Росія може атакувати роєм дронів столиці країн НАТО, вона вже має відповідні технології - Берлінська

У 2024 році країни НАТО планують надати Україні мільйон безпілотників за допомогою коаліції БПЛА. Такі системи здатні не лише рятувати життя українським військовим, але й знищувати російську техніку. Саме тому, аби розвинути перспективний напрямок, Україна потроху розгортає власні виробництва і почала створення окремих Сил безпілотних систем.

В інтервʼю Главреду директор Центру підтримки аеророзвідки, керівниця волонтерського проєкту Victory Drones благодійного фонду Dignitas Марія Берлінська розповіла, чому Україна відстає від Росії у виробництві дронів, чи здатна РФ завдати удари по країнах НАТО, та як Україна планує замінити китайські запчастини в дронах.

Зеленський підписав указ про створення Сил безпілотних систем. З чим можуть виникнути проблеми на початку, і що потрібно зробити для того, щоб мінімізувати ці проблеми?

Давайте почнемо з загальної рамки. Я та низка моїх колег-експертів у нашому середовищі оцінюють цей крок як позитивний. Насправді це те, що вже давно було на часі і відповідає вимогам часу. Звичайно, це рішення ухвалене, мʼяко кажучи, із запізненням, але в даному контексті краще пізно, ніж ніколи. І на сили безпілотних систем наразі є великі сподівання спільноти, яка займається безпілотними роботизованими системами.

Але будь-яку ідею можна поховати у бюрократії, безініціативності чиновників, тому дуже важливо, щоб ця не перетворилася на мертвонароджену історію. А для цього важливо, щоб цим займалися притомні люди, для яких це означає не тільки відповідний рівень розуміння управління процесами, які мають бачення розвитку цього напрямку і розуміння того, що за цим майбутнє. Чим більше ми будемо роботизувати нашу армію, тим менше у нас буде втрат. Зараз я бачу позитив у тому, що цим напрямком буде займатися Вадим Сухаревський, бойовий командир, офіцер, який має високий авторитет в армії. Кілька днів тому ми переговорили з ним, і я бачу, що в нього є здорове розуміння того, як налаштовувати систему. Тому це позитивний крок – нам усім зараз потрібно включитися в роботу, ще сильніше та інтенсивніше, щоб оперативно налаштувати цю систему, щоб вже протягом кількох найближчих місяців це приносило результат на полі бою.

У яких видах дронів наразі є найбільша потреба на фронті?

Не можна сказати, що потреба є лише в тих чи інших дрони. Для різних завдань потрібні різні види систем, починаючи від наземних комплексів, які дозволяють мінімізувати ризик для людини (зокрема, евакуація з поля бою, розмінування проводяться саме такими системами) і закінчуючи діп страйками для роботи по глибоких тилах противника, щоб розбивати їхні логістичні центри, командні пункти, склади з боєприпасами. Бо, відповідно, коли склади вибухають, снаряди потім не прилітають на голови наших людей. І, звичайно, потрібні дрони тактичного рівня, які працюють як камікадзе, "мавіки" для спостереження і коригування вогню на глибині, умовно, 5-10 км.

Тобто потрібно все. Повторюся, чим більше ми застосовуємо безпілотних або роботизованих систем, тим більше ми зберігаємо людей – ця логіка дуже проста і зрозуміла.

А що, на вашу думку, загалом потрібно для підготовки фахівців для дронів, інженерів та пілотів? Як багато часу і коштів потрібно для підготовки?

Тут потрібно говорити по кожній конкретній системі. Тому що підготувати людину, яка літає на "Мавіку" – це один алгоритм, на FPV – другий, на літаках типу "Лелека" чи "Фурія" – третій. Але спільний знаменник у всіх цих алгоритмах – це перевірені методики, які мають входити до навчальної програми. А саме тактика застосування, актуальна для фронту на певний період часу. Поясню на прикладі FPV: і Україна, і ворог постійно працюють на різних частотах, змінюється діапазон частот, щоб важче було заглушити. Є особливості роботи з дистанціаторами, антенами, маскуванням. Наприклад, тактики застосування для піхотного підрозділу та ЦСО будуть відрізнятися. До програми підготовки потрібно включати специфіку кожної системи, підрозділу і тієї ділянки фронту та тенденцій фронту на час підготовки. Ситуація змінюється дуже стрімко і те, що працювало, наприклад, ще кілька місяців тому вже зараз може бути не актуальним.

