Олександр Лукашенко перебуває при владі в Білорусі вже 26 років. Перші 11 років його президентства я жив у Мінську і бачив усі брутальні репресії проти білоруської опозиції, найбільші були 1996 року, коли Лукашенко планував створити союз із Росією. Потім були протести 1997 і 1999 років, коли він створив співтовариство з Росією, яке потім породило ідею союзної держави. Далі була перерва на 10 років, після чого розгорнувся майдан у Мінську – "Плошча-2010", коли білоруси протягом місяця протестували на центральній площі столиці. Лукашенко був переляканий, але зумів придушити протест.
Досі тривали чергові 10 років затишшя. Протягом останніх років Лукашенку вдалося забезпечити певну фінансову стабільність, стабільним залишався курс. До того ж, він лякав білорусів Україною: "Ви що, хочете, щоб у Білорусі було так само, як в Україні після 2014 року – війна та втрата частини території?". Із прихильника інтеграції з Росією Лукашенко перетворився на незалежника.
Проте для Лукашенка поняття суверенітету полягає в тому, що він – суверен, і все має залежати від нього. Колись на початку свого президентства Лукашенко сказав: "Президент – это ствол, из которого растут все ветки власти". Саме так він і поводився всі ці роки...
Лукашенко за роки перебування при владі придушив традиційні ЗМІ, взяв під контроль газети і телебачення. Та, оскільки вони брешуть уже 26 років, люди їм не вірять, а тому знайшли вихід – соціальні мережі, зокрема, Телеграм. Фактично саме через Телеграм-канали вся Білорусь дізнається про те, що відбувається в країні, а протестувальники організовуються. Втім, не треба багато домовлятися, щоб вийти на протест проти фальсифікації виборів…
Яскравий приклад – дві виборчі дільниці, які знаходяться в одній школі. На одній люди зуміли завадити фальсифікаціям – і там за Тихановську проголосувало понад 70%. На іншій одержали верх фальсифікатори – там "переміг" Лукашенко.
Мінськ давно є опозиційним містом. Але через те, що Лукашенко лякав білоруський народ спочатку Україною, потім – Росією ("Путін нападе"), а себе при цьому називав "єдиним гарантом незалежності", йому вдавалося триматися останніми роками.
Тепер усі зрозуміли, що "царь – ненастоящий", що "король – голий". Навіть дружина блогера, якого Лукашенко кинув до в’язниці і відмовився реєструвати як кандидата в президенти, як виявилося, може його перемогти! Домогосподарка блискуче перемогла на виборах Лукашенка, причому вже у першому турі!
Скільки триватимуть протести, сказати складно. У Мінську живе мій батько, брат та інші родичі. Тож я чудово знаю, що 90% мешканців Мінська – проти Лукашенка. Так, не всі готові виходити на вулиці. Але і в Україні на Майдан виходив не весь Київ…
В Білорусі почали стріляти в народ, поки що – гумовими кулями. Коли в Україні на Майдані почали стріляти, Янукович був змушений втекти. На Лукашенка чекає те саме. Бо 26 років – це забагато. Просто Лукашенко ще не зрозумів, що його час уже минув. Він намагається законсервувати ситуацію і себе в ній. Втім, він уже став анахронізмом. І він уже не може фальсифікувати вибори так, як він робив це завжди – народ уже зовсім інший.
Отже, або Лукашенко придушить протести упродовж тижня, або це триватиме і в серпні, і в вересні, і в жовтні... Не знаю, в якій формі, але люди протестуватимуть. Білоруси намагатимуться якось підтвердити документально, що Лукашенко сфальшував вибори: збиратимуть підписи, розраховуватимуть на міжнародну солідарність, вимагати, щоб Тихановську визнали законно обраним президентом.
Якщо якісь російські сили будуть задіяні в Білорусі задля придушення протестів, це тільки погіршить ситуацію і зменшить шанси Лукашенка утриматися при владі на московських штиках. У нього самого достатньо потужні сили. Так, окремі силовики переходять на сторону народу, скидаючи шоломи.
Утім, режим гнилий, тримається з останніх сил. Лукашенко намагається консолідувати довкола себе омонівців, внутрішні війська тощо. Але й на них він не може довго спиратися, бо всі вони мають своїх дружин та дітей, живуть у суспільстві, і вони побачили, що "король – голий", і більшість за нього не голосує. Тож Лукашенко мусить піти.
Світлана Тихановська, як відомо, сьогодні поїхала до Литви. Це правильне рішення – пересидіти там і не бути в зоні впливу Лукашенка.
Вона проявила себе блискуче: показала себе вірною дружиною, людиною, яка може прогресувати і консолідувати різні сили. Вона пішла на вибори з метою стати президентом лише на півроку і провести наступні чесні вибори. Вона ніколи не декларувала, що буде лідером нації чи лідером опозиції та поведе когось на барикади.
Тихановську треба поберегти, поки її перемогу не буде зафіксовано офіційно. Тепер – слово за народом, який повинен захисти свої голоси. Але наступні п’ять років при владі він точно не втримається в кріслі президента – його час минув.
Юрій Свірко, білоруський політичний експерт, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
