Незважаючи на дипломатичну, політичну, економічну, а іноді й військову підтримку, яку надають Україні окремі держави, у світі не так багато країн, на які вона може покластися. Адже кожна з них, перш за все, переслідує свої власні інтереси і використовує Україну у своїх власних цілях.
Експерти розповіли Главреду, яку роль і місце провідні країни світу і країни-сусіди будуть відводити Україні в 2022 році, чи є серед них справжні партнери і союзники нашої держави, а також чим Україна цікава їм, а вони – їй.
2022 рік буде знаковим для України: Захід повинен буде визначити роль і місце України в його геополітиці. Світ повертається до біполярної системи, і в новій "холодній війні" авторитарний Китай і Росія будуть протистояти демократичному колективному Заходу. Україна в цьому контексті важлива тим, що саме на її території відбувається протистояння і конкуренція між Заходом і російсько-китайським блоком. Зокрема, останні заяви Путіна свідчать про важливість України – вона є "головною стравою" в переговорному "меню".
Від Заходу залежить, з якого боку опиниться Україна: якщо він діятиме, наша країна знову опиниться під впливом Росії, якщо зробить рішучі кроки – вона увійде до складу західного блоку і буде на вістрі конкуренції. Втім, Україна може перетворитися на буферну зону, яку розмінюватимуть Захід і Росія.
Великобританія за допомогою України хоче розширити свій вплив у Східній Європі та отримати змогу впливати на ЄС і Росію. Вона намагається грати роль старшого партнера України, тому заповнює собою ті прогалини, де утворюється вакуум військово-політичного співробітництва. Так, наприклад, якщо Німеччина усувається від вирішення якихось питань по Україні, ними починає займатися Великобританія.
У 2022 році співпраця України та Великобританії поглибиться і буде дуже плідною.
Підтримка України Сполученими Штатами Америки дуже дозована, оскільки для американців наша країна – це інструмент впливу на Росію, за допомогою якого можна змусити Москву до діалогу і консенсусу. Штатам важливо, щоб Росія не зблизилася з Китаєм, і Україна тут відіграє роль "страви" на переговорному столі, яка набагато смачніша для РФ, аніж для США.
У 2022 році в американо-українських відносинах нічого не зміниться, позиція Вашингтона щодо України буде такою ж, що й зараз: США не здадуть Україну Росії, але багато що залежатиме від нас і проведення реформ.
Перехід влади в Німеччині до соціал-демократів і канцлерство Олафа Шольца – це не найкращий для України варіант, оскільки соціал-демократи завжди тяжіли до Росії і переслідували суто прагматичні інтереси. У підсумку сьогодні для України політика Франції більш прийнятна, ніж політика Німеччини. Згадайте хоча б блокування Німеччиною рішення про надання летальної зброї Україні, Північний потік-2, заяви керівництва соціал-демократів про необхідність виконання Мінських домовленостей у трактуванні Кремля... Тісні відносини соціал-демократів і Кремля вселяють недовіру до німців як до партнерів.
читайте такожРосійсько-українська безнадія: чому Київ і Москва не домовляться в 2022 році
Тому недивно, що адміністрація Зеленського намагається підтягнути Францію, щоб заповнити вакуумні точки і прогалини, які з політичних міркувань не хоче заповнювати Німеччина. До того ж, між Україною та Францією активізувалося військово-технічне співробітництво. Це великий плюс, тому що означає, що Франція не боїться заходити в Україну. Звичайно, це пояснюється меркантильним інтересом французів і їхнім бажанням заробити, але поки що нам це вигідно.
У 2022 році в переговорах у нормандському форматі Франція буде більш пасивною. Однак вона акцентуватиме увагу на двосторонніх проектах з Україною і просто заробляти гроші. Повного ігнорування теми російсько-українського конфлікту не буде, тому що стягування Росією військ до кордону тримає в тонусі весь Захід.
Китай дивиться на Україну лише в контексті протистояння Заходу і Росії та розглядає її суто як конфліктну точку між ними. Україна цікава Китаю як ресурсна, в першу чергу, продовольча, база. Китайці розуміють, що Україна залежна від США і орієнтується на Захід, тому вони обережні, хоча і не проти переорієнтувати свої проекти з Білорусі на Україну. Однак, навчені гірким досвідом (кейс "Мотор-Січі" і не тільки), китайці працюють в Україні сьогоднішнім днем, не довгостроково: вони дають гроші і вимагають готову продукцію не завтра, а вже сьогодні.
Туреччина входить до топ-3 головних партнерів України. У Ердогана і Зеленського непогані стосунки, їх об'єднує спільна нелюбов до Путіна. Турки сприймають Україну як партнера в протистоянні Росії, активно підтримують її по Криму, а також реалізують спільні взаємовигідні проекти в частині військово-технічного співробітництва (закупівля Байрактарів).
У 2022 році відносини України з Туреччиною будуть стабільні, а співпраця поглиблюватиметься. Планується візит Ердогана до Києва, в ході якого засідатиме українсько-турецька економічна комісія, а також можуть бути підписані оборонні контракти.
Польща – важливий регіональний партнер і союзник України, особливо в контексті гібридної загрози, що походить від Білорусі. Але в Польщі незабаром відбудуться парламентські вибори, і, цілком ймовірно, що там будуть роздуватися спірні історичні питання, історичні теми будуть дурманити польські та українські еліти, зміщуючи фокус уваги з дійсно важливих речей.
У 2022 році в українсько-польських відносинах не варто очікувати особливих проривів. Головне – щоб вони не погіршилися.
читайте такожУкраїна - головна страва в переговорному меню Заходу і Росії
В Угорщині незабаром відбудуться вибори, причому для Віктора Орбана вони будуть не на життя, а на смерть. І, з одного боку, через це найближчим часом угорському керівництву буде не до України, але з іншого – перед парламентськими виборами угорська влада може розіграти тему угорців, які проживають за кордоном. Тому є ризик нової дипломатичної ескалації, оскільки Орбан може піти на певні рішення щодо Закарпаття. Тому варто очікувати нових дипломатичних скандалів.
Білорусь у 2022 році і далі діятиме у фарватері Росії. Все, що там відбуватиметься, буде відлунням кремлівської політики. Тому міграційна криза нікуди не зникне, військові навчання на північних кордонах України – теж. Мілітаризація Білорусі продовжиться – Лукашенко закликає Росію розгортати авіаційні з'єднання і ядерну зброю на білоруській території. Отже, можна очікувати суттєвого погіршення відносин України та Білорусі. Не виключені нові торгові війни.
Отже, 2022 рік буде роком прийняття і усвідомлення того, що нова "холодна війна" між Заходом і російсько-китайським блоком вже триває, і в цьому контексті Україна для Заходу цінна як союзник і партнер, по лінії якого буде проходити протистояння. Захід буде змушений визначитися, чи буде Україна в одному човні з ним, або вона залишиться за бортом, а, значить, під впливом Росії.
Захід підтримуватиме Україну в 2022 році і надалі, не "спише" і не "розміняє" її. Путін надто відверто застосовував бандитські методи щодо нашої країни, що викликало відповідну реакцію західного світу. Однак Україна може розраховувати лише на "глибоку стурбованість" Заходу і його попередження про можливе введення болючих санкцій проти РФ. А, як ми могли переконатися, ці заходи не особливо ефективні і не гарантують того, що Росія не вдасться до ескалації або наступу.
Захід боротиметься за Україну як за геополітичний майданчик, який не можна віддавати Росії, оскільки це лише розпалить апетит РФ, і вона рушить далі. А інтереси України ні для кого нічого особливо не значать.
США вважають, що Україну потрібно відстоювати, але всі процеси треба ввести без неї. Цей підхід особливо проявився в останні тижні 2021 року. У 2015 році саме США ініціювали підхід "про Україну без України говорити не можна" і сьогодні не можуть це обійти. Тому після переговорів із Путіним Байден все одно дзвонить Зеленському. Але чимдалі, тим більш формально Україну інформують про домовленості щодо неї.
США готові допомагати Україні озброєнням, і в 2022 році, незалежно від того, чи піде РФ в наступ, наша військова співпраця зі Штатами продовжиться, і вони нададуть нам озброєння.
читайте такожРосія і Україна в 2022 році: чому не видно світла в кінці тунелю
Великобританія сьогодні є головним партнером України, але все одно головну роль у нашій долі відіграватимуть США. Великобританія для України – це "аеродром", який реально їй потрібен, тому що мова йде про сильну і впливову країну.
В Франції у 2022 році відбудуться президентські вибори, тому їй точно буде не до України. Підтримуючи контакти з Німеччиною, французи будуть повторювати за нею окремі тези про Україну, не більше.
У відносинах із Німеччиною в України все завалено, і ніхто нічого навіть не намагається розгрібати, налагоджуючи контакти. Під час останнього візиту до Берліна Зеленський відмовився зустрітися з лідером "зелених", яка тепер є міністром закордонних справ Німеччини. Плюс він не постарався налагодити зв'язок із соціал-демократами.
Звідси і відповідний результат: німці особливо не збираються підтримувати Україну. Німеччина завжди підтримувала ініціативи, спрямовані на надання допомоги нашій країні в рамках НАТО. Зрештою, серед тієї допомоги, яка надходила до нас через Литву, була і німецька зброя. А тепер Німеччина ввела ембарго в рамках НАТО проти України, і нова німецька влада не поспішатиме зі скасуванням цього ембарго. Німеччина буде підтримувати Україну геополітично, але буде гальмувати прийняття всіх рішень із питань озброєння, тому в рамках НАТО ми не отримаємо нічого.
З відносинами України з Польщею і Литвою все начебто в порядку, але ці країни Байден не запрошує до переговорів про Україну, обмежуючись лише Німеччиною, Францією, Великобританією та Італією. Плюс у Польщі зараз проблеми і з США, і з Євросоюзом, тому орієнтація на Польщу лише погіршує ситуацію для України. Полякам найближчим часом не увійти в той пул, де приймаються основні рішення. Литва – не настільки впливова і велика держава, тому ми можемо розраховувати хіба що на інформаційну підтримку.
На китайському напрямку у нас страшнувато, адже Китай грає з Росією, і йому це вигідно. Спроба української влади зіграти в "китайську рулетку" може закінчитися для нас погано. Їдьте в Чорногорію – все зрозумієте: ця країна на межі повного банкрутства і в повній залежності від Китаю, тому що влізла в інфраструктурні проекти з Піднебесною. А наш новий міністр економіки – відвертий лобіст китайських інтересів, тому є побоювання, що нас затягнуть у якийсь капкан. Політично українська влада грати з Китаєм не може, тому що Байден пригрозив їй. Але в економічному плані вона може впустити Китай туди, куди не треба. Ми забуваємо, що туди, куди приходять китайські гроші, завжди приходять і дуже серйозні китайські впливи. Тому певні проекти можуть нам вийти боком – під час економічної експансії Китай таких, як Україна, перекушує навпіл одним зубом.
Туреччина – це, мабуть, найкращий варіант для співпраці. Україна цікава Ердогану в контексті геополітичного впливу, в тому числі на Росію. Ердоган прекрасно розуміє, що Росія, ледь відчувши себе сильною, почне створювати проблеми для Туреччини, наприклад, підтримувати курдів. Тому Ердогану важливо, щоб Росія завжди мала якесь протистояння, а тому він буде підтримувати і озброювати Україну.
У Ердогана чималі можливості впливати на Росію, але він їх не використовує. Якби турецький лідер реально хотів допомагати Україні, ми б побачили дуже жорсткий тиск Анкари на Москву, зокрема, з питання кримських татар, яких зараз заарештовують у Криму. Однак Туреччині посилення України невигідне, тому що в розумінні Анкари в Чорноморському регіоні має бути тільки одна сильна держава – Туреччина. Україна повинна залишатися противагою Росії, і це не надто приємна і вигідна роль для неї. Але політичної підтримки від Туреччини, крім хороших добрих слів, ми не отримаємо взагалі.
читайте такожОдин на один з Росією: чи є Україні на кого покластися в 2022 році
Від Угорщини у 2022 році особливих сюрпризів Україні чекати не варто. Адже у відносинах Угорщини та Росії все не так гладко через енергетичні питання, і ця напруженість зростає. Це не зробить Угорщину нашим партнером, але вона буде трохи менше ставити нам палки в колеса. Серед іншого, зараз немає передумов для того, щоб на Закарпатті Угорщина роздувала негативні процеси. Навпаки, Угорщині зараз потрібно заспокоїти своїх західних партнерів, тому що вона не хоче, щоб на Заході її цуралися.
Роль і місце, які будуть відводити Україні ключові для неї держави, залежать від того, як вона сама себе поставить. Щодо США і Великобританії Україна повинна займати активну позицію, особливо з питань безпеки: "Хлопці, ви підписали Будапештський меморандум, під ним стоять підписи ваших президентів. Тому все те, що сьогодні відбувається навколо України, є в тому числі ударом по вашому престижу, особливо – по американському. Якщо ви віддаєте Україну на поживу Російської Федерації в тому чи іншому вигляді, виникають сумніви в тому, що США є супердержавою".
Якщо ж Україна буде мовчати і покірно прислухатися до всього, що Вашингтон і Лондон їй говорять, нічого хорошого на неї не чекає. Адже США хочуть розміняти Україну на союз із Росією проти Китаю...
У Великобританії свої інтереси в Чорноморському регіоні, на Кавказі, на Близькому Сході, і т.д. Із Лондоном нам потрібно вести розмову і розробляти спільні програми, наприклад, чорноморська база в Очакові, яка може бути британською. Але знов-таки багато що визначатиме позиція України, і, якщо вона пасивно слухатиме все, що їй говоритимуть, її просто "зіллють".
Відносно Німеччини не залишилося жодних ілюзій: вона – відверто проросійська країна. Україна повинна приймати це як даність, адже, на відміну від США і Великобританії, Німеччина нам нічого не обіцяла. З Німеччиною необхідно постаратися вийти на прагматичні відносини, перш за все, вирішити питання Північного потоку-2, вивівши його на глобальний рівень. Плюс Україна повинна дати зрозуміти Німеччині, що, якщо німецькі компанії хочуть працювати в Україні, за це потрібно буде платити: або локалізацією виробництв, або конкретними поступками в економічній сфері, а не казками про те, що нас коли-небудь потім приймуть в ЄС.
Китай – ринок збуту українських товарів. З Китаєм потрібно вибудовувати суто економічні відносини і в жодні політичні ігри з ним грати не можна. З Китаєм говорити потрібно, але дуже обережно. "Мотор-Січ" Україна Китаю не віддасть, і це правильно. Запускати китайців в стратегічні галузі теж не можна, як і американців.
читайте такожЧому Україні в 2021 році майже нічим хвалитися перед сусідами
Співпраця з Туреччиною, яка сьогодні йде у фарватері Великобританії, цікава Україні. Це ринок збуту для нашої країни. Але при цьому Україні не можна підписувати з Туреччиною договір про вільну торгівлю. Ми повинні пробиватися на турецький ринок, йти на військово-технічне співробітництво, а також використовувати стратегічний інтерес Туреччини проти Росії собі на благо. У свою чергу, Україна цікава туркам як таран проти Росії і як ринок збуту. Завдяки грі і союзу з Україною Туреччина могла б збільшити свою геополітичну вагу в Європі.
Польща – це наш військовий союзник, однак і вона не проти поживитися за рахунок наших трудових ресурсів і пограти в економічні війни. З поляками Україні потрібно підтримувати прагматичні відносини. Зараз нас об'єднує нелюбов до Росії, тому Польщу можна втягувати у військовий союз. При цьому слід пам'ятати про те, що ми з поляками – конкуренти за багатьма напрямками: за інвестиції, трудові ресурси, ринки збуту.
Від Угорщини не варто очікувати жодних сюрпризів на Закарпатті, поки в України є армія. В цілому, Угорщина – це другорядний фронт. Ну, заблокувала вона нам якісь натовські програми, ну то й що? Адже нас все одно в НАТО не беруть. У НАТО по Україні більше працює Німеччина, а Угорщина так, остільки-оскільки. Однак, враховуючи, що Угорщина зараз активно переозброюється, можливо, вона – це наш потенційний ворог. Тому важливо стежити за всіма її кроками і не вестися на провокації.
Білорусі як суб'єкта вже немає. Лукашенко – це проксі Путіна. Україна повинна обжимати Білорусь в економічному плані. У нас якраз прийняли закон про локалізацію, і перший удар буде завдано по білоруських виробниках, які активно харчуються на нашому ринку, на наших держзакупівлях. Потрібно видавлювати їх з усіх напрямків і замінювати українськими виробниками. Крім того, Україні слід проводити політику імпортозаміщення щодо палива – надто вже токсично брати паливо у Білорусі. Плюс необхідно зміцнювати кордон: хоча прямі провокації з боку Білорусі навряд чи будуть, але не можна виключати, що білоруський напрямок може використовуватися Росією як плацдарм для провокацій, наприклад, для авіації і ракет, які можуть бути запущені з території Білорусі.
