Загроза скорочення або згортання військової та фінансової допомоги Україні у війні з Росією з боку країн Заходу наростає. Події останніх днів викликають серйозні побоювання. Йдеться і про прийнятий у США тимчасовий бюджет, який не передбачає допомогу Україні, і про те, що Бундестаг не підтримав відправку німецьких ракет Taurus до нашої країни, і про низку інших моментів.
Політичний та економічний експерт Тарас Загородній в інтерв'ю Главреду розповів, чому Україна може втратити допомогу США і європейських країн, як це відіб'ється на театрі бойових дій, наскільки велика загроза заморозки війни, що це означатиме, і коли Росія після невеликого перепочинку почне тероризувати Україну знову.
Що, на ваш погляд, означає підписання Байденом тимчасового бюджету США без допомоги Україні? Чим це обумовлено і чи може стати першим кроком на шляху до суттєвого скорочення допомоги нашій країні з боку США?
Необхідно чітко розуміти, які ризики Україна контролює, а які – ні. Ми не контролюємо голосування в Конгресі та внутрішньополітичний порядок денний США. Однак наші депутати повинні вести кулуарні переговори з американськими партіями (але так, щоб вони не визнали це втручанням у внутрішні справи США), а також спілкуватися з народом США (адже якщо американський народ підтримує Україну, то й американські еліти будуть підтримувати). А от контролюємо ми тільки власні ресурси, які повинні бути максимально мобілізовані для виробництва зброї, збільшення стійкості української економіки тощо.
Ми повинні позбутися шкідливої інфантильної звички сподіватися на чиюсь допомогу. Потрібно виходити з того, що наявність західної економічної і військової допомоги є бонусом, а основну роботу повинні виконувати ми самі.
Спецпредставник США з відновлення України Пенні Пріцкер відзначала, що допомога Штатів може скоротитися. І це правильна позиція. Адже американці бачать внутрішні ресурси України, які не використовуються і фактично розкрадаються. Так, МВФ та інші дивуються тому, що наші експортери вивели за кордон 12 мільярдів доларів і їх не повертають, а держава при цьому нічого не робить, щоб повернути ці гроші в країну. Нарешті прокинувся Національний банк, який скоротив час повернення виручки в країну зі 180 до 90 днів. Для сировинників це абсолютно підйомні цифри. Те саме стосується, наприклад, витрат на непродуктивні речі, наприклад, бруківку, і питань із митницею, де до 10-20 мільярдів доларів на рік зникає невідомо куди.
Американці все це прекрасно знають. Звісно, вони не хочуть фінансувати неефективну державну машину, яка не прагне сама себе підтримувати. Адже з американських політиків потім спитають американські платники податків, поцікавляться, куди витрачаються гроші. До речі, в США, на відміну від України, за таке можна сісти.
Тому ми передусім повинні покладатися на власні ресурси. Їх у нас достатньо, і США про це знають.
Ставлення багатьох західних країн до України зараз наступне. Такий побутовий приклад: ви йдете в продовольчий магазин, де на вході стоїть чоловік 30-40 років, не інвалід, і просить у вас гроші на хліб. Що ви скажете в такому випадку?
Виникне питання, чому він не може заробити на цей хліб.
От! Ви скажете: "Іди і працюй!".
Така сама аура зараз створюється довкола України. До нас виникає питання, чому ми не робимо нічого самі, де наша військова економіка. Була війна в 1941-1945 рр., і вся Америка працювала на оборонку. Були талони, були обмеження по споживанню, але всі працювали, як прокляті.
Те саме цікавить і Британію – що ми робимо, щоб ставати сильнішими.
Це закономірні питання, які ставляться дедалі частіше. Необхідно виробляти свою зброю, щоб переносити війну на територію Росії. Інакше, в нинішньому форматі допомоги нам зараз і без перенесення війни на територію РФ, війна затягнеться на дуже довго і не відомо з яким результатом для нас закінчиться.
Хіба американці повинні вирішувати ідіотське питання про оподаткування підприємств, які зараз виконують оборонні замовлення в сфері безпеки? Чи повинні це робити американці? Чи Шмигаль нарешті повинен зібратися і виконати доручення президента? Два тижні тому пройшло засідання в Міністерстві оборони, яке за своєю ініціативою зібрало виробників зброї, підготувало постанову разом із зброярами, яке дозволить вирішити це питання і усунути протиріччя між постановами уряду. Навіть горезвісна Басалаєва, яка очолює Державну аудиторську службу України (ДАСУ) і до якої часто були претензії, зустрілася з Федерацією роботодавців і представила свій варіант постанови, щоб вирішити це питання. Адже саме вона виконує те, що накреативив Шмигаль. Це, виявляється, можна вирішити, навіть заднім числом.
Питання: хто це має вирішувати – американці чи ми? Ми, звичайно!
Весь ресурс повинен йти в оборонку. Тому що нам ніхто не постачатиме зброю, яка переносить війну на територію Росії.
Дивіться інтерв'ю Тараса Загороднього про загрозу скорочення допомоги Україні з боку країн Заходу та ймовірність заморозки війни:
Ви згадали про Taurus... Україні потрібно виробляти свої ракети, щоб не залежати від того, будуть у нас німецькі Taurus чи ні. Тим більше, німці не дадуть використовувати Taurus по території Російської Федерації.
Тож у цьому питанні ми повинні припинити займати інфантильну позицію і просити гроші – потрібно почати заробляти самим, і тоді гроші дадуть. Один із принципів роботи Заходу – "сам собі допомагай, і тоді тобі теж будуть допомагати".
Часто наводжу приклад про те, як Україна взяла на себе відповідальність за безпеку в Чорному морі і зернову угоду. СБУ наштампувала "морських малюків", надводних дронів Sea baby, і почала кошмарити Чорноморський флот РФ скрізь, аж до Керчі, його ракетоносці, танкери тощо. Зрештою, ЧФ РФ почав ховатися. Далі пішли удари по російській ППО, в тому числі українськими ракетами "Нептун". І що ми бачимо? Україна взялася за цю проблему і вирішила її, без допомоги конвоїв НАТО та іншого. І от тепер порти Одеси починають більш-менш працювати. А нам уже не потрібен Ердоган, який продає нас оптом і в роздріб у будь-якому зручному випадку. Це приклад ситуації, коли ми не запитуємо, що і як робити, а беремо і робимо.
А уявіть, що буде, якщо таких дронів, які кошмарять Чорноморський флот РФ, буде 10 тисяч, і вони будуть постійно патрулювати Чорне море. Тоді взагалі постане питання про те, чи зможе Росія зберегти Чорноморський флот у Чорному морі.
Те саме стосується й ударів по території Росії, захисту від Shahed тощо. Ну немає стільки ресурсів у Заходу, щоб забезпечити нам потрібну кількість озброєнь.
Про що свідчить візит глави Пентагону Ллойда Остіна до Києва? Підкреслюється, що цей візит мав засвідчити те, що США продовжать підтримувати Україну. Про яку підтримку тоді йдеться?
Про підтримку в межах того, що до цього вже обговорювалося. Я не думаю, що буде щось ширше. Можливо, Остін приїжджав для того, щоб познайомитися з новим міністром оборони. Швидше за все, може бути прискорення процесу з надання Україні F-16.
Як ви думаєте, американці в результаті проголосують за допомогу Україні і в яких обсягах?
Ніхто не знає, за яку допомогу Україні вони проголосують. Ми повинні розглядати це виключно як бонус: буде бонус більшим – чудово, буде меншим – потрібно викручуватися самим. Ми повинні взяти контроль над безпекою і управління війною до своїх рук. Тому що західні країни за усієї поваги до них не втрачають людей, і не їхні міста знищуються.
Ми повинні виходити з того, що допомоги з боку США може не бути взагалі. Наприклад, якщо завтра почнеться війна з Китаєм, що ми будемо робити? Якщо ми будемо виходити з цього, тоді і мислити ми будемо інакше, і діяти.
Чи можуть США повністю припинити підтримувати Україну у війні проти Росії? Якщо так, то як це може відбитися на театрі бойових дій? За умови, що ми будемо дотримуватися тієї самої лінії поведінки, що й сьогодні, тобто, в принципі, будемо покладатися виключно на допомогу Заходу.
Якщо будемо покладатися на допомогу Заходу, це закінчиться погано. Допомога США може припинитися. Немає зброї, і все. Тоді Росія буде робити все, що хоче, тому що вона сильніша, тому що вона переводить економіку на військові рейки, розвиває своє військове виробництво, шукає можливості перемагати.
Якщо в такому форматі припиняється допомога, то все.
Наскільки ймовірний сценарій війни з Китаєм, про який ви сказали, в результаті чого фокус уваги США зсунеться з України на іншу війну?
Гібридна війна з Китаєм вже триває. Пекін не дає Росії програти війну і м'яко підтримує конфлікт на Близькому Сході, щоб США витрачали свої ресурси. Наступна точка, яку Китай може підпалити – Північна Корея і Філіппіни. Тобто прямого конфлікту може і не бути, але, по суті, війна вже йде. У США просто не буде стільки ресурсів, щоб підтримувати ще й Україну.
Тому ми повинні готуватися до того, що скорочення допомоги США буде. Погано це чи добре – це інше питання. Ми повинні виходити з того, що допомога припиниться, і думати про те, що буде тоді, що ми будемо робити. Для цього необхідно налагоджувати власне виробництво, мобілізувати ресурси, змушувати банки кредитувати оборонку. Адже якщо банкіри не хочуть фінансувати оборонку, навіщо вони тоді потрібні? Адже вони забирають ресурси у реального сектора економіки. Потрібно встановити для них податок близько 80%.
Усе, казки закінчилися. Росія стає сильнішою. Не потрібно думати, що росіяни ідіоти. Подивіться на карту бойових дій – ви побачите, що росіяни намагаються здійснювати наступ. У Росії є люди, є техніка, нехай стара і погана. Цієї техніки багато, а може стати і ще більше.
Зараз росіяни дадуть грошей Північній Кореї, Китай дасть обладнання, КНДР зажене на заводи 500 тисяч осіб – і що ми тоді будемо робити? Всі ці ризики необхідно прораховувати. Ніхто в цьому світі не хоче впрягатися за інших.
Не тільки в США виникла заминка з рішенням про допомогу Україні – Бундестаг не підтримав відправку нам німецьких ракет Taurus. Чому так діють німці? І якщо США почнуть згортати допомогу Україні, чи послужить це сигналом для країн ЄС діяти аналогічно, зокрема, чи означає це, що німці точно не дадуть Taurus?
Україні потрібно виробляти свої власні ракети, щоб мати можливість сказати німцям: "Та засуньте ваші Taurus... Не хочете – не давайте. Не хочете, щоб ми їх порекламували на полі бою – це ваші проблеми". Коли ми почнемо так розмовляти, в тому числі і з німцями, запевняю, Taurus у нас з'являться дуже швидко. А сидіти і випрошувати щось – це неправильна позиція.
Не хочуть давати Taurus, і нехай. Будемо рекламувати французькі та британські ракети: "Британці – молодці, класно працюють. А Taurus, значить, гівно, раз ви боїтеся їх давати". Коли так почнемо розмовляти – і Taurus з'являться, і багато чого іншого.
Чи потягне за собою згортання допомоги Сполученими Штатами скорочення допомоги та іншими країнами? Я думаю, що потягне. Якщо США не допоможуть, європейські країни запитають, чому вони повинні допомогти. Вони будуть пропонувати все це закінчити, тому що Європі цікавіше торгувати з Росією. У тій самій Німеччині такі настрої нікуди не поділися.
Тому ми повинні більш жорстко проводити свою суверенну політику, а не просити про допомогу. Тим більше, що американці та європейці знають, що в Україні є ресурси і технології, щоб виробляти свою зброю. І вони не забороняють нам бити по території Росії, якщо це буде зброя українського виробництва. Тільки потрібно її почати виробляти.
Сукупність усіх цих несприятливих для України моментів – це просто збіг чи закономірна реакція на нашу бездіяльність, чи ми маємо справу зі спробою Заходу посадити Київ за стіл переговорів із Росією?
Все це взаємопов'язано. Якщо Україна нічого не хоче робити для своєї перемоги, чому Захід повинен їй допомагати?
Так розмірковують, наприклад, трампісти, яких часто звинувачують у проросійськості. Але вони не проросійські – вони виходять зі своєї власної логіки: якщо українці самі не працюють на військових заводах, то чому американці повинні все це оплачувати, значить, українцям не потрібна перемога; якщо українцям не потрібна перемога, то чому американські платники податків повинні все це фінансувати. Все це чітко, ясно і зрозуміло. І це не втома, а цілком закономірні питання.
