У неділю, 21 липня, президент США Джо Байден заявив про вихід з президентських перегонів. Очільник Білого дому заявив, що таке рішення є правильним і зараз слід зосередитися на завершенні своєї президентської каденції протягом строку, що залишився. Паралельно Байден висловив свою підтримку віцепрезидентці Камалі Харріс, яка стала головним фаворитом Демократичної партії на майбутніх виборах.
В інтервʼю Главреду політичний експерт, керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок розповів, чому демократи зробили ставку на віцепрезидентку з антирейтингом та чого чекати Україні від результатів виборів.
Рішення Байдена знятися з президентських перегонів багато експертів називають рішенням, яке ухвалили із запізненням. Чи вважаєте ви його таким, і наскільки воно може змінити позиції демократів у США?
З огляду на історичне минуле легко говорити про те, чи пізно ухвалене рішення Байдена. Зараз можна будувати версію про те, що Байдену було б ідеально взагалі не висуватися на праймеріз, а запропонувати зробити це комусь іншому, аби ця процедура відбулася за американською традицією.
Однак тут є одне "але", бо знецінювати надбання Байдена, яких він досяг упродовж своєї політичної кар'єри – не зовсім правильно. Мені невідомо, як би зрозуміли це рішення виборці демократів навесні, адже навіть минулого року були випадки, коли Байден забував тексти, не туди пішов, спіткнувся, впав. Західна преса, особливо проросійські блогери, постійно спекулювали на цій темі, і республіканці, звісно, теж про це багато писали.
Наприклад, Трамп постійно насміхався над віком Байдена, але серед демократів він – беззаперечний лідер, що складно підважити. Йому треба було ухвалити рішення про зняття з перегонів, підготувати наступника, тож це – ідеальний варіант. Тому з огляду на минуле, так, рішення ухвалено запізно, але у поточній ситуації краще зараз, ніж ніколи.
Як би там не було, таке рішення ухвалили до з'їзду. І те, що зараз демократи вийшли на консолідовану, погоджену позицію і в плані наступника, і в плані збереження Байдена на посаді я розцінюю як прагматизм у Демпартії США, який був досягнутий за рахунок різних фактів. У тому числі і дуже потужного тиску донорів та величезної медійної кампанії у пресі, яка прихильна до демократів.
Тобто це така внутрішньо-демократична партійна історія, яка тривала з моменту завершення дебатів. Тут немає нічого кримінального, це звичайна медійна кампанія, до якої вдаються для формування суспільної думки в США. Бо у Байдена є прихильники, адже він – постать історичного масштабу, і вони розчаровані його рішенням. Але партійний прагматизм у Демпартії переміг, і це дуже добре.
Як ви гадаєте, як зараз можуть діяти республіканці? Адже вже лунала заява від "віцепрезидента Трампа" Венса, який закликав Байдена піти у відставку (хоча пізніше була заява, Що Байден залишиться на посаді президента до кінця свого терміну). Наскільки ця заміна у демократів болюча для республіканців?
Заява Венса прозвучала до цієї історії (але стовідсотково республіканці знали про підготовку рішення Байдена), і політик у ній натякав на те, що, мовляв, через вікові особливості, стан здоров'я Байден відмовляється від участі у президентських перегонах. Якщо прочитати лист Байдена, який він опублікував, то у ньому немає жодного слова про те, що він несповна розуму і скаржиться на вік. Тому Венс може відкласти свої міркування дуже далеко.
З точки зору політтехнології, Байден вчиняє правильно. Втім, треба зрозуміти, що це рішення не є виграшним варіантом для республіканців. Адже є кандидат від демократів, Камала Харріс, і тепер він буде активно долучений до кампанії. А передвиборча кампанія – це велике фізичне навантаження. У певний момент, ймовірно, Байдена знайшли чим переконати.
Але кампанія – це не посада президента. Тому що президент – це апарат та представницький статус. Дійсно, він має функції виконавчої влади, але це машина, яка працює і дотягне його каденцію без проблем. Байден вже давно вже перейшов на 3-4 денний робочий тиждень, але для президента країни це не є катастрофою. Зрозуміло, що республіканці будуть спекулювати на цьому, тим паче, що уся їхня кампанія побудована на популізмі. І це не спрацює, тому що жоден лікар не скаже, що Байден неспроможний через своє рішення чи стан здоров'я виконувати обов'язки та повноцінно брати участь у кампанії.
