29 жовтня Чорноморський флот РФ зазнав удару, внаслідок якого були пошкоджені щонайменше три кораблі-флагмани флоту. Російська сторона звинуватила Україну в атаці на кораблі - на думку Міноборони РФ, Україна нібито готувала операцію за участі британських інструкторів і використовувала для атаки аж десять БПЛА і сім автономних морських безпілотників.
Нібито на знак протесту Росія оголосила про призупинення участі у так званій зерновій угоді та намагалася фактично зупинити експорт зерна з українських портів до Туреччини. Однак ООН та Туреччина як гаранти саботаж Росії проігнорували.
В інтерв'ю Главреду екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України Микола Маломуж розповів про те, чи можна вважати нещодавні ракетні удари по Україні помстою Росії, як багато ракет ще у запасі РФ, чому Кремль звинуватив Велику Британію у причетності до атаки та як саме Росія може саботувати зернову угоду.
Чи можна вважати ракетний обстріл по об’єктах інфраструктури 31 жовтня відповіддю на удари по кораблях ЧФ?
У першу чергу, Російська Федерація проводить системні обстріли української території, незважаючи на якісь приводи. У даний момент вона часто сама формує ці приводи (як, наприклад, удар по Кримському мосту, а згодом - удар по флагманах Чорноморського флоту), і, зрозуміло, цим показує, що це одночасно і помста, і привід. Але триває реальна війна, тому у даній ситуації кваліфікувати обстріли як помсту за якісь дії не можна. Ми захищаємося - це наша основна стратегічна позиція. І завдання ударів по об’єктах Чорноморського флоту, які випускають "Калібри" по складах, центрах ухвалення рішень у нашій законній силі. Тому у даній ситуації модель помсти не працює.
Якщо ми говоримо про оперативні моменти, то Росія сьогодні відпрацьовує моделі для підриву основ співробітництва України з нашими партнерами у світі. Жодним чином РФ не вдалося захопити нашу державу, поставити перед фактом і Захід, і весь світ, що саме вона контролює країну. Зрозуміло, РФ намагалася звинуватити нас у "фашизмі" та "націоналізмі", але і це не спрацювало. Тоді були абсурдні звинувачення у використанні біологічної зброї, "брудної бомби", а тепер виникла ідея звинуватити Україну у тероризмі - мовляв, що це начебто саме ми скоюємо теракти. Але в даному випадку ми бачимо, як удари по Кримському мосту та всі інші операції вони готують самі. Наприклад, удари по ЗАЕС, Каховській ГЕС - усе це підготовка Росії, але росіяни намагалися підготувати інформацію на рівні ООН, Ради Безпеки, що це Україна - "терорист", і вона проводить такі операції.
Росіяни намагалися перевернути усе з ніг на голову для того, щоб звинуватити нас і поставити Захід перед питанням постачань енергоресурсів - мовляв, що це винна Україна разом зі США, і це вони підірвали енергопотоки [газопровід Північний потік і Північний потік-2], і світ - шо це ми формуємо позицію голоду і зриваємо продовольчу програму за рахунок ударів по флагману Чорноморського флоту РФ та інших кораблях. Цю ідею - що ми нібито порушуємо відповідну угоду по продовольчій програмі між ООН, Туреччиною, Україною та Росією - росіяни озвучують уже три тижні.
Наша єдина функція - постачати зерно. Тобто безпечно вантажити його у портах, направляти під контролем Чорним морем, і, відповідно, спрямовувати його безпосередньо споживачам через Туреччину. Якимось чином загрожувати Росії у нас немає можливості. Але задача РФ була у тому, щоб налаштувати увесь світ проти України. Європа, зрозуміло, із цим не погодиться, але треті країни Африки, південно-східної Азії, Латинської Америки, арабського Сходу, які споживають цю продукцію, цілком можна налаштувати проти. А якщо причин немає, то їх можна придумати. І навіть завданням ударів (ми зараз їх не підтверджуємо, це можуть бути провокації Росії), але це жодним чином не пов’язано з продовольчою програмою - кораблі з зерном ідуть, міжнародний контроль є, і ніхто нікому не заважає. Але тут Росія висунула претензії щодо того, що ми начебто зриваємо цю угоду. Тобто якщо ми ведемо війну проти агресора - ми зриваємо угоду, якщо здаємося - то тоді все нормально, і угода може діяти. Ті самі абсурдні звинувачення, як і з комарами та усім іншим. На даний момент світ бачить намагання зриву угоди, і ми правильно сприйняли звинувачення РФ. Бо під егідою ООН та Туреччини ми і далі проводимо цю програму, і нехай Росія бодай спробує завдати якогось удару по тих напрямках. Єдине, що РФ може мститися, бо тоді це було б явним ударом по кораблях.
Удари по українській інфраструктурі - це стала позиція, яку РФ виробили Путін, Шойгу і Суровікін як виконавець, котрий завдає ударів по об’єктах, аби підірвати дух українців. Що важливо для росіян, бо вони до цього часу вважають, що зможуть нас придушити. Але український народ придушити неможливо, бо коли народ об’єднаний, будь-якому агресору це не під силу.
Росіяни думають - якщо українських військових не можна придушити, то давайте позбавляти людей електроенергії, води, а у перспективі - і газу, і таким чином шукати приводи для масованих ударів. Це не спрацьовує, і Путін робить кроки по ядерній та продовольчій програмі від безвиході. Він загнаний у кут, і це - останній аргумент, який він використовує і проти України (включно з обстрілами), і проти світу, аби налаштувати його проти нас. Світ, не тільки Європа та НАТО, а й Китай, Індія та Бразилія, що недавно обрала нового президента, уже зрозуміли, що Росія - це агресор, який програє. І він завдаватиме великої шкоди, але тепер його треба поставити на місце, особливо - у плані глобальних загроз.
Тобто ці ракетні удари не пов’язані напряму з тим, що відбувалося у суботу, і це фактично лінія Росії, якої вона дотримується вже деякий час, я правильно розумію?
Так. Ще один момент - у цьому форматі війни вони посилюють акценти. Наприклад, ми робимо успіхи на харківському напрямку - вони починають обстріли цивільного населення. Тобто вони придушують дух народу - завдають конкретної шкоди людям, убивають простих громадян, нищать житлову та енергетичну інфраструктуру. Але пікові моменти війни - наприклад, удари по Херсонщині, Харківщині чи Луганщині - це той період, коли він виграє. Я не можу сказати, що це наша операція, бо могла бути ФСБ, як, наприклад, спочатку удар по Кримському мосту, а тепер - по Севастополю.
Тобто росіяни просто розставляють акценти. Зрозуміло, що вони намагаються погрожувати масованими ударами включно з ядерними, якщо ми, наприклад, проводитимемо активну роботу з визволення Криму. Але у цій ситуації уже спрацьовує модель використання ядерних погроз, бо загроза ядерним об'єктам, як ЗАЕС та інші атомні електростанції України - це вже протиріччя, у які Росія вступає зі світом. Тобто з потужними гравцями, включно з Китаєм, Індією, Туреччиною (я вже не кажу про НАТО).І тут шансів у РФ немає.
Найважливіше завдання - поставити Путіна на місце усіма зусиллями у плані звільнення територій нашої держави, але під приводом того, що він проводить шантаж - не тільки України, а й усього світу ядерними загрозами і голодом. Сьогодні це - визначальний механізм, який має бути домінуючим у лідерів країн, включаючи Сі Цзіньпіна, Ердогана та інших, адже це пряма загроза і для них. Бо якщо буде ядерна війна - не виживе ніхто, якщо масовий голод - будуть гинути мільйони землян. Крім того, почнеться величезний потік міграції до Європи. Але основна проблема для Росії полягає в Україні. Нам треба опікуватися, у першу чергу, завданнями захисту нашої держави. Але їхній формат має бути таким, щоб показати, що основна загроза - це війна в Україні, яка може перерости у глобальне протистояння для світу. І у такий спосіб світ повинен відчути (але це величезна робота, і Путін загрозами нам у цьому "допомагає").
Тому діяти треба ефективно і швидко. По-перше, задля недопущення ядерних ударів. Відповідно, лідери країн мають сформувати спільну позицію і персонально озвучити її Путіну та його оточенню (включно з військовими). Тобто має бути попередження: якщо буде застосування ядерної зброї, буде і потужний удар у відповідь, після якого не буде ані Росії, ані особисто Путіна. Друга складова цієї позиції - якщо розпочинаєш шантаж світу відносно ядерної і продовольчої програм, то будь готовий до того, що світ об’єднується проти тебе, і ти станеш вигнанцем. А це не матиме ні економічних перспектив, ні енергетичної співпраці - буде тільки військовий спротив світу проти нього. Ось у такому ключі має відбуватися розмова з Путіним, а вже тоді постане питання про повне виведення військ Росії з української території, а після - формування системи гарантій, компенсації Україні.
Путін буде триматися до кінця - у нього ще є ресурси, але світ вже не повірить у його обвинувачення України в терористичних актах, підготовці "брудних бомб", а тим більше - в абсурдних бойових комарів. Але це зайвий раз демонструє абсурд режиму Путіна і його очільника та самого президента Росії.
Росія оголосила про вихід із зернової угоди. Зважаючи на те, що Туреччина та ООН оголосили про прохід кораблів, чи матиме шантаж РФ якісь результати?
Перш за все підкреслю, що ми правильно обрали позицію, коли разом із гарантами угоди, Туреччиною та ООН, продовжуємо реалізацію програми, бо це в інтересах світу.
Сьогодні Росія перебуває у невигідній позиції - або вона почне якимось чином припиняти цю програму, або скоюватиме провокації.
Путін відкрито не піде на штурм суден із зерном, але провокації готуватиме. Наприклад, вибухи - спецслужби можуть таємно розміщувати вибухові пристрої, щоб звинувачувати Україну у тому, що це нібито ми кудись поставляємо озброєння, вибухові пристрої чи ще якісь небезпечні предмети. Тому треба бути дуже пильним, аби цих провокацій не сталося під час завантаження, транспортування чи розвантаження зерна. Це важлива позиція для того, аби, з одного боку, знецінити Путіна і не допустити провокацій, а з іншого - не допустити торпедування програми.
Інструментів у Путіна зараз надзвичайно мало. Виступати проти програми і якимось чином допускати транспортування зерна - це виступати не тільки проти ООН, Туреччини, Європи, які підтримують цю програму, а й проти всього світу, який потерпає від нестачі продовольства, і в даний момент уже не буде у позиції Африки, бо буде ясно, хто є їхнім могильником, тобто підриває їхню продовольчу безпеку і створює проблему голоду і масових міграцій.
Якщо Росія вдасться до цих провокацій, чи можуть Туреччина та ООН щось зробити, аби стримати РФ?
Я думаю, що потрібно діяти на упередження, а не у момент провокації. І Ердоган, який має особисті відносини з Путіним, і Гутерреш чітко мають сказати, що вони реалізують цю програму і відповідають за безпеку, і у разі втручань будуть не тільки санкції - вони зберуть Генасамблею ООН, представників африканських і арабських держав, які сформують спільну позицію проти Росії. Тобто сьогодні треба не мовчати, а попереджати Путіна.
Тож якщо Росія влаштує провокацію, це не залишиться непоміченим, бо сьогодні системи контролю не тільки ООН, а й Туреччини, країн НАТО, які мають космічні, радіотехнічні, радіолокаційні і розвідувальні можливості, можуть системно проконтролювати як підготовку провокацій, так і сам факт їх вчинення. Тому важливо відслідкувати задуми Росії, щоб їх упередити - спочатку на дипломатичному рівні, а якщо не допоможе, то і на бойовому.
Я думаю, що буде консолідована позиція і в плані виявлення провокацій, і самого їх упередження. А якщо навіть Росії щось вдасться - то різкого засудження і нейтралізації подальших дій РФ щодо зриву цієї програми.
На короткий період перевага Росії може статися, тому що РФ діє агресивно і непередбачувано, як свавільник. Для неї немає нічого святого, вона зазіхає на все - на людей, їхнє життя і гідність. Але РФ можна зупинити пильністю, ефективністю дій, силовим форматом контролю, який забезпечує недопущення провокацій. І, зрозуміло, паралельними успіхами на фронті, тому що чим слабшим буде російський режим, тим менше у нього буде можливостей для провокацій і причин для міжнародних програм, які загрожують світу.
Ви говорили про ракетні удари, і я хотіла уточнити - як довго Росія ще матиме змогу вдаватися до масованих ракетних атак - за яких умов це може відбуватися?
