Микола Маломуж

Це надзвичайно чутливі теми! А політики першого рівня протягом всього періоду незалежності України (особливо протягом останніх років) постійно використовували ці болючі теми для завоювання влади, створюючи цим передумови для розбалансування суспільства, протистоянь на релігійному, міжнаціональному, мовному ґрунті. І все це на догоду своїм політичним і клановим інтересам. Таким чином вони фактично знищують націю, ведуть до розколу, послаблюють країну як внутрішньо, так і перед зовнішніми конкурентами й агресорами. Своїми ж діями ці політики скоюють великий злочин проти українського народу. Конкретні сценарії ми відчули під час виборів в 1990-х, у 2000-х роках, які призвели до сьогоднішніх великих проблем.

Прибуття військових контингентів НАТО до Польщі та Прибалтики — це реальне укріплення східних кордонів НАТО. Росія намагається використати цей факт для нових конфронтаційних сценаріїв. І прийняття на озброєння новітньої гіперзвукової зброї Росією — це складова нової гонки озброєння. Який вихід? Водночас із укріпленням східних кордонів США, всі члени НАТО разом із країнами "Великої двадцятки", а також Росією та Україною повинні вийти на комплексний план врегулювання ситуації в рамках глобальної безпеки і створення "дорожньої карти" по "гарячих точках" (Україні, Сирії, Іраку, Афганістану) та організації боротьби з ІДІЛ. Це повинно бути проведено на великому міжнародному форумі керівників всіх країн, де слід прийняти зобов’язуючі документи щодо цих програм та механізми реалізації. Необхідно зняти загрозу нової глобальної світової війни.

Паралельно з трагічними сторінками війни на сході України існують і злочинні інтереси. Часто вони є не тільки з боку Росії та бойовиків, але й з боку представників української влади та військових. За свідченнями військової прокуратури, СБУ, патріотичних командирів, які безпосередньо воюють в зоні проведення АТО, на Донбасі щоденно переміщуються величезні потоки контрабанди: вагони вугілля, будівельні матеріали, продукти харчування, а по оперативним каналам — наркотики, зброя. На цьому наживаються представники як Росії, «ДНР» і «ЛНР», так і представники військових, правоохоронних та владних структур України. Щомісяця йдуть обороти на сотні мільйонів доларів! Ці факти знецінюють нашу потужну ідею захисту держави, деморалізують військових і командирів у зоні АТО, формують корупційну складову в державному секторі, що призводить до затягування війни.

Загалом, існує 18 стратегічних точок, де бойовики і російські війська можуть розпочати масштабні операції або системні провокації: Маріупольський та Донецький напрямки, Авдєєвка, Піски, Ясинувата, Світлодарська Дуга, Станиця Луганська та низка інших, де йдуть системні накопичення військ і представників озброєних формувань, які постійно порушують "режим тиші" і провокують на збройне протистояння.

Головна стратегічна помилка полягає в тому, що і військове командування, і політичне керівництво країни, крім «мінського формату», не відпрацювало паралельно більш потужний та ефективний міжнародний формат по врегулюванню ситуації на сході України за участю потужних країн. Це могли б бути США, країни ЄС, Китай, Індія, Японія, які, до речі, неофіційно давали згоду на такі формати. Такий клуб країн змусив би Путіна піти на сценарій реального врегулювання ситуації аж до відбудови Донбасу. Адже ці країни могли б висунути критичні умови для Росії та особисто Путіна.

При наявному форматі вирішення проблем (а це — «мінський формат») перспектив немає. Але чинна влада орієнтується виключно на цей сценарій. За таких умов на Донбас чекає тільки одна перспектива — "випаленої землі".
Що може бути реальним виходом із ситуації? Перезавантаження самої влади, прихід на керівні посади професіоналів високого рівня, які вміють сформувати програму виходу з кризи, користуються довірою всього суспільства України як на сході, так і на заході країни, мають довіру великих міжнародних партнерів та готові разом із ними реалізувати програму щодо стабілізації ситуації в Україні.

Стратегічні потоки контрабанди контролюються провладними структурами та представниками правоохоронних органів. Ні одна системна контрабанда не може бути організована без санкції керівників відомств або оточення президента, оскільки вона була б виявлена на першій стадії підготовки та нейтралізована. Тому тільки зміна керівників у спецслужбах та правоохоронних органах на професійних і незалежних людей може знецінити контрабанду і не дозволити «кришувати» її навіть із найвищого рівня влади.

Путін обрав стратегію формування нового геополітичного простору на сході Росії. А це — Україна, Білорусь, Прибалтика. Тому, зайшовши на Донбас, він без видимої перемоги (а це, як мінімум, контроль над цими територіями через своїх ставлеників) не піде звідти.
У даній ситуації керівництво України підіграло йому, уклавши Мінські угоди, які він намагається реалізувати за своїм сценарієм.

Я впевнений, що вирішення проблеми Донбасу не лежить у військовій площині. Тільки об’єднання потужних гравців світу змусить Путіна під критичним тиском на нього вийти з Донбасу, але для цього необхідні нові лідери в Україні. Водночас важливою складовою є оборонна могутність нашої держави. Військове керівництво України на сьогодні не має стратегічного бачення щодо розбудови високоефективних Збройних Сил. Тут необхідна нова концепція і нові професіонали.

Росія не планує включити Донбас до свого складу, але прагне створити квазідержавне утворення — це в її реальних планах. Це може бути потужним важелем впливу на всі процеси в Україні, особливо це перешкоджатиме вступу України до НАТО та інтеграції в Європейського Союзу. Тому у випадку збереження проблеми Донбасу це буде постійна больова точка, на яку давитиме Росія.

Я багато разів протягом двох місяців спілкувався з командою Трампа. І міністр оборони, і глава Держдепу, і віце-президент, і сам Трамп не готові розглядати такі сценарії. Команда нового президента США готова виходити з ініціативами глобального врегулювання ситуації у світі, з конкретними планами дій по "гарячих точках", включаючи Україну, але без здачі інтересів нашої держави. 19-21 січня цього року під час мого особистого спілкування з радниками і новопризначеними міністрами Трампа ця позиція була однозначно підтверджена.

Трамп уже сьогодні змінює свою риторику щодо пріоритетів США, а особливо — щодо Росії. Я був свідком його відвідування ЦРУ вже після інавгурації, де він у зовсім іншому світлі побачив загрози для США та розвитку світових процесів. Тому команда новообраного президента за підтримки Сенату і Конгресу буде суттєво впливати на позицію Трампа.

Сила призведе до нової конфронтації та глобальної війни, яка за участі країн НАТО та Росії може стати світовою. Альтернативою є новий проект, що створюється за ініціативи США та країн "Великої двадцятки", вийти на глобальний проект міжнародної безпеки, провівши масштабну підготовку до форуму "двадцятки" і змусивши владу Росії вийти і на глобальний план врегулювання світових процесів, і на конкретну "дорожню карту" по Україні. З нашого боку потрібна ефективна участь у цих ініціативах перших керівників держави, а за умови їхньої нездатності це реалізувати, буде необхідна ротація керівництва країни.

В першу чергу, цей формат вибрали ми. А західні політики, включаючи Байдена, цей формат підтримують, тому що не знають альтернатив, хоча вони є. Виходячи з досвіду мого власного спілкування в Європі і США, можу сказати, що відчувається системна втрата інтересу до України. Тому риторика підтримки "мінського процесу" і санкцій вигідна західним політикам — так вони знімають з себе відповідальність щодо реального врегулювання ситуації.

Росія та її керівництво вважають, що РФ має перспективу відновлення геополітичного впливу в світі, особливо у так званих "зонах власного інтересу" (а це і є Україна та Сирія). Вони будуть виторговувати і в США, і в Європи нові формати перерозподілу сфер впливу з використанням, в першу чергу, військової потуги Росії. За відсутності альтернативних об’єднаних прогресивних країн світу такий сценарій матиме частковий успіх.

Всі нові лідери, які приходять до влади, будуть відстоювати передусім інтереси власної країни. Послаблення тиску на Росію або більш лояльне ставлення до неї може ґрунтуватися на програмах попередження як глобальних загроз (ядерна загроза, ІДІЛ тощо), так і регіональних, де є інтереси цих країн. Виходячи з цього, можна припустити, що вказані країни будуть готові до сценаріїв стабілізації світових процесів, пом’якшення позиції щодо Росії, але взамін — і суттєвих поступок з боку Росії. Але при цьому вони не торгуватимуть як власними інтересами, так і інтересами інших країн, включаючи Україну.

За відсутності альтернативи "мінському процесу" загроза довготривалого "тліючого конфлікту" є реальною. Паралельно Росія буде відпрацьовувати сценарій дестабілізації ситуації в Україні та формування проросійського лобі, а пізніше — й дестабілізації керівництва в українських владних структурах. При нинішній внутрішній і зовнішній політиці такі сценарії можуть бути реалізовані.
Альтернатива — оновлення влади, заміна її на високопрофесійних патріотичних політиків та використання нових форматів міжнародної кооперації та підтримки.

В першу чергу, російське керівництво планує Крим перетворити на військову базу, яка буде форпостом не тільки проти України, але й для всього регіону і для протистояння НАТО. При глобальних наступальних операціях чинник накопичення зброї і військових частин може бути додатковим масштабним військовим інструментом, навіть при недостатньо вигідних позиціях для наступу.

