Україна – головна страва у переговорному меню Заходу і Росії

7 січня 2022, 09:00оновлено 11 січня 2023, 16:38
757
Захід буде змушений визначитися, чи буде Україна в одному човні з ним, чи вона залишиться поза його бортом, а, значить, під впливом Росії.
Світ занурився у нову
У 2022 році Захід повинен буде визначити роль України в його геополітиці

2022 рік буде знаковим для України, тому що західні гравці повинні будуть визначити роль і місце України в їхній геополітиці. Світ повертається до біполярної системи, і в новій "холодній війні" з однієї сторони стоятимуть авторитарний Китай та Росія, а з іншої – колективний демократичний Захід. Україна в цьому контексті важлива тим, що саме по її території проходить конкуренція між Заходом і російсько-китайським блоком.

Останні заяви Путіна свідчать про важливість України – вона є "головною стравою" у переговорному "меню".

За великим рахунком від західних гравців залежить, з якої сторони опиниться Україна. Якщо Захід нічого не робитиме, Україна знову опиниться під впливом Росії. Якщо Захід буде активно діяти, Україна увійде до складу західного блоку та, отримавши різного роду гарантії від західних країн, буде на вістрі конкуренції. Третій варіант – Україна може перетворитися на буферну зону, яку розмінюватимуть Захід і Росія.

відео дня

Великобританія. Для Великобританії Україна є одним із ключових партнерів у Європі, за допомогою якого британці хочуть розширити свій вплив у Східній Європі та впливати і на ЄС, і на Росію.

Британія, Туреччина і Польща – це наші основні партнери. США також у цьому ряду, але з огляду на їхнє глобальне домінування фокус уваги Штатів дуже розширений.

Британці намагаються грати роль старшого партнера України. Вони заповнюють собою ті прогалини, де утворюється вакуум військово-політичної співпраці. Умовно кажучи, якщо Німеччина усувається від вирішення певних питань щодо України, ці прогалини заповнює Великобританія.

Співпраця України з Великобританією посилиться і стане дуже плідною у 2022 році.

США. Американський президент Джозеф Байден чудово розуміє весь контекст України, напевно, найкраще з усіх американських президентів. Але підтримка Сполучених Штатів дуже дозована, тому що для американців Україна – це, скоріше, інструмент впливу на Росію, за допомогою якого можна змусити Росію до діалогу чи навіть консенсусу.

Однак американці ще самі не визначилися, що їм робити з Росією. Вони залишають для Москви певне вікно можливостей, аби вона не зблизилася з Китаєм. І Україна тут відіграє роль "страви" на переговорному столі. Звісно, ця "страва" смачніша для Росії, ніж для США.

Поки що тут немає ані зрад, ані перемог. Вся та історія про майбутнє російське вторгнення в Україну на початку 2022-го багато в чому роздмухана американцями, які хочуть запустити стратегічний діалог із росіянами. Натомість росіяни висувають свої вимоги, наприклад, про нейтральність України.

Тут нічого не зміниться, і позиція США буде сталою і в 2022 році, і в подальшому. Поки що Штати не здадуть Україну Росії, але багато що тут залежатиме від нас, зокрема, здійснення реформ, боротьба з корупцією тощо.

читайте такожСам на сам із Росією: чи є Україні на кого покластися у 2022 році

Німеччина. Німеччина після зміни влади і з приходом на посаду канцлера Олафа Шольца – це не найкращий для України варіант. Адже соціал-демократи завжди більше тяжіли до Росії, та у них переважають більш прагматичні інтереси, ніж у християнських демократів. Через це є загроза, що Німеччина відійде на задній план у процесі розв'язання українських питань.

У нормандських переговорах намітилася цікава трансформація, пов’язана з тим, що для України політика Франції сьогодні є більш прийнятною, ніж політика Німеччини. Політика Парижа більше відповідає інтересам Києва, ніж політика Берліна. Згадайте хоча б блокування Німеччиною рішення щодо надання летальної зброї Україні, Північний потік-2, заяви керівництва соціал-демократів про необхідність виконання Мінських домовленостей у трактуванні Кремля… Тісні відносини соціал-демократів і Кремля вселяють недовіру до німців як до партнерів.

Тож не дивно, що за останній рік відносини Києва та Берліна суттєво охолонули.

Франція. Якщо за часів Порошенка Берлін був основним партнером Києва, то адміністрація Зеленського більше уваги звертає на Париж і намагається підтягнути французів, аби заповнити вакуумні точки та прогалини, які з політичних міркувань не хоче заповнювати Німеччина.

Крім того, між Україною і Францією активізувалося військово-технічне співробітництво, зокрема, Україна купуватиме французькі літаки, йде співпраця по гелікоптерах і військових кораблях. Для нас відкривається непогане вікно можливостей.

Звісно, подивимося, якою після виборів буде влада у Франції. Але, в принципі, відносини Києва і Парижа сьогодні значно кращі, ніж відносини Києва та Берліна. Протягом останніх років Франція стала набагато активнішою щодо України, ніж раніше, про що знов-таки свідчать різні двосторонні проекти та військово-технічна співпраця. Це великий плюс, бо це означає, що Франція не боїться заходити в Україну. Звісно, це пояснюється меркантильним інтересом французів, але Франція не боїться реакції ні Росії, ні Німеччини. Французи чудово бачить, що німці із росіянами заробляють гроші на газі, американці викидають Францію із проектів в Австралії... От французи і намагаються заробляти самі, і правильно роблять.

Можливо, у 2022 році в нормандському форматі Франція буде більш пасивною, але вона акцентуватиме свою увагу на двосторонніх проектах із Україною та просто зароблятиме гроші. Втім, повного ігнорування теми російсько-українського конфлікту не буде, тому що стягування Росією військ до кордону тримає у тонусі всіх наших західних партнерів.

читайте такожПрогноз на 2022 рік: чи почне Росія "велику війну" і чи спробує захопити Київ

Китай. Китай дивиться на Україну з точки зору протистояння Заходу і Росії та розглядає її суто як конфліктну точку між ними. Сама по собі Україна цікава Китаю як ресурсна, у першу чергу, продовольча, база. Як не крути, але Китай – основний торговельний партнер України. Китай купує у нас їжу, руду та інші ресурси. Натомість ми у Китаю купуємо товари широкого вжитку, мікросхеми тощо.

Тема із підприємством "Мотор-Січ" не вирішена, а підвішена. Проте рішення української влади по цьому питанню зупинило китайську експансію в Україні. Втім, це не перша подібна історія з китайцями: за часів Януковича була й державна зернова корпорація, коли кредит Китаю у нас розікрали, була й історія з глибоководним портом у Криму.

Китайці розуміють, що Україна залежна від США і більше орієнтується на Захід, аніж на китайські проекти. Тому китайці в Україні досить обережні, хоча й не проти сюди заходити і переорієнтувати свої проекти з Білорусі на Україну, бо Білорусь в ізоляції, а китайці за останні 20 років багато вклали у білоруські проекти, і тепер ці проекти заблоковані санкціями.

Китай цікавий для українських олігархів, тому що він є джерелом дешевих кредитів без особливих зобов'язань. У нас спостерігається наступна тенденція: китайський бізнес охоче заходить як партнер у бізнес українських олігархів, у першу чергу, аграрний. Але китайці працюють тут сьогоднішнім днем, не довгостроково: вони дають нам гроші та вимагають готову продукцію не завтра, а вже сьогодні.

Туреччина. Туреччина входить до топ-3 головних партнерів України. Зеленському подобається Туреччина, плюс у нього непогані відносини з Ердоганом. Ердогана і Зеленського об’єднує спільна нелюбов до Путіна.

Турки сприймають Україну як партнера на противагу Росії. Також вони активно підтримують нас по Криму. Крім того, реалізовуються взаємовигідні проекти в частині військово-технічної співпраці: закупівля Байрактарів, побудова спільного підприємства з виробництва і ремонту Байрактарів тощо. Україна дозволяє турецьким компаніям активно заробляти у нас.

Така тенденція збережеться і у 2022 році. Співпраця з Туреччиною буде поглиблюватися. Стратегічна стабільність у відносинах із Туреччиною залишиться незмінною, а, можливо, навіть поглибиться. Тому вимальовуються досить непогані перспективи. До того ж, 2022 року планується візит Ердогана до Києва, буде засідати українсько-турецька економічна комісія, а також можуть бути підписані оборонні контракти.

читайте такожРосія і Україна у 2022 році: чому не видно світла в кінці тунелю

Польща. Польща лишається важливим регіональним партнером і союзником України, особливо в контексті гібридної загрози, яка походить від Білорусі. Але у Польщі невдовзі відбудуться парламентські вибори, тож дуже ймовірно, що історична карта теж буде розігруватися. А в Україні 2022 року відбудуться різні заходи, присвячені і Бандері, і УПА… По суті, єдиний ризик у 2022 році – це можливість роздмухування суперечливих історичних питань. Через вибори ці теми будуть дурманити польські та українські еліти та зміщувати фокус уваги зі справді важливих речей.

В українсько-польських відносинах не варто очікувати особливих проривів. Головне – аби вони не погіршилися. Якщо міждержавні відносини залишаться на такому самому рівні, як зараз, цього буде достатньо. Нещодавно до Києва приїздив Дуда, триває робота по Люблінському трикутнику… Тобто ми разом вирішуємо певні регіональні проблеми, і цього цілком достатньо для поглиблення партнерських відносин.

Україна розглядає Люблінський трикутник, як колись Польща – Веймарський трикутник: для нас участь у Люблінському трикутнику наче "підготовче відділення" перед членством в ЄС. Але це не так, бо Люблінський трикутник, скоріше, є безпеково-політичним утворенням, де проходять виключно консультації. Але цього достатньо, щоб реагувати на гібридні загрози з боку Росії.

Угорщина. В Угорщині невдовзі відбудуться вибори, причому там вибори будуть не на життя, а на смерть для Віктора Орбана. Через це найближчим часом угорському керівництву буде не до України.

Але загроза полягає в тому, що перед парламентськими виборами угорська влада може розіграти тему угорців, які проживають за кордоном. Тому є ризик для нової дипломатичної ескалації, адже не виключено, Орбан перед виборами може піти на певні рішення щодо Закарпаття. Тож варто очікувати нових дипломатичних скандалів.

Білорусь. Білорусь у 2022 році й далі діятиме у фарватері Росії. Лукашенко постійно буде модеруватися Кремлем. Все, що відбуватиметься в Білорусі, буде відголосом кремлівської політики.

Тому мігрантська криза нікуди не зникне, військові навчання на північних кордонах України – теж. Мілітаризація Білорусі продовжиться – Лукашенко закликає Росію розгортати авіаційні з'єднання та ядерну зброю на білоруській території.

Отже, 2022 рік пройде для Білорусі в світлі мілітаризації. Відтак, можна очікувати суттєвого погіршення відносин України і Білорусі. Не виключені нові торговельні війни.

читайте такожНаступ скасовується – Росії нічим воювати

Словаччина. Словаччина сьогодні дуже активно працює по різних нафтогазових проектах. І Україна – основний пріоритет для діяльності МЗС Словаччини. По мірі своїх можливостей словаки вкладатимуть в Україну свої ресурси.

***

Отже, 2022 рік буде роком прийняття і усвідомлення того, що нова "холодна війна" між Заходом і російсько-китайським блоком вже триває, і в цьому контексті Україна для Заходу цінна як союзник і партнер, по лінії якого проходитиме протистояння. Захід буде змушений визначитися, чи буде Україна в одному човні з ним, чи вона залишиться поза його бортом, а, значить, під впливом Росії.

Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse, спеціально для Главреда

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
^
Ми використовуемо cookies
Прийняти