Продовжуючи реформу децентралізації, в Україні мають намір переглянути адміністративно-територіальний поділ. І Міністерство розвитку громад і територій вже оприлюднило карту – проект переділу районів у всіх областях.
В результаті реформи кількість районів в усіх регіонах країни має суттєво скоротитися – з 490 до 118. При цьому райони будуть укрупнені.
Як заявив заступник глави Мінрегіону В'ячеслав Негода, карта районів поки остаточно не затверджена, ще будуть вноситися пропозиції та можливі правки.
Однак далеко не всі українці в захваті від запропонованих Мінрегіоном новацій. Одні побоюються скорочення бюджетників, другі – того, що заради отримання елементарної довідки тепер доведеться їздити за сотні кілометрів у новий райцентр, треті – того, що державні послуги стануть менш доступними, четверті угледіли в новому районуванні загрози сепаратизму.
Главред звернувся до експертів, щоб з'ясувати, чим продиктована необхідність перекроїти райони усіх областей України, що це дасть корисного, а також які нові проблеми чи незручності це може створити для населення.
В одному експерти зійшлися: райони як такі є радянським пережитком, якого необхідно позбутися, і адміністративно-територіальний поділ України має бути осучаснений. Також, за їхніми словами, нам не уникнути низки проблем ні під час проведення реформи, ні після неї. Однак відвертої "зради" в задуманому владою експерти не бачать.
Основним позитивом укрупнення районів є скорочення надмірно роздутого штату чиновників – їх у нас занадто багато, оскільки в Україні досі зберігається радянська система районування, яка будувалася на кількості партійних осередків комуністичної партії. Тому такий бардак. Аналогічну оптимізацію проводили багато країн, наприклад, Польща, коли створювала воєводства і укрупняла територіальні одиниці.
Якщо скорочення чиновників – це плюс, то скорочення лікарів, вчителів і всіх інших, що відбудеться внаслідок скорочення районів – це питання доступності соціальних послуг для населення. Ми – не Польща і не Америка: наприклад, у тих же районах Полісся немає інфраструктури, щоб швидко дістатися з однієї частини району до іншого. Це загрожує тим, що люди виявляться відрізаними від соціальних послуг, а тому ще активніше почнуть від'їжджати з країни, що погіршить і так погану демографічну ситуацію.
Тому скорочення кількості та укрупнення районів має відбуватися паралельно з реалізацією комплексної програми розвитку інфраструктури. Це потрібно для того, щоб можна було швидко і якісно обслуговувати людей в будь-якій точці цього району.
Наскільки зможе це забезпечити наш державний апарат? М'яко кажучи, є сумніви. У нас і так все працює не дуже, а після реформування можуть виникнути нові проблеми в цій сфері. Всі основні ризики задуманої реформи пов'язані саме з цим.
А ось побоювання, що в результаті реформи з'являться райони, де велика частина населення представлена якоюсь одною етнічною меншиною, марні. Наприклад, на Закарпатті – і так є Берегівський район, де проживають переважно українці угорського походження, і він існує від початку незалежності України. А при новому районуванні до Берегівського району буде приєднана частина іншого району, де найбільше українців, а, відповідно, проблема зніметься.
Але "патріоти", природно, почали "танцювати" навколо Зеленського – мовляв, він має намір створити ледь не угорський район. Проте всі ці звинувачення марні, ніякої "зради" в даному випадку немає.
Ідея скорочення районів – позитивна. Райони – це радянський рудимент: в СРСР за допомогою райкому партії контролювали населення певної території. З точки зору економіки, район не виконує ніяких позитивних функцій: якщо в містах, селищах та містечках, де люди проживають і працюють, створюється додаткова вартість, то таку надбудову як район треба утримувати окремо.
Об'єднані громади роблять райони непотрібними. Вони виконують усі необхідні членам громади функції і задовольняють їхні потреби. Тому райони можна було не скорочувати, а ліквідувати. А громади би просто об'єднувалися в області.
Не потрібно побоюватися, що після укрупнення районів людям доведеться їздити за 100 км, щоб отримати якусь довідку – електронна система автоматично вирішує всі питання. І якщо поки що у селах зробити щось через інтернет становить проблему, то тепер, з укрупненням і скороченням районів, просто прискориться процес освоєння інтернету. Хоча спочатку люди будуть незадоволені через певні незручності та нововведення.
Однак позитиви очевидні: скоротиться величезна кількість дармоїдів – працівників райадміністрацій, районних податкових і різного роду районних служб. По суті, всі ці люди нічого не робили. Зміниться і принцип формування бюджету. Зараз із центру на область приходять гроші у вигляді субвенцій і дотацій, а обласна адміністрація розподіляє ці гроші далі – на райони. У підсумку, громадам нічого не залишається. Тепер же головним джерелом формування бюджету стане громада, і вона буде боротися за свої джерела доходів. І це добре. Правда, і основне навантаження ляже на об'єднані громади: школи, лікарні, дитячі установи, бібліотеки, дороги, вся інфраструктура, екологія, газо- і водопроводи, річки, озера, ліси, комунальне господарство.
З листопада в Україні може початися супер-вакханалія – запускається колосальної потужності процес свободи та анархії в умовах другої хвилі коронавірусу, фінансово-економічного банкрутства, соціальної нестабільності та недовіри до влади. Зрештою, рано чи пізно з'являться хороші громади та збиткові. У другому випадку на місцях почнуться соціальні вибухи, бунти, зіткнення з Нацгвардією. Можливо, тоді доведеться обирати шерифів, тому що громада не захоче терпіти бандитів і збоченців-поліцейських, які ґвалтують і катують людей на допитах, як у Кагарлику (на таких поліцейських у громадах чекатиме суд Лінча).
Через майбутнє скорочення районів дехто, зокрема, на Закарпатті, запанікував. Там побоюються створення угорської автономії в Берегівському районі. Однак насправді запланований у цій області поділ не створить районів, де буде більшість угорців. Буде навпаки – Берегове стане антиугорським, тому що до складу новоствореного Берегівського району увійдуть не тільки населені пункти, де проживають угорці, а й пункти, де проживають русини й українці.
Коли замість 490 районів у нас їх буде 118, основною одиницею, з якою Київ перейде на прямі міжбюджетні відносини, стане громада.
До теми адміністративно-територіальної реформи не раз намагалися підступитися: і В'ячеслав Чорновіл, і Роман Безсмертний у 2005 році, і при Януковичі в 2013 році пропонувалося перейти до іншого регіонального поділу. Але ця адміністративно-територіальна реформа заробила собі недобру репутацію теми, на якій можна політично "зламати собі шию" і заробити ворогів. Вона потенційно дуже конфліктна.
Наприклад, Умань знаходиться на краю одного району, а працівники підприємств приїжджають туди з інших районів. Чи у сусідніх з Уманню громад буде інтерес субсидувати той же громадський транспорт іншої громади? Навряд чи.
Крім того, адміністративно-територіальна реформа призведе до скорочення маси лікарів, учителів, тобто бюджетників. Це буде прямий наслідок політики децентралізації.
Тож це палиця з двома кінцями. З одного боку, таку реформу потрібно було проводити давно, оскільки адміністративно-територіальна схема, яку ми отримали у спадок від СРСР, застаріла і не відповідає реаліям. Але, з іншого боку, провести децентралізацію і адміністративно-територіальну реформу, зменшивши кількість грошей у себе в кишенях, наша центральна влада не хоче і прагне зберегти в своїх руках важелі впливу. Поки що децентралізація не змінила порядок бюджетних відносин, а бюджети повинні будуватися знизу-вгору. А, значить, ця тема буде потенційним джерелом конфліктів, і восени почнуться виступи з гаслом "Вся влада і повноваження громадам!".
Для влади Зеленського адміністративно-територіальна реформа – це дуже ризикований напередодні місцевих виборів крок, оскільки президент може опинитися крайнім у цій ситуації: будь-які чиновники будуть нарікати на нього, списуючи своє власне злодійство, корупцію та некомпетентність. Вже зараз на Закарпатті обурилися з приводу прийдешньої реформи, зокрема, створення Берегівського району, який може стати угорським. Думаю, така проблема актуальна не лише для Закарпаття, але і для Одеської області (в Болградському районі компактно проживають болгари), і для Буковини (там компактно проживають румуни). Це – ще одна з причин, чому ця тема потенційно вибухонебезпечна.
Є об'єктивні передумови для проведення адміністративно-територіальної реформи: скорочення кількості сільського населення, міграція сільських жителів у міста, загасання невеликих населених пунктів, неможливість держави і місцевих громад обслуговувати інфраструктуру в невеликих населених пунктах. Тому виникла необхідність укрупнення адміністративних одиниць в Україні.
Ми розпочали реформу зі створення територіальних громад, проте не змінили при цьому Конституцію, де закріплено поділ на райони, а не громади. Причому громади створювалися не одномоментно, а по мірі узгодження з регіональними елітами. Деякі ОДА чинили опір. Наприклад, так було на Закарпатті, де цьому противився тодішній голова облдержадміністрації Геннадій Москаль. У підсумку десь ці громади в областях були створені, десь – ні.
Перед місцевими виборами виникне дилема. У Конституції прописано районний поділ, а, значить, вибори повинні пройти в районні адміністрації теж. Однак новий адміністративно-територіальний устрій (з громадами) не передбачає цього. Потрібно закінчити цей процес, інакше виникне подвійне підпорядкування і складеться незрозуміла ситуація між новоствореними громадами і районами: хто за що відповідає, у кого які повноваження. Це питання має бути вирішене до місцевих виборів.
Якщо не внести змін у Конституцію, в майбутньому ми зіткнемося з безліччю суперечностей, і тоді певні рішення громад можуть бути оскаржені районами в Конституційному суді. Тому що громади не прописані в Конституції.
Попередня влада закрила очі на це і пішла всупереч Конституції, а точніше в обхід неї. Виклик для нової влади – вирішити, що робити: чи то продовжувати шлях попередників, діючи неконституційно, чи то внести зміни до Основного Закону.
Ситуація із Закарпаттям вимагає окремого роз'яснення. Зараз один з районів Закарпаття – Берегівський, вже наявний, на 76% складається з етнічних угорців. За новою схемою хочуть створити 5 районів на Закарпатті, але при цьому ніде не будуть об'єднані в один район усі місця компактного проживання українських угорців. Берегівський район об'єднається з Виноградівським, де угорців всього 26%. А тому нове районування, яке зараз пропонується на Закарпатті, призведе до того, що, навпаки, у одному з нових районів тепер не буде угорського більшості! У підсумку, в укрупненому Берегівському районі угорці складуть лише 40%, а 60% українці.
Тож на Закарпатті не буде жодного району з угорською етнічною більшістю. А, значить, надалі не буде навіть теоретичних підстав для сепарації.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