Чи є в України можливості для масованої підготовки таких фахівців, залежно від спрямування? Яка ситуація з цим наразі?

Скажу з позиції керівника проєкту, який організовує наймасштабнішу підготовку в напрямку технологій сектору безпеки та оборони (а ми станом на зараз підготували вже більше 52 тисяч фахівців). Це більше, ніж в усіх разом взятих волонтерські ініціативи, державних навчальних полігонів, але це не означає, що фахівців не потрібно готувати іншим. Підготовки багато не буває – ми максимально ділимося методиками, знаннями, наші інструктори працюють для максимального посилення державних навчальних центрів та полігонів, вищих військових навчальних закладів, тому що це спільна справа. Один підготовлений боєць вартує сотні непідготовлених. Ми ведемо найбільшутехнологічну війну в історії людства, тому нам дуже важливо готувати людей саме у цьому напрямку, бо наш негласний девіз – воювати технологіями, а не людьми. Цього принципу ми дотримуємося ще з 2014 року, коли почали першу і єдину на той момент підготовку в Україні через організацію "Центр підтримки аеророзвідки", куди я запросила працювати кращих фахівців. І першу плеяду, перші сотні розвідників ми колись для держави підготували. У 2022 році ми відновили цю роботу, але у значно більшому масштабі.

Коли ми говоримо про те, чи має Україна спроможності до масштабної підготовки, то зараз, на жаль, не можна сказати, що всередині державного механізму у нас все ідеально працює. Тому ми підставляємо плече державі. І в рамках проєкту Victory Drones благодійного фонду технологічної допомоги армії Dignitas ми цим і займаємося. Тобто ми працюємо з причинами, а не з наслідками. Це дуже важливо – ми взяли собі основоположний принцип, який я завжди пояснювала дуже простимприкладом. Виїжджає російський танк на позицію, відстрілює боєкомплект, і, як наслідок, сотні загиблих та поранених. Танк коштує мільйони доларів, але наслідки, яких він завдає, коли кілька разів відстріляє боєкомплект та руйнує цілі квартали та села – сотні мільйонів доларів. Це протези, виплати дітям-сиротам, зруйновані сім'ї, бізнеси, інфраструктура. А ми працюємо з причиною – з тим, щоб цей танк спалити дешевим FPV-дроном, який коштує 400-500 доларів. І навіть якщо на цей танк ми витратимо п'ять дронів, то це вартує того, щоб потім все життя не працювати з протезами.

Ми є найбільшим фондом технологічної допомоги армії, і я дуже заохочую всіх працювати саме з причинами. Знаєте, я нестандартний представник благодійного фонду, який каже, що можна не давати коштів для нашого фонду, але треба давати їх на причини, працювати з технологіями. Хочете – працюйте з нашими друзями з фонду Сергія Притули, чи з фонду "Повернись живим", чи купуйте самі "мавіки" чи FPV-дрони. Чи виробляйте їх самі – до речі, ми зробили безкоштовний курс "Народний FPV", щоб вчити людей робити це самостійно. Прохання єдине – давайте кошти будь-кому, кому довіряєте, але треба працювати з причинами, щоб усе життя не довелося працювати з наслідками.

В одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю ви говорили, що якби ми мали поточні технології на початку вторгнення, наші втрати могли б бути значно меншими, ніж зараз. Наскільки загаломвід початку вторгнення змінилася ситуація саме з виробниками – чи стало їх більше, і чи важко наразі стати виробником дронів? У чому основна проблема з масштабуванням виробництв?

Втрати дійсно могли б бути неспівмірно меншими. Якби я бачила таку ситуацію станом там на 2018 рік, я була б найщасливішою людиною в країні. Та й навіть станом на літо 2022-го, це вже було б перфектно. Станом на лютий 2024 року цього критично недостатньо, хоча ми маємо нечуваний прогрес - за всю історію незалежності України такого не було, і за всі роки, що я займаюсь цією галуззю, з 2014 року. Але питання в іншому – на жаль, ворог теж дуже швидко розвивається і не стоїть на місці. Тому прогрес дійсно присутній, зокрема завдяки ініціативним волонтерам, військовим та деяким (на жаль, не всім) представникам влади. Але навіть у владі є кілька людей, які за це серйозно вболівають на стратегічному рівні. Однак цього недостатньо, бо Росія рухається занадто швидко. У нас занадто серйозний ворог – зараз він запустив ВПК, який працює у три зміни, і тисячі підприємств, від маленьких гаражних до величезних заводів, працюють на розвиток технологій. Станом на сьогодні ми не відповідаємо тому масштабу виклику, який стоїть перед нами.

