Зовнішня політика України є продовженням внутрішньої політики. А вона у нас вже не перший рік конфронтаційна – і проти реальних ворогів, і проти уявних, і проти "п'ятої колони". Конфронтаційна по відношенню до РФ і внутрішніх ворогів політика в істеричному і провокаційному варіанті мимоволі поширюється й на інші держави і нашу зовнішню політику в цілому. Саме тому пролунала і заява посла України в Німеччині Андрія Мельника про те, що Берлін повинен допомагати Україні повернути Крим, оскільки німці ще не розплатилися перед нашою країною за звірства нацистської окупації на півострові.
Позиція Німеччини щодо подібних заяв відома. Ми – не перші, хто дражнить німців з цього приводу. Наприклад, поляки час від часу пригадують німцям Другу світову війну, "смикають їх за вуса" і вимагають репарацій. Греки постійно смикають Німеччину через Deutsche Bank, який був одним із найбільших бенефіціарів тих кредитів, які Європа давала Греції, коли та знаходилося в найбільш скрутному становищі. Німецькі уряд і зовнішньополітичне відомство не реагують на такі заяви, як нинішній "стогін" Мельника. Така їхня позиція. Тож цей окремий інцидент так і залишиться інцидентом, просто німці поставлять собі галочку, що Мельник – ідіот, а Україна – це країна, яка призначає ідіотів на відповідальні напрямки роботи.
Однак, якщо дивитися на ситуацію ширше, то Україна часом псує сама відносини з багатьма країнами, співпраця з якими для неї критично важлива.
Росія – це окрема історія, з нею все зрозуміло.
читайте такожСуперечка про Мотор Січі-питання життя і смерті для УкраїниКитай ми самі спровокували, і він уже відправив делегацію до Криму. Китай не визнає Крим російським, але, тим не менш, його представники вирушили на півострів.
У питанні "Мотор Січі" ми плюнули китайцям межі очей, і вони вже звернулися до судів, де Україні тепер потрібно доводити, що вона не буде нічого виплачувати. Позиція Києва в цій історії настільки неоднозначна, що тепер взагалі не ясно, з якого боку нам підходити до китайців. Ми зможемо якось вибудовувати діалог з ними тільки після того, як компенсуємо їм 3,6 млрд доларів, а також судові витрати. Хоча Україна – не настільки багата країна, щоб викидати такі гроші на вітер, причому не відомо, заради чого...
З Іраном ми вже рік сваримося через збитий літак, хоча був мільйон дипломатичних варіантів уникнути конфлікту і домогтися компенсацій сім'ям загиблих, не роздувати скандал, а перевести діалог в компромісне русло.
Але Україна сьогодні не любить компромісів, тому навколо неї утворюється "червоний пояс", починаючи від Словаччини і закінчуючи Польщею. Лукашенко натякав, що готовий співпрацювати з Україною, але ми повели себе так, що Білорусь стала нашим неофіційним ворогом.
Україна перетворилася на сателіта Сполучених Штатів Америки та провідника американських інтересів у Чорноморському регіоні та Східній Європі. Для нас це дуже небезпечно, що доводить історія з китайцями.
У нас немає власної зовнішньої політики, яка б ґрунтувалася на національних інтересах. Не так давно на щорічній зустрічі дипломатів Зеленський підкреслював, що вона повинна бути економічно обґрунтованою і приносити економічну вигоду. А буквально через місяць ми сваримося з Китаєм і записуємо собі мінус 3,6 мільярдів доларів, а з судовими витратами – всі 4,5 млрд.
читайте такожЯк заради "бандерівської дулі" у бік РФ Україна свариться з сусідамиЗ чим у цьому випадку в підсумку залишиться Україна? Наша перевага лише в тому, що серйозні країни і міжнародні організації мають щодо України довгострокову стратегію, і наша функція щодо стримування Росії грає нам на користь. Заради цього стримування нас і використовують, не дозволяючи нам впасти і не віддають нас на розтерзання росіянам, полякам, словакам або угорцям. А тепер до цього списку додадуться ще й проблеми з Німеччиною.
Показовими є зовнішні контакти керівництва нашої країни. Після візиту в ОАЕ в лютому Зеленський більше нікуди не їздив. До нього приїжджала президент Молдови Майя Санду, якій теж нікуди поїхати, а тепер прибув із візитом литовський лідер (у Литви зараз вкрай непроста ситуація в ЄС). Коли Зеленський їхав у Перську затоку, міністр Кулеба анонсував турне президента країнами Близького Сходу і Перської затоки, проте замість турне був здійснений один-єдиний візит в ОАЕ, та й то не повноцінний.
Тобто наші зовнішні контакти на найвищому рівні зведені до мінімуму. А зараз вся зовнішня політика зведена до очікування "дзвінка від бога", тобто від Байдена.
Ми продовжуємо деградувати як держава, негативні тенденції у всіх сферах: економічній, соціальній, епідеміологічній, у сфері розвитку демократії. Україна – не бідна країна, багата природними ресурсами, однак якщо так триватиме ще пару років, ми опинимося у вкрай складній ситуації. Адже навіть ті країни, які, здавалося б, повинні бути нашими союзниками через спільні інтереси, ми самі відштовхуємо, крутимо-мутимо щось своє, дуємо щоки і намагаємося рівнятися на великі країни. Але порівнювати Україну з Німеччиною чи Китаєм – це смішно.
Об'єктивно наш рівень набагато вищий за сьогоднішній, і при правильній політиці ми могли б конкурувати з Росією за перше-друге місце в регіоні колишнього СРСР, Причорномор'я та Східної Європи. Але зараз все це звучить утопічно. Наш рівень сьогодні – це Молдова і Литва.
Павло Рудяков, директор інформаційно-політичного центру" Перспектива", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
