" та "Іскандер". Росіяни не могли їх використовувати у великій кількості, і саме тому почали переналаштовувати С-300 для завдання таких ударів. Тому що, на відміну від вищезгаданих ракет, Росія має велику кількість ракет до С-300 - у неї їх тисячі. Ми побачили це на прикладі Запоріжжя та Миколаєва. Зокрема, Миколаїв, допоки правобережжя Херсонщини перебувало в окупації, обстрілювався такими ЗРК постійно. Але мінус цих ЗРК у тому, що коли ракети переналаштовують на завдання ударів по поверхні, значно погіршуються їхні характеристики. Вони стають неточними, і для щоб завдати точного удару, їх потрібно коригувати. Тобто вам потрібен коригувальник, який знаходиться безпосередньо біля того обʼєкта, по якому треба завдати удару. Тому С-300 використовується на невеликій відстані, максимум – від 50 до 70 кілометрів. Бо чим більша відстань, тим менша точність.
З С-400 ситуація інакша, бо ці ракети мають можливість завдання ударів на відстані до 200 кілометрів плюс-мінус 10-15 відсотків, залежно від того, як погіршуються характеристики. Крім того, ці ракети теж мають невисоку точність. Тепер Росія почала їх використовувати для здійснення терористичних ударів (бо оскільки ракети не високоточні, їх просто спрямовують у напрямку міст – куди саме "прилетить", нікого не хвилює) по Київщині та Києву, бо максимальна відстань польоту цих ракет дає таку змогу. Також їх можуть спрямовувати у бік Сум чи Чернігова.
Перехід росіян на ракети С-400 демонструє їхній відчай, бо вони не мають можливості реалізовувати більш масштабний вогневий вплив на Київ за рахунок авіаційних, крилатих ракет. Саме тому вони використовують унікального для російської армії ЗРК С-400, який вважається найсучаснішим і найдорожчим у Росії. Тобто цим Російська Федерація зайвий раз доводить, що їй не вистачає ресурсу.
Але нам у їхньому збитті це жодним чином не допомагає, бо для їхнього знищення у нас немає відповідних систем.
А які системи для цього потрібні – які можуть їх збивати?
Справа у тому, що станом на сьогодні жодна з сучасних систем ППО ще не стикалася з такою загрозою. Фактично це перший випадок, коли ЗРК з елементами ППО використовують для завдання ударів по поверхні. Тому сказати, який саме комплекс західного зразка може бути ефективним для знищення таких ракет, неможливо. Необхідні відповідні випробування. Більше того, я не виключаю, що навіть західні зразки ЗРК не можуть гарантувати високої ефективності протидії цим ракетам, бо їхнє знищення дуже специфічне. Як і алгоритми їхній протидії.
Чи правильно я розумію, що поки ми не маємо достатньо засобів для збиття ракет з С-300 і С-400, усі прикордонні міста знаходяться у небезпеці?
Так, можемо казати саме так. Але є одне важливе "але": для того, щоб завдавати ударів по Київській області та Києву цими ракетами, безпосередньо саму пускову установку мають розміщувати дуже близько до кордону. Це невеликий натяк, але ЗСУ мають можливість завдання високоточних ударів по місцерозташуванню пускових установок. Тому, на мій погляд, ми маємо для себе вирішити – або ми продовжуємо дозволяти реалізовувати ці терористичні акти на території України, або ми маємо повне моральне та юридичне право на завдання ударів по таких обʼєктах, як ЗРК С-300 та С-400, які знаходяться у прикордонній зоні (і не тільки там) на території РФ.
А ви допускаєте завдання таких ударів з території Білорусі - наскільки це вірогідно?
Вони могли б здійснюватися і з Білорусі. Зокрема, з Зябрівки, де розміщені російські С-300 та С-400. Але цього не було, тому що такі постріли фіксуються усіма засобами спостереження, супутниками від міжнародних партнерів. Ми можемо говорити, що пуск здійснювався саме з території РФ на кордоні з Україною.
Спікер Повітряних сил Юрій Ігнат заявив, що такі комплекси потрібно вражати на тих позиціях, звідки проводяться пуски. Зважаючи на те, що ці комплекси мобільні, чи реально це зробити?
Так, реально. Дійсно, у прикордонній зоні розміщуються відповідні засоби ураження, які можуть закривати зону, з якої фактично може відбуватися пуск. Після того, як до цієї зони відбуває відповідна пускова установка, наприклад, С-400, то поки вона доїде та займе позицію, це потребуватиме часу. Її розгортання займає значно більше часу, аніж, наприклад, розгортання самохідної артилерійської установки або реактивної системи залпового вогню. Після того ми можемо спостерігати за усіма цими обʼєктами.
Коли ЗРК займає свою позицію – до пуску, або, в найгіршому випадку, після нього – її можливо знищити. Але є ще й інший цікавий момент – ми можемо просто почати знищувати С-300 та С-400, які знаходяться в зоні ураження нашими засобами за 10, 20, 40 кілометрів від кордону чи більше. Вони стоять на своїх позиціях, нібито прикривають повітряний простір РФ, і неважливо, сьогодні, завтра чи через тиждень вони зроблять постріл у бік України, цей комплекс вже має стати ціллю для знищення, тому що він є потенційною загрозою.
Щоб завершити блок щодо С-300 та С-400, хотіла б уточнити. Зважаючи на те, що зараз ми не маємо можливості перехоплювати ракети, але можемо вражати установки на місці пуску, як може ситуація змінитися найближчим часом? Чи є в нас взагалі така перспектива?
Це залежатиме від рішення керівництва країни - рішення про завдання ударів по території країни-агресора має ухвалюватися саме на такому рівні.
Також багато питань виникає щодо можливості збиття ракет Х-22. В офіційній заяві від української сторони зазначалося, що ми не можемо цього робити, але в той же час деякі російські експерти говорять про те, що такі ракети нібито можуть збивати NASAMS та IRIS-T. Не могли б ви розʼяснити, чи дійсно це так?
Вони не можуть збивати такі ракети. Х-22 – це примітивна та дефективна радянська ракета. Але вона має декілька характеристик, через які навіть сьогодні її неможливо знищити за допомогою комплексів ППО. По-перше, її швидкість сягає 4,5 махів. Нагадаю, що 5 махів – це барʼєр гіперзвукової зброї. Тобто вона майже наближається до такої зброї за швидкістю. По-друге, висота її дії, від 12 до 20 кілометрів. Висока швидкість та високі висоти - це параметри для задіяння ешелону великого радіусу дії. NASAMS та IRIS-T не можуть цю ракету ані наздогнати, ані перехопити на висоті, наприклад, 20 кілометрів. Це міг би робити, наприклад, радянський С-300 у якості ешелону великого радіусу дії, який є в нас на озброєнні. Та є одне "але" – характеристик ракет С-300 теж недостатньо для перехоплення ракет на таких швидкостях. Може бути унікальний випадок збиття, коли ця ракета знаходиться у стартовому положенні. Тобто коли її запускають з літака у зоні впливу української ППО. Але такого не відбувається, тому, фактично, ми не маємо можливості для їхнього перехоплення.
Однак таку можливість можуть мати ЗРК Patriot і SAMP-T. Тому що деякі модифікації ракет цього комплексу мають можливість перехоплення ракет на швидкостях до 5 махів та навіть більше. Тобто ці комплекси можуть не лише перехоплювати такі ракети, але й наздоганяти їх та знищувати. Ну і, звісно, висоти у 20 кілометрів їм також доступні, бо це якраз їх характеристики. Отже, допоки ми не отримаємо цих комплексів, ми не матимемо ефективної можливості для перехоплення Х-22. А навіть якщо отримаємо, ми маємо розуміти, що ці комплекси мають обмежений радіус дії, тому нам потрібно їх якомога більше, щоб підвищити ефективність нашої ППО.
Це вже не кажучи про ракети, бо самі собою ракети доволі дорогі, і їх в нас може бути не так багато.
Це – питання постачання від наших міжнародних партнерів.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
