Україна паралельно з відбиттям російської військової агресії на полі бою запустила дипломатичний трек, спрямований на мирне, але справедливе завершення війни. Київ підтвердив свою чітку позицію: РФ має повністю вивести свої війська з усіх окупованих територій і понести відповідальність за скоєне. У відповідь Росія в особі Путіна вибухнула абсолютно неприйнятними вимогами щодо перемовин і планує долучити Китай до планів із заморожування війни. Утім, поки Кремль марить посиленням співробітництва з Китаєм, у самого Пекіна зовсім інші плани щодо Москви.
В інтерв'ю Главреду генерал-майор запасу, колишній заступник голови Служби безпеки України Віктор Ягун проаналізував, чим продиктована "ультимативна" заява Путіна, розповів, з якою проблемою зіштовхнеться Китай, якщо напряму підтримає РФ і проведення альтернативного "мирного саміту", пояснив, чому сподівання Путіна на президентство Трампа можуть не виправдатися, оцінив готовність Китаю поглинати російські території та назвав терміни виснаження Росії.
Нещодавно глава Кремля Володимир Путін заявив, що агресорка Росія начебто готова припинити вогонь і почати перемовини з Україною, якщо Україна, мовляв, виведе війська з чотирьох своїх же областей та відмовиться від НАТО. Загалом, це абсурдна заява з будь-якої точки зору, особливо в ситуації, коли РФ не може забезпечити цю погрозу військовим шляхом. Як ставитися до такої заяви? Це було послання саме до Саміту миру, чи певним іншим сигналом?
Заява Путіна – це істерика. Росіяни не можуть нічого добитися на полі бою, тому тероризують мирне населення в глибині території Україні, особливо в прифронтових містах, та висувають вимоги, які ніхто не збирається виконувати.
Вони дійсно просуваються приблизно на 100-200 метрів на день і за останні місяці окупували близько 500 м² ціною величезних втрат. На жаль, Росія не має больового порогу, і найближчим часом там навряд чи хтось зчинить галас через великі втрати. Але те, що росіяни йдуть шляхом виснаження, це факт.
Експерти дотримуються точки зору, згідно з якою Росія у військовому та економічному плані розвиватиметься щонайбільше до кінця 2025 року. І у подальшому прогрес російського військово-промислового комплексу та економіки ніхто не прогнозує. Часу в противника обмаль. Він і сам розуміє, що Україна свій больовий поріг вже подолала – коли у росіян можливості зменшуються, у нас вони, на щастя, починають збільшуватися. Ми передбачаємо, що до кінця 2024 – початку 2025 року Україна може вийти на паритет із Росією по боєприпасах та військовій техніці. Єдине, в чому ми не можемо тягатися з росіянами, це людський ресурс. Проте перевага у кількості людей не завжди є ключовим показником, що продемонстрували війни у Ізраїлі, В'єтнамі та Афганістані.
Подивимося, як надалі розгортатимуться події. Риторика Путіна – це підняття ставок. Розрахунок на те, що а раптом проканає. Як у гопників: давайте піднімемо ставки і десь на середині зійдемося, а раптом вони скажуть, мовляв, ну, добре, давайте зупинимося. Але доки Росія не виведе свої війська з усіх територій України станом на кордони 1991 року, ніхто не зупиниться.
Дивіться відео, в якому Віктор Ягун розповів, що загрожує Китаю, якщо він надасть пряму військову підтримку Росії:
Наприкінці 2025 року на Росію очікує тривала стагнація, чи там усе посиплеться, умовно кажучи, протягом декількох місяців?
Важко сказати, чи відбудеться це протягом декількох місяців, але події можуть розгортатися непередбачувано. Як приклад можемо згадати, що трапилося з урядовими військами Афганістану або Південного В'єтнаму. Все в них було нормально – гроші та військова техніка стабільно надавалися. Проте в певний момент щось пішло не так і різко все завалилося.
