Україна до кінця року відібʼє Мелітополь та лівобережну Херсонщину - Карась

Від початку літа на півдні України активізувалися бойові дії. Українські війська потроху повертають захоплені країною-агресором території, тож РФ змушена відволікати увагу українських захисників. Саме тому вона робить спроби прориву на Луганщині, сподіваючись відтягнути частину сил ЗСУ з півдня та Донеччини.

В інтервʼю Главреду військовослужбовець ЗСУ, лідер організації С14 Євген Карась розповів, чому росіяни штурмують Купʼянськ, чи становлять "вагнерівці" загрозу для півночі, про що свідчать вибухи у Криму, та як скоро Україна зможе повернути Крим та Донбас.
Росія зосередила на куп'янському напрямку 100 тисяч військових. Яка її мета, і для чого їй стільки особового складу на тому напрямку?

Росіяни почали зосереджувати їх ще з лютого 2022 року і очікувано намагалися загрожувати своїм контрнаступом на наш контрнаступ, тому що якраз тоді відбувся ізюмський. Відповідно, вони цього не реалізували ні в березні, ні у квітні, ні в травні, бо побоювалися. Вони зробили це лише в червні як контрудар на наш контрнаступ.

Але зараз до цього додався новий контекст. По-перше, на Запорізькому напрямку є успіхи, і в будь-якому випадку ми досягнемо поставлених цілей. Це не буде так швидко і весело, як усі думали – це буде криваво, але системно, по-військовому. І тому противнику був потрібен удар на луганському напрямку, аби ми туди перекидали резерви. Але успіху вони тут не досягли – навіть зараз, судячи з відкритих джерел інформації ми маємо дані, що їхнє просування зупинилося, хоча протягом останньої доби, як мені відомо від товаришів, які там перебувають, було дуже гаряче.

Дивіться відео інтервʼю Євгена Карася Главреду про ситуацію на фронтах:

По-друге, південніше Лимана є такий Сіверський виступ, з якого напрямок йде на Кремінну. Цей виступ, який лишився у нас ще з часів оборони Сєвєродонецька, загрожує противнику. І в принципі після Бахмута ми очікували, що матимемо там проблеми. Але ситуація обернулась інакше – під Бахмутом наші війська наразі повертають території. І таким чином Сіверський виступ для противника стає проблемою для Кремінної. Тому вони наступають вже навіть не для того, щоб створити нам проблеми на Запоріжжі. А для того, щоб після того як ми, очевидно, створимо противнику величезну трагедію в Бахмуті, ми можемо піти на Кремінну і повернутись до луганського сектору. Тому цей їхній контрудар на наш контрнаступ є продовженням наростання загрози для них. Адже їм треба терміново починати наступ, щоб покращити свої позиції.

Поки що, попри всі війська, які там зосереджені, росіяни не мали тих успіхів, на які розраховували. Нагадаю, що цей наступ триває досить давно. Саме у день путчу Пригожина у росіян спостерігалося послаблення в роботі артилерії через певний хаос, наскільки я розумію. До того ж, саме з цього напрямку Луганщини перекидали під Москву, якщо не помиляюсь, псковський десант. І хоч наступ триває вже декілька тижнів, РФ має дуже обмежений успіх. Ми знаємо, що туда перекидаються теж певні засоби та війська з нашого боку. Не поза планом, але коли противник не надто швидко рухається, то так само військова машина дивиться, вивчає, розуміє і, відповідно, реагує. Для того, щоб ці спроби були успішними, їм треба було б мати високу динаміку. Її немає, і поступовий наступ призведе до того, що їх поступово знищать у наступальних порядках.

Тому поки що не передбачається, і я не чув прогнозів, що в них вдасться там зробити нам велику проблему. Це просто їхня остання спроба нам чимось погрожувати. Але на фоні того, що відбувається на Запоріжжі, скоро їхні дії на Луганщині дуже сильно помарніють.

А чи повʼязані зі спробами просування на купʼянському напрямку з обстріли Сумщини?

Вони просто використовують вогневе ураження на максимальній кількості ділянок. Тобто там, де вони можуть це зробити, щоб ми перекидали війська і так само зазнавали втрат, які розсмикують нас і на які нам доводиться відповідати – теж перекидати якісь підрозділи, полювати за артилерією.