Тому я більше ніж переконаний, що невдовзі у Республіканській партії від цієї риторики відійдуть, адже їм треба буде бити не по Байдену, а по Камалі Харріс. До речі, одразу після оголошення їй підтримки Байденом, республіканці запустили рекламну кампанію проти Харріс, де назвали її непрофесійною. Бруду буде дуже багато, тому що це елемент будь-якої виборчої кампанії незалежно від країни, партії тощо.
До речі, чому з-поміж усіх кандидатів обрали саме Камалу Харріс (адже окрім неї називалися і губернатори, і міністри, які схожі за стилем ведення політики на Байдена)? Тим паче, що у неї наразі доволі великий антирейтинг.
Згідно внутрішніх соціологічних досліджень у США будь-який інший кандидат від демократів мав кращі шанси, ніж Байден. Звісно, є момент антирейтингу, але тут ключову роль зіграли донори, які готові під когось виділяти кошти. Не факт, що Ньюсом або Буттіджич отримали б таке шалене фінансування, і це – теж дуже серйозний показник.
Донори вірять у Камалу Харріс. І рішення щодо неї готувалося кілька тижнів, ще з дня проведення дебатів, а не виникло за півгодини. Тут великою мірою позначається, по-перше, її політичний досвід. За всієї поваги до губернаторів, у Харріс досвіду, все-таки, трохи більше, та й статус віцепрезидента теж чогось вартує. По-друге, ймовірно, у Демпартії була проведена внутрішня соціологія, яка показала її найбільший потенціал.
Однак саме рішення донорів тут могло бути визначальним, адже будь-яка кампанія потребує фінансування. Для порівняння, в Україні бюджет президентської кампанії стартує приблизно від 10 мільйонів доларів на умовних 30 мільйонів мешканців (з яких тільки 100 тисяч – застава), тоді як у США він у 10 разів більший. Але схема аналогічна, адже і там побудувати кампанію без грошей нереально. Однак у США це прозоро, адже суму, яку збирають, одразу оприлюднюють. І навряд чи донори вкладають кошти бездумно, тому, скоріше за все, у Харріс найбільші шанси попри негативну риторику.
Судячи з нещодавніх опитувань у США та результатів дебатів, Байден був доволі зручним кандидатом для Трампа, адже на його тлі він виглядав більш виграшною кандидатурою. Зважаючи на заміну, які зараз шанси Трампа?
У виборах спиратись на власні симпатії – справа невдячна. Тут потрібно проводити заміри парі Харріс-Трамп, яких публічно ще не було. Дійсно, західні медіа давали Трампу до +9% переваги над Байденом. А от у випадку з Камалою Харріс шанси рівні. Потрібно провести нові дебати між Трампом і Харріс.
У Трампа є досвід, коли його суперником була Хіларі Клінтон. Тому і тут не варто поспішати з висновками, адже не факт, що фактор жінки зіграє на руку Камалі Харріс. Швидше за все, американці будуть оцінювати її з точки зору яскравості кампанії, проголошуваних меседжів тощо. Але Камала Харріс – доволі яскрава персона. До того ж, вона набагато молодша, а будь-який молодший кандидат за Байдена виграє у Трампа. Коли Трамп змагався з Клінтон, віковий ценз не був дуже потужним, то зараз він є визначальним. На секундочку, Трампу 78 років, а в 2016 році та зараз – це дві різні людини, адже вік бере своє. Тому у Камали Харріс є серйозна фора в плані віку.
Багато експертів передбачають виникнення правової колізії через те, що Байдена обирали на праймеріз, а тепер він відкликає свою кандидатуру, тому республіканці принаймні можуть спробувати її оскаржити. Зважаючи на те, які рішення Верховний суд США ухвалює щодо Трампа, наскільки ймовірний сценарій?
Історія з обранням кандидата на праймеріз – це традиція, якої дотримуються, а не закон. Причому дотримуються дуже серйозно – на рівні штатів праймеріз погоджуються з урядом штату тощо. Але я не думаю, що це стане причиною для оскарження. Адже Байден відмовився особисто, які питання? Праймеріз провести не можна, з'їзд ухвалює рішення.