Ситуація в Росії може змінитися, якщо в певних колах побачать, що політика Путіна призводить не лише до стагнації, а до провалу. Деякі політики і урядовці намагаються підлаштуватися під ситуацію та вже висловлюють думки про побудову соціалізму з "красивим обличчям". Проте кому сподобається, коли у нього почнуть забирати заводи, кораблі та пароплави? Царизм відновити не можуть, тому що нема еліти. Відтворити Радянський Союз не здатні теж, бо треба буде все віддавати і ділитися, чого робити дуже не хочеться. Ніхто нічого конкретного не пропонує, тому вони будують гібридну систему, яка в певний момент перестане працювати. І тоді хтось із багатіїв скаже: слухайте, а навіщо нам це треба? Давайте за спиною всіх фігур домовимося і створимо для себе зовсім інші рамки. Хто має гроші - викрутиться, а з іншими будемо розбиратися.
В будь-який момент у Росії щось може статися. Можливий сценарій "чорного лебедя". Авжеж, хотілося б, щоб все сталося якомога скоріше, але найближчим часом такого розвитку подій я не прогнозую. Втім, росіяни рухаються у потрібному для нас напрямку.
Ситуацію краще аналізувати крізь призму подій на фронті, а не риторики Росії. У росіян все менше бронетехніки, знижуються загальні можливості для ведення війни. Їхніх військових менше не стає, але вони вже або лізуть пішки, або використовують мотоцикли. Причому не професійні мотоцикли, з заводів, а вкрадені в сусідніх селах. Якщо згадати російську пропаганду, треба сказати, що така армія не здатна дійти ані до Львова, ані до Варшави. Не кажучи вже про Берлін, про що вони так мріють.
Росія мріє про консолідацію на дипломатичній арені. Керівник МЗС РФ Сергій Лавров говорив, що Москва використовуватиме "ініціативу" Путіна щодо України і просуватиме її у співробітництві з Китаєм. Як ви гадаєте, чи є загроза того, що Китай і Росія створять свій альтернативний "саміт миру" з метою просування російського порядку денного завершення війни?
Такий захід може відбутися. У Китаї вже казали, що 26 країн підтримують його так званий мирний план, от їхніх представників і можуть зібрати. Проте сподівання Росії на дипломатичному полі марні, подібні кроки не виглядають перспективно. Пекін звинувачував Україну і Захід, що Саміт миру проводився без Росії. От нехай вони спробують провести саміт без України. Що вони зроблять, більше країн зберуть? Зададуть якісь конкретні напрямки? Жодна з ухвалених у Швейцарії позицій не протирічить Статуту ООН. Все у межах правил організації. А що ухвалять на саміті Китаю і Росії? Пропозицію визнати право сильного на окупацію територій? Тоді нехай Китай згодом не ображається на те, що хтось зазіхатиме на його територіальну цілісність, до якої він відносить і Тайвань. Я дуже хотів би подивитися на той саміт і країни, які на нього зберуть.
Проблема Китаю полягає у тому, що наразі він опинився на роздоріжжі: якщо Пекін напряму стане на бік Росії, він вже не зможе бути посередником у багатьох справах, в тому числі і на Близькому Сході, де Пекін хотів стати глобальним гравцем. Китайцям скажуть: ваша позиція вже не є нейтральною. І ті країни, які відмовилися приїхати на Саміт миру, проігнорували подію чи стали нейтральними, опинилися дуже в дуже цікавій ситуації.
І тоді, якщо відбудеться такий саміт, нехай Китай не розчаровується у тому, що в нього не вийшло розвинути відносини з Європою. До речі, вже саме Європа, а не Штати, дуже критично налаштована щодо Китаю. Вже є відчуття, що КНР не вдається побудувати відносини з Брюсселем.
Путін сподівався на політичні успіхи в Європі, але вибори до Європарламенту стали одним із перших дзвіночків того, що 2024-й стане роком його марних сподівань. Так, силі правого та лівого спектрів мали певні успіхи, утім, центристські партії утримали свою перевагу. Ба більше, правий центр змінює свої погляди, і вони вже зовсім не такі, якими їх волів би бачити Путін. Можемо прослідкувати зміни на прикладі не лише італійських (вони колись дуже позитивно ставилися до Росії), але і французьких правих. Подивіться, як змінилася риторика Ле Пен – навіщо їй Росія з усіма проблемами, коли треба захищати Францію. А якщо вона хоче захищати Францію, треба відстоювати інтереси європейської цивілізації. Це якраз те, що наразі робить Україна. Праві чудово розуміють ситуацію, лише Орбан залишився фактично наодинці зі своїми 11 депутатами в Європарламенті.
Крім того, якщо Путін сподівається, що прийде Трамп, і у Штатах зміниться ситуація, то він серйозно помиляється. У США зараз роблять все для того, щоб Україна мала довгострокову підтримку, яка не залежала б від примх президента. І ще невідомо, якою буде політика Трампа, якщо він стане президентом. Я знаю, що люди, які працювали з Трампом, підтримують Україну. До того ж президент у Штатах - не настільки могутня фігура, як хтось думає. Президент обмежений у своїх діях, які суттєво контролюються його командою. Тому подивимося, чим завершаться вибори у листопаді.
На мою думку, політичній риториці Трампа приділяється завелика увага. Ми ж розуміємо, що передвиборча риторика і справжній політичний курс можуть докорінно відрізнятися. До речі, у західних ЗМІ нещодавно описували сценарій, згідно з яким імовірні майбутні домовленості Трампа з Путіним можуть провалитися, і тоді військова підтримка України значно посилиться. Як ви оцінюєте подібний варіант розвитку подій?
Я думаю, що саме так і може бути. Тому що Трамп – парадоксально прямолінійна людина. Можлива ситуація, за якої Трамп прямо поговорить із Путіним і подумає, що той адекватна і нормальна людина. А Путін почне виляти хвостом, адже він – боягуз і брехун, який говорить одне, а потім за декілька місяців робить зовсім інше. Цьому є дуже багато підтверджень, починаючи від його дій на початку президентства і закінчуючи історією про повномасштабний напад на Україну. Всі чули, як Путін та російські представники казали, що нападу начебто не буде.
Якщо Трамп скаже, що домовився з цим хлопцем, а хлопець раптом продемонструє діаметрально протилежну поведінку, реакція Трампа буде непередбачуваною для того, хто його дурить. Тому нехай начуваються.
Як ви оцінюєте рівень військової допомоги РФ з боку Китаю? Чи може Пекін, щоб не потрапити під санкції, певним чином посилити підтримку Москви через, наприклад, КНДР чи Центральну Азію?
Китай може зробити все. Це загалом самодостатній гравець.
Яка допомога Росії з боку Китаю стане червоною рискою для Заходу?
Я не думаю, що Китай почне напряму надавати Росії військову допомогу. Це однозначно стане крахом для Пекіну. Економіка Китаю заточена на зовнішні ринкина зовнішні ринки, самостійно вона працювати не зможе. І обмеження на ринку електричних автомобілів для китайських автівок за допомогою різноманітних податків та ліцензувань теж матимуть свої наслідки.
Китай взагалі бавиться в дуже цікаві ігри. Пекін дуже бурхливо розвиває будівництво і вже набудував в пустелях міста, які нікому не потрібні. Намагається влізти в будівничі проекті в інших країнах, отримує рішучу відповідь і зрештою провалює свої ініціативи. Китайська економіка настільки розігріта, що їй постійно треба десь "випускати пар", але диверсифікація можливостей не завжди вдається.
І якщо західна цивілізація на чолі зі Сполученими Штатами відчує з боку Китаю суттєву небезпеку, Пекін матиме величезні проблеми. Китайський внутрішній ринок не здатен перетравити все, що виробляє КНР. Росія, КНДР, Сирія та інші держави, на які сподівається Китай, в цьому йому теж не помічники. Тому будь-які потуги Китаю щодо прямої військової допомоги РФ будуть просто знищені.
Зрозуміло, що зараз Китай допомагає Росії опосередковано. Ми все це бачимо. Лазівки перекриваються там, де це можливо зробити.
Китай завжди славився зверхньою політичною культурою, а слово "Росія", як писав Збігнєв Бжезінський, свого часу означало для китайців "голодна земля". Що Пекін вимагатиме від Москви в обмін на військову допомогу? КНР забиратиме у неї території чи поглинатиме їх якимось іншим шляхом?
Наразі російські території Китаю не потрібні. Я не вірю, що Китай піде на розширення своїх земель. Є території, такі як Владивосток та частина Манчжурії, які Росія отримала свого часу. І, можливо, вони можуть повернутися до Китаю. Але решту земель КНР навряд чи забиратиме, тому що Пекіну достатньо того, що він уже має.
Китай потребує доступу до ресурсів. Наприклад, є річка Туманна, 15 км якої тече між Китаєм і Північною Кореєю. Це п'ятнадцять кілометрів від кордону з Китаєм і до Японського моря. Зараз вирішується питання про те, що Росія має надати вільний доступ, щоб Росія надала вільний доступ Китайському торговельному флоту для його виходу до Японського моря. На карті можна побачити, що це фактично прямий вихід в океан в обхід Японії і напряму на Сполучені Штати, Латинську Америку і на північний морський шлях. Це дозволить Китаю побудувати на Туманній торговельний порт і забезпечить вихід до бухт Японського моря, які не замерзають – до того ж самого Владивостока.
Китаю зараз потрібні саме такі можливості – торговельні шляхи, спроможності і ресурси. Пекін поки що не готовий поглинати території. Це стане можливим лише за умови початку розпаду Росії, якщо певні народи ухвалять рішення про те, що їм потрібна не самостійність, а інтеграція до Китаю.
Китаю необхідна слабка та контрольована Росія, яка голосує так, як потрібно Пекіну, і підтримує його ініціативи.
Росія співпрацює і з Північною Кореєю. Нещодавно ми чули від Сеулу, що режим Кім Чен Ина міг передати росіянам 5 мільйонів боєприпасів. Раніше були згадки про передані ракети. Які небезпечні озброєння Північна Корея може передати РФ?
Північна Корея може передати лише боєприпаси. Боєприпаси і порохи – це основне, від чого сьогодні залежить Росія. Росіянам потрібні боєприпаси, тому що вони їх бездумно використовують на полі бою і по-іншому воювати не можуть. Лише КНДР має можливості надавати Росії боєприпаси у потрібній для Москви кількості.
Що можна зробити, щоб запобігти постачанням від КНДР до Росії? Важко сказати. Можливо, треба посилити тиск на Північну Корею з боку Сполучених Штатів і Південної Кореї. Наприклад, розгорнути у районі Корейського півострова угруповання військ і підігнати авіаносець, щоб змусити КНДР схаменутися і зрозуміти, що снаряди потрібні, у першу чергу, саме Пхеньяну. Навряд чи є багато механізмів, які можна застосувати проти ніким неконтрольованого північнокорейського уряду.
Технологія будівництва атомних підводних човнів і сучасна авіація – от, що потрібно Північній Кореї від Росії. У Пхеньяні хочуть, щоб підводні човни можна було відправляти ближче до Сполучених Штатів. Тримати їх поблизу узбережжя США для того, щоб намагатися диктувати певні свої вимоги. Наразі КНДР не може підготувати ракети, які здатні швидко літати і загрожувати Штатам, тому вся надія на Росію. Решту озброєнь, навіть не зважаючи на бідність, Північна Корея здатна виробляти сама.
Хто такий Віктор Ягун
Віктор Ягун - український військовий, громадський діяч, генерал-майор запасу Служби безпеки України. У період з березня 2014-го по червень 2015-го року був заступником голови СБУ. Під проводом Ягуна добувалася і оприлюднювалася інформація про участь російських військ і роботу спецслужб у війні проти України на Донбасі. Учасник ООС на Донбасі.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
