Україна завдає ударів по різних секторах російської економіки. Очевидно, що пріоритетом номер один є саме ураження нафтопереробки та нафтобаз. В той же час наша країна потерпає від складної ситуації в енергосистемі через ворожі удари. Чи можемо ми так само позбавляти на довгий час електроенергії жителів країни-агресора - питання доволі складне і залежить від багатьох факторів.
Про це розповів президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт із міжнародних енергетичних відносин та безпеки Михайло Гончар під час чату на Главреді.
Ще у квітні 2022 року країна-агресор вперше відчула, що таке удар у відповідь від України. Тоді два наші вертольоти Мі-24 атакували білгородську нафтобазу. Гончар пояснює, що Україна не спроста взяла за основу атаки саме на об'єкти нафтової промисловості РФ, а не, наприклад, енергетичної.
"Чому нафтопереробка? Ворога потрібно якщо не позбавити, то мінімізувати та збити його логістичне забезпечення. Адже коли в баках танків та літаків є пальне, це не гарантія перемоги, але коли там немає пального – це гарантія поразки", - зазначив експерт.
Тому головною задачею ЗСУ зараз є якраз створення максимального розбалансу постачання пального і для російських збройних сил, що безпосередньо беруть участь у бойових діях на території України, так і для російського транспорту, що відповідає за логістику.
Якщо говорити про удари по енергетичній інфраструктурі РФ, то Україна вже вдавалась до ураження ворожих об'єктів, щоправда лише в прилеглих до кордону областях Росії. На це є низка причин.
"По-перше, ми не маємо такої номенклатури зброї, крім безпілотників, як у Росії, і тому ми не можемо далеко дістати. По-друге, у росіян багато резервних потужностей енергетики, зокрема, маневрової енергетики, а якщо взяти каскади гідростанцій на Волзі і не тільки інші підприємства російської енергетики на вугіллі і газі, то там знищувати-не-перенищувати", - стверджує Гончар.
Ні для кого не секрет, що Росія значно більша за територіями, ніж Україна. Тому забезпечити поразку критично важливих об'єктів маневрової енергетики РФ наразі неможливо. Україна може лише завдавати локальних ударів і залишати без світла кілька сусідніх областей РФ, але про блекаут по всій країні-агресорі не йде мова.
На думку експерта, ще одним фактором цього, є наявне озброєння. Щоб російська енергосистема зазнала поразки такого ж рівня, як і Україна, потрібно мати приблизно такий же набір крилатих і балістичних ракет.
"Їх у нас мало. Ракет, які могли б діставати на 1,5-2 тисячі кілометрів, у нас взагалі немає. Тому можна гіпотетично розраховувати на те, що рано чи пізно нам нададуть американські Tomahawk, і ми зможемо дістати росіян більше та на дальній відстані. Але поки що це виглядає як фантастичний сценарій, враховуючи недолугу позицію нинішньої американської адміністрації, яка досі обмежує завдання нами ударів по території Росії, а тим більше американською зброєю", - розповів він.
Таким чином США фактично сидять на двох стільцях - хоч і допомагають Україні, але водночас дозволяють Росії знищувати нашу критичну інфраструктуру, при цьому забороняючи завдавати ударів по території РФ.
Хто такий Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво "Номос-Енергія" аналітичного центру "Номос", а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики "Стратегія ХХІ". Головний редактор часопису "Чорноморська безпека" (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.
Удари України по об'єктах нафтової галузі РФ
Нагадаємо, нещодавно ракетним ударом по порту "Кавказ" біля окупованої Керчі ЗСУ частково зруйнували нафтобазу російських окупантів.
Україна продовжує завдавати ударів по країні-агресорці Росії. Йдеться не лише про удари по ворожих НПЗ, які мають дуже гарний ефект, ворога також схвилювало ураження інших об'єктів.
Раніше в Орловській області заявили про атаку дронів у місті Лівни. Там впали два БпЛА на територію нафтобази РФ.
Інші новини про атаки ЗСУ, що можуть вас зацікавити:
- Удари по Кримському мосту: у ВМС натякнули на підготовку нових атак
- Атака на аеродром "Ахтубинськ": під удар потрапив не тільки Су-57
- Удар по каналу доставки БК: нові деталі атаки на корабель РФ в Азовському морі
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