Чи можна, на вашу думку, говорити про те, що Росія в плані виробництва та розробки дронів нас суттєво зараз обганяє? Бо раніше ви говорили, що програму дронів контролює особисто Путін.

Так і є – Путін контролює топові технологічні виробництва. Навіть у публічному просторі є інформація про те, що компанії, підконтрольні його доньці, просто скуповують і тримають під контролем найбільші технологічні виробництва. Вони регулярно роблять зустрічі з топ-інженерами, контролюють найбільш значущі розробки для створення технологічної переваги – це робота над автоматичними оптичними системами наведення навігації, ракетними програмами, розробкою автономних наземних автоматизованих систем, покращенням і до того дуже добрих добрих систем радіоелектронної боротьби. Зараз росіяни активно працюють над тим, щоб їх ще більше покращувати. Там триває робота нон-стоп і контролюється особисто керівництвом країни-терориста. Насправді так було завжди – під час Другої світової війни Гітлер особисто контролював розробки в авіаційній програмі, протиповітряній обороні, підводних човнах. Черчіль контролював роботу топових інженерів Великої Британії. Те саме було і в США.

Дуже важливо розуміти, що сучасні війни виграють не солдати з автоматами, а технологічні прориви, певні ноу-хау.

Грубо кажучи, доволі примітивними, не кажучи про щось більш серйозне. Наприклад, ті ж російські "Ланцети" завдали нам дуже серйозних втрат. Це дійсно ефективна система, яка, на жаль, дуже сильно впливає на контрнаступ, бо саме "Ланцетами" спалюються сотні одиниць техніки. Ми можемо роками у всього світу випрошувати зброю на мільярди доларів, потім прилітає "Ланцет", порівняно недорогий баражуючий літак, і просто спалює її.

Від безвиході українці першими почали застосовувати FPV-дрони, що дало серйозні результати на полі бою. Потім ворог перейняв це у нас, і зараз теж дуже активно розвиває це виробництво, локалізує його у себе, затягуючи комплектуючі з Китаю, з яким має спільний кордон, контрактує цілі лінії та заводи в Китаї на мільярди доларів. Зрозуміло, що у РФ це працює централізовано – з одного боку, і держава допомагає виробникам комплектуючими, контролює інженерів, ФСБ та інші спецслужби змушують інженерів працювати над конкретними рішеннями. А це чоловіки призовного віку, тому обираючи між тим, щоб стати піхотою десь під Авдіївкою і тим, щоб виробляти бомби чи баражуючі боєприпаси, ці інженери під ковпаком в ФСБ максимально працюють на державу. Те саме стосується кібератак нашої інфраструктури.

Росія максимально засіває приватний сектор грошима, і на кожен вкладений 1 долар в Україні РФ вкладає у себе 6,7 доларів і більше. Судячи з відкритих джерел, вже більше третини власного виробництва Росії задіяні в цій машині смерті. Тут дійсно важко конкурувати, але в той же час кмітливість та героїзм наших людей дуже витягують. Але на цьому не можна їхати вічно – все-таки має бути державна підтримка, бо люди закінчуються. А їх треба берегти, бо це єдиний наш невідновлювальний ресурс. Я вже десятий рік поспіль не втомлююся повторювати, що нам важливо вкладати кошти саме у технології, адже це наша єдина можливість на перемогу.

Тому важливо контактувати з реальністю. У нас дуже серйозний ворог, якого серйозно розглядають як противника країни НАТО, Китай, США, а ми чомусь вирішили, що можна шапками закидатись. Це неправда – звичайно, там є ті, кого посилають просто гарматним м'ясом, але, на жаль, є й дуже круті фахівці, працює ВПК і має серйозні технологічні розробки. Наприклад, у випадку з автоматичними оптичними системами наведення навігації вже є перші успішні задокументовані випадки застосування цих систем. Тому нам не можна займатися сліпою пропагандою, нам потрібно зберігати адекватний звʼязок з реальністю.

Оскільки ви спілкуєтеся з багатьма керівниками держави, як ви гадаєте, чи зʼявилося в них розуміння того, що треба змінювати підходи?