Американські політики прекрасно знають, скільки всього у нас розкрадається в країні. І вони знають, що американський народ буде їм ставити питання, коли почнуть спливати різні корупційні історії. Звісно, американські політики не хочуть в цьому брати участь. І я їх абсолютно розумію. Згадайте приклад про чоловіка поблизу продуктового магазину, який просить на хліб: не просіть гроші на їжу – робіть щось самі.
З приводу переговорів із Росією. Наскільки ймовірними ви вважаєте їх на даному етапі, якщо допомога почне скорочуватися, а ми не почнемо робити те, що повинні?
Щойно ми заїкнемося про переговори не з сильної позиції (тобто коли у нас немає зброї), росіяни будуть нас добивати і вимагати віддати їм Херсонську, Запорізьку і Донецьку області, повністю, тому що вони вже вписані в російську конституцію як територія РФ, а також віддати Миколаїв і Одесу. От так і відбуватимуться переговори.
Якщо ж переговори почнуться, коли Україна бомбить територію Росії, це буде зовсім інша розмова. Ми повинні розуміти, що сила вирішує питання. І ми самі повинні вирішувати свої проблеми, а не жебракувати.
А Заходу вигідні переговори України і Росії на даному етапі, за нинішньої ситуації на полі бою?
Передусім Росія зараз не готова до будь-яких переговорів. Якщо зараз почнуться переговори, то росіяни будуть висувати свідомо неприйнятні для нас вимоги, в тому числі про скорочення чисельності української армії до 100 тисяч осіб, а також про те, щоб прибрати з озброєння ЗСУ будь-які важкі озброєння. Це не переговори.
Чи є у Заходу бажання якось вирішити свої питання за рахунок України? Звичайно, є. Ніхто в цьому світі ні за кого впрягатися не хоче.
Наскільки зараз велика загроза заморозки війни в Україні та повернення до статус-кво, який існував до 24 лютого 2022 року? Від чого це буде залежати?
Ризик заморозки війни існує завжди. Однак повернення до статус-кво, який існував до 24 лютого 2022 року, вже неможливе: Росія на це не піде, в її конституції вже записані Запорізька та Херсонська області як частина РФ, і росіяни за них воюватимуть до кінця, допоки цього не доб'ються. Будь-якими способами.
Заморозка буде всього лише перепочинком для Росії, щоб із новими силами напасти на Україну. Росія вимагатиме, щоб ми визнали ці території Росією, в тому числі Крим. Сила все вирішує. Ні про що інше Росія не готова домовлятися. Її цікавить знищення України.
Якщо станеться заморозка війни, коли війна може спалахнути знову?
Через два-три роки.
Ну і, зрозумійте, війна при цьому не закінчиться: Росія постійно буде обстрілювати українські міста ракетами, особливо прикордонні райони, і в усьому звинувачувати Україну. Так буде виглядати "заморозка". Не потрібно мати на цей рахунок жодних ілюзій.
А ймовірність такого сценарію, з вашої точки зору, яка?
Така ймовірність існує. Уникнути цього ми можемо, тільки виробляючи масово своє озброєння і перевівши економіку на військові рейки.
За нинішніх умов заморозка війни дуже ймовірна, тому що Росія нарощує свою військову міць, а ми – ні. І в даному випадку, просто за математикою, Росія дотискає до такого сценарію. Якщо ми нічого не будемо робити, рано чи пізно вона свого доб'ється.
Якщо ми перейдемо на військову економіку, будемо знищувати російську військову промисловість, завдаючи ударів вглиб території РФ на 1 тисячу км, тоді сценарій заморозки стає малоймовірним.
А якщо цього не зробити?
Ми програємо війну, потрібно про це говорити чітко і ясно. Росія не стоїть на місці: вона розгортає військову економіку, росіяни стають розумнішими і сильнішими. Як би у нас не розповідали про "чмобіків", усе це не так. Ми маємо справу з розумним, жорстким і підступним ворогом, який хоче перемогти і все задля цього робить.
Хто такий Тарас Загородній
Тарас Загородній – політтехнолог і експерт. Більше двадцяти років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях в якості політтехнолога, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу в якості експерта.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
