Після російських обстрілів енергетичної інфраструктури в окремих районах Києва тимчасово відключили централізоване гаряче водопостачання. У міській владі пояснюють: це вимушений крок, який дозволяє зберегти роботу системи опалення в умовах дефіциту теплової потужності.
В інтервʼю Главреду голова правління Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин розповів, чи допомагає відключення гарячої води уникнути масштабніших аварій, коли можуть відновити гаряче водопостачання у будинках, чи може увесь Київ залишитися без гарячої води та що можуть зробити власники квартир, аби мінімізувати руйнування систем всередині будинку.
У Києві частково, а у Чернігові вирішили повністю відмовитися від гарячого водопостачання для підтримки опалення. Наскільки це дійсно допомагає, і чим може стабілізувати ситуацію з опаленням?
Щоб забезпечити будинок і теплом, і гарячою водою, потрібно умовно 100 одиниць енергії. Котельня або ТЕЦ у штатному режимі здатна ці 100% забезпечувати. Але якщо частина потужностей зруйнована або недоступна, і підключаються менш потужні джерела, які дають не 100%, а, скажімо, 40-50% від доаварійної потужності, то енергії одночасно і на опалення, і на гаряче водопостачання вже не вистачатиме. Це стосується конкретних районів, підключених до певної котельні чи ТЕЦ.
У нормальних умовах приблизно 70% потужності йде на опалення і близько 30% – на гаряче водопостачання.Зараз доступно лише близько 40% від потреби, тому відключення гарячого водопостачання дозволяє спрямувати цю енергію на опалення. Це дає змогу підвищити температуру теплоносія та батарей, тим самим забезпечуючи роботу системи опалення принаймні частково. Не так, як це було у мирний час, але щоб не допустити розмороження труб і підтримувати температуру в приміщеннях вище умовного нуля всередині приміщень.
Тобто це вимушений захід. Важливо, що, як і зазначається в офіційних повідомленнях, така практика застосовується лише в окремих районах, де є дефіцит потужності джерел тепла. Там, де такого дефіциту немає, гаряче водопостачання не відключають – і це правильно. Адже масове відключення гарячої води може призвести до зростання споживання електроенергії через електричні бойлери, що створює додаткове навантаження на електромережі. Тому це саме тимчасовий захід, покликаний допомогти пройти період сильних морозів, зберегти систему опалення і будинки, з подальшим відновленням.
Чи несе тривале відключення гарячого водопостачання ризики для системи? Адже вже з’являється інформація, що в окремих районах гаряче водопостачання можуть не подавати аж до кінця опалювального сезону.
Насправді ситуація є динамічною – за два-три місяці система не зруйнується. Усе залежатиме від темпів ремонту, введення в роботу додаткових потужностей і відновлення джерел теплопостачання. Комунальні служби над цим працюють постійно, і щойно з’являється можливість збільшити потужність або коли на вулиці встановлюється тепліша погода (умовно +5 °C і вище), зменшується навантаження на систему опалення. У такому випадку вивільнена потужність може бути знову спрямована на гаряче водопостачання.
Тобто відключення гарячої води – це вимушений і тимчасовий захід. Якщо воду з системи зіллють, то це не призведе до глобальних проблем. Єдине, що в цих будинках напевно почнуть більше використовувати електричний підігрів води, і це значно підвищить навантаження вже на електричні мережі. На цей період варто звернути особливу увагу на стан внутрішньобудинкових електромереж: перевірити запобіжники, відповідність автоматичних вимикачів номіналам, а за потреби – стан електропроводки. Це допоможе мінімізувати ризики аварій вже в системі електропостачання.
Якщо ж говорити загалом, у районах і будинках, де дефіциту теплової потужності немає, ситуація інша. Київ – це не єдина суцільна система теплопостачання, а кілька відносно автономних підсистем. Там, де дефіцит відсутній, гаряче водопостачання не відключають, і це принципово важливо. Навпаки, у таких районах є сенс максимально використовувати централізоване гаряче водопостачання або, наприклад, можливості дахових котелень. Тому у таких будинках, де немає дефіциту, мешканцям по можливості краще перейти на водопостачання від дахової або централізованої котельні, щоб зменшити споживання електричних водонагрівачів, які є одними з найбільш енергоємних побутових споживачів.
Таким чином вивільняється електрична потужність і електроенергія, що дає змогу зменшити навантаження на мережі та збільшити періоди стабільного електропостачання. Особливо це актуально для Києва, де централізовані та дахові системи гарячого водопостачання вже існують і в багатьох випадках можуть бути задіяні або відновлені в короткі терміни.
Чи можлива ситуація, коли Київ загалом відмовиться від централізованого гарячого водопостачання?
На мою думку, це було б неправильним рішенням з кількох причин. По-перше, централізоване гаряче водопостачання сьогодні в більшості випадків дешевше для споживача, ніж підігрів води електричними бойлерами, з урахуванням вартості електроенергії.
По-друге, повна відмова від централізованого гарячого водопостачання означала б різке зростання електроспоживання. Щоб покрити таке навантаження, теоретично довелося б будувати один-два додаткові енергоблоки рівня атомної електростанції. В умовах, коли енергосистема й так працює з дефіцитом потужності, це виглядає нереалістично. Тому логіка має бути протилежною: там, де є технічна можливість швидко відновити або зберегти централізоване гаряче водопостачання, це потрібно робити якомога оперативніше.
Щодо нинішніх відключень важливо уважно читати офіційні повідомлення. По-перше, йдеться лише про окремі мережі або підсистеми. По-друге, це тимчасовий захід. По-третє, в районах, де дефіциту потужності немає (а такі підсистеми в Києві, на щастя, досі існують) централізоване гаряче водопостачання не відключатимуть.
Ситуацію можна порівняти з графіками відключень електроенергії. Коли потужності не вистачає, її подають почергово – вимушено і тимчасово. Але мета завжди одна: після відновлення ресурсів повернутися до нормального режиму.
Більше того, у багатьох містах ми вже пожинаємо наслідки відмови від централізованого гарячого водопостачання в минулі роки. Масове використання електробойлерів призводить до пікових навантажень: вони вмикаються одночасно, без таймерів і затримок, що створює додаткові проблеми для електромереж і, зрештою, збільшує кількість і тривалість відключень.
Тому, якщо в місті є великі житлові комплекси, які можуть відносно швидко перейти або повернутися до централізованого гарячого водопостачання, це може суттєво допомогти не лише їм самим, а й усій міській енергосистемі. Це дасть змогу зменшити електричне навантаження, подовжити періоди стабільного електропостачання і не витрачати дефіцитну та дорогу електроенергію там, де можна обійтися дешевшим ресурсом – природним газом або централізованим теплопостачанням.
Водночас там, де стоїть вибір між збереженням системи опалення і підтримувати хоча б мінімальну температуру в приміщеннях – 10-15 °C за рахунок відключення гарячого водопостачання, аніж допустити аварії та руйнування інфраструктури, то, звичайно, це потрібно робити.
Якщо говорити про каналізацію, то зараз, наприклад, ми бачимо ситуацію на Троєщині, де вже з’являються заклики ледь не копати вигрібні ями чи встановлювати альтернативні системи. У зв’язку з цим виникає питання: наскільки серйозним є ризик того, що під час тривалих відключень каналізація взагалі перестане працювати – не лише на Троєщині, а й в інших районах міста? І наскільки апокаліптичні прогнози, які зараз час від часу лунають, відповідають дійсності?
Будь-які прогнози нині мають обмежений сенс, адже ми не знаємо ні масштабу, ні кількості можливих ударів по інфраструктурі. Теоретично можна спробувати зруйнувати все. Але якщо виходити з того, що ми бачимо на практиці – з роботи київських комунальників, теплоенергетиків і електроенергетиків, – то проблем набагато менше, ніж ті, якими вони могли б бути з огляду на масштаб і системність пошкоджень. Фактично, міські служби працюють дуже ефективно. Жодне умовне мирне місто на кшталт Берліна, Відня чи Лондона не впоралося б з такими викликами в аналогічних умовах. Навіть їхні порівняно невеликі аварії в мирний час часто призводять до значно серйозніших наслідків.
З точки зору каналізаційних мереж, вони функціонують, якщо температура повітря вище нуля. З цього приводу нещодавно були коментарі від "Київводоканалу": як правило, зовнішні мережі прокладені нижче глибини промерзання, тож у більшості випадків вони залишаються працездатними. У своєму будинку можна постаратися підтримувати мінімальну температуру, щоб система працювала без перебоїв.
Корисно закрити продухи в підвалах або забезпечити невеликий додатковий підігрів – це набагато ефективніше, ніж, наприклад, копати вигрібні ями. Насосне обладнання у системах водопостачання та каналізації зарезервоване, і, як показує практика, кияни не залишалися без води більше доби.
Тому тут варто подякувати постачальникам і водночас допомогти зі свого боку – у межах власної відповідальності за будинок. Багатьом є що зробити додатково, щоб максимально відтягнути період, коли навіть теоретично щось може замерзнути, а там уже й весна.
На щастя, вже з’явилося чимало дописів від мешканців ОСББ, які діляться своїм досвідом: як вони пройшли цей складний період, перевірили свої системи, мінімізували збитки. Саме про це і потрібно говорити – що є конкретні дії. І замість того щоб перекривати дороги, краще зібратися у своєму будинку, подивитися, що можна зробити, аби він якомога довше утримував тепло. Навіть якщо тепла подають небагато, цього може вистачити, щоб зберегти власність – квартири, ремонти, сантехніку та інше майно. Фактично це і буде проявом хорошої якості українців – уміння згуртовуватися та самоорганізовуватися, щоб зберегти свої будинки і водночас допомогти тим, хто сьогодні забезпечує постачання послуг.
Ми бачимо окремі випадки, коли через розмерзання або зношеність труб відбуваються прориви, і будинки затоплює гарячою водою. Такі відео вже з’являються в мережі. Відповідно виникає питання: наскільки швидко в таких випадках можна відновити опалення й водопостачання, і чи можлива ситуація, коли окремі будинки залишаться без опалення до кінця сезону?
Усе залежить від масштабу пошкоджень. У більшості випадків відновлення є можливим. Але це потребує організованих дій: мешканцям потрібно згуртуватися, знайти фахівців – сантехніків, зварювальників – і діяти планомірно, обов’язково координуючи роботи з керуючими компаніями та постачальниками теплової енергії.
З того, що можна спостерігати зараз у соцмережах, чатах і відео, йдеться переважно про локальні, точкові аварії. Масових, системних руйнувань на рівні повного виходу з ладу внутрішньобудинкових мереж – таких, як це колись було в Алчевська із повним "розморожуванням" систем, – наразі не видно.
На щастя, сьогодні є і матеріали, і технічні рішення для відновлення: фітинги, труби, тимчасові з’єднання, у тому числі без зварювання – пластикові чи металопластикові. У більшості випадків систему можна відновити до працездатного стану, якщо не гаяти час.
Ключовий момент – не шукати винних, а допомагати один одному. Причина цих аварій зрозуміла, це країна-сусід, і зараз важливо не заважати процесу відновлення, а навпаки – включатися в нього. Це той момент, коли всі мають "відпрацювати" спільно.
Другий важливий висновок – не розслаблятися після завершення опалювального сезону, а зробити висновки й підвищити надійність систем: замінити проблемні ділянки, доутеплити труби, встановити резервне живлення для насосів. І це вже підтверджується практикою: будинки з ОСББ, які готувалися заздалегідь і попереджали мешканців, зараз мають мінімальні проблеми.
У багатьох таких будинках опалення є. Там, де його немає через проблеми з джерелом тепла, внутрішні системи принаймні готові прийняти тепло одразу після відновлення подачі. Не страждає електропроводка, працюють насоси, система залишається керованою – і це критично важливо.
Чим більше буде таких самоорганізованих будинків, тим легше місто проходитиме навіть за умови обстрілів. Гарантувати повну безпеку в умовах війни, звісно, неможливо. Але ми можемо говорити про мінімізацію ризиків на майбутнє і максимально швидке усунення вже наявних проблем.
Варто пам’ятати: багато заходів із підвищення стійкості системи одночасно зменшують майбутні платіжки. Те ж утеплення теплопроводів означає менші втрати тепла і менші витрати. Те саме стосується насосних систем: у тих будинках, де встановлені інвертори або генератори, системи продовжують працювати навіть під час відключень.
Якщо місто виконує свою частину – подає тепло, – а будинок готовий його прийняти, система працює. Якщо будинки виявилися неготовими, це означає, що потрібно зробити висновки і наступного разу бути краще підготовленими. Варто усвідомлювати, що багатоквартирний будинок – це спільна власність: від умовної труби на горищі може залежати стан ремонту у квартирі. Це не сукупність окремих хат, де кожен відповідає лише за себе, – будинок працює як єдине ціле.
Це можна порівняти з різницею між приватним автомобілем і громадським транспортом. У власному авто ви їдете куди хочете й коли хочете, але кожен кілометр коштує значно дорожче. У громадському транспорті кермо лише у водія, ви рухаєтесь за маршрутом і зупинками, зате це дешевше. Так само і з багатоквартирним будинком – він має працювати як єдина система.
Якщо співвласники, а в Києві всі вони фактично є гривневими мільйонерами з точки зору вартості своїх квартир, об’єднаються і самоорганізуються, то за відносно невеликі кошти можна зробити будинок у кілька разів безпечнішим і на 10-20% енергоефективнішим. До того ж існують і існували можливості співфінансування. У Києві, зокрема, працювала програма 70/30, а також програми підтримки встановлення резервних джерел живлення, якими вже скористалися багато будинків.
Тому варто шукати можливості, але головне – гуртуватися. Колективні рішення завжди значно дешевші, ніж потім робити ремонт в одній окремій квартирі через те, що свого часу не скинулися навіть по 100 гривень на утеплення десяти метрів труб.
Що можна порадити тим, хто вже зараз думає, як покращити умови проживання в будинку, де є перебої або тривала відсутність опалення?
Насамперед варто зосередитися на простих, але дієвих кроках на рівні будинку. У багатьох містах, наскільки відомо, з систем зливали воду, щоб уникнути розмерзання. Відповідно, мінімум, що потрібно зробити, – отримати доступ до підвалів і технічних приміщень. У будинках з ОСББ або ЖБК це зазвичай простіше, але і з керуючими компаніями це питання можна вирішити.
Далі варто створити невелику ініціативну групу мешканців, яка проконсультується з фахівцями або майстрами: де доцільно злити воду, і як це зробити, щоб не створити "болото" в підвалі чи "ковзанку" біля будинку; які ділянки є найбільш уразливими. Обов’язково варто оглянути підвали: закрити продухи, утеплити вікна, ліквідувати щілини. Для цього часто достатньо пінопласту, плівки чи інших доступних матеріалів. Зібравшись на пів дня, мешканці можуть суттєво зменшити тепловтрати будинку.
Якщо на горищі або в підвалі є відкриті, неутеплені труби опалення, їх варто доутеплити. Бажано використовувати нормальний утеплювач, але навіть тимчасові рішення значно покращують ситуацію. Це дає додатковий запас часу: коли систему знову запускають, ризик розмерзання зменшується з годин до діб.
Окрему увагу варто приділити стоякам у місцях загального користування. Якщо двері або вікна там постійно відкриті, холодне повітря потрапляє всередину і створює ризик аварій. У таких місцях можна тимчасово закрити отвори плівкою, ущільнювачами, поролоном або іншими матеріалами. Якщо ж якийсь стояк не використовується, його доцільно правильно злити й залишити в сухому стані, щоб уникнути пошкоджень.
Показово, що масових випадків розмерзання систем у будинках не спостерігається. Це означає, що в більшості випадків і комунальні служби, і самі мешканці спрацювали досить оперативно.
Зараз ключове – згуртуватися і допомагати насамперед самим собі. Реагувати на проблеми на рівні будинку значно швидше й ефективніше, ніж чекати втручання ззовні. Простими діями – у власній квартирі, на сходовій клітці, у підвалі – можна зробити більше, ніж тривалими зверненнями до різних інстанцій.
Саме такі практичні поради ми, зокрема, регулярно публікуємо як асоціація: зробіть кілька конкретних кроків – і це дозволить не лише мінімізувати ризики, а й познайомитися з сусідами, згуртуватися і бути готовими до складних періодів.
Повністю вирішити всі проблеми зараз неможливо – масштаби пошкоджень безпрецедентні. Але мінімізувати наслідки, пройти цей сезон більш-менш прийнятно і підготуватися до наступного цілком реально. За умови, що не чекати, поки хтось прийде і зробить це за вас, а починати з власного будинку. І саме тоді ворогу стане очевидно: такі дії не працюють.
Про персону: Вадим Литвин
Вадим Литвин — український експерт у сфері енергоефективності, енергоаудиту та енергоменеджменту. Голова правління Асоціації енергоаудиторів України. Працював над впровадженням систем моніторингу енергії й аудиту, а також є автором публікацій та вебінарів з енергоефективності, включно з темами налаштування індивідуальних теплових пунктів та підготовки будівель до холодного періоду.
Є автором матеріалів для українських медіа на тему підготовки будинків до відключень енергопостачання, зокрема в умовах дії обмежувальних заходів чи аварійних ситуацій.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