Виходячи з ситуації, що склалася, процедура ad hoc, тобто відступу від традицій, є будь-де. Тому я не поділяю думки про те, що республіканці знайдуть законні підстави для оскарження кандидатури від демократів.
Щодо Трампа вже звучали різноманітні прогнози, і багато хто говорить про те, що загалом невідомо, що від нього чекати, тому що він доволі непередбачувана людина. А чого чекати Україні від Камали Харріс, якщо вона виграє вибори?
Складно сказати, чого нам чекати від неї особисто. Але треба розуміти, що в умовах збереження демократів у влади, і ми, і Європа вже розуміємо, куди рухатися. Дуже важливим моментом є євроатлантична співпраця. Зверніть увагу – коли постало питання про допомогу США Україні та використання пакету на $61 млрд, кількість дипломатичних вояжів високопосадовців Європи до Вашингтона була просто неймовірною. Під час цих візитів європейці намагалися переконати сенаторів та конгресменів, аби ті проголосували, тому що економіка Європи не витягне потреб України і не забезпечить непросування війни далі. Європейці розуміють, що вони – наступні. І, можливо, перемога демократів – це якраз і способом збереження євроатлантичної співпраці за поточних умов.
Навіть якщо уявити Трампа на посаді очільника Білого дому, то можлива ситуація, коли президент блокуватиме допомогу, яку ухвалить Конгрес. Можна судитися, але в цей час українці гинутимуть. І європейці розуміють, що Путін підійде ближче.
Путін чудово розуміє, що Трамп – провокатор. Чого вартує його історія з Кім Чен Іном, з яким підписали угоду про ядерне роззброєння, але три зустрічі підряд нічого не дали Трампу, і він пішов.
Для України збереження демократів при владі у США – це прогнозованість. Ми вже навчилися на них тиснути (це видно по зміні риторики після знищення НПЗ в Росії). І я більш ніж переконаний, що згодом американці дадуть нам і дозвіл на використання ATACMS по території РФ, що суттєво змінить наші майбутні переговорні позиції.
Позицію Трампа опублікував Джонсон – Україні потрібно відмовитися від Криму, Донбасу та сідати за стіл переговорів. Не виключаю, що в кінцевому результаті з демократами може бути інакше, але формально ніхто нічого підписувати не буде і затискати пальці в двері, як Трамп, теж не буде. Тому нам комфортніше працювати з демократами.
А, відповідно, хто з двох кандидатів більш вигідний для росіян – Харріс чи Трамп?
Їм байдуже, вони робитимуть своє. Тому що стратегія Білого дому залишається завжди однаковою: управління ризиками з метою недопущення ескалації. Незалежно від того, хто його очолює – республіканці чи демократи. Єдине, що Трамп, якщо почитати його програму – дуже імпульсивна і непередбачувана політична постать, з якою працювати дуже складно. Трамп відчуває силу, і коли він бачить, що нічого не може зробити, то розвертається і йде.
Хто такий Валерій Клочок
Валерій Клочок - громадський та політичний діяч, магістр державної служби.
З 2017 року активно займається політичною та економічною аналітикою.
З 2022 року – керівник Центру громадської аналітики "Вежа", голова благодійного фонду "Нова дорога".
З 2020 по 2022 рік співпрацював з незалежною неурядовою організацією Growford Institute (Think Tank), яка здійснює стратегічні глобальні дослідження у сфері економіки та фінансів, оцінює системні ризики та розробляє оптимальні моделі економічного розвитку для країн, регіонів і світу в цілому.
З 2016 по 2018 рік – голова центрального виконавчого комітету всеукраїнської партії.
З 2006 по 2016 рік – керівник прес-служби народного депутата, керівник прес-служби всеукраїнської партії.
З 2010 року – дотепер – засновник, директор приватного підприємства.
З 2005 по 2006 рік – головний консультант секретаріату депутатської фракції у Верховній Раді України ІV скликання.
2005 рік (з березня по жовтень) – начальник відділу з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю (прес-служба) Державної митної служби України, радник митної служби ІІІ рангу.
З 2004 по 2005 роки – прес-секретар депутатської групи у Верховній Раді України ІV скликання.
З 2003 по 2004 роки – інспектор відділу освіти районної державної адміністрації.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
