Очікування, що Росія з дня на день піде великою війною на Україну, зростають. І ці побоювання змушують нервувати не тільки українців, а й увесь західний світ.
Президент України Володимир Зеленський звернувся до народу, закликав не панікувати, не скуповувати "гречку і сірники", а також запевнив, що ситуація під контролем. Однак буквально через пару днів з'явилися слова президента з абсолютно іншою риторикою: він заявив, що РФ може спробувати захопити деякі території України під приводом "захисту" російськомовного населення, а спроба РФ окупувати великі міста України, зокрема, Харків, стане початком військових дій.
Що стосується західних країн, то перед обличчям загрози – ймовірного близького вторгнення Росії – вони повели себе по-різному по відношенню до нашої держави. США передали Україні летальне озброєння і погрожують Москві небаченими болючими санкціями. Великобританія почала постачання протитанкового озброєння і запропонувала створити троїстий союз з Україною і Польщею. Канада відправила до нас підрозділ спецназівців. А от Німеччина – один зі головних учасників нормандського формату з врегулювання ситуації на Донбасі – всіляко намагається блокувати будь-які поставки озброєнь Україні і вустами командувача ВМС зробила низку скандальних заяв, зокрема, про те, що "Крим пішов і ніколи не повернеться".
У Москві ж традиційно заперечують, що готуються до військової операції проти України, а глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Росія ніколи не погрожувала українському народу.
Експерти розповіли Главреду, наскільки обґрунтовані побоювання з приводу початку великої війни Росії проти України, на які дії Москва може наважитися, зокрема, чи піде вона на застосування авіації і ракетної зброї, а також коли може початися ескалація.
Йде велика гра між США і Росією, а Україна в ній – лише інструмент. Штати намагаються загнати Путіна в глухий кут, тому роздули тему про вторгнення і продовжують піднімати градус, змушуючи Росію або нападати, або відступати. Це класичний цугцванг: в обох випадках Путін буде в програші. Так Штати фактично виб'ють Путіна зі світової політики, поставлять Росію в ряд країн, що розвиваються, і стануть з Кремлем розмовляти по-іншому.
Швидше за все, Путін активізує бойові дії на сході України. Навряд чи він настільки безстрашний або відчайдушний, щоб піти в наступ на якому-небудь іншому напрямку. Адже де б російські війська не перетнули кордон, це буде означати початок офіційної війни. Крім Донбасу – на Донбасі "іхтамнєт", тому будь-які дії там можуть бути подані як "повстання шахтарів".
Для того, щоб взяти південь Донецької області та Запоріжжя, Росії доведеться завдавати удари від Донецька, тобто з окупованих територій. Там у нас – ешелонована оборона, а проривати таку оборону дуже важко, і це спричинить великі втрати.
Для Путіна головне – бути впевненим у тому, що він не програє. Тому що поразка, якщо він затіє військову кампанію проти України, стане для нього миттєвою політичною смертю, причому від рук власного оточення.
Також не виключена провокація на морі, тому що Путін зібрав всі великі десантні кораблі (три з Північного флоту і три з Балтійського), і тепер цей конвой рухається в напрямку Середземного моря. Швидше за все, він зайде в Чорне море і буде або в Новоросійську, або в Севастополі.
Раптове вторгнення Росії неможливе, бо безпосередньо на українському кордоні військ немає. Найближчий гарнізон – Єльня, а це 200 км до українського кордону, які гусенична колона долатиме добу. Вона дійде до кордону, потім танки потрібно буде заправити, бійців нагодувати, дати їм відпочити після добового переходу. Так буде втрачено момент раптовості.
читайте такожУ Харкові ніхто росіян з квітами зустрічати не будеЗастосування ракет і авіації для Росії щодо України буде згубним для РФ. По-перше, їй немає сенсу бомбити інфраструктуру українських міст, наприклад, розбомбити Енергодар і отримати величезну територію, заражену радіацією, з якої радіоактивна хвиля посуне на Крим.
По-друге, Росія розуміє, що в Україні гряде "велика приватизація", і вже є потенційні господарі інфраструктури, зокрема, атомну енергетику хочуть віддати американцям. Подумайте, як відреагують США, якщо на їхніх очах Росія спробує зруйнувати ці об'єкти.
А якщо ракета або бомба потрапить у житлові квартали міста, одразу ж з'явиться фотографія української мами з убитою дитиною на руках. Це означатиме, що Росія вбиває мирних громадян України, що викличе шквал обурення у всьому світі.
Бойові дії можуть носити тільки обмежений характер. Авіацію і ракети застосовувати у Росії навряд чи вийде, адже це психологічно відверне навіть росіян від ідеї звільнення України від "фашистів" і "натівців".
Тому Росія зможе застосувати тільки сухопутні війська, максимум – артилерію і ракети тактичної ланки на кшталт "Точки-У", які летять всього на 100 км. А сухопутними військами Путіну буде дуже важко пройти Україну: він може тут загрузнути в тривалих затяжних боях, чого не витримає ні російська економіка, ні державна машина РФ.
Як би там не було, нескінченно тягнути цю пісню не можна, і щось має статися. Вже зараз всі виснажені істерією, і в лютому може бути останній ривок максимального нагнітання обстановки, щоб зрушити справу з "мертвої точки" або в одну, або в іншу сторону. До чого це призведе, спрогнозувати важко, але навряд чи до глобальної війни.
Імовірність масштабної військової операції Росії проти України дуже висока. Ця загроза збільшується тому, що українська влада за вісім років війни так і не змогла створити в Україні інститут стримування зовнішньої агресії у вигляді потужних сил оборони і національного опору. Напевно, у нас занадто були переконані в тому, що війни не буде, а тому покладалися лише на дипломатичні і політичні механізми вирішення проблеми.
Путін розуміє, що Україну переозброюють західні партнери, зокрема, багато чого корисного постачають США і Великобританія. Тому Україна вислизає з-під контролю Росії назавжди. Ще три-п'ять років, і Україна стане надто міцним горішком для РФ.
При цьому риторика Росії, НАТО і США посилилася, як ніколи, з часів Холодної війни. Сьогодні ситуація навіть гостріша, ніж була за часів Карибської кризи. До того ж, НАТО сьогодні слабкіше, ніж будь-коли за всю історію свого існування.
читайте такожШтати методично заганяють Кремль у глухий кут
Отже, розклад для Путіна дуже привабливий: Україна – вразлива і незахищена мішень, оскільки наша влада не подбала про посилення безпеки; західні партнери – слабкі і за Україну боротися не будуть, максимум, на що вони здатні, – підтримувати нас поставками зброї або відправкою символічного військового контингенту, як це зробила Канада.
Втім, сама Росія не особливо готова до війни з Україною. На тактичних рівнях вона досягла деяких успіхів, зокрема, в питаннях систем радіоелектронної боротьби або автоматизованих систем управління, але російська логістика і загальна ситуація в РФ не виглядають надто добре. Росія технологічно виснажена, у неї мало потужного сучасного тактичного озброєння, яке б дозволило проводити вдалі і тривалі військові операції. Тому для Росії єдиний варіант – вибір вдалого моменту і здійснення бліцкригу.
Не варто виключати проведення десантно-штурмової операції у Києві з метою зміни влади. А Росії є ким замінити нинішню владу – в Україні достатньо проросійських елементів, які з радістю погодяться очолити васальну державу – приблизно таку, якою стала Білорусь.
Сценарій, що передбачає нанесення ракетних ударів і застосування авіації – найменш вірогідний, тому що Путіну невигідно таким чином воювати проти українського народу. Для президента РФ логіка цієї війни полягає в тому, щоб змінити владу в Україні і отримати васальну державу.
У будь-якому випадку, навіть якщо раптом Росія вдасться до нанесення ракетних або авіаційних ударів, ніхто не буде бомбити офіси і житлові будинки. Такі удари будуть нанесені тільки по військовій інфраструктурі для знищення скупчень військової техніки. Сенсу в бомбардуванні українських міст і перетворенні України на Сирію для Путіна немає.
Сьогодні існує три ймовірних сценарії:
- розгортання конфлікту з боку Білорусі та закидання диверсійно-розвідувальних груп на територію України (до 200 груп);
- розбалансування всередині України і розгортання масових протистоянь з владою, на зразок того, що ми спостерігали днями з боку "захисту" Порошенка. Все це може бути штучно підживлено російськими спецслужбами і проросійськими структурами, які залишилися в Україні з часів президентства Януковича;
- раптовий напад, наприклад, десантно-штурмова операція з моря або з повітря. Це супроводжуватиметься раптовим перекиданням значної кількості структур спецпризначення, які намагатимуться захопити і змінити владу в Україні.
Імовірність проведення наземної операції Росії проти України становить 80%. Висока ймовірність обумовлена тим, що українська влада за вісім років створила сприятливі для Путіна умови. Імовірність проведення ракетної операції з повітря становить 20%, тобто, швидше за все, це не відбудеться.
читайте такожПоставки зброї в Україну: схема вибудувана
При цьому захоплення влади в Києві може бути лише частиною операції РФ. Якщо велика операція не вдається в задуманому масштабі, російська влада постарається вийти з ситуації красиво. Тоді може бути розширений регіон окупованих українських територій, більше того, Росія може приєднати до себе ОРДЛО.
Найбільш імовірні терміни операції – з початку російсько-білоруських навчань на початку лютого (6-8 лютого) і до річниці анексії Криму.
Поки що Путін вагається через те, що може отримати в Україні потужну відсіч, і тоді це фактично означатиме програш Росії і крах нинішньої російської влади.
Хоча широкомасштабне вторгнення Росії поки і виглядає малоймовірним, Україна, де вже восьмий рік йде війна з РФ, повинна завжди бути готова до будь-яких неприємних сюрпризів від ворога.
Президент США Джозеф Байден заявив, що він не впевнений, що Путін наважиться на широкомасштабне вторгнення в Україну, але, поза всяким сумнівом, він кине виклик Україні, НАТО і Сполученим Штатам. Джо Байден правий. Захопити Київ, а, тим більше, всю територію України або лівобережжя Росія не зможе тими засобами і силами, які зараз накопичені вздовж українського кордону і на окупованих територіях. Звичайно, Путін може вторгнутися, може завдати великої шкоди Україні, але окупувати великі українські міста або регіони він не в змозі.
Інше питання, що Росія в змозі (і точно вдасться до цього) створити ескалацію ситуації на фронті і розширити зону конфлікту.
Росіяни контролюють все Азовське море і з 2018 року здійснюють економічне придушення українського Приазов'я. У будь-який момент вони можуть перекрити сполучення наших азовських портів, зокрема, Маріуполя і Бердянська, із зовнішнім світом, що, безумовно, ускладнить для нас економічну і соціальну ситуацію.
читайте такожУ Кремлі проговорилися, що дуже бояться ізоляції від долара
Москва перекидає з півночі великі десантні кораблі, швидше за все, в Чорне море. Безумовно, це створить загрозу для півдня України, перш за все, для наших портів. Найбажанішою метою Росії є Одеса, оскільки це місто-порт – наш зв'язок зі світом, наша торгівля, а також шлях постачання в Україну допомоги від Заходу (щось привозять літаками, щось кораблями).
Крім того, Росія може здійснити операцію, щоб придушити волю Києва до спротиву. Але росіянам точно не вдасться легко, як німцям свого часу, захопити Київ – це нереально, враховуючи і інфраструктуру, і готовність українців чинити опір агресору. Адже не секрет, що пересічні українці, не військовослужбовці, активно тренуються і навчаються на випадок, якщо ворог все-таки вирішить напасти на інші території України. Тобто українці готові взяти до рук зброю і захищати свою землю.
Тож, безумовно, Україні потрібно готуватися до російського вторгнення, причому до гіршого сценарію. Не можна залишатися осторонь і місцевим органам влади. Адже, якщо навіть Росія не буде намагатися окупувати нові території, цілком можливі теракти і кібератаки на критичну інфраструктуру. Можна собі уявити, що буде, якщо в нинішні зимові холодні дні в містах почнуться проблеми з опаленням або електрикою.
Крім того, поставки продовольчих товарів і ліків – вся ця логістика зав'язана на електроенергії, інтернеті, паливі. Без усього цього почнуться перебої з продуктами і ліками. Тому бізнес повинен подбати вже зараз про те, які запаси він повинен зробити на випадок надзвичайної ситуації, щоб суспільство могло більш-менш нормально задовольняти свої базові потреби.
І хоча президент Зеленський і сказав, що "сірниками і гречкою" не варто запасатися, але це не зовсім так. Так, не потрібно обносити прилавки і панікувати, але у кожного українця вдома повинен бути запас води і їжі на кілька днів. Це на випадок, якщо відбудеться атака на критичну інфраструктуру, і почнуться якісь перебої з постачанням.
Крім того, українцям варто тримати під рукою документи і цінності, щоб можна було без проблем в перші дні, якщо трапиться щось надзвичайне, зібратися. Це варто робити навіть не тому, що зараз насувається якась навала, а тому що на восьмому році війни кожен громадянин вже мав би подумати про це і мати "тривожну валізку". Поки йде війна, поки не звільнені території, в Україні може статися що завгодно.
читайте такожУкраїнцям час припинити ховати голову в пісок
Щоб відволікти росіян від проблем в економіці, соціальній сфері та відсутності будь-яких прав і свобод, Путін цілком може наважитися на операцію проти України і "побєдобєсіє" – вихваляння здатністю захистити "російськомовних українців".
До того ж, для Путіна склалася така ситуація, коли він не може відступити, а тому буде змушений намагатися здійснити рішучі дії. Причому не тільки по відношенню до України, а й до Балтійських держав. Для того, щоб змусити Захід піти на поступки, Путіну потрібно створити кризу і показати, що, з одного боку, на допомогу ніхто не прийде, а з іншого – не працює 5 ст. Статуту НАТО (напад на одну державу означає відповідь всіх членів Альянсу). Адже якась із країн "старої Європи" може заблокувати запуск рішення про колективний захист. До того ж, Путін буде використовувати дії в "сірій зоні", щоб в цілому ситуація виглядала як така, що не вимагає застосування 5 статті.
Отже, і проти України, і проти членів НАТО провокації будуть, можна не сумніватися. Втім, навряд чи це буде широкомасштабний наступ, тому що Росія може почати велику війну, може завдати шкоди, але перемогти в такій війні – ні. А наслідки цієї поразки будуть згубними для самої Російської Федерації. Путіну є над чим замислитися. Він може піти тим же шляхом і знищити те, що він створював 20 років.
Україна у військовому відношенні – не найсильніший суперник для Росії. Однак будь-яка війна має на меті досягнення миру, який буде кращим, ніж був до того. Але, об'єктивно кажучи, у разі вторгнення в Україну Росія не отримає такого миру, зате отримає санкції, проблему контролю над величезною територією, колосальні витрати, а також труни. Адже, якщо навіть їй вдасться протягом декількох днів зломити опір ЗСУ, залишиться безліч українців, які будуть партизанити.
Росії все це тисячу років не треба.
Якщо говорити про можливість військового вирішення конфлікту між Росією і Україною, то раніше 2024 року Російська Федерація не буде готова до подібних операцій. Це стане можливим у 2024-2025 роках, судячи з програми переозброєння і модернізації російських збройних сил.
Зараз такий конфлікт не потрібен ні Києву, ні Москві, ні Вашингтону. Однак високий ризик того, що початок військової операції може бути спровокований, і є окремі сили, які в цьому зацікавлені. Наприклад, наша партія "ні війни, ні миру", а також умовно контрольовані збройні формування, які цілком можуть під барабанний бій і спів "Батько наш – Бандера, Україна – мати..." рушити вперед, у наступ на Донбас. І що ми тоді отримаємо, адже Росія відповість?
Також високий ризик внутрішньої дестабілізації України. Вже через місяць ми можемо зіткнутися з проблемою зростання цін і порожніх полиць. Плюс колосальний стрибок цін на газ може призвести до зупинки низки підприємств і різкого цінового стрибка на продукцію (адже чверть ціни кожного буханця хліба – це енергетична складова). Дестабілізація може початися з розгойдування в регіонах. І, якщо розгойдування ситуації отримає політичну складову, ми зіткнемося з тим самим "чорним лебедем".
Таким чином, можлива провокація і внутрішня дестабілізація України – це ті два ризики, які можуть призвести до появи "зелених чоловічків".
читайте такожДонбас і Мінськ-2 - тільки привід: чого насправді хоче РосіяІнший важливий момент. Для того, щоб напасти, потрібно, крім одного бійця в першій лінії, ще десять у тилу. 100 тисяч російських військовослужбовців, про яких говорять США, для вторгнення в Україну явно буде недостатньо – потрібно кілька сотень тисяч. До того ж, подивіться, де і в яких місцях концентруються ці 100 тисяч осіб – ви побачите, що вони явно не на українському кордоні.
Американські видання нам малюють картинки вторгнення за лекалами середини ХХ століття. Але зараз, у ХХІ столітті, все інакше: мінімальна контактність війни, дистанційні удари. У Росії є крилаті ракети, ракетні комплекси на кшталт "Іскандерів", авіація, яка десятикратно перевершує за чисельністю українську. Навіщо їй пішим порядком із кимось воювати? Якщо і буде операція, то, швидше за все, все буде робитися дистанційно – буде завдано удару крилатими ракетами по ключових скупченнях військ і центрах управління.
Плюс будуть хакерські атаки (репетицію ми бачили), які паралізують і зв'язок, і системи управління. Казахстан – яскравий приклад: відключили інтернет на два дні, Алмати занурилася в повний хаос на цей час.
Українцям важливо не дати увігнати себе в паніку, розколоти і залякати, оскільки саме на це розраховує Путін. Своїм брязканням зброї і військовими демонстраціями він фактично веде психологічну атаку на Україну і Захід. Якраз такого результату він і намагається домогтися – залякати, деморалізувати, розколоти, придушити волю до опору, перш за все, України.
Це – типовий бандитський прийом. Путін – як відомо, виходець із бандитського Петербурга 90-х. Найближчі його соратники і друзі теж представляли злочинний світ – "тамбовські" та інші. Їхня практика була саме такою – деморалізувати і залякати будь-яких супротивників. Це суто бандитський прийом: залякування і шантаж, рекет.
Я абсолютно переконаний, що Росія фізично не здатна на успішне широкомасштабне військове вторгнення в Україну. Таке вторгнення призвело б до численних фатальних наслідків для путінського режиму і російської державності взагалі. Путін і його оточення – не самогубці. Вони – шантажисти, які вдаються до істеричного шантажу Заходу і України, але не самогубці. Вони хочуть домогтися всього, залякавши і шантажуючи світ.
Для путінського режиму головне – домогтися втрати Україною суверенітету, розколу суспільства, дезорганізації української держави і, відповідно, подальшого фактичного приєднання України (формального або неформального) до Російської імперії, що відроджується у фантазіях і мріях Путіна.
читайте такожЧи варто чекати вторгнення Росії в Україну - інтерв'ю з Олегом Ждановим
Як я неодноразово зазначав, Путін хоче побудувати третій путінський рейх – після романовського і радянського рейхів. А Україна завжди була діамантом у короні російських імператорів. Допоки Україна вільна, ні про яку імперію не може навіть йтися. А імперія для Путіна – це надцінна ідея.
Але Росія не здатна на велику війну – ні економічно, ні політично. Економіка Росії слабка і залежна від світових ринків. У путінського режиму немає серйозних союзників, а в разі війни проти нього жорстко виступлять найбільш розвинені країни світу. І навіть у військовому плані Путін не в змозі перемогти в якійсь великій війні проти України. Така війна вдарить, перш за все, по його власному режиму, і він зламає собі в Україні шию, якщо полізе з широкомасштабною війною.
Інша справа – провокації. Путіну як чекісту, ветерану спецслужб набагато ближчі гібридні війни, спецоперації, інформаційні диверсії та інше. Саме в цьому ключі він буде продовжувати діяти. Якщо і буде якесь посилення військового тиску на Україну, воно буде якраз у цьому жанрі – використання "іхтамнєтов", провокацій, можливо, спроби пробити "коридор" до Криму. Останнє ще якось імовірно, хоча я теж не впевнений, що вони на це підуть – швидше, побояться. Не кажучи вже про будь-які широкомасштабні дії у великих містах України – це абсолютно неймовірно. Чим жорсткіше світ обложить провокатора-шантажиста в особі Путіна, який зарвався, тим меншою буде загроза, що він зможе пролити кров.
Крім того, впевнений, що російські військові сили міста України бомбити не будуть. Оскільки це призвело б до катастрофічних для Росії міжнародних санкцій. Але якісь локальні провокації і військові операції можливі. По дорозі Гітлера, який почав війну з бомбардування Києва, Путін не піде – побоїться. Хоч він багато в чому його і копіює, але такого безбашенного драйву самогубці, як у Гітлера, у Путіна немає. Не бійтеся його.
Кремль слідом за ультиматумом про гарантії, оголошеним Заходу, здійснить якийсь агресивний крок, принаймні США впевнені в цьому. Після ультиматуму російське керівництво не піде на переговори і не поступиться. А якщо Кремль не піде на компроміс, це означає, що Путін буде загострювати ситуацію, щоб привести її до вигідного для себе варіанту.
Важливо підкреслити, що не Україна є метою Кремля. Мета Путіна – перегляд концепції глобальної безпеки.
Однак Україна знаходиться в найбільш небезпечному становищі. Безліч алармістських публікацій говорять про те, що Росія планує знищити Україну як державу, що хоче шляхом військової загрози змінити владу в Києві, що Кремль у відповідь на відмову Заходу спілкуватися з ним, введе війська в ОРДЛО і приєднає Донбас до Росії. Безумовно, Кремль може щось зробити щодо України, але при цьому його стратегія спрямована не на те, щоб перемогти Україну – такий сценарій прямо суперечить його планам.
читайте такожЯкою може бути війна Росії проти України: три сценарії
Путін хоче домогтися, щоб приблизно десять лідируючих країн світу утворили нову конфігурацію, яка визнає інтереси Росії в сфері безпеки і буде готова змінювати глобальну архітектуру безпеки.
Тому російське керівництво хоче залякати Німеччину, Францію і Швецію, щоб забезпечити їхнє мовчання і нейтральність щодо цієї затії. Також у Москві хочуть заручитися підтримкою Китаю, Ірану, Індії і, можливо, ще кількох країн Тихоокеанського басейну. Крім того, Кремль хоче дати зрозуміти Байдену і його адміністрації, що готовий піти на прямий конфлікт зі Сполученими Штатами.
Чи буде Кремль в найближчий місяць здійснювати будь-яку військову операцію проти України? На мій погляд, ні.
Тим не менш, в США і політики, і ЗМІ постійно попереджають про те, що Росія нібито готує вторгнення в Україну. Це пояснюється тим, що адміністрація Байдена з квітня 2020 року почала проводити нову стратегію щодо Кремля. Ця стратегія зводиться до того, що потрібно змінити імідж Кремля і міцно приписати йому ім'я агресора. Це досить перспективна стратегія, тому що протягом довгого часу після 2014 року слова "агресія" щодо дій Кремля на міжнародному рівні вперто уникали. Байден поставив за мету так переконфігурувати ситуацію, щоб Кремль безперервно пов'язувався зі словом "агресор", що і відбувається.
Це було правильне рішення Вашингтона, тому що мінські переговори остаточно зайшли в глухий кут – з мінського формату немає виходу до жодного майбутнього. Сьогодні вже ніхто не вважає, що за допомогою нормандського формату можна вийти з ситуації, що склалася. Цим все і небезпечно. Але, разом із тим, це наближає нас до більш розумного рішення, ніж мертва "формула Штайнмаєра", яка не в змозі посприяти вирішенню проблеми.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
