Країна-агресор Росія, схоже, починає нарощувати військовий потенціал навіть в умовах санкцій. Зокрема, за деякими даними, РФ вже побудувала у себе завод з виробництва "шахедів" та намагається випускати деякі номенклатури ракет.
В інтервʼю Главреду військовий експерт, головний редактор Defence Express Олег Катков розповів, чому Росія може невдовзі залишитися без авіації, як багато танків може виробляти РФ та чому її підприємства завалені радянськими танками, а також за яких умов РФ може стати ринком зброї для Китаю.
Як би ви оцінили поточні ресурси Росії у зброї – наскільки санкції реально змогли вплинути на виробництво зброї в РФ?
Спочатку треба почати, напевно, з того, про що ми говоримо, а саме про військово-промисловий комплекс Російської Федерації, який отримав величезне фінансування протягом останніх двадцяти років.
Після приходу Путіна до влади ВПК РФ почав отримувати мільярдні кошти у вигляді прямих інвестицій, оновлення виробництва, тому що замовлялись величезні об'єми озброєння, вкладалися кошти у виробництво нових зразків. І деякі з них через те, що в них була висока компонента саме західних комплектуючих, не були реалізовані, хоча розбіг був величезний.
Тут мова йде про ту саму "Армату" – відомий танк, за яким насправді криється створення багатофункціональної платформи. Тобто не лише танка, а і САУ на його базі, БМП та інших зразків бронетехніки, таких як "Курганець" або колісної бойової машини "Бумеранг". Серед авіації – Су-57 та відомий проект "ПАК ДА", який забуксував та не був реалізованим (і, напевно, в принципі не буде реалізованим) на заміну Ту-95, які ще пам'ятають Сталіна, тому що вони здійснили перший політ ще за його життя. Також ці літаки вони могли замінити радянські Ту-160 та величезний парк авіації загалом. Загальний обсяг коштів, який було влито в оборону за 20 років, сягає позначки близько одного трильйона доларів.
До 2014 року, тобто до анексії Криму, РФ доволі тісно співпрацювала із західними компаніями. Ми всі пам'ятаємо про намір закупити вертольотоносці "Містраль" у Франції, які вже були готові, але анексія Криму не дозволила передати їх замовнику. Бронеавтомобілі "Рись" від італійського "IVECO", та й загалом наближення Росії на початку 2010-х років до західного оборонного промислового комплексу за рахунок локалізації виробництва західних озброєнь та отримання технологій. Але не у вигляді готових виробів, а саме компонентів. Чудовий приклад – тепловізійний приціл "Сосна-У", а точніше його тепловізійна матриця від французької "Thales", яка постачалася до РФ після 2014 року. Постачання було через Білорусь, але ми маємо ставити знак рівняння між білоруським військово-промисловим комплексом та російським, тому що білоруський дуже давно є його частиною.
Тим паче, що все це базується на залишках радянського оборонно-промислового комплексу. А на території РСФСР була величезна кількість оборонних підприємств, причому замкнутого циклу. Тобто якщо Україна у багатьох зразках озброєнь не мала замкнутого циклу, то на території РСФСР за рахунок величезної площі вони мають повний цикл виробництва озброєння.
Дивіться інтервʼю Олега Каткова Главреду про військові ресурси Росії:
Тепер ми говоримо про санкції, які запроваджувалися з 2014 року. Бо саме тоді почалася їхня імплементація у вигляді заборони співробітництва з Російською Федерацією в оборонній сфері, яке ще тоді намагалися обходити, в тому числі і країни Європейського Союзу. Водночас саме з цього року, від початку анексії Криму, був заборонений експорт до Росії західних електронних компонентів класів "Space" та "Military".
Є чотири градації електроніки. Найвищий рівень, Space, це електроніка для космічних апаратів. Вона має величезну відмовостійкість, розрахована на роботу у космічному просторі з космічної радіацією, екстремальними температурами, перевантаженнями при запуску. Електроніка нижче класом – Military. Цей клас розрахований саме на роботу в умовах високих навантажень, яка притаманна військовій техніці. Саме ці два компоненти були виключені з експорту до РФ ще у 2014 році, через що росіяни не змогли реалізувати величезну кількість оборонних програм. Ще нижче знаходиться клас Industrial, де електроніка має високу відмовостійкість для того, щоб працювати в умовах виробництва 24/7. І наостанок – клас цивільних компонентів.
На жаль, у РФ з 2014 року через те, що санкції були поступовими, був певний час для адаптації, тому вони почали активно використовувати саме найдоступніший клас цивільної електроніки у військовій техніці, а у космічних апаратах використовувати клас Industrial. Невідповідність класу означає нижчу надійність техніки, але дозволяє її реалізувати у форматі "їздить-стріляє".
Якщо думати, що після запровадження санкцій через два-три тижні РФ скотиться до стану кам'яного віку, то, на жаль, так не буде. Це гра на тривалу перспективу, і, можливо, за поточних умов результат навіть тоді відрізнятиметься від бажаного. У нас є чудовий приклад Ірану – країна з 1979 року перебуває під санкціями, під дуже жорсткими – протягом останніх 10 років за розробку ядерного озброєння. І, тим не менше, країна співпрацює у оборонній сфері, тобто виробляє озброєння, продає його навіть до РФ у вигляді дронів-камікадзе, а точніше літакоснарядів "Shahed" і демонструє розробку інших видів озброєння. В тому числі ракетного та погрожує знищити ним, наприклад, Ізраїль, просто вивішуючи плакати з так званими гіперзвуковими ракетами і заявляючи про те, скільки їм летіти до Тель-Авіва, бо Іран бажає знищення Ізраїлю та всього єврейського населення (це до слова про те, що Ізраїль блокує експорт озброєння до України).
Як мінімум ми маємо бачити ситуацію у цьому розрізі, а також маємо враховувати фактор Китаю.
Китай може повністю взяти на себе роль держави, яка вирішить усі питання РФ у озброєнні та його компонентах у будь-якому об'ємі.
Виключення цього фактору вкрай складне. Навіть у ситуації, коли Пекін запроваджує певні обмеження щодо експорту. Наприклад, з 1 вересня починають діяти обмеження щодо експорту дронів, які мають високу вантажопідйомність та тривалий час польоту – тобто ті, які росіяни перетворюють на літаючі дрони-міномети, про що зʼявилося відео, де китайські приватні виробники демонструють роботу такого ударного дрона-міномета з папірцем з написом замовника, російської спільноти, яка займається постачанням таких речей. І хоч і була приписка, що з 1 вересня буде неможливо відправити одразу готовий дрон, тобто той, який пристосований до скидання мінометних мін, але його постачатимуть розібраним, у вигляді машкомплекту – окремо двигуни, рама, скид, камера. Тобто воно приходить у різних коробочках, але збирається на території РФ, що називається, за 10 хвилин.
Тобто у цій ситуації доволі складно говорити про те, що санкції взагалі можуть бути дієвими як у короткостроковій, так і навіть у середньостроковій перспективі. Також треба розуміти, що Китай продовжує постачання до РФ саме компонентів для озброєння – його заскочили на постачанні компонентів для військової авіації. Також не треба применшувати значення Індії, оскільки вона є одним з найбільших покупців російського озброєння і вкрай повільно дрейфує від нього. Вони, попри санкції, продовжують реалізовувати контракт на С-400, відкривають і не запускають на повну потужність виробництва, наприклад, автоматів Калашнікова в Індії. І, наприклад, існує проект BrahMos – крилата протикорабельна ракета, відома як "Онікс", яку виробляють спільно з Росією. І доволі легко уявити ситуацію, коли, наприклад, РФ для спільного виробництва "БраМосів" говорить, що їй потрібно вдвічі більше комплектуючих. І тоді у неї стане вдвічі більше "Оніксів", які полетять по українських містах.
Яка тоді реальна спроможність Росії виробляти у себе зброю? Що вона може виробляти?
Вона може виробляти все. Не тієї якості, можливо навіть не в тій кількості, але може. І її оборонно-промисловий комплекс не перебуває під постійними методичним ударами, на відміну від українського. Немає в України можливостей бити по російських підприємствах, які знаходяться на відстані у сотні кілометрів від кордону на території Російської Федерації. Якби були такі можливості, було би значно легше. Тобто коли ми говоримо про ті самі ракети, то є завод у Рибінську, який розташований за 1200 км від кордонів України та виробляє всі двигуни для російських ракет (крилатих ракет "Калібр", Х-59, Х-35). І якби в України була достатня кількість таких далекобійних засобів, було б, очевидно, легше. Але їх немає. На жаль.
Чому, на вашу думку, Захід досі так повільно передає нам потрібні озброєння? І щоразу, коли нам передають якусь нову номенклатуру зброї, постає умова про те, що ми не маємо права цією зброєю бити по території Російської Федерації. Чому Захід з цим так зволікає?
Я говорю про зброю, а не про геополітику, але лише вважаю, що це абсолютно нелюдяна умова. Їхні причини треба залишити, напевно, людям, які розбираються у політичних і дипломатичних аспекта. Я розбираюсь у зброї. Якби була така можливість, і якби ми мали доступ до приблизно половини реальних арсеналів армії РФ, було би легше.
Тому що, знов таки, є не тільки обмеження на кшталт виторгування на дипломатичному рівні зі скандалами далекобійних засобів ураження, а й навіть такі нелюдяні умови на кшталт того, щоб Україна не била по РФ. Від одного з українських дипломатів, якщо не помиляюсь посла України в Німеччині, прозвучало дуже влучне порівняння. Мовляв, це все одно що гра у футбол, але ви не перетинаєте половини поля противника. Насправді будь-яка країна, яка постачає до України озброєння, завжди може спитати (наприклад, коли Україна говорить про потребу в F-16), мовляв, а чому ви не закупили їх самостійно, адже було 30 років, а ви не закупили жодного нового винищувача. Чому ви бідкаєтесь, що немає протиповітряної оборони, і не закупили жодного зенітно-ракетного комплексу?!
І на ці питання немає відповіді. Точніше, вона є, але дуже незручна для України. І у цій ситуації треба користуватися тим, що є.
Давайте трохи повернемося до "шахідів" і до Ірану, про який ви згадували. Звучала інформація як від українських, так і від іноземних джерел, що Росія дійсно почала виробництво, побудувала завод на території Татарстану з виробництва "шахедів". Наскільки це виробництво залежне від Ірану, а саме від комплектуючих, які він може надавати, і наскільки масовим це виробництво може бути? Тобто наскільки критична ситуація, якщо завод продовжуватиме роботу?
Справа в тому, що ми опираємось на відносно не верифіковані джерела інформації…
Але офіційно говорили про те, що вже знаходили в Україні уламки цих "шахедів", тобто цей факт було підтверджено.
Так, є факт, що використовуються "шахеди", які мають інше виконання та спорядження аніж ті, які були раніше. Відносно виробництво в РФ ми спираємось більше на напівофіційні неверифіковані джерела. Але це, зокрема, публікація спільноти "Протокол", де вони розписали, що цей проєкт реалізується у виключно промисловій економічній зоні Алабуга у Татарстані поряд з Набережними Челнами, де збирається КамАЗ. За планом такої локалізації (там дійсно вливаються астрономічні кошти: наводили цифри, що підготовка до виробництва – це 10 млрд доларів, з яких 8 витрачає навіть не бюджет РФ, а фактично російський банк ВТБ, кредитор Алабуги, хоча дивно говорити про російську економіку не в обличчі державності та олігархату), вихід на повноцінну потужність цього підприємства складає 2-3 роки і 10 мільярдів доларів.
Ті "шахеди", що зараз знаходяться, відрізняються від тих, які були раніше. Зокрема, спочатку там з'явилась бойова частина, яка вже не зі специфічним іранським польотом думки. Замість неї там стоїть радянська дебела бойова частина. Також змінилась технологія виробництва самого корпусу, фюзеляжу, який раніше був литим, а зараз має характерні вінглети, які прикручуються на саморізах. Тобто вже йдуть спрощені технології, і вважати, що їх вже почали збирати в РФ – під питанням. Можливо, але не точно.
У будь-якому разі, до такої ситуації треба бути готовим. Взагалі те, що "шахеди" або щось максимально аналогічне почнуть збирати в РФ, було лише питанням часу. Як би там не було, але це доволі ефективний засіб ураження, далекобійний, за мінімальною собівартістю на рівні оголошених оцінок 20, 40 чи нехай навіть 100 тисяч доларів. Що дуже дешево для такого засобу, і за рахунок масовості та дешевизни це – загрозлива річ.
Стосовно того, що цей завод вже працює, то, можливо так, але не повноцінно виробляє їх самостійно. Значна частина компонентів буде постачатися з Ірану об'єктивно ще місяці – можливо рік, можливо півтора-два роки. Але значна частина цього (мова йде про електронні компоненти) доступна на цивільному ринку, умовно кажучи, з AliExpress. Також РФ ще виробляє щось самостійно – наприклад, блоки "Комета", які відповідають за отримання супутникових сигналів, навігації навіть в умовах радіоелектронної боротьби, та бойові частини.
Звісно, місце для виробництва самих "шахедів" у РФ обрано вкрай прагматично. І це треба розуміти, а не перебувати у якихось рожевих ілюзіях. Алабуха поряд з Набережними Челнами, де виробляють КАМАЗи. А там можливо реалізувати і виробництво тих самих двигунів від "мопеда", і зв'язок дротів, і поставити верстати з числовим програмним керуванням у самій Алабузі для виробництва металевих частин. Питання насправді лише в автоклавах для запікання корпусі. У Алабузі зараз розташоване нове найбільше російське підприємство з виробництва карбону, з якого формується корпус і після цього запікається в автоклавах. Тобто місце обрано доволі прагматично, і, знову ж таки, там понад тисячу кілометрів від України за Волгою.
Треба бути готовим до того, що у РФ таких дронів стане більше, і вони їх почнуть виробляти у більшому темпі, ніж зараз отримують з Ірану.
Наприклад, вони отримують 400 "шахедів" з Ірану. Скільки вони можуть реально у себе їх зробити?
Вони декларують, що будуть виробляти у десятки, сотні разів більше. Але коли ми говоримо про російську оборонну промисловість, то попри те, що її завалюють грошима, наш головний союзник – астрономічна російська корупція, постійні "розпили" грошей та схематози, які Україні ніколи навіть не снилися. І там постійно в реалізації будь-якого проєкту строки упевнено зсуваються в бік – переносяться, з іншими обсягами і таке інше. Якщо Україна і світ сидітимуть склавши руки, тобто нічого не робитимуть, не заважатимуть, то рано чи пізно РФ все таки розгорне масове виробництво, тому що такі дрони-камікадзе для РФ є чудовим рішенням для того, щоб тероризувати світ.
Ми маємо розуміти наступне: технології для їхнього виробництва настільки незначні, бо це не виробництво балістичних чи навіть крилатих ракет, але для того, щоб тероризувати світ, цього може бути достатньо.
Тим паче що технології виробництва пізніше можуть бути легко передані потім усіляким країнам та терористичним організаціям. Бо РФ веде гібридні війни, і це також є фактором.
Що у Росії відбувається з виробництвом "Ланцетів"?. Була інформація, що РФ почала кустарним методом виробляти їх більш активно…
Не кустарним - там, на жаль, промислове виробництво.
Коли ми говоримо про РФ, є речі, які можна і треба висміювати, показувати недоліки. А є речі, які потрібно розуміти в реальності, щоб не перебувати у вкрай небезпечних ілюзіях, тому що ми, знов таки, говоримо про країну з розвиненим військово-промисловим комплексом, величезними запасами і абсолютним нехтуванням будь-чого. Тобто РФ може виробляти озброєння і роздавати картки на їжу. Причому їжі може не бути – Радянський Союз це вже проходив, і РФ може цілком до цього повернутися.
Стосовно "Ланцетів" треба розглядати ситуацію реально. Росіяни пішли прагматичним шляхом – взяли старий торговий центр, який не експлуатується і прагматично розвернули там виробництво. Цьому рішенню треба повчитися, але справа в тому, що ніхто цей торговий центр бомбити не буде, тому що в України немає таких засобів ураження, на відміну від РФ. Відносно їхньої кількості, то ця цитата із "Зоряних воєн" про "тисячі на підході" – це просто цитата.
Як людина, яка цим займалась до повномасштабної війни доволі регулярно, можу сказати, що вони використали всі наявні засоби, щоб зняти так, щоб мала кількість вважалася астрономічною. І мова не лише про дзеркала – наприклад, на стелажі з готовим озброєнням повісити по 1-2 зразки, коли там має вміщуватися значно більше. Але при цьому поставити більше стелажів, по яких уже розкидати напівготові вироби і зробити картинку. Головне, що там було продемонстровано з того, що дозволяє оцінити реальну виробничу потужність – це навіть не кількість людей у білих халатах, яких вони туди нагнали.
Справа в тому, що виробництво озброєння – це у будь-якому випадку ручна праця, але вони показали лише два верстати з числовим програмним керуванням, які необхідні для виготовлення всіх металевих компонентів дрона. Об'єктивно виробництво "ланцетів" спирається у електроніку, яку вони, вочевидь, отримують з Китаю. Знов-таки, це цивільна електроніка, але, тим не менше, там потужний канал постачання. Вони не показали найголовнішого – кількість автоклавів, необхідних для запікання фюзеляжів.
Тобто говорити про те, що їх виробляють тисячі на місяць, обʼєктивно не можна. Але і не можна говорити, що це виробництво – повна показуха. Тобто це виробництво працює – можливо, там мова йде про десятки на місяць, можливо, ближче до сотні. Але треба розуміти і те, що у Міноборони Російської Федерації за ці "ланцети" вхопилися, тому що вони, по-перше, завдають шкоду, це небезпечна зброя. А по-друге, вона медійна.
Справа в тому, що для коригування вогню використовується БПЛА, який веде знімання, і саме "Ланцет" знімає і передає картинку у режимі онлайн.Як от свого часу була друга карабаська війна, де Азербайджан вкрай активно у таких інформаційних операціях використовував Bayraktar TB2 і постійно, ледь не у режимі онлайн, показував знищення вірменської техніки, особового складу. Те саме намагається зробити Російська Федерація. Тобто треба розуміти, що не кожен з епізодів, які демонструє Міноборони РФ з "Ланцету" – це результат знищення техніки. Це навіть не результат ураження цієї техніки, і ті самі відео вони спливають по декілька разів на місяць чи зняті з різних ракурсів. Можливо навіть повторюються, і удари завдаються повторно по ураженій техніці. Тобто тут треба пропускати все це фільтр адекватності, однак тримати в голові, що "ланцети" існують. І допоки вони виробляються, скоріше за все, РФ буде намагатися масштабувати їхнє виробництво.
Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак озвучив дані, згідно яких Росія вже цього року випускала ракети Х-101 з іноземними комплектуючими. Як багато Росія може випускати таких ракет, і які ще, окрім Х-101, вона зараз має можливість масовано випускати?
Якщо брати до уваги дані Міноборони України від початку січня цього року, то там було зазначено про загальний випуск крилатих ракет Х-101, Х-55, "Калібр" в розрізі 40 одиниць на місяць. Після цього були повідомлення про кратне масштабування виробництва. Можливо, ми говоримо зараз об'єктивно про більші цифри.
Стосовно кількості, яку виробляють росіяни – питання відкрите, але більше 40 на місяць точно. До того ж, Росія використовує ракети у режимі "виробили-відправили на летовище-підвісили на літак-відстріляли", і це вже триває з початку року. Тобто вже на початку року за серійними номерами було видно, що ці ракети вироблені у першому кварталі 2023-го року. У другому кварталі, відповідно, були ракети, які були вироблені у другому кварталі. У такому режимі вони і працюють. Тому відповідь на питання, коли у РФ завершаться ракети буде тоді, коли виробництво у вищезгаданому Рибінську буде знищено, бо тоді вони і не зможуть їх виробляти. Принаймні певний час, допоки не відновлять виробництво, бо також треба розуміти, що є певний запас двигунів до цих ракет.
Відносно компонентів, то вони можуть мати походження зі США, Німеччини і країн ЄС. Але здебільшого, за тими аналізами, які мені траплялися на очі, мова йшла про цивільні компоненти. Тобто ті, які використовуються у цивільній електроніці і перебувають у вільному доступі. Які можна купити якщо не напряму, то через другі, треті, десяті чи навіть сорокові руки на AliExpress. Так, це не державне постачання. Бо коли мова йде про постачання сотень чи тисяч компонентів одночасно, то це такі невеликі ниточки, за якими ці компоненти надходять. Цих ниточок доволі значна кількість, і їх перерубити значно складніше, ніж один канат. З цим треба боротися, але тут ми знову повертаємося до розмови про фактор Китаю.
Також варто розуміти те, що коли РФ з 2014 року зустрілася з санкціями, то там почали конструювати ракети за декількома варіантами – конструкція однієї і тієї ж ракети з різною елементною базою, яку вони можуть варіювати. Тобто якщо певний канал постачання конкретної мікросхеми унеможливлений, то вони використовують інші. До цього також треба бути готовими, і не варто очікувати, що санкції можуть вплинути у короткостроковій перспективі. Це гра в довгу, і результат санкцій вже можна побачити.
От, наприклад, зараз триває виставка озброєння "Армия 2023" під Москвою, де вже оголошена кількість контрактів на 400 мільярдів рублів. Причому оголосили бадьоро, хизуючись цим, але забули додати статистику за минулі роки: по пів трильйона рублів за 2022 і 2021 рік, а також 1,16 трильйона рублів у 2020 році. У рублях різниця нібито і не сильно велика, але у доларах різниця між 2020 роком і сьогодні в чотири рази.
Якщо говорити про важку техніку, то які в Росії зараз можливості до її випуску? Оскільки був період, коли росіяни діставали її з Білорусії, бо не вистачало своєї. Чи за ці півтора року чи навчились вони, точніше чи налагодили вони якось процес виробництва саме важкої техніки?
Справа в тому, що вони не розучились.
Я маю на увазі чи налагодили вони процес…
Вони не припиняли цього процесу.
Але ж на це потрібен певний час…
Не потрібен цей час, вони цим займались 20 років, вкладаючи майже трильйон доларів. Ми говоримо про такі речі – у РФ нічого не припинялося, вони, на жаль, лише нарощують. Я не знаю, як ще більш дипломатично пояснити те, що вони не припиняли. Санкції – це гра в довгу. Там вкладено величезні кошти, і Росія продовжує вкладати величезні кошти, і вона може вкласти всі наявні кошти. Росіянам не буде чого їсти, полиці будуть пустими, але танки будуть виробляти. Радянський Союз це вже проходив, і РФ може спокійно піти тим самим шляхом. До цього треба бути абсолютно готовим.
Немає компонентів бронетехніки – добре. Танки Т-72Б3 раніше були "Сосна-У" з тепловізійною матрицею Thales. Оскільки вона не постачається після повномасштабного російського вторгнення, то на них почали ставити тепловізійний приціл 1ПН-96, а він удвічі гірший. Дальність "Сосни-У" відносно виявлення цілей була задекларована на рівні 5 км, для 1ПН-96 – 2,5 км, тобто вдвічі гірше. Але у концепції "їздить-стріляє", та ще й уночі бачить це працює, але вдвічі гірше. Масово насправді вдвічі зменшення бойової ефективності в нічних умовах, а коли ми говоримо про тепловізори – це суттєвий фактор, але якщо розглядати окремо кожен танк, то і той, і інший їздить та стріляє.
Росіяни можуть спрощувати виробництво. Вони продовжують виробництво танків Т-90М "Прорив", дістають зі зберігання Т-72. Частина з них іде на модернізацію Т-72Б3 зразка 2022 року з 1ПН-96, Т-80БВМ зразка 2022 року з тим самим прицілом. Для розуміння, цей приціл настільки ні про що, що в ньому навіть не реалізували для спрощення конструкції його відкривання. Він зачиняється оборонною шторкою від уламків та багнюки, і для того, щоб його відкрити, навідник має висунути руку з люка і відкрити його руками. Але РФ виробляє такі танки та такі приціли.
Моє питання більше полягало в тому, як багато тих танків, які, як ви сказали, їздять та стріляють, росіяни можуть випускати?
Багато. Точних даних немає, але є можливість самих оборонних заводів Російської Федерації, ремонтних бронетанкових заводів. І тут є позитивний аспект для України, бо їх не так багато у РФ. Вони мають певні спеціалізації і найбільший з них це Уралвагонзавод, який займається виробництвом нових танків Т-90, проводить модернізацію старих Т-72Б3 та Т-80БВМ. Якщо брати найголовніші заводи, які займаються саме танками, то таких є ще чотири. І сказати, скільки вони зараз виробляють неможливо, бо немає верифікованих даних, навіть орієнтовно цього сказати неможливо. Але є розуміння, що їхньої пропускної спроможності не вистачає. Десь тиждень тому була публікація на основі супутникових знімків про те, як РФ вигребла велику кількість танків з баз зберігання. Мова йшла про Т-55, Т-54 та Т-62, поява яких взагалі говорить про те, що РФ має нестачу танків нового покоління. Тому І дійсно на базах зберігання Т-62, Т-54 та Т-55 стало менше – це видно навіть з супутників. Але якщо подивитися на той завод, який їх відновлює, а це 103 бронетанковий ремонтний завод під Читою, то видно, що промисловий майданчик самого заводу заставлений цими танками, бо він не може цей обсяг танків реалізувати.
Тобто Міноборони РФ, коли знімає з баз зберігання певний вид озброєння, коли порахувало, скільки танків потрібно, відправила їх на підприємство, але це підприємство не може їх пропустити у тому самому темпі і просто залишає їх на своїй території. А тим часом інші підвозять і підвозять, тому територія просто захаращується цими танками. І це можливо побачити на супутниках, оскільки Google Earth оновив знімки. Тож це видно прямо з космосу. І це стосується насправді всіх інших зразків озброєння, але це не означає, що за два-три тижні максимум вони у РФ закінчаться.
Останнім часом ми багато чуємо про те, що ЗСУ збивають гвинтокрили Ка-52. Хоча б на їхньому прикладі розкажіть, що саме відбувається з авіацією РФ, і чи може РФ активно її виробляти? Бо я так розумію, що через деякий час навіть з Ка-52 у неї може виникнути певний дефіцит.
Тут якраз чудовий приклад відносно пропускної спроможності російської оборонної промисловості. Але не відносно самих вертольотів, а вертолітних двигунів ВК-2500. Для розуміння, це копія українського ТВ-117, який росіяни нібито там локалізували настільки, що ми знаємо, що потім стало з керівником Мотор Січі. Тобто ВК-2500 використовується у абсолютній більшості російських вертольотів. Ми говоримо і про Ка-52, і про Мі-28, і про Мі-8, і про Мі-17 а про багато інших. Тобто увесь сегмент армійської авіації літає на цих двигунах. На кожну "вертушку" таких потрібно два, і вони мають обмежений моторесурс, тому що двигуни, тим паче вертольотні потрібно постійно змінювати, ремонтувати.
Десь місяць тому керівництво Ростех, який виробляє ці двигуни, розписалися у тому, що двигунів не вистачає і потрібно як мінімум удвічі розширювати їхнє виробництво. І мова йде не лише про військові, але й про цивільні вертольоти Російської Федерації типу Мі-8 та Мі-17. Але двигунів просто немає, і це означає, що дійсно, якщо ситуація матиме аналогічну тенденцію, тобто якщо росіяни активно і надалі використовують авіацію та спалюють моторесурс двигунів, замінювати їх нічим, тому що їх бракує. Тут треба, напевно, сказати, що, на жаль, компоненти українського виробництва знаходилися у вертольотах, які атакували та надалі атакують Україну. Тобто є певний позитив у тому, що щось відбулось з керівництвом Мотор Січ, і було припинено постачання певних комплектуючих, тому двигунів стане ще менше, і російська вертолітна авіація взагалі може опинитися на землі.
Звісно, не через два-три тижні, але це вкрай позитивна тенденція, тому що на розробку власного двигуна та повну локалізації його виробництва (а РФ цього не зробила з 2014 року, хоч і вклали у це величезні кошти, включно з модернізацією самого виробництва у Санкт-Петербурзі). Але не змогла, і враховуючи досвід з двигунобудуванням у РФ, коли вони на розробку двигуна для пасажирської транспортної авіації ПД-14 вклали десятки мільярдів доларів, цей процес триває з 2008 року і його досі нормально не запустили через брак технологій, а також наукових, промислових, технологічних можливостей. І це було ще до санкції, а зараз взагалі під питанням, чи може у РФ буде налагоджене виробництво авіаційних і вертолітних двигунів в тому числі. І в цій ситуації існує можливість того, що дійсно кількість вертольотовильотів у РФ буде неухильно зменшуватись.
На початку ви згадували про Ту-95, які бачили Сталіна, і те, що їм немає заміни як такої, бо Росія досі не налагодила процес виробництва. Що з авіацією? Бо судячи з того, як часто Ту-95 (і не тільки) злітають, у літаків також є певний ресурс і, вони зношуються. Чи може РФ їх чимось замінити?
Заміни їм немає, ситуація "win-win" для України. Те, що з ресурсом у Ту-95 щось не так, чудово демонструє статистика, яка доступна кожному. Скільки ракет запускає відповідна кількість цих Ту-95? Спочатку вони несли приблизно по 6 ракет, потім почали по 4. Тобто злітає та сама кількість бомбардувальників, але зараз мова йде про те, що в середньому кожен Ту-95 запускає одну, максимум дві ракети, тому що обмежені їхня вантажопідйомність тощо. Тобто для виконання того ж завдання треба залучати більше бомбардувальників, які несуть менше ракет, швидше спалюють цей ресурс. І це – вкрай позитивна ситуація для України. Бо замінити їх РФ в принципі немає чим. Ту-95 в принципі вже не виробляються, вони лише модернізувалися. Так, це стратегічні бомбардувальники, які можуть літати дуже довго, але цим літакам вже дуже багато років.
Звісно, вони ще мають Ту-160, які теж можуть здійснювати пуски крилатих ракет. Водночас, з огляду на все, вони їх бережуть. бо, по-перше, їх там мало – взагалі у РФ близько 15 Ту-160 від спадку ще з СРСР і того, що Україна передавала РФ вже після його розпаду в межах відмови від ядерного озброєння. Не всі з них у льотному стані, тому їх активно бережуть, тому що вони майже не використовуються для завдання ракетних ударів. Відносно Ту-22, який запускає ракети Х-22 і Х-32, то була програма, і РФ намагаються її реалізувати з модернізацією у вигляді Ту-22МЗМ, але вона активно буксує і не відповідає заявленим темпам. Вона постійно, з року в рік вже протягом останніх 5 років зсувається вправо, без варіантів реалізації. І чи буде вона реалізована – під питанням.
Відносно тактичної авіації, то тут треба розуміти потужності "Сухого", виробництва літаків марки Су – Су-30, Су-35, Су-34. Вони не виробляють штурмовиків Су-25, і втрата кожного такого літака незворотня для РФ.
А як щодо МіГів – що з ними відбувається?
МіГ-29 вони списали доволі давно, і на КБ "МіГ" вже обʼєктивно поставили хрест. З МіГ-31, якщо подивитись на кількість аварій і катастроф з цим літаком у РФ, то ситуація, коли щось згорить під час польоту взагалі стандартна. Для розуміння – ще за радянських часів у базову підготовку пілотів МіГ-31-го входила посадка з пожежею двигуна та на одному з двигунів. І зараз РФ десь на Далекому Сході чи Крайній Півночі один з МіГів раз на півроку втрачає. А замінювати його теж немає на що – час від часу у РФ згадують про якийсь фантастичний проект під назвою MiГ-41 з якимись "аналоговнетными" характеристиками навіть для росіян. І, звісно, питання реалізації, тим паче КБ "МіГ" викликає величезний сумнів. Це навіть доволі смішно обговорювати, тому що заяви про крейсерську швидкість на кшталт 6-7 махів – це фантастика. І навіть якщо б РФ не була під санкціями, у неї було б в запасі років 20-30. Але Су-30, Су-34, Су-35 росіяни продовжують виробляти.
Якщо дійсно у Росії така ситуація з авіацією, то на чому може зосередитися РФ і наскільки це відобразиться на бойових діях які тривають в Україні?
Коли ми говоримо про оборонну промисловість, ми маємо розуміти, що це не короткострокова, а одразу середньострокова перспектива. У короткостроковій – відновлення тих машин, які є, їхній ремонт, тобто просто підтримка у придатності до польотів. Це, знов-таки, впирається у авіаційні ремонтні підприємства РФ, як і відновлення танків Т-62 та будь-яких інших впирається у можливості бронетанкових заводів. Тобто усе впирається у кількість двигунів, запасних частин тощо, і просто у можливість їхнього виробництва. Тобто коли ми чуємо такі речі, як перехід оборонної промисловості Російської Федерації на тридобовий робочий день, сім днів на тиждень, чим вони вихвалялись, то без переведення всієї економіки на такий самий режим це не працює. Тобто це дозволяє короткостроковій перспективі, за рахунок планування всіх запасів, які були створені до цього, наростити випуск. А після цього не буде запасів комплектуючих, тому що ті підприємства, які їх виробляли, працюють у звичайному режимі.
Банальна ситуація – наприклад, треба наростити виробництво танків. Підприємство, яке їх виробляє, переходить на тризмінний робочий день і починає встановлювати вже вироблені двигуни, оптичні прилади, гармати, збирати корпус. І вони збільшили виробництво, тому що був запас. Коли запас вичерпається, вони приходять до постачальників комплектуючих і говорять їм, щоб ті швидше постачали. Ті також проходять на тризмінний робочий день, щоб виробляти, наприклад, бронелисти. Але вони вибивають з себе увесь метал, який є на складі, виробляють матеріал і відправляють. Потім вже вони приходять до металургів і говорять, що їм потрібно в три рази більше металу. Тоді вже і металургійні підприємства мають перейти на тризмінний робочий день. Але для цих треба ще і ще, бо ми говоримо про загальний комплекс промислової економіки, яка так само одномоментно має перейти на тризмінний робочий день, щоб наростити як мінімум втричі виробництво продукції. А це впирається у наявність робочих рук, бо тоді треба щонайменше втричі (насправді навіть більше) збільшити колектив.
І це треба робити по всій економіці, а РФ пішла шляхом переведення на тризмінний робочий день лише ключових підприємств. Зараз вже є інформація, що вони працюють не три, а лише дві, і не сім днів на тиждень, а лише шість. І якщо говорити про короткострокову перспективу, то зараз РФ намагається підтримувати те, що має, і відновити техніку, яка в неї залишилася з часів Радянського Союзу. Це все впирається у можливості ремонтних підприємств. Якщо говорити про довгострокову перспективу, то тут впливає технологічна відсталість, і ті вливання коштів допомогли, але це не означає того, що російська техніка відповідає західним зразкам за якістю та надійністю.
Ще один аспект – санкції, які завжди діють на перспективу і відрубають можливість середньострокової перспективи. Тож усе це – гра в довгу, і відповідати на це РФ немає чим. Тому вона продовжує інертний шлях, який почала ще у 2000-х роках. Тобто вливає кошти, щоб отримати більше озброєння, але реальних механізмів виробництва не має. Іншими словами, заливає проблему коштами. І от коли гроші закінчаться, на це накладеться результат санкцій, нестача робочих рук і відсутність технологій, тому тоді ситуація буде абсолютно інакшою. І якщо це буде після перемоги України, то оскільки поряд є Китай, Росія стане просто ринком власного озброєння.
Хто такий Олег Катков
Військовий експерт, головний редактор військового порталу Defense Express
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