читайте такожЯкщо Росія в 2022 році доб'ється запуску СП-2, Україна ризикує стати новою Венесуелою
В цілому, українці повинні зрозуміти: у нас є тільки три надійних партнера – українська армія, військово-морський флот і український народ. Що стосується інших країн світу, Україна повинна грати на їх слабкостях і протиріччях, щоб досягати своїх цілей. Адже у кожної країни свій інтерес, і кожна намагається грати Україною. І для нас головне – не дати іншим державам за рахунок наших національних інтересів вирішити їхні проблеми.
У 2022 році і надалі Великобританія використовуватиме Україну як тригер антиросійських настроїв і територію, яка провокуватиме російську агресію.
США використовуватимуть Україну у своїх зовнішньополітичних іграх як розмінну карту, не більше того.
Німеччина навряд чи відіграватиме особливу роль для України у 2022 році. Вона використовуватиме українську державу як додатковий елемент гри при запуску Північного потоку-2. Тобто апелювати до України Берлін буде виключно у власних інтересах, а не виходячи з якихось благих філантропічних намірів.
У Китаю сьогодні жодних інтересів щодо України немає – вона перебуває поза сферою зовнішніх інтересів Піднебесної. Надто вже Україна непередбачувана для Китаю. Кілька епізодів показали, що з Україною не можна мати справ, тому що китайські інвестиції, які вкладаються в неї, просто згорають (кейс із підприємством "Мотор-Січ", інвестиції Китаю в будівництво портової інфраструктури на Чорному морі тощо).
читайте такожВ України є лише три надійних партнера, і західних країн серед них немає
Туреччина сприймає Україну як торгового партнера і елемент своїх політичних ігор, апелюючи до своїх інтересів у Чорному морі і Криму. У Туреччині проживає 5 мільйонів кримських татар, які переважно голосують за Ердогана і його партію, і, щоб заручитися їхньою підтримкою, Анкара буде розігрувати українську карту. Крім того, Туреччина буде торгувати зброєю з Україною і постачати їй безпілотники.
У Польщі безліч своїх проблем, тому в 2022 році вона навряд чи буде звертати особливу увагу на Україну. У нашій країні на сьогоднішній день Варшаву, перш за все, цікавить робоча сила, а не політичне партнерство.
Що стосується Угорщини, то з нею Україні варто було жити за принципом "не буди лихо", але вона так не змогла. Деякі українські політики вирішили, що з угорцями можна говорити "через губу", і отримали за це відповідне ставлення до себе з боку Угорщини. До цього угорці Закарпаття завжди були законослухняними громадянами і не виявляли жодних сепаратистських настроїв. У 2022 році очікується зустріч Зеленського з прем'єр-міністром Угорщини, і ця зустріч з Орбаном повинна бути багато в чому визначальною.
У відносинах із Білоруссю Україна наламала стільки дров, що саме Києву варто подумати над тим, як відмотати трохи назад. Наскільки мені відомо, Білорусь готова до відновлення відносин з Україною. Починати потрібно з економічних і бізнесових відносин, а також прикордонного і культурного співробітництва. Так, наприклад, на культурному напрямку Україна могла б зробити кілька кроків у напрямку Білорусі, тим більше, що 2022 рік буде роком 140-ї річниці від дня народження Янки Купали і Якуба Коласа – двох класиків білоруської літератури. Почавши з культурного співробітництва, можна буде вийти і не політичне. Україні час припинити говорити про "останнього диктатора" і грати в ігри, які їй нав'язують Польща і Литва.
Підсумовуючи все вищесказане, можна відзначити, що для того, щоб в України були справжні друзі і партнери, потрібні дві речі:
- по-перше, Україна повинна подбати про власну суб'єктність, а не про те, щоб бути м'ячиком у чужій грі;
- по-друге, Україна повинна стати надійним та прогнозованим партнером і союзником, а не державою, яка спочатку посварилася з усіма партнерами, а потім думає, чому її ніхто не любить.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
