У Росії гарно палає: Україна уразила вже третину найбільших російських НПЗ – Гончар

У Росії останнім часом палає все гарніше і видовищніше, адже Сили оборони України систематично завдають ударів по нафтопереробних заводах і нафтобазах РФ. Причому дістають усе далі й далі вглиб території Російської Федерації.

Ледь не щодня українські безпілотники змушують російські НПЗ "тимчасово призупинити роботу": Нижегородський, Рязанський, Новошахтинський, раніше Туапсинський тощо. Росіяни, звісно, переконують, що вони збивають усі БПЛА, але поки що, схоже, чергові "вибори Путіна" 17 березня пройдуть "із вогником" – на тлі палаючих нафтобаз.

Ба більше, як повідомило Міноборони Британії з посиланням на звіт розвідки, атаки українських безпілотників уже вплинули на нафтопереробну галузь Росії – вона поступово скорочує свої потужності. І через це з 1 березня РФ запровадила заборону на експорт бензину на півроку.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт із міжнародних енергетичних і безпекових відносин Михайло Гончар в інтерв’ю Главреду розповів, які "жирні" цілі нафтопереробної галузі РФ уже вдалося уразити Силам оборони України, чим важливі удари по НПЗ та нафтобазах, які проблеми це створює для росіян у контексті війни, а також як так сталося, що "світова бензоколонка" може зіткнутися з проблемою паливного голоду.

Наскільки успішними, по-вашому, є атаки українських безпілотників на російські об’єкти нафтопереробної галузі? Наскільки через це скоротилися нафтопереробні потужності Росії?

Раз у Росії так гарно палає, значить, пошкодження серйозні. Адже коли не палає, пошкодження є, але наслідки скромніші.

Звісно, об’єктивну картину скласти проблематично, оскільки Росія не повідомляє про масштаб і характер уражень. Але з того, що ми бачимо, можна зробити певні висновки.

Передусім у більшості випадків уражалися основні технологічні елементи системи нафтопереробки, тому швидкого відновлення їхньої роботи не може бути за визначенням. Якщо удари завдаються по резервуарних парках із готовими нафтопродуктами чи сирою нафтою, це не зупиняє технологічний процес переробки.

Одним із найпотужніших було ураження нафтопереробного заводу Роснафти у Туапсе, де була виведена з ладу найпотужніша в Росії та одна з найпотужніших у світі установок. І це була єдина така установка на цьому заводі, адже на інших, які зазнавали атак, таких установок, як правило, декілька, різних за потужністю. У Туапсе погналися за тим, щоби зробити найбільше та найпотужніше підприємство, тим більше, експортоорієнтоване – Туапсинський НПЗ. От і поставили там одну надпотужну установку ЕЛОУ-АВТ (установка електрознесолення і атмосферно-вакуумної трубчатки). Тому вже практично півтора місяці завод не функціонує і не відомо скільки ще не функціонуватиме.

12 березня була уражена технологічна установка Нижегородського НПЗ, яка забезпечувала близько половини виробництва нафтопереробного заводу. А в грудні там уже виникли проблеми з виходом із ладу компресорного обладнання іноземного виробництва. Це означає, що цей завод має дуже серйозні проблеми. Завод розташований не в самому Нижньому Новгороді, а поблизу – в місті Кстово. Він є одним із п’ятьох найбільших НПЗ у Росії. Лукойл, власник цього НПЗ, ще у 2022 році закликав припинити війну в Україні.

І заборона експорту бензину на півроку свідчить якраз про те, що проблеми в результаті ударів українських безпілотників справді є. Звісно, не можна все зводити тільки до ураження важливих нафтопереробних потужностей, але думаю, що це ключовий фактор.

Є й інші фактори, які призвели до цього рішення:

• по-перше, минулорічний прецедент, коли під час збору врожаю у Росії не вистачало пального, тож вони тоді ввели заборону на експорт палива. І зараз вони підстраховуються, бо ось-ось почнуться весняно-польові роботи, а ситуація не стала кращою;
• по-друге, зростають потреби фронту у пальному;
• по-третє, нафтопереробні заводи, реалізовуючи свою продукцію на внутрішньому російському ринку, недоотримували вигоду, тому що ціна на нафтопродукти в Росії має соціальний характер, тобто вона низька, регульована і не ринкова. Заводи там отримують своє, тільки експортуючи готові нафтопродукти, бо тоді вони продають їх за ринковою ціною. Однак експортувати готові нафтопродукти в силу того, що діє нафтове і нафтопродуктове ембарго проти Росії, стало значно складніше. А гроші ж потрібні. Тому заводи шукають варіанти не тільки обходу західних санкцій, але того, як нафтопродукти, наприклад, бензин, призначені для внутрішнього ринку, продати так, щоб отримати додаткові гроші.

Всі ці чинники впливають на ситуацію на внутрішньому ринку, створюючи дефіцит нафтопродуктів у Росії. Сума цих факторів і призвела до рішення про обмеження експорту бензину.

До виборів у Росії залишилося всього кілька днів, тож, очевидно, там перестраховувалися, щоб не виникло черг на автозаправних станціях, тому й ухвалили це рішення.

Отже, ураження російських об’єктів нафтопереробної галузі дуже серйозні – і по тому, куди дістає довга рука Сил оборони України, і по тому, куди потрапляє.

Рекомендуємо:

Росія нападе на Казахстан або країни Балтії, незалежно від того, хто очолить США – Кочетков

Чому важливо завдавати ударів по російських підприємствах нафтопереробної галузі? Які проблеми це створює для Росії у контексті ведення війни?

Класика стратегії і тактики ведення бойових дій полягає в тому, щоб максимально позбавити противника боєкомплекту (щоб йому не було чим стріляти) і мобільності (щоб не було на чому їздити, літати, плавати). Це означає, що потрібно знищувати ті потужності і ту логістику, які забезпечують боєкомплект і пальне.

При цьому знищувати потрібно не тільки нафтопереробні заводи, хоча це вкрай важливий компонент, бо це виробництво. Адже нафту в баки танків і літаків не заливають – заливають нафтопродукт: чи то реактивне пальне, чи то дизель тощо. А всі ці продукти виробляють нафтопереробні заводи, тому вони абсолютно логічні й законні об’єкти ураження.

12 березня було показовим, бо на Орловщині горіла після прильоту ще й нафтобаза. А перед цим нафтобази горіли і на Курщині, і на Білгородщині, і в інших областях РФ.

Ланцюжок такий: завод переробив нафту, виготовив пальне, а далі воно постачається потенційним споживачам, але до того концентрується ближче до споживача на нафтобазах – у резервуарах, які стоять у міській зоні або за нею окремо. Тобто нафтобази – це об’єкти, де оптово зберігається пальне. Їх називають "нафтобазами", але нафти там немає – там бензини, дизель, реактивне пальне. Тому вони також підлягають знищенню.

Це дуже важливо в контексті сковування противника: як може бути снарядний голод, так може бути і паливний голод, якщо перебити лінії постачання, місця складування пального (нафтобази) та місця виробництва (нафтопереробні заводи).

Але ж Росію не просто так називають "світовою бензоколонкою". Хіба можна створити "паливний голод" для "світової бензоколонки"?

Безперечно, кілька десятків безпілотників не знищать усю нафтопереробку в Росії. Звісно, ні. НПЗ – "істота" живуча, яка має велику площу. Але Сили оборони України дуже точно уражають ті об’єкти, від яких залежить подальша технологія переробки нафти.

У Росії трохи більше 70-ти нафтопереробних заводів, але основних великих – 32. І більше десятка основних НПЗ уже були уражені. Це не означає, що вони зовсім припинили свою роботу, але за умови нашого систематичного докладання зусиль їм буде складно працювати. Адже ніколи не йдеться про те, що уразили певну установку, і все. Удари завдаються знову і знову. Власне, так само б’ють і росіяни по наших об’єктах. Технологія одна й та сама: запустили десяток безпілотників, долетів один, один справи не зробив, але якщо десять разів запустити по десять безпілотників, і щоразу один-два влучать у ціль, то так чи інакше ураження будуть.

При цьому неможливо забезпечити стовідсоткового захисту нафтопереробних заводів і нафтобаз, яка б досконала ППО не стояла. Погляньте на масштаби Росії, площу її території. Перед росіянами вже стоїть дилема, що прикривати ППО, бо потрібно щось знімати з фронту і ставити десь у тилу для прикриття важливих промислових об’єктів.

Москву закрили щільно. Навіть за кращих для Росії часів, тобто за радянських, російська територія не була закрита ППО повністю. Згадайте випадок 1987 року, коли західнонімецький пілот-аматор Матіас Руст пролетів фактично через половину європейської території Росії і сів на Красній площі. Це говорить про те, що й тоді було складно прикрити суцільним щитом ППО навіть європейську територію Росії.

От і зараз для росіян є дилема, що прикривати – чи то частини, які ведуть бойові дії на фронті, чи то промислові об’єкти. А промислових об’єктів багато. Звісно, основну частину прикрили, але так чи інакше ніхто ніколи не знає, що і куди прилетить.

Рекомендуємо:

РФ навесні-влітку наступатиме і "хитатиме" Україну, але шансів на Київ і Харків у неї немає - Світан

Хочу уточнити, чи правильно я зрозуміла картину. В Росії 32 основні нафтопереробні заводи…

Крупних і системоутворюючих – так, 32. Є також і дрібнота.

І, виходить, по третині цих основних великих нафтопереробних заводів Сили оборони України вже завдали ударів? Тобто третина працює зараз не на повну потужність?

Так. Хоча, слід зазначити, жоден із цих НПЗ і так не працював на повну потужність: якщо завод має потужність 18 мільйонів тон переробки на рік, це не означає, що стільки нафти він і переробляє. Як правило, НПЗ працюють на дещо зниженій потужності. Все визначається потребами ринку.

Найбільші НПЗ Російської Федерації: Омський, Киришинський, Рязанський, Нижегородський, Ярославський. Їхня потужність – плюс-мінус 20 мільйонів тон. Омський – найбільший, його потужність 21 мільйон тон. І майже в усі вже прилітало, зокрема, в Ярославський, Рязанський, Нижегородський. Адже всі вони – на європейській частині Росії, куди ми можемо дотягнутися. Зрозуміло, що Омськ далеко, це практично Південний Урал.

Якщо говорити про основні, але менші НПЗ, то на півдні Росії прилітало в Краснодарський, Афіпський, Ільский, Славянський (на Кубані), Новошахтинський, Туапсинський та Волгоградській. Якщо названі вище п’ять заводів – це заводи вищої ліги, то перелічені тут – заводи першої ліги.

Ці заводи важливі, з точи зору того, що вони розташовані на півдні Росії, ближче до зони ведення бойових дій і зручніше, бо коротке плече логістичного постачання.

А ці НПЗ відновилися після прильотів чи призупинили роботу, як Нижегородський?

Картина до кінця не ясна. Всі ці НПЗ призупиняли роботу. Наприклад, щодо Туапсинського НПЗ російські Telegram-канали одразу повідомили, що він призупинився щонайменше на два місяці.

Звісно, росіяни не будуть повідомляти, якщо якісь НПЗ відновлять роботу, бо так вони знову стануть об’єктами атак.

Втім, статистика свідчить про падіння обсягів і виробництва, і експорту. На початку лютого міністр енергетики РФ Шульгінов після прильотів кінця січня та початку лютого повідомляв, що виробництво скоротилося десь на 7%, але практично було трошки більше – більше 8%.

Здавалося б, це наче не так уже й багато, але з таких цифр усе й починається. Тож нам не можна зупинятися, а потрібно далі натхненно працювати.

А які на даний момент, із вашої точки зору, "найжирніші" цілі у російській нафтопереробній галузі для українських безпілотників? Які з них критично важливо нам уразити та хоч б тимчасово вивести з ладу?

А от так я вам і сказав (сміється, – ред.). Не будемо їх називати.

Тут усе визначається тими засобами, які ми маємо в своєму розпорядженні. Рік тому були атаки, але вони завдавали клопоту лише НПЗ півдня Росії, а далі дотягнутися нам було складно. А цього року географія розширилася, і удари було завдано там, де росіяни не чекали, наприклад, на Балтиці. Для Росії було шоком, що ми дістали й туди. Зараз росіяни оговталися і вживають відповідних заходів. Розміщення ППО – це одна справа. Інша – вони встановлюють засоби радіоелектронних перешкод, щоб збивати наші безпілотники. Але ж ці засоби ще треба наштампувати чималу кількість.

"Жирних" цілей у Росії для нас достатньо. Потрібно подовжувати руку і діставати далі.

Яке тло для "виборів Путіна" створює картина з палаючими нафтобазами та НПЗ? Наскільки для путінського режиму це створює проблеми саме перед виборами? Це критично чи непомітно, як "укус комара"?

Це критично в умовах нинішнього режиму в Росії, бо це потужні морально-психологічні удари. Але вони не вплинуть на результати виборів.

Втім, тут важливе інше. Зрештою, так чи інакше матиме місце ефект накопичення, адже чим більше такого роду ударів, тим більше пересічний громадянин Російської Федерації буде задумуватися: "Як так, якщо Росія "великая" та "могучая", то чому нас тут так ганебно "мочать"!". Після знищення патрульного катера "Сергей Котов", який виконував функцію охорони, в російських пабліках стали писати: "Як це так? Де наш Чорноморський флот? Навіщо нам такий флот!".

Так Чорноморського флоту РФ уже майже немає…

Правильно. Коли був уражений флагман ЧФ РФ крейсер "Москва", це здавалося чимось неймовірним, але, тим не менше, це сталося. Тепер росіяни втекли в східний сектор Чорного моря, але пропаганда працювала, доносячи думку: "Мы за ценой не постоим!".

Веду до того, що безпосереднього впливу це не матиме, але невдоволення та ефект від морально-політичних поразок буде накопичуватися. Коли це прорве – ніхто не знає. Але так чи інакше все це падає в скарбничку цього ефекту. Коли палають нафтобази, НПЗ та інше, цього не приховаєш. Люди проїжджають у автівках повз ці палаючі об’єкти, знімають на відео, викладають у Telegram, це, звісно, деморалізує росіян.

Особливо це деморалізує, коли прилітає десь під Нижнім Новгородом. Прилітає від України, а росіяни ж збиралися "взяти Київ за три дні", а тут війна триває третій рік, і палає у них – у центрі Росії. Звісно, росіянам говорять, що вони воюють із НАТО, але паралізуючо-деморалізуючий ефект буде точно.

Війна приходить в Росію. І це логічно – потрібно переносити війну на територію ворога, щоб росіяни відчули, що "СВО" не десь там, в Україні, а що війна прийшла до них, у Росію, бо вони самі її викликали.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред