Протягом останніх тижнів російським гауляйтерам на півдні України спокійно не живеться. Зокрема, стало відомо про загибель екс-нардепа Олексія Ковальова, який перейшов на бік окупантів.
Аби не повторити його долі, двоє інших одіозних персонажів, зокрема Євген Балицький та Кирило Стремоусов, напередодні наступу ЗСУ на півдні завчасно втекли - до Воронежу та Криму відповідно.
У інтерв'ю Главреду співголова громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов розповів про те, чому ставленники Росії почали активно накивати п'ятами, чи всі інциденти з російськими гауляйтерами - робота українських спецслужб та яка доля чекає на зрадників у разі перемоги України.
Російські гауляйтери почали частіше тікати до Росії. З чим це пов'язано? Чого і кого вони бояться?
Давайте почнемо з того, що подібна тактика поведінки представників окупаційної адміністрації пов’язана, у першу чергу, зі зміною характеру військового протистояння. Збройні сили України перейшли до тактичного наступу на окремих ділянках фронту. Відповідно, питання фізичної безпеки представників окупаційної адміністрації стало руба. Плюс відбулася активізація діяльності Сил спеціальних операцій і Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що і створило підстави для ухвалення рішень щодо так званої евакуації на територію Російської Федерації та її глибинних районів.
Причому це стосується усіх без винятку представників окупаційних адміністрацій. Географія, як ми бачимо, не впливає на ухвалення рішень - це і окуповані території Херсонської, Запорізької області, АР Крим. Більш-менш стабільна ситуація тільки на території окупованих районів Луганської та Донецької областей. Чому так? Тому що Луганська і Донецька області фактично захоплені і на тих територіях, які були під контролем Росії з 2015 року, вже створена потужна система так званих спеціальних служб - "міністерства" держбезпеки "Л/ДНР" і діяльність ФСБ РФ. Фактично можна говорити про те, що вони контролюють ситуацію на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. У той час як на захоплених на початку 2022 року територіях Херсонської та Запорізької областей ще немає можливості для тотального контролю усього населення.
Що стосується окупованих територій Донецької та Луганської областей, то згідно підписаних Мінських домовленостей, зокрема, Мінська-2, сторони були зобов’язані утримуватися від проведення активних дій щодо представників окупаційних адміністрацій і силових структур. Тобто фактично існувала заборона для української сторони на проведення адресних операцій.
Я з цим стикнувся, коли (йде мова про події за каденції Петра Порошенка - авт.) виходив на співробітників СБУ з відповідними пропозиціями щодо створення штучних конфліктів у середовищі бойовиків "ЛНР" та "ДНР". Пояснювалося усе тим, що ми не можемо проводити адресні операції бо це, відповідно, викличе незадоволення у російських партнерів. Це підтверджені факти, тому коли на широкий загал колишні співробітники Служби безпеки часів Порошенка розповідають про ліквідацію "Мотороли" чи "Гіві" українськими спецслужбами - це радше елементи літературної творчості, ніж реальні сценарії.
Жодного стосунку до ліквідації цих персонажів українські спецслужби не мають.
А до того, що тепер відбувається з нинішніми гауляйтерами, українські спецслужби мають стосунок?
Так. Те, що відбувається від початку 2022 року — це зміна тактики і характеру ухвалення рішень щодо проведення адресних операцій. Коли ми говоримо про ліквідацію, наприклад, колишнього нардепа Ковальова, то це якраз і була адресна операція українських спецслужб. Партизанський рух до цього жодним чином не причетний. Бо партизанський рух — це, у кращому випадку, акти непрямої дії. Розклеювання листівок і синьо-жовтих стрічок — це той максимум, на який вони здатні.
Причина, з якої на окупованих територіях немає масового руху спротиву — у тотальній зраді співробітників СБУ. Це стосується ситуації як в Автономній республіці Крим, де зрадило 98% співробітників, так і на території Луганської та Донецької областей, де передавалися справи і кістяк співробітників СБУ був задіяний у створенні власних спецслужб квазіутворень. Показовим фактом є те, що і очільники квазіутворень — це колишні співробітники СБУ. Зокрема, очільник "ЛНР" Пасічник був полковником СБУ, як і Ходаковський, який був головою "радбезу" так званої ДНР, а до того - кадровим співробітником Служби безпеки України.
Наразі змінена сама філософія протистояння — тепер мова йде про так званий контрольований терор. Тобто створення контрольованого хаосу на окупованих територіях, щоб не дати можливості окупаційній владі закріпитися, створити "адміністрації".
Тому невипадково обрані саме Херсонська та Запорізька області, де ще немає розгалуженої системи так званого міністерства держбезпеки, тобто тут ФСБ ще не має достатньої агентурної бази і, відповідно, оперативних можливостей.
Кому саме вигідно їх "прибирати": росіянам чи українським спецслужбам?
Коли розповідають про ліквідацію окремих представників окупаційної влади, варто розуміти, що не усі ці випадки є роботою українських спецслужб. Є так звані внутрішні розбірки серед представників окупаційних адміністрацій. Найбільш яскраво це видно по Запорізькій та Херсонській областях, де ділять фінансові потоки, а фактично — території. Тобто туди прийшли злочинні угруповання, які зараз намагаються поділити сфери впливу у кращих традиціях 90-х років, використовуючи тактику фізичної ліквідації очільників бандформування конкурентів.
До 40% таких ліквідацій - це суто внутрішні розбірки. Усі інші вигідні українській стороні - щоб дати зрозуміти як представникам окупаційної адміністрації, так і самим росіянам, що вони - тимчасове явище.
Саме поняття "колаборант" вказує на те, що ніхто не чекатиме судових рішень. Інше питання - що це позасудові страти і я досить обережно ставився би до цього питання у моменті підтвердження проведення подібних операцій українською стороною. Адже, як би там не було, йдеться про ліквідацію громадян України.
Проведення таких операцій - це сигнал мешканцям окупованих територій про те, що Україна розглядає ці території як виключно українські і повертатиме їх будь-яким шляхом. У тому числі - і за допомогою роботи спецслужб. Це, до речі, загальносвітова практика, коли під удар потрапляють не стільки представники самої країни-окупанта, як представники її окупаційної влади. Саме вони є провідниками політики і несуть більше потенційної загрози для тих людей, які залишилися на окупованих територіях — вони володіють інформацією і можуть налагодити роботу окупованого міста, щоб забезпечити його життєдіяльність.
Ви сказали про те, що на окупованих територіях, вибачте за тавтологію, ділять території різні групи впливу. За що саме вони конкурують?
Перш за все - за гроші. Запорізька і Херсонська область - це не тільки великі підприємства і розвинутий промисловий комплекс, але й сільськогосподарські райони та система портів. Порт Бердянськ, який зараз контролюється окупантами - це перевалочна база і найбільш глибоководний порт Азовського моря. Російський Таганрог за рівнем пропускної спроможності і близько не стоїть з українським Бердянськом.
Через порти відвантажується зерно, продукція важкої металургії та машинобудівна продукція. Зокрема, Маріупольський порт завалений готовою продукцією і тепер стоїть питання про те, як її продати. А для цього потрібно забезпечити роботу порту і, відповідно, відсунути від його роботи людей, які вже порахували, скільки грошей на цьому можна заробити.
До того ж, усі порти працювали на експорт. Відповідно, РФ конче необхідно налагодити роботу портів, аби отримувати економічний зиск. Будь-яка економічна діяльність, яка пов’язана з сірими потоками - це криміналітет, боротьба за вплив на фінансові потоки. Це те, що свого часу відбувалося на території так званої ЛНР, коли між собою боролися два клани - "міністра внутрішніх справ ЛНР" Корнета та Плотніцького, тодішнього очільника самопроголошеної республіки. Чим це завершилося, ми пам'ятаємо - заколотом проти Плотніцького, його усуненням від влади та появою іншої конкуруючої організації. Основна боротьба там точилася навколо контрабандних потоків в Україну - постачання вугілля, лікеро-горілчаних виробів і тютюнової продукції, паливно-мастильних матеріалів, які контрабандою заходили з території Російської Федерації і далі йшли на територію України. А також наркотрафіку, зброї і трафік викрадених автомобілів.
Що стосується нинішніх подій, то втеча найбільш одіозного колаборанта Стремоусова пов’язана з успішним просуванням українських військ і завданням точкових ударів на півдні. Він прекрасно розуміє, що "бавовнятко" може завітати і до нього за місцем проживання. До того ж, є успішні акції ССО України - ми вже згадували з вами екс-нардепа Ковальова.
Швидше за все, його змусять повернутись, бо для росіян це - плювок в обличчя, ознака того, що окупаційна адміністрація нестабільна і росіяни можуть у будь-який момент залишити окупований Херсон.
А чи змусять росіяни його повертатися? Чи не простіше їм буде поставити замість нього когось іншого, більш надійного?
Стремоусов - вже медійна фігура. Тактика росіян полягає у тому, щоб спочатку використовувати людину, яка створює адміністративну вертикаль. Потім її зміщують і замінюють більш лояльним представником. Це - те, що раніше відбувалося у Луганську та Донецьку. Наприклад, спочатку Плотніцький повністю створив вертикаль підпорядкування, його руками прибирали опозиційних польових командирів, через що уся брудна робота асоціювалася не з росіянами, а з так званими внутрішніми розбірками.
Те саме і в Херсонській області - усі пов’язують кримінальні розбірки і смерті гауляйтерів зі Стремоусовим, а не з Росією. Тобто це калька з подій 2014-2015 року, яка тепер перенесена на Херсон і Запоріжчину. Ця схема була "відкатана" Владиславом Сурковим ще в Абхазії і Південній Осетії, коли спочатку там були так звані легітимні президенти, які створювали вертикаль підпорядкування і укладали з Росією "міждержавні договори про захист кордонів", а потім їм на зміну приходили випускники вищої школи КДБ, тобто ті люди з системи, яким довіряють у Кремлі. Далі "легітимного" президента усували з посади за звинуваченням у корупційних схемах (бо без цього неможливо, адже росіяни самі створюють умови для розкрадання, щоб потім мати привід чи то для карного переслідування, чи то для фізичного усунення) і на їхнє місце приходять більш лояльні кадри. Те саме тепер очікує і на Стремоусова - доля Плотніцького та Захарченка не омине і його.
Якщо ЗСУ перейшли в наступ і, за даними Генштабу, стоїть питання про звільнення окупованих територій до Нового року, то гауляйтерам залишилось жити у кращому випадку лічені місяці.
Тобто чим далі просуватимуться українські війська, тим частіше вони почнуть тікати, я правильно вас зрозуміла?
Так. Сам факт існування окупаційних адміністрацій тоді втрачає сенс. Інше питання, що вони будуть до останнього перебувати на окупованих територіях під тиском російських спецслужб, бо останнім треба створити картинку стабільності на окупованих територіях.
Ви говорили про контрольований терор. Цікавить процес так званого відбору цих осіб для ліквідації - як гіпотетично можуть обирати мішень і час, коли саме її "прибирати"? Від чого це може залежати?
Давайте не розповідати про специфіку спецслужб. Є декілька параметрів, тому хай для Стремоусова це стане "приємним" сюрпризом.
Наскільки пов’язані втечі і ліквідації гауляйтерів з підготовкою до псевдореферендумів на окупованих територіях?
Це взагалі не пов’язані між собою речі і я не розумію, чому цю дурнувату тезу вкидають до українських ЗМІ. Є заяви самих ватажків окупаційних адміністрацій, зокрема Пасічника, Пушиліна та Стремоусова про те, що дата проведення так званого референдуму наразі "не на часі".
Відповідно, втеча гауляйтерів і проведення "референдумів", якщо їхньої дати не визначено, не пов’язані між собою. Більше того, завдання Стремоусова, Балицького і Ковальова полягало у створенні "сітки" — передвиборчих штабів для проведення псевдореферендумів. Тобто у створенні "виборчих дільниць", формуванні списків виборців тощо.
Більша частина Херсонської області, за винятком тих сіл, де зараз точаться бої, контролюється росіянами. Чи можуть вони провести там референдуми і що це їм дасть?
Як ви слушно зауважили, є театр бойових дій, які постійно змінюється. І проведення референдуму умовно у Херсонському чи Баштанському районах, де точаться бої і йде зміна географії контролю населених пунктів, не має сенсу.
Референдум проводиться на момент тотального контролю над територіями — це факт того, що ці території вже закріплені, там створені адміністрації, а також політичні та економічні умови для вертикалі підпорядкування.
Окупантам потрібен тотальний контроль і начебто вільне волевиявлення місцевого населення щодо "добровільного" приєднання окупованих територій до РФ. Відповідно, якщо частина Донецької області знаходиться під контролем ЗСУ, то про жодні референдуми на цих територіях мови бути не може. Тим паче якщо брати до уваги, що основним завданням так званої спецоперації був вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.
Відповідно, та сама історія в Запорізькій та Херсонській областях, так?
Абсолютно. Тим більше, якщо б Росія думала на них зупинитися, зараз не було б і спроб активного просування вглиб української території, які ми спостерігаємо протягом останнього тижня. Активні бої в Запорізькій області свідчать про те, що вони намагаються нас відсунути і взяти по максимуму територій, щоб пізніше торгуватися за них з Україною. Інше питання, що ЗСУ стали активним суб’єктом виборчого права і, відповідно, перешкодою для проведення так званих референдумів.
Якщо говорити про подальшу долю гауляйтерів, які ще вціліли і теоретично можуть стати наступними цілями українських спецслужб, чи мають вони бодай якісь шанси вижити?
Жодних. Причому йдеться не стільки про українські, як про російські спецслужби. Згадаємо те, як свого часу навіть батьки Плотніцького, які знаходилися на території РФ, були фізично ліквідовані. Нагадаю, що на той момент була заборона проведення критичних операцій і це — яскравий показник. Сама це і потрібно дати зрозуміти представниками окупаційних адміністрацій, адже саме це на них чекає — ніхто не залишиться поза увагою РФ, навіть члени їхніх родин. Тому доля зрадників досить сумна. А враховуючи досвід 2014 років, то тих людей, які стояли біля витоків створення так званих ЛНР та ДНР, вже нікого немає серед живих.
Я невипадково екстраполюю події у Донецькій та Луганській областях на Запорізьку та Херсонську області, адже так звані уряди "ЛНР" та "ДНР" зараз складаються виключно з представників Російської Федерації і місцеві військово-політичні еліти усунені від контролю над фінансовими потоками. Погралися у незалежність і досить — прийшли росіяни, які дали чітко зрозуміти, що вони самі будуть красти. Залишилися лише умовні Пасічник та Пушилін - одиниці, яких начебто асоціюють з представниками місцевої влади. Але і вони житимуть, допоки по ним не буде ухваленого рішення. Але воно вже ухвалено як українською, так і російською стороною. І ці двоє фактично знаходяться між двох вогнів. Питання лише в тому, хто перший по ним відпрацює.
Те саме стосується і Аксьонова, я правильно вас розумію?
Той факт, що Аксьонов і Константінов вивезли свої сім’ї з Криму — не випадковий збіг обставин. Якщо інформація про це пішла на загал (або був контрольований витік), це свідчить про те, що навіть окупаційна адміністрація АР Крим, яку росіяни вважають суб’єктом РФ, нестабільна. І після подібних рішень питання у тому, якою буде реакція російських спецслужб. Адже це, повторюся, плювок їм в обличчя і ознака того, що вони неспроможні захистити загарбані території. І, відповідно, вжити заходів оперативного реагування щодо можливого усунення представників окупаційної адміністрації.
Наскільки я розумію, усіх гауляйтерів одразу не вийде ліквідувати, тому хочу уточнити що у разі перемоги України буде з тими, хто вцілів - чи можуть вони предстати перед судом чи до цього, за законами воєнного часу, не дійде і ми побачимо "прикрі самогубства"?
Це як один зі сценаріїв. У будь-якому разі, ми маємо брати на озброєння досвід передових країн — наприклад, Ізраїлю, де проведення подібного праці не регламентована по часу. Тобто ми не маємо про когось забувати, навіть якщо ця людина виїхала на територію третіх країн.
Як позитивний приклад хотів би навести нейтралізацію у Москві першого ватажка бойовиків "ЛНР" Болотова. Офіційна версія російської сторони, СБУ та ГУР — серцевий напад. Але наша організація оприлюднила подробиці. Це було банальне отруєння самими бойовиками. Нам вдалося з’ясувати, що Болотов вивіз достатню кількість іноземної валюти, зокрема 20 мільйонів доларів, і забув поділитися ними з поплічниками. Операція тривала 4 роки, але вона дала результат. Саме цей приклад має стояти перед очима у Аксьонова, Константінова, Балицького та усіх інших. Ми не регламентовані у часі — ми не злопам’ятні, але ми злі і пам’ять у нас добра.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