У Росії сьогодні немає ефективних стратегічних інструментів задля перемог на фронті. Єдине, що вони можуть - використовувати ці удари для придушення позиції українців, створення складних умов для нашого виживання і одночасно умов для підтримки "мирних ініціатив" РФ усередині України. Тому вони і далі завдаватимуть ударів по критичній інфраструктурі. Відносно високоточних ракет, то наприклад, "Іскандери" Росія вже використала на 80%. "Калібри", які, як правило, знаходяться на базах формувань Чорноморського флоту, теж використані на 60%. Тобто декілька сотень високоточних ракет у Росії ще є на озброєнні. Якщо вони за один раз випускають 50, то зрозуміло, що резерв уже менший. Але більший резерв у Росії низькоточних, але дуже небезпечних ракет - наприклад, Х-555 та інших, які можуть бити на 500-800 км, не мають достатньої точності, але мають велику рушійну силу. Саме цих ракет Росія має ще багато, та вони не мають гарантій збереження - деякі з них падають на росіян, бо система керування спрацювала проти них самих. Тому декілька тисяч цих ракет можуть загрожувати і нам, і Російській Федерації.
Тож потужні системи ППО, які ми сьогодні отримуємо, можуть забезпечити їхнє збиття на 70-80, а може й 90% (за умови, що ми отримаємо усі засоби ППО, які ми домовилися мати у найближчі тижні). Це - та модель, яка знецінить для РФ перспективи їхнього використання. Бо тоді росіяни зрозуміють, що не можуть використовувати ракети, не залишаючи ні запасів, ні потенціалу на інші формати бойових дій (адже Росія передбачає і інші театри дій). А якщо вони будуть оголеними, то це означатиме перспективу програшу системного характеру, бо у них не буде інших аргументів, окрім ядерних.
Програш на фронті, відсутність ракет - це перспектива технологічної деградації Росії, за якої українські війська можуть ефективно працювати і на сході, і на півдні України, визволяючи території.
Усе це послабить режим і створить передумови або для зміщення Путіна, або для його програшу і притягнення до відповідальності у міжнародних судах.
Росія звинуватила Велику Британію у тому, що саме вона причетна до інциденту з кораблями Чорноморського флоту. Не могли б ви пояснити логіку звинувачень на адресу Великої Британії - чому саме її РФ звинуватила в атаці?
Перш за все, Росія вважає, що спецслужби України не є висококласними бійцями і не готові до таких операцій. Тому їй треба показати, що загрози існують не від України, а від великих сил, з якими вони борються - наприклад, НАТО, США чи ЄС. Ну і, зрозуміло, Британії, тому що це - морська держава, яка має потужні ВМС і спецпідрозділи та проводить навчання наших військових на британських базах. Але, як правило, на високоточному озброєнні - ми говоримо про NASAMS, HIMARS, M-280 та інші види іноземного озброєння за стандартами НАТО. Установка спецслужб така, що усе це, мовляв, готують американці чи британці. Але це - обман Путіна самими російськими спецслужбами, бо вони самі формують такі версії, запускають їх і видають за правду. Це - повна дезінформація або фейк, який вони підготували для іноземного споживача, чи як привід мати змогу зайняти агресивну позицію по звинуваченню України у тероризмі. Аби виправдати свої удари, яких вони завдають у війні проти нашої держави.
А чи може Росія у подальшому якось використати ці звинувачення проти Великої Британії? Які для нас ризики можуть з’явитися?
Росія вже застосувала щодо нас усі можливі ризики - інших ми не маємо. Тому протидія на усіх фронтах - і у військовому форматі, і у форматі спецслужб - це ефективна зброя, яку ми маємо використовувати. Ми не боїмося російських спецпідрозділів - ні "кадирівців", ні ФСБ, ні ГРУ Генштабу РФ. Ми усе їх знаємо, прораховуємо, і вони гинуть на нашому полі бою. Тому якимось чином прив’язати це до Британії не вдасться, бо Британія вже давно підтримує Україну і готова боротися з РФ у будь-якому форматі. І контингенти НАТО, які знаходяться сьогодні у Європі, теж готові до потужних і ефективних дій. Тож шансів у РФ протидіяти цьому немає.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