У Мінських угодах ця місія дійсно не передбачена, але при погодженні всіх членів ОБСЄ вона може бути створена і введена. Водночас ця місія нічого не вирішує, вона не забезпечить ніякої стабільності в регіоні, а, тим більше, не дозволить взяти під контроль державний кордон і лінію розмежування. У неї надзвичайно обмежені функції і можливості. В даний момент Росія використовує це питання для маніпуляцій в переговорному процесі і задля тиску на Україну.

«Режим тиші» практично нереальний з моменту перших рішень, тому що немає для цього політичної волі ні Росії, ні України. Про це свідчить те, що з моменту домовленостей навіть на рівні лідерів країн "нормандської четвірки" у Дебальцево продовжувалися бої з великими жертвами. Тобто реальні механізми забезпечення «режиму тиші» і особливо виконавці цього процесу жодним чином не передбачені. Місія ОБСЄ та контактна група це виконати не можуть.

При наявній системі державного, безпекового та інформаційного контролю в РФ такі сценарії в найближчі два роки малоймовірні. Але приховане масове незадоволення росте. Тому 2018 рік може привести до кардинальних змін, враховуючи настрої в суспільстві, розбіжності в елітах, бізнесі та навіть в оточенні Путіна.

Я співпрацюю з республіканцями вже більше 15 років. Раз на півроку ми збираємося на клубні зустрічі разом із представниками інших країн. Більшість моїх колег і друзів із США увійшло в команду Трампа, і вже частина з них призначена на керівні посади: міністр оборони — генерал Джеймс Меттіс, голова Держдепу — Рекс Тіллерсон, генерал Флінн та інші. Тому логічно, що під час нашого останнього форуму в Вашингтоні на початку грудня минулого року я був особисто запрошений на інавгурацію в якості гостя. На відміну від наших політиків, які їхали піаритися у Вашингтон, я їхав до своїх партнерів і друзів, а також із метою вибудовування добрих відносин між Україною і США. Тому в даній ситуації мені, крім перельоту економ-класом та проживання в готелі, це нічого не коштувало.
Користь буде від прагматичної системи роботи з командою Трампа, яка буде забезпечена тими політиками, які сьогодні мають довготермінові контакти з командою Трампа і можуть презентувати конкретні і вигідні програми співпраці між США і Україною.
Політики, які заявили про поїздку, не мали відношення до команди Трампа, я це знаю особисто. А тепер вони намагаються використати інформацію про цю поїздку з метою отримання політичних дивідендів.

В першу чергу, треба відзначити, що протести йдуть на хвилі результатів виборів. Тому в перші дні після інавгурації вони набули самих пікових масштабів. Після опрацювання законодавчих проектів, соціальних та економічних програм командою нового президента і затвердження їх до реалізації (а це місяць-півтора) буде відчутний спад протестних настроїв. Команда Трампа набуде чітких практичних контурів, і це стабілізує ситуацію в США.

Підтримка України в економічній та військовій сфері буде продовжуватися. За словами Трампа і членів його команди, основний стратегічний курс буде спрямований на врегулювання проблем глобальної безпеки, включаючи створення "дорожніх карт" по врегулюванню конфліктів в Україні, Сирії, Іраку, Афганістану, а також на вибудовування прагматичних економічних відносин з Україною, конкретні програми співпраці з нею в сфері космосу, авіації, сільського господарства, альтернативної енергетики, суднобудування, ІТ-технологій, військово-промислового комплексу. Але основний акцент зроблений на антикорупційну складову цих проектів. І Трамп, і команда пообіцяли, що вони будуть реально боротися з корупцією в органах державної влади України, економіці, особливо там, де є американський інтерес.

В першу чергу, треба відзначити, що протести йдуть на хвилі результатів виборів. Тому в перші дні після інавгурації вони набули самих пікових масштабів. Після опрацювання законодавчих проектів, соціальних та економічних програм командою нового президента і затвердження їх до реалізації (а це місяць-півтора) буде відчутний спад протестних настроїв. Команда Трампа набуде чітких практичних контурів, і це стабілізує ситуацію в США.

Я підтримую високий рівень таємності і конспірації у роботі спецслужб, що підвищує ефективність їх роботи, дає можливість формувати ефективну зовнішню і внутрішню політику керівництва держави та позбавляє можливостей використовувати спецслужби в маніпуляціях та піар-акціях. Висококласна спецслужба оцінюється не за риторикою і красивими виступами, а за реальними результатами: стабільна країна, ефективна економіка, успішна зовнішня політика та надійна безпека.