Важко сказати – це ж не середня температура по лікарні. У когось це розуміння було давно – я памʼятаю, що з Михайлом Федоровим ми спілкувалися ще навесні 2022 року. Молодці, що вони у Мінцифрі створили держпрограму "Армія дронів", яка дійсно перекрила цю катастрофу. Звичайно, що ним неможливо було перекрити все, але якась амортизація удару з боку цього проекту була. Хоча це було функцією не Мінцифри, а Міноборони, яке на той момент взагалі не розуміло функції дронів, адже тоді у них не було ані експертизи, ані компетенції.

Масштаб виклику був таким, що до такої війни потрібно було готуватися роками. Але ми себе заколисали тим, що все буде добре, і цим, на жаль, зробили величезну помилку, за яку зараз вже платимо життями наших людей і будемо платити, напевно, ще якийсь час.

Дуже сподіваюся, що ми принаймні зробимо висновки, бо зараз люди на фронті виграють нам час для того, щоб ми підготувалися. І цей час треба максимально використовувати, аби захистити технологіями людей на фронті, а не розслаблятися і думати, що ЗСУ все закриють, врятують, а війна десь далеко. Ні, війна вже тут, кожен день. Росіяни досі дуже хочуть повернутися до Києва та отримати фактично всю країну. І якщо в когось є думки щодо того, що РФ зупиниться на Донбасі чи на Харківщині, у Запорізькій області, то це велика ілюзія.

Росіяни будуть йти до кінця. Я говорю це як людина, яка говорила про це за кілька років та місяців до вторгнення. Дуже важливо розуміти, хто що говорив. Наприклад, Олексій Арестович говорив дурниці, але, на жаль, у людей дуже коротка пам'ять, і вони продовжують його слухати. Цей білий інформаційний шум, який відволікає, заспокоює, заколисує, а потім це закінчується братськими могилами. Окрім мене, була низка інших реалістичних голосів, які говорили про те, що треба готуватися. І це я говорю не з позиції "а я говорила", а для того, щоб почули хоча б зараз неприємні речі, від яких психологічно хочеться сховатися.

Якщо ми зараз підготуємося, то потім і ми, і наші діти будуть живі та здорові. Готуватися дійсно може кожен, починаючи від того, щоб пройти такмед і закінчуючи тим, як, наприклад, мої батьки-пенсіонери плетуть маскувальні сітки. Чи тим, що можна робити FPV-дрони на кухні, як роблять вже багато старшокласників, студентів та пенсіонерів. Усе це можна робити, щоб зберегти життя нашим людям.

Якщо ми зараз не збережемо життя тим, хто в окопах, нам самим доведеться йти в окопи. Або віддавати росіянам наші будинки, нашу землю та сімʼї. І якщо хтось думає, що з росіянами якось можна буде домовитися, то це велика ілюзія, тому що буде те саме, що було після перших років так званої АТО, хоча це вже була війна. Коли буде якась пауза, провисання – росіяни зроблять вигляд, наче з ними можна домовитися, а потім просто накопичать сили і повернуться в третій раз, але зі ще більшими наслідками, ще більшим геноцидом українців, ніж до цього.

Висказали, що Європа доволі серйозно ставиться до російської загрози. Наскільки ймовірним ви вважаєте наступ РФ на країни НАТО протягом найближчих років?

Така ймовірність існує. Станом на початок 2024 року вона невисока, але вона буде зростати протягом наступних років. Тут важливо розуміти, що це не обовʼязково буде сухопутна операція, коли чобіт російського солдата буде просуватися по Естонії. Нещодавно у парламенті Данії парламенті, де я мала честь виступати на запрошенняпарламентарів, я попросила їх уявити атаку рою російських дронів на маленьке естонське чи польське містечко. Коли дрони врізаються, вибухають так само, як в українських містах. Тоді я спитала, як би вони діяли, і знаєте, ці люди не мали відповіді.

Європейські політики не мають на це відповіді. Де-факто, Росія доходить до тієї ступені технологічних розробок, що вони можуть атакувати дронами європейську інфраструктуру. Варто згадати, як це було в окупованому Криму, з зеленими чоловічками, коли росіяни казали "це не ми".

Цей терор буде продовжуватися, війна щодо країн НАТО теж буде так чи інакше, просто в різних гібридних сферах. Вона вже триває – росіяни вже атакують європейський, американський кіберпростір, вже мають величезну агентурну мережу в країнах НАТО, вже дуже активно просувають війну в інформаційному просторі. Якщо ви бачили інтервʼю Такера Карлсона з Путіним, то воно про це. Війна вже триває, нам час прокинутися і усвідомити, що світ ніколи не буде таким, як раніше.

Ми уявляємо собі війну на кшталт Другої світової, коли 1 вересня 1939 року Німеччина оголосила війну Польщі. Але ця війна не оголошена, і вона буде тільки поглиблюватися. Системи залпового вогню, літаки, авіанальоти, бомбардування, атаки дронами – лише один з явних проявів війни, до якого, звичайно ж, теж усе прийде рано чи пізно, тому що така логіка війни. І занадто полярними стають світи – західний з його системою координат та світ таких країн, як Росія, Китай, Північна Корея, Іран, Білорусь та багато інших, які мають інакшу систему координат.

Альянси країн вже формуються – це умовні Вісь Добра та Вісь Зла. Коли це полумʼя спалахне зі ще більшочевидною силою та багатомільйонними жертвами – як на мене, питання часу, і я дуже хочу помилятися. Алеособисте завдання нашої волонтерської команди – якомога більше підготувати до цього українське суспільство і якомога більше зробити.

Тому я закликаю всіх не втрачати час і не перебувати в ілюзіях. Це у першу чергу стосується українських політиків – кожен на своєму місці має готуватися. Додатковий час наші люди виграють величезною ціною не лише для свого народу, але й для Європи в тому числі. Ми дуже вдячні за допомогу, хоча розуміємо, що її недостатньо, і не вся зброя НАТО добре працює на полі бою – це великий міф. У той же час українці зараз єдиний народ у світі, який ціною життя і здоровʼя своїх людей виграє час для усього цивілізованого світу. Тому зараз важливо залишати в інформаційному просторі лише те, що дійсно працює на перемогу, аби не відволікати людей від адекватних оперативних дій. Тобто залишати лише те, що допомагає тримати фронт.

Рекомендуємо:

Армії дронів абсолютно недостатньо: військовий назвав єдиний спосіб покінчити з РФ

Окремо хотіла запитати вас про проєкт "НароднийFPV", який ви проводите разом з Мінцифри. Чи можна вже озвучити якісь проміжні результати?

Якщо чесно, результати круті, тому що вийшло насправді навіть краще, ніж ми з колегами-волонтерами задумували. Але це великою мірою заслуга колеги-волонтерки, яка дуже якісно це робить, нон-стоп над цим працює Юлія Мироненко, за що їй окрема вдячність.

"Народний FPV" – це один з наслідків нашої роботи. Якщо говорити про результати, то, по-перше, цей проєкт спричинив дискусію в суспільстві. І насправді це найкращий результат, якого хотілося досягти, тому що у багатьох є ілюзія, що виробництвом дронів займаються лише окремі люди. І взагалі, з цим треба народитися, щоб у пологовому прикріпили бірку "FPV", і тоді ти можеш цим займатися. Це неправда – більшість виробництв в Україні почалися нещодавно.

Збірка FPV – це як конструктор, який складають старшокласники по всьому світу. Це рейсінгові дрони, які, звичайно, ще треба тестувати. І це роблять – дрони одразу передають військовим навчальним екіпажам, де за протоколом тестування дрони роблять обліт і лише після цього їх відправляють на фронт.

Сьогодні у нас вже більше 12 тисяч реєстрацій на курс всього за кілька місяців. В результаті люди передали вже більше ніж півтисячі дронів. Ринок наповнився робочою силою – станом сьогодні ми випустили вже близько 3 тисячі людей, записали окремим курсом на Prometheus, який є у відкритому доступі і його можна пройти безкоштовно. Дуже круто, що багато бізнесів почали перепрофільовуватися – до мене звертаються десятки бізнесів, від директорів до співробітників, які пройшли курс. Це і меблеві бізнесі, і швейні, і айтішники, і навіть шиномонтажі. Є і ті, у кого є приміщення та кошти, і які, завдяки курсу, дізналися, що можна робити FPV-дрони. Навіть суто математично, якщо з 12 тисяч людей умовно тільки піввідсотка почнуть ставитися до цього, як до бізнесу, то це близько 60 бізнесів, які вже або діють, або будуть створюватися. Навіть якщо кожен з них вироблятиме по тисячі дронів на місяць, то це 60 тисяч дронів. А це вже немало, не кажучи про те, що це популяризація, яка вкладається у загальну концепцію, за якою ми рухаємося у нашому проєкті Victory Drones. Нам потрібна технологічна мілітаризація суспільства, тобто набуття технологічних спроможностей.

Напевно, ви чули давньоримський принцип "Хочеш миру – готуйся до війни". Я хочу, щоб мій улюблений народ був готовим – щоб вчителі у школах користувалися цими технологіями, передавали їх нашим дітям і на уроках праці робили не табуретки, а вивчали з дітьми звʼязок, топографію, роботу з симуляторами та дронами, тому що наші викладачі надають дітям дійсно ті навички, які потрібні на все життя.

Я не хочу, аби наступне покоління українців воювало, і тому технологічно я впроваджую це у суспільство, а саме як за допомогою технологій можна тримати ворога та вражати його на відстані. Адже зараз ми максимально зачищаємо квадрат роботизованими системами, і лише після цього йдуть люди. Тому що можна 1 км фронту зачистити від російських окупантів і втратити бригаду, 2-3 тисячі людей, а можна зробити те саме, але втратити лише кілька загиблих та поранених (бо на війні, на жаль, не буває без втрат).

Де Україна наразі закупає найбільше комплектуючих для дронів, і наскільки ускладниться ситуація з їхнім виробництвом,якщо, наприклад, Китай повністю відмовиться від продажу комплектуючих українським компаніям?

Перш за все, повна відмова – це міф. Станом на лютий 2024 року такої загрози немає. Теоретично таке можливо, але українці все одно будуть затягувати запчастини через треті країни, тому що для Китаю це ринок, і щоб повністю перекрити його для України, те саме потрібно буде зробити і для інших країн, крім росіян. Дуже важливо працювати з локалізацією виробництва комплектуючих, щоб ми не залежали від Китаю та інших країн. Але у цьому вже є певні позитивні тенденції. Розумієте, ця галузь не створюється за місяць чи навіть за рік – ми переконували у необхідності цих технологій з 2014 року, але це нікому не було потрібно. Тому зараз це триває так повільно. Жінка за девʼять місяців народжує дитину, а тут все значно складніше. Щоб отримати ті самі "Мавіки", працювали десяток років. Я на фронті літала ще, як я тоді жартувала, на привиді "Мавіка", "Фантомі". З того моменту минуло вже близько 10 років. Саме тому ми і робимо такі проєкти, як "Народний FPV", щоб якомога більше колективного розуму втягнути у ці реалії тих, хто допомагає. Але важливо розуміти, що ми зараз не готуємо кардіохірургів, ми готуємо парамедиків. Бо серйозні інженери готуються роками – по 6, 10 років і більше. Не можна ними штурмувати окопи – багато класних інженерів ми вже втратили. Потрібно берегти інженерів та виробничників – це найрозумніші люди в країні.

Бо насправді люди, які можуть організувати інженерні виробництва, і безпосередньо самі інженери – це, без перебільшення, золоті люди в Україні. Їх кілька тисяч на багатомільйонну країну, і саме на них усе тримається. Тому для цих людей треба створити максимально комфортні умови.

Михайло Федоров анонсував виробництво дронів зі штучним інтелектом, які, за його словами, схожі на російські "Ланцети". Як їхня поява на озброєнні України може вплинути на ситуацію на нашу користь?

Це залежатиме від їхніх тактико-технічних характеристик, того, як скоро Росія знайде їм протидію, і наскільки штатним буде виробництво з нашого боку. Паперова армія програє армії реальній – зараз, на жаль, командири мають здавати купу паперової звітності, абсолютно нерелевантної.

Нам потрібно цифровізувати армію, зробити так, що рішення швидко ухвалювалися, звітності було менше, щоб люди не витрачали час на непотрібні застарілі пострадянські нормативи. Тому що маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію.

Бо росіяни, на жаль, якими б не були радянські рудименти, свою армію дуже швидко модернізують.

Зважаючи на те, що вже підписаний указ про створення Сил окремих безпілотних систем, як багато часу потрібно на те, щоб вони принаймні почали працювати більш-менш злагоджено?

Хотілося б, щоб місяців зо два максимум, але в реальності це буде не менш, ніж півроку. Це за умови, якщо усі причетні включаться в роботу, як єдиний організм і будуть максимально працювати на те, щоб система працювала, наче годинник. Я б хотіла помилятися, щоб вже до квітня ми вже мали систему, що працює. Але я занадто довго працюю у цьому, і намагаюся давати реальні прогнози, а не видавати бажане за дійсне.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред