Головним провалом української влади в 2020 році стало різке ослаблення президентської влади. Такого не було ні при Порошенку, ні при Януковичі, ні при Кучмі (Ющенка свідомо пропускаємо): кожен із них зміцнював свою владу, посилюючи вплив на Раду, Кабмін, громадську думку і ЗМІ. Однак президент Зеленський, володіючи на старті величезною електоральною підтримкою (73%) і потужною однопартійною більшістю в парламенті, все це розгубив за рік практично повністю.
У підсумку сама Адміністрація президента скукожилася, як шагренева шкіра, до Офісу президента, всередині якого існують лише президент і його "спаситель" Єрмак, а рейтинги президента скотилися з 73% до менше 30%. Хоча і це дуже високий показник, враховуючи, що Зеленський проявляє себе як бездарний політик, прем'єри змінюються, а авторитет Верховної Ради падає. За таких умов мати 30-відсоткову підтримку населення – це ще не кінець життєрадісного президентства Владимира Зеленского.
Українські політики і олігархи звикли до того, що головна людина в країні – це президент, а найбільша влада – президентська. Головний результат політичного розвитку України в 2020 році – це різке ослаблення президентської влади. За таких умов виконавча гілка продемонструвала свою повну нездатність боротися з епідемією коронавірусу. Нинішній Кабмін – один із найслабших в нашій історії.
Зеленський затиснутий у лещата
Після парламентських і місцевих виборів в Україні сформувалися два потужних полюси, які тиснуть Зеленського: з одного боку, Медведчук і ОПЗЖ, з іншого – Порошенко з Європейською солідарністю. За першими – потужні ЗМІ, другі приватизували націонал-демократичний і націоналістичний електорат на заході країни.читайте такожТри головні провали-2020: як влада замінувала економіку
Ці два полюси з кожним днем все сильніше затискають Зеленського і його політичний табір. При цьому у президента немає явно вираженого електорату, а, отже, в найближчий рік він буде розтягуватися іншими політиками. За 2020 рік Медведчук і Порошенко суттєво посилилися – не в електоральному плані (вибори показали, що вони обидва вже досягли свого електорального максимуму – жоден не отримає більше 15%), а в політичному – з ними рахуються і олігархи, і Москва, і Захід. Зрештою, у них найпотужніші засоби масової інформації.
Не дивно, що Зеленський постійно програє двом цим гравцям.
Втрата керованості
У 2021 році головним викликом, який стоятиме перед командою Зеленського, стане посилення неформальної федералізації України. Стало очевидним, що місцеві влади все менше озираються на Київ і все менше з ним рахуються. Останній приклад: локдаун вихідного дня, оголошений Кабміном.
Це не призведе до розколу країни. Адже ні Дніпру, ні Харкову, ні Львову, ні Києву нема куди рухатися – їх не перенесеш ні в Москву, ні в Європу. Але в Україні доведеться формувати новий політичний ландшафт. Грубо кажучи, Зеленський виявився політичним джокером, який розвалює усталену раніше політичну конституцію.
Дострокові президентські вибори
У 2021 році ймовірні не тільки дострокові парламентські вибори, а й дострокові президентські. Добре видно, що у президента, який заплутався в своїх інтригах із олігархами, немає ані свого політичного курсу, ані свого бачення майбутньої держави. Все це руйнує український політичний ландшафт.
читайте такожЧому обвал гривні в 2021-му неминучийПротести, в результаті яких президент міг би втратити владу, малоймовірні. Але Зеленський може піти, й піти з власної ініціативи. Добре видно, що він втомився, що сумує за новорічними корпоративами і концертами, за блискучими анекдотами і яскравими фразами. Тому цілком можливо, що під наступний Новий рік або навіть влітку він може вийти і сказати: "Я втомився. Я йду".
Що стосується можливих дострокових виборів Ради, то в результаті таких Зеленський отримає інший парламент. Хоча й нинішня Рада вже втрачена для нього. Вже той факт, що спікер Верховної Ради Разумков має власну позицію щодо конституційної кризи, говорить про дистанцію і конфлікт між президентом і парламентом. Просто Зеленський не розуміє, що, раз у парламенту є власна альтернативна позиція щодо вирішення конституційних суперечок, це вже підриває його політичне панування – він уже не головний у державі.
Не виключено, що завтра з'являться нові політичні проекти, очолювані, тим же Разумковим або Дубінським. Адже вони і зараз ставлять себе на один рівень із президентом. Такого в Україні не було жодного разу: якщо Кучма заявляв якусь позицію, то не з'являвся свій "разумков" або "дубинський" з альтернативною думкою; якщо Янукович вносив якийсь законопроект, то ні голова ВРУ, ні навіть найзухваліший депутат не міг висувати альтернативні проекти.
Тож у разі дострокових парламентських виборів рихлий центр, що становить електорат Зеленського, буде продовжуватися дробитися.
Віктор Небоженко, директор соціологічної служби "Український барометр", політолог і соціолог, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