Але вони почали це робити після визвольних походів на Бєлгородщину Російського добровольчого корпусу. Ми бачимо, що зросла кількість військ зросла – раніше там було близько 16 тисяч осіб, а тепер їх там 24. Тобто приблизно на 8 тисяч росіяни збільшили угруповання біля Брянська, Курська та Бєлгорода та перекинули туди трохи танків. Але не для наступу, тому що для наступу це мізерно мало на всі ці області. Та і 24 тисячі для них – це взагалі ні про що. Це для того, щоб краще оборонятися, аби там передчасно, ще до того, як РФ розвалиться, референдум не провели.

Тому ми розсмикуємо противника, а він – нас. Але я думаю, що в українців зараз в Силах оборони усе виходить значно краще.

Тобто не йдеться про те, щоб росіяни якимось чином намагалися з'єднати північ?

Ні, недостатньо військ. Так само як і з Білоруссю, де білоруських військ усіх разом (при тому, що в них немає бойового досвіду) близько 11 тисяч. Ну і якби там були навіть 8-10 тисяч "вагнерівців", враховуючи, що в них немає важкої техніки, про наступ на Київ взагалі не йдеться, як і про повторний наступ з півночі, це маячня.

Зараз їхнім завданням буде зберегти Запоріжжя та Крим, тому що там для них насуваються повні "гайки". Тому про жодне вторгнення з півночі протягом найближчих півроку точно не йдеться.

Щодо "вагнерівців" – для чого їх тоді зараз активно перекидають до Білорусі?

Перш за все треба розуміти, що ці 8 тисяч – це дві бригади. Але вони без техніки, бо усю важку їхню техніку в них забрали. Хіба білоруська армія видасть їм цю техніку, щоб впрягтись у цю війну на останньому етапі, коли вони вже розуміють, що Росія програла, а Лукашенко, коли забрав Пригожина до себе, врятував Путіна?!

Лукашенко розуміє, що РФ дуже слабенька. І єдина мета перебування Пригожина в Білорусі – продовжити зовнішню діяльність його воєнної структури десь в Африці чи деінде, а також посилити у Білорусі режим Лукашенка за крок до смерті. Лукашенко теж розуміє: якщо Росія почне полихати, то в нього теж дуже швидко усе спалахне. Я про це казав ще у червні минулого року, а нещодавно про це заявив керівник Сухопутних військ Польщі у відставці, що у разі початку "смути" в Білорусі Польща може її підтримати. Само собою, тоді Лукашенко доведеться на чомусь триматися, і тому йому стануть у нагоді "вагнерівці". Бо цьому ескадрону смерті немає куди подітися – до Росії вони заїхати не можуть, у жодній з точок світу, окрім Африки, їх не чекають. Але і там їх можуть "зʼїсти", якщо не буде протекторату РФ.

Тому у Лукашенка під боком є шобла, яка воюватиме до останнього, бо це – їхній останній прихисток.

Тобто Пригожин, фактично, домовився захищати Лукашенка? У нього більше варіантів зовсім немає?

Ні. Пригожин вже зробив заяву і сказав, що "вагнерівці" зараз не будуть воювати в Україні, бо там відбувається "позор". Тобто він розуміє, що там буде провал фронту та катастрофа російської армії. Він сказав, що ми "еще вернемся, когда так будет надо". Але я думаю, що він повернеться до Москви, а не на фронт. Вони дочекаються "смути" і, як це було за большевиків, коли царь вже по повній облажається, зачиниться у підвалі, а вони зайдуть туди, у числі десантників чи ще когось.

Ми ж бачимо сутички всередині Росії – ПВК проти Міноборони, окремі генерали Міноборони проти Шойгу, "кадирівці" проти "пригожинців", ФСБ проти Кадирова, ФСБ проти окремих кланів Міноборони. "ЛНР" та "ДНР" взагалі були ритуально принижені Росією, бо ними призначили керувати дагестанця, а корпусом "ДНР", здається, взагалі "кадирівця".

Ті, хто не ідіоти, розуміють, що Росія їх зрадила та використала, як гарматне мʼясо. До всього ще маємо міжнаціональний фактор всередині самої Росії. Розбірки між бурятами та росіянами, кадирівцями - цього всього просто купа. На фоні такого клубка розбірок, само собою, у Пригожина досить робочий план щодо очікування, коли це спалахне.

А коли, на вашу думку, може статися ця нагода – як багато часу може минути?

Треба розраховувати на більш песимістичний сценарій як робочий. Я думаю, що це не станеться у 2024 році, хоча це було би для нас весело. Побачимо, як будуть розвиватися події на фронті. Тління вже почалося, температура зростає. І коли почнеться термоядерна реакція, і РФ почне розсипатися - буде видно. Навіть без фінального акорду все одно це впливає на взаємодію, мотивацію, постачання. Це все одно дуже прекрасні речі, які допомагають нам отримати перемогу.

Ну от, наприклад, втрата запорізького напрямку та Криму якось вплинуть на те, що відбувається в РФ?

Думаю, що так. Зараз важкість наступу на запорізькому напрямку компенсується биттям російських окупантів у Криму, коли вони туди будуть тікати. Уся логістика російських військ зараз тримається на одній опорі Кримського мосту. Тобто якщо підірвати одну опору під залізничним мостом, а оскільки її лагодять місяць, в таку гарячу пору означатиме для них "гайки".

Логістика "лягає", автотранспортне сполучення було порушене. І те, що туди, як зараз кажуть, не пускають вантажівки – це вже катастрофа, тому що туди йшло дуже багато чого. І треба розуміти, що зараз їхня логістика йде з Кримського мосту, поступає через Сиваш, Чонгар. Далі йде на Новобогданівку, а з неї – в Токмак і далі на Волноваху. З Донецька поїзди не можуть їхати, тому що вугледарські бойові тривають у 5 км від залізничного сполучення.

Якщо у Сиваші не буде мосту, Новоданилівці та Токмаку – "гайки". До речі, Токмак – це напрямок від Оріхова, де наші війська просуваються. Тому рух присутній, і якщо ми зайдемо в Токмак, далі гілка логістики в бік Вугледара та Великої Новосілки буде відрізана. Тоді їм не буде чим постачати – хіба що по дорозі, машинами, але для них це буде катастрофою. Якщо ми переріжемо шлях до Новоданилівки, тобто якщо наступати в напрямку Пʼятихатки та Оріхова, до Старомайорського та Нововасилівки. Біля Нововасилівки більш краща лінія оборони, але якщо ми спустимося на 5 кілометрів південніше, звільнимо там території та будемо добивати до Новоданилівки ствольною артилерією, потяги просто будуть розбомблені.

Я вже не кажу про те, якщо Кримський міст буде розбитий. А якщо ще буде все у комплексі , тобто Кримський міст буде в ремонті, Сиваський буде в ремонті (до речі, там вибивали – коли артилерія чи БПЛА розбили сполучення, вантажівки замість 150 км їхали 300 в об'їзд), то будуть "гайки".

Само собою, за таких умов будуть втрати, паніка, показова порка окупантів, що дуже сильно вплине на настрої росіян стосовно Путіна і Шойгу – мовляв, "до чего Россию довели".

Я вже не кажу про сам Крим – не думаю, що це буде цього року, скоріше у 2024 році. Але якщо не буде мосту, буде паромна переправа. А ми ж розуміємо, що це значить, коли росіяни будуть звідти тікати – це ж генерал ФСО буде грузити туди свій Lexus. Йому кажуть – вези зараз ранених солдатиків, а він їм: солдатики потім. Вони всі б'ються, а потім у цей Lexus прилітає на цьому паромі прилітає ракета. Тобто буде мільйон смішних роликів, ми будемо зловтішатись, мститися їм за важкість наступу на Запоріжжі. А у них це, само собою, буде національна травма і тоді в РФ, думаю, спалахне. Тобто позитивний сценарій, що у 2024 році в них вже полихне, але пережити події виходу з Криму та на Запоріжжі – це точно.

Ви сказали, що "вагнерівці" переховуються в Білорусі, бо їм більше немає куди тікати. Поясніть, будь ласка, чи є якийсь зв'язок між перебуванням "вагнерівців" і тим, що розганяють російські пропагандисти про Сувалкський коридор, який РФ нібито може перебити?

Я був у Польщі у 2022 році на навчаннях, і там цілодобово працюють полігони, є купа військ. Тож я думаю, якщо "вагнерівці" сунуться з Білорусі, то поляки на це не будуть реагувати. І це, в принципі, нам вигідно. Але вони цього не зроблять, тому що розуміють, чим все закінчиться.

Польща не буде зволікати. І на фоні того, що ми зробили з російською армією, будь-якому наразі вигідно з ними воювати. Адже саме Україна взяла на себе основний удар, поховала "вторую армию мира", у якої вже понад 300 тисяч загиблих і близько 600 – поранених. Причому це був кадровий "кістяк". Половини танків, кращих їхніх танків, теж уже немає, і до того ж вони ще "подарували" нам набагато більше танків, ніж країни Заходу. Тільки за півтора останніх місяці були вибиті 1 000 стволів артилерії РФ, ППО зараз вибивається рекордними числами. Само собою, зараз і Ердоган в Сирії, і Польща – хто завгодно з Росією може воювати, тому що вона ослаблена. Зараз Росгвардії передають танки (причому не найгірші) для захисту від чергового бунту. А чому передають танки? Бо коли Пригожин пішов на Москву, там нікого не було, бо, виявляється, усе було кинуто на фронт.

Відповідно, Росія ослаблена, і якісь провокації "вагнервці" можуть робити. Але це, скоріше, на території України – на кордоні щось буде підриватися, на них будуть полювати наші безпілотники та артилерія.

Але провокації щодо Литви та Польщі – це психологічний блеф. Для того, щоб частина російської агентури в Європі ще думали, що російська армія "очень сильна", і тому треба бігом миритися, або росіяни нападуть на Польщу. У плані спроможності по озброєнню шанси на це теж нульові. "Вагнери" приїхали до Білорусі голі. У них немає ні танків, ні БМП – у них усе забрали. Тому це теж для нас позитив, бо на фоні цього з фронту вибула ПВК "Вагнер" – спецпідрозділ російських спецслужб, який був ефективним.

Тож Білорусь навіть з "Вагнером" не зможе напасти на Польщу – це смішно. Дві бригади, тобто 8 тисяч людей, причому сюди належить ще штаб, то це взагалі ні про що. Я думаю, що це психологічні заяви – мовляв, бігом з нами миріться, бо ми нападемо. Але насправді – бігом миріться, бо ми все профукаємо.

А Захід якось може реагувати на такі російські лякалки?

Було б добре, щоб Захід передав нам більше кулеметів, гранатометів, мінометних мін, дронів, просто автомобілів – це була б найкраща реакція. Тому Путін зробив заяву – ще 100 "Бредлі", 20 САУ. Та навіть 100 тисяч гвинтівок М-16 було б краще для нашої піхоти. Бо під час штурмових дій гарний автомат, який краще і гучніше стріляє – це те, що зробить піхоту та десантно-штурмові частини щасливими.

Захід і так передає нам озброєння, але, звичайно, його малувато. А нападати на Росію немає сенсу, бо українська армія і так же її перемелює. Тому треба давати нам більше боєприпасів.

Вони ж цинічно до цього підходять – мовляв, навіщо Заходу воювати з Росією, коли воює Україна, українці гинуть, просто давай їм озброєння. Але якщо по справедливості, треба давати цього озброєння більше, а не чекати кожних півроку якоїсь партії. Якщо ми вже прорвемо і вийдемо на більш оптимістичні результати, тоді нам треба давати тільки зброю, щоб ми відразу погнали їх та довели до кризи. А не так, що після успішного контрнаступу Захід чекає ще півроку-рік, а росіяни у цей час риють нові окопи. Це з боку наших союзників значною мірою є непорядним, тому що ми для них руйнуємо РФ, і вони від цього отримують величезні плюси – геополітичні, газові, торговельні. А також відбувається вибивання впливу Росії з географії всього світу, від Африки до Південної Америки, тому що на всюди слаба. І це ми своєю кровʼю виконали задачу, яка була в інтересах багатьох країн Заходу. На жаль, допомоги багато, але но Хотілося б більше.

А як ви гадаєте, Захід готовий довести Росії до розвалу?

На даний момент ми чули, що вони вживають слово "контайнмент", тобто силами України та Польщі ізолювати РФ, щоб вона нікому не загрожувала. Вони просто бояться – вони інертні і не можуть зрозуміти, як це, розвал Росії. Для нас єдиним можливим форматом є лише фрагментація Росії. Тому що вона теж не стоїть на місці, росіяни закуповують, у тому числі через країни Заходу, токарні верстати, тощо. Потихеньку щось вона там робить і виготовляють і безпілотники, і досвід передають. Ми не можемо чекати, поки вона сама собою через 10 років розвалиться. Вона через 10 років може зробити висновки і знову поперти, за китайські гроші чи які завгодно інші. Китай треба буде показати урок – мовляв, дивіться, країни Заходу, ви не виграли цю війну, а от за підтримки Китаю Росія змогла.

Тому не важливо, про що там думав Захід. Ми зробимо те, що нам треба, а вони вже будуть підлаштовуватися - ми бачимо це із заяв Зеленського та Залужного. Наш головнокомандувач казав, що йому не треба жодних чужих помилок, чужих думок, у нього є бажання, воля, спроможності і досвід для того, аби звільнити Україну. І він її звільнить, і ніхто йому тут не буде спроможний нічого сказати наперекір. Тобто ми робимо історію, здобуток в цілому для всього блоку НАТО у розширенні його впливу та пасивному просаджуванні російського впливу. І тут уже Захід буде адаптуватися під те, як змінюватиметься ситуація. Зараз вони ще не готові зараз сприймати реальність такою, як вона є, тому що вони ще не в воєнному темпі, як ми.

Трохи повернуся до півдня, про який ви згадували. Про що свідчать ці підриви в окупованому Криму, які останнім часом доволі часто відбуваються?

Це прекрасні події. Тим більше, що там вибухнув склад, і, як ми бачили, потім він детонував кілька діб. Більше того, був ще вибух на Рикове. Це якщо брати Сиваш, далі йде Чонгар, і там залізничний міст, про який я згадував, а далі вже з нашого боку Рикове, де вибухнув склад боєприпасів. Причому вибухнув так, що пошкодив залізницю, яка кілька днів не працювала. Тому "прильоти" в Криму по складах, штабах чи ще кудись – це просто вибивання стратегічної логістики всього угруповання РФ на півдні.

Групи російських військ "Восток" та "Днепр" дуже залежать від логістики в Криму. І якщо прилітає по складах та мостах у Криму, то це прямо впливає на боєздатність цих військ. Тому це дуже симптоматично і дуже страшно для росіян. І я думаю цього буде чим далі, тим більше.

Рекомендуємо:

Росія погрожує кораблям усього світу, обстріл Одеси є частиною її контрнаступу - Клименко

Як можна пояснити обстріли Одеси? Росіяни кажуть, що це помста за Кримський міст, "удар возмездия"...

Це виключно помста за зернову угоду. Вони з неї вийшли, і їм треба було показати, що от тепер все, ми розбомбимо порти. Це не була помста за міст, бо за такий короткий період часу запланувати цю місію, розвідати і так далі. Планування подібне до такого ракетного обстрілу і характер цілей, які були вражені (порти, зернова інфраструктура) не було схоже на помсту за міст. Це це було схоже якраз на те, що за три-чотири дні РФ вийшла із зернової угоди. Але ж головним реципієнтом цього зерна були Китай та Туреччина. І з того, що я чув, у Туреччині є своє бачення по цьому процесу. Я не здивуюсь, якщо Ердоган, бо російська армія ослаблена і не може тягатися з турецькою, оголосить, що, мовляв, Путін, вибач, але ми будемо і надалі возити зерно. І Росія все і вона просто упреться в цей нічого не зможе сказати. Якщо так станеться, то просто побачимо, що буде далі.

Який ваш прогноз щодо того, що може відбуватися до кінця цього року – чого реально ми можемо досягти, зважаючи на темпи передачі озброєння та загалом розвитку ситуації?

Я думаю, що звільнення Криму буде у 2024 році, а от вихід до Мелітополя і далі відбудеться до кінця року. Наскільки далеко зайдемо – чи ми переріжемо їм шлях на бердянському напрямку, чи це буде вихід на Мелітополь, чи взагалі буде прорив аж до виходів на Крим – не знаю, Але цей рік завершиться звільненням більшої частини Запорізької області та лівобережної Херсонщини.

А що буде з Донбасом, і як надовго зможе розтягнутися війна у такому випадку?

Донбас – це окрема історія. Я думаю, вона буде після Криму. Навряд чи Генштаб розраховує на якісь оптимістичні сценарії, він бере до уваги найбільш суворі. Але мені би хотілося, щоб так сталося, щоб після розвалу оборони в Криму і внутрішньої політичної кризи в Росії вони б були просто не спроможні підтримувати терористичні формування "ЛДНР". Щоб вони відвели там війська і на певних умовах капітулювали. Бо якщо нам доведеться деокуповувати ці території штурмом, то для цього потрібно буде формувати додаткові армійські корпуси. Це складно, затратно, тому про Донбас поки що рано гадати. Зараз поки що все йде до того, що літо 2024 року у нас вже буде в Криму.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